Постанова

від 02.02.2016 по справі 916/24/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2016 року Справа № 916/24/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Меблі"

на постанову від 24.06.2015 Одеського апеляційного господарського суду у справі№ 916/24/15-г господарського суду Одеської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварту" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Меблі" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на сторні відповідача 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ком-Фор", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Арволь", 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Галєна", простягнення 641 009,74 грн. В судове засідання прибули представники сторін: позивачане з'явились; відповідачаЖуравльов М.М. (дов. від 04.03.2015 3 б/н); третьої особи-1не з'явились; третьої особи-2не з'явились; третьої особи-3не з'явились; третьої особи-4не з'явились; ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кварту" (надалі - ТОВ "Кварту") звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Меблі" (надалі - ТОВ "Майстер Меблі", відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 463429,19 грн., плати за обслуговування приміщення у сумі 45125,77 грн., гарантійного платежу в сумі 40000,00 грн., пені у сумі 43400,70 грн., інфляційних втрати у сумі 41698,13 грн., 3 % річних у сумі 7355,95 грн., за неналежне виконання умов Договору суборенди № 18-10-3 від 14.10.2013 (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 23.02.2015).

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.03.2015 у справі № 916/24/15-г (суддя Панченко О.Л.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 (колегія суддів: Філінюк І.Г., судді - Лавриненко Л.В., Пироговський В.Т.), позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Майстер Меблі" на користь ТОВ "Кварту" заборгованість з орендної плати у сумі 463429,19 грн., заборгованість з плати за обслуговування приміщення у сумі 45125,77 грн., заборгованість з гарантійного платежу у сумі 40000,00 грн., інфляційні витрати у сумі 41698 грн., 3 % річних у сумі 7355,95 грн., пеню у сумі 43400,70 грн., судовий збір у сумі 12820,19 грн., інші судові витрати у сумі 1097,70 грн.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанції, відповідач - ТОВ "Майстер Меблі" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 та рішення господарського суду Одеської області від 20.03.2015 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарськими судами порушено норми процесуального та матеріального права, і зокрема ст. ст. 4 3 , 4 5 , 21, 22, 27, 32, 77, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), ст. ст. 3, 11, 509 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, оскільки судами не було створено відповідачу необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Учасники процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, проте позивач та треті особи правом взяти участь у судовому засіданні касаційної інстанції не скористалися.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представника відповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення заборгованості, яка виникла на підставі Договору суборенди № 18-10-3 від 14.10.2013, укладеного між ТОВ "Кварту" (Орендар) та ТОВ "Майстер Меблі" (Суборендар), за яким Орендарем було передано Суборендарю в тимчасове платне користування (надалі - Суборенда) приміщення, яке знаходиться в будівлі торгового центру, розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Петропавлівська, будинок 6 (надалі - Торговий центр), а Суборендар зобов'язується прийняти, оплатити користування і повернути приміщення Орендарю на умовах, визначених цим Договором. Приміщення, що передається Суборендарю, знаходиться в користуванні Орендаря на підставі Договору оренди № 07-10-3 від 10.10.2013, який укладений Орендарем із Орендодавцем - ТОВ "Галєна" (надалі - Початковий договір).

Звертаючись до суду позивач свої вимоги обгрунтував тим, що після передачі орендованого приміщення Суборендарю (відповідачу), останній в порушення умов Договору суборенди № 18-10-3 від 14.10.2013 орендну плату та інші платежі своєчасно не сплачував, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача несплачену орендну плату, плату за обслуговування приміщення, гарантійний платіж та штрафні санкції за порушення зобов'язання.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до частини 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні положення містить частина 1 ст. 759 Цивільного кодексу України.

За приписами частини 1 та 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі. Відповідно до ст. 530 цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд, виходив з того, що за умовами Договору суборенди № 18-10-3 від 14.10.2013 строк фактичного використання Суборендарем приміщення (строк суборенди) починає обчислюватися з дня підписання акту передачі приміщення і становить 35 місяців, але у будь-якому випадку він не може перевищувати строку оренди, зазначеного в Початковому договорі (п. 6.2. Договору). Орендну плату Суборендар зобов'язаний сплатити авансом, не пізніше 25-го числа календарного місяця, що передує оплачуваному календарному місяцю. У випадку, якщо 25-те число календарного місяця припадає на неробочий день, Суборендар зобов'язаний сплатити орендну плату на умовах п. 9.5. Договору. За перший місяць строку суборенди Суборендар зобов'язаний сплатити оренду плату протягом п'яти банківських днів з моменту підписання Сторонами акту передачі приміщення (п. 8.5. Договору). Нарахування орендної плати починається з дня підписання акту передачі приміщення і закінчується в день підписання акту повернення приміщення відповідно до ст. 35 цього Договору (п. 8.7. Договору). Сторони дійшли взаємної згоди, що договірним способом забезпечення зобов'язань Суборендаря (сплата орендної плати тощо) є внесення Суборендарем гарантійного платежу Орендарю. Суборендар повинен сплатити Орендарю гарантійний платіж в розмірі 50000 грн. (з урахуванням ПДВ) в термін до 01.11.2013 (п. 8.8. Договору). Сторони домовились, що плата за обслуговування буде складати 15,60 грн. за 1 кв. м орендованого приміщення за відповідний календарний місяць (п. 9.3. Договору).

Плата за обслуговування сплачується Суборендарем не пізніше 10-го числа календарного місяця, наступного за оплачуваним, на підставі виставлених Орендарем рахунків (дата платежу) (п. 9.4. Договору). У разі прострочення Суборендарем виконання зобов'язань по сплаті орендної плати, сплаті гарантійного платежу, відшкодуванню комунальних послуг, сплаті плати за обслуговування, сплаті інших платежів, передбачених цим Договором, Суборендар зобов'язаний в кожному випадку сплатити Орендареві пеню у розмірі 1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 22.1. Договору).

Прийняття Суборендарем (відповідачем) приміщення загальною площею 213,00 кв. м, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Петропавлівська, буд. 6, підтверджується актом передачі приміщень від 14.10.2013. Водночас, суду не надано належних доказів повернення переданого в оренду майна, і зокрема, як погоджено сторонами у пункті 8.7. Договору шляхом складання акту повернення приміщення, у зв'язку з чим відповідачем не доведений факт повернення орендованого майна та припинення правовідносин сторін, що свідчить про неналежне виконання Суборендарем своїх договірних зобов'язань. Також, відповідачем не надано доказів повної оплати гарантійного платежу (на суму 40000,00 грн.) та плати за обслуговування приміщення у строки встановлені пуктом 8.8. та пунктами 9.1., 9.3. Договору.

За встановлених обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про правомірність та обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 463429,19 грн., плати за обслуговування приміщення у сумі 45125,77 грн. та заборгованості з гарантійного платежу в сумі 40000,00 грн. Також, судом задоволено до стягнення пені у сумі 43400,70 грн., інфляційних витрат у сумі 41698,13 грн. та 3 % річних у сумі 7355,95 грн., нарахування яких здійснено на відповідно до пункту 22.1. Договору суборенди, ст. 549 Цивільного кодексу України та частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

З огляду вищевикладеного, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Таким чином, фактичні обставини справи встановлено господарськими судами попередніх інстанцій на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими, оскільки зводяться до необхідності вирішення касаційною інстанцією питань про додаткову перевірку доказів, що суперечить вимогам статті 111 7 ГПК України, тому до уваги не приймаються.

Інші доводи викладені у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом висновків.

Доводи скаржника відносно порушення судом апеляційної інстанції принципу змагальності сторін та не створення відповідачу необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки принцип змагальності, визначений ст. 4 3 ГПК України, означає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, а також звільнення суду від обов'язку збирання доказів; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав, тобто зумовлює мотивацію поведінки сторін під час розгляду справи. Сторони та інші особи - учасники процесу обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими господарському суду доказами. У цьому полягає активність сторін та інших учасників процесу в змагальності.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, а тому відсутні правові підстави для задоволення касаційної скарги.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Меблі" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 та рішення господарського суду Одеської області від 20.03.2015 у справі № 916/24/15-г залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

С.Р. Шевчук