Ухвала

від 22.03.2007 по справі 12/284-06

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/284-06

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "22" березня 2007 р.                                                           Справа № 12/284-06

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                              ,

за участю представників сторін:

від позивача:     Клінчиков С.О. (довіреність від 20.10.2006р.),

від відповідача: Звітовецький С.Г. (довіреність №5213/10/10 від 21.03.2007р.),                      Жуковська С.Г. (довіреність №11359/10/10) від 25.07.2006р.,

від третьої особи: Супрун М.І. (довіреність №5944/10/10 від 09.08.2006р.),

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжбудсервіс" (м.Вінниця)

на постанову господарського суду Вінницької області

від "01" вересня 2006 р.  у справі   

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжбудсервіс" (м.Вінниця)  

до Державної податкової інспекції у м.Вінниці (м.Вінниця)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державної податкової адміністрації у Вінницькій області (м.Вінниця)

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,  

ВСТАНОВИВ:

У червні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інжбудсервіс" пред'явило позов до Державної податкової інспекції у м.Вінниці про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2005р., яким визначено податкове забов'язання з податку на додану вартість.

Постановою господарського суду Вінницької області від 01.09.2006р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ "Інжбудсервіс" просить скасувати постанову від 01.09.2006р.  та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Зазначає, що висновки суду не грунтуються на матеріалах справи і нормах чинного законодавства. Вважає, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість виникають з дати фактичної видачі свідоцтва платника ПДВ особі, що реєструється в якасті такого платника, яким плантику податку доводиться факт його реєстрації, податковий номер свідоцтва та реєстраційний номер.

На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, у відповідача були відсутні підстави для проведення позапланованої перевірки (т.2 а.с.2-4).

В запереченні на апеляційну скаргу податкова інспекція зазначає про правильне вирішення справи (т.2 а.с.33-37).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Державною податковою адміністрацією у Вінницькій області здійснено виїзну позапланову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ "Інжбудсервіс" (код 23108295) за період з 01.10.2002р. по 01.10.2005р., про що складено акт №1011/23-50-23108295 від 21.12.2005р. (т.1 а.с. 2-17,90-99).

На основі цього акту ДПІ у м.Вінниці згідно з підпунктом "б" п.п 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" прийняла і надіслала позивачеві податкове повідомлення-рішення №0003642310/0 від 29.12.2005р. про визначення на підставі п.10.1 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п.17.1.3 , 17.1.6 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1240000грн. (620000грн.-основний платіж, 620000грн.-фінансові санкції) (т.1 а.с. 5,40).

В п.3.2 акта перевірки записано, що загальна сума від здіснення операцій поставки товарів (робіт, послуг), які підлягають оподаткуванню згідно із Законом України "Про податок на додану вартість" станом на 31.03.2005р. за останні 12 календарних місяців у ТОВ "Інжбудсервіс" стоновить 479,1 тисяч гривень. В податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень-липень 2005 року підприємство показало чисту суму зобов'язань з ПДВ за період з 26.04.2005р. по 19.07.2005р. в розмірі 19407грн. Перевіркою встановлено, що чиста сума зобов'язань з податку на додану вартість за цей період становить 639407грн.

На порушення п.п.3.1.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.6.1.1 ст.6, п.п.7.3.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством у травні 2005 року не включено до податкового зобов'язання податок на додану вартість в сумі 620000грн. з операції продажу Вінницькому навчально-науково-виробничому об'єднанню "Комплекс-1" адміністративної будівлі за 3.100.000грн. згідно з договором купівлі-продажу від 26.04.2005р. та актом приймання-передачі майна від 26.04.2005р. (3.100.000грн. х 20%=620.000грн.) (т.1 а.с.12-15).

Матеріали справи свідчать, що дійсно на виконання зобов'язань перед банком по кредитному договору ТОВ "Інжбудсервіс" продало за 3.100.000грн. Вінницькому навчально-науково-виробничому об'єднанню "Комплекс-1" нерухоме майно-адмінбудівлю по вул.Фрунзе,4 в м.Вінниці. Покупець (Вінницьке ННВО "Комплекс-1") перерахував 3.100.000грн. на рахунок іпотекодержателя-ВАТ "Перший інвестиційний банк", зазначивши в платіжному дорученні від  26.04.2005р. №63 про оплату за нерухоме майно без ПДВ (т.1 а.с.57-67).

ТОВ "Інжбудсервіс" по операції поставки вказаного майна податкову декларацію покупцю не видав і податкове зобов'язання собі не нарахував, так як вважав, що за відсутності  свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість у нього  не виник обов'язок нараховувати і сплачувати ПДВ.

Суд першої інстанції правильно не погодився із зазначеною позицією позивача, взявши до уваги таке.

Згідно з підпунктом "б" пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" платником податку є будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку.

Підпунком 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку  у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість) незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 9.3 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєтруватися як платники податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.

Пунктом 9.4 ст.9 вказаного Закону встановлено, що якщо  особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договрів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподаткованих операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.  Особа, що не надсилає заяву про реєстрацію як платника податку у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого.

Заява про реєстрацію направляється на адресу податкового органу з повідомленням про вручення або вручається особисто представником такої особи службовій особі податкового органу. Податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою) свідоцтво про податкову реєстрацію такої особи протягом десяти днів від дня отримання реєстраційної заяви (п.9.5 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість").

Відповідно до п.п.7.8.1 ст. 7 Закону якщо особа зареєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця.

З аналізу наведених норм випливає, що особа набуває прав і обов'язків платника податку на додану вартість з дати її реєстрації у такій якості.

Згідно з пунктом 1 Положення про реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України  від 01.03.2000р. №79 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції україни 03.04.2000р. за №208/4429, податковими органами ведеться реєстр платників податку на додану вартість (далі - Реєстр), тобто автоматизована система збору, накопичення та обробки даних про осіб, які згідно із Законом "Про податок на додану вартість" зобов'язані здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Відповідно до підпункту а) пункту 7 Положення про реєстр платників податку на додану вартість до Реєстру заносяться юридичні та фізичні особи, які відповідно до чинного законодавства зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.

ТОВ "Інжбудсервіс" подало до ДПІ у м.Вінниці реєстраційну заяву платника податку на додану вартість 22.04.2005р. (вхідний №10595/10). ДПІ у м.Вінниці 26.04.2005р. занесла ТОВ "Інжбудсервіс" до Реєстру платників податку на додану вартість і оформила свідоцтво платника податку на додану вартість №01857471, індивідуальний податковий номер 231082902283 від 26.04.05р., яке отримала працівник підприємства Кірієнко Ольга Степанівна 04.05.2005р. за довіреностю №941200 серії ЯИР від 03.05.05р., що дійсна до 13.05.05р. (т.1 а.с.100-108).

Оскільки 10-й день для видачі свідоцтва припадав на неробочий день, то згідно з ч. 5 ст.254 ЦК України днем закінчення строку для вчинення податковою інспекцією такої дії було 3 травня 2005 року.

Отже до закінчення 10-денного строку, встановленого Законом для видачі заявнику свідоцтва про податкову реєстрацію, ТОВ "Інжбудсервіс" уклало договір купівлі-продажу майна, з операції якого в підприємства як продавця відповідно до п.п.7.3.1 ст. Закону України "Про податок на додану вартість" виникли  податкові зобов'язання по першій події-даті відвантаження товару.

З наведеного випливає, що позивач є платником податку на додану вартість з 26.04.2005р., про що він знав, оскільки звітував перед податковим органом , подавши податкову декларацію за квітень 2005 року. Окрім того, в червні 2005 року ТОВ "Інжбудсервіс" задекларувало 421грн. податкового кредиту за квітень 2005 року і тільки в січні 2006 року подало уточнений розрахунок про зняття цієї суми з податкового кредиту, посилаючись на допущену помилку  (т.1 а.с.134-141,146-159).

Доводи позивача про те, що не маючи свідоцтва платника податку, він не міг виписати податкову накладну, а тому  у нього не виникло податкове зобов'язання, суд вважає помилковим, оскільки виникнення податкового зобов'язання не залежить від видачі податкової накладної.

У зв'язку з донарахуванням 620000грн. податку на додану вартість, податковим органом до позивача застовано штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.3 і п.п.17.1.6 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" на загальну суму 620000грн.

Відповідно до вказаних правових норм у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними  у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

У   разі   коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, розмір штрафних санкцій визначено правильно.

Доводи позивача про неправомірне проведення позапланованої перевірки спростовуються наявними у справі доказами (а.с. 22-27).

Згідно з ч.8 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції Закону від 25.03.2005р., який набув чинності 31.03.2005р.) позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яка оформляється наказом.

Обставини для проведення позапланової виїзної  перевірки наведені в ч.6 ст.11-1 цього Закону. Однією з таких обставин є виявлення недостовірних даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальне пітвердження на обов'язковий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

На лист ДПІ у Вінницькій області від 19.10.2005р. щодо неохідності надати пояснення та документальне підтвердження, зокрема, формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ за 2-3 квартали 2005 року ТОВ "Інжбудсервіс" відповідь не надіслала (а.с.23).

Накази про проведення позапланової виїзної перевірки та її продовження від 05.12.2005р. №678, від 13.12.2005р. №709, від 15.12.2005р. №720 і направлення на перевірку від 05.12.2005р. №1990, від 13.12.2005р. №2049, від 15.12.2005р. №2069, які підписані начальником ДПІ у м.Вінниці, відповідають вимогам ст.11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (т.1 а.с.28-33, 72-84).

Оскільки оскаржене судове рішення є законним і обґрунтованим, то підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, п.п.6 і 7 Прикінцевих таперехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмежаною відповідальністю "Інжбудсервіс" залишити без задоволення, а постанову господарського суду Вінницької області від 01 вересня 2006 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інтсанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

 Віддрук. 5 прим.

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу

4 - третій особі

5 - в наряд