Постанова

від 18.02.2016 по справі 906/1144/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2016 р. Справа № 906/1144/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Сініцина Л.М.

суддів Василишин А.Р.

при секретарі судового засідання Нагорному В.В.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрвуд" на рішення господарського суду Житомирської області від 05.10.15 р.

у справі № 906/1144/15 (суддя Прядко О.В. )

позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Русичі"

відповідач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрвуд"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача фізична особа - ОСОБА_2 ОСОБА_3

про стягнення 127935,19 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_4,( пред. дов. у справі), ОСОБА_5 - директор.

відповідача - ОСОБА_6 ( пред. дов. у справі)

представник третьої особи - ОСОБА_7 ( пред. дов. у справі)

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням Голови суду від 18.01.2016р. у справі № 906/1144/15, у зв"язку із тимчасовою непрацездатністю судді Гудак А.В. та відповідно до п.6.3 засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, внесені зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого суду визначено колегію суддів у складі : головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Сініцина Л.М., суддя Василишин А.Р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 05.10.2015 р. у справі № 906/1144/15 (суддя Прядко О.В.) позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Русичі" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрвуд" про стягнення 127935,19 грн. задоволені частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрвуд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Русичі" :

- 61793,00 грн основного боргу,

- 2143,29 грн 3 % річних,

- 36087,11 грн інфляційних втрат,

- 2000,47 грн судового збору.

У іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, з огляду на положення ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України , ст. 525, 526, ч.3 ст.549, п.3 ст. 611 , ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, п.п 2.1 п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань", місцевий господарський суд прийшов до висновку, що поставка по накладним № 9 від 28 квітня 2014р. та № 10 від 29 квітня 2014р.,які оплачені частково, є позадоговірною і розмір заборгованості покупця склав 61793грн.

Оскільки між сторонами не було укладено письмового договору щодо поставок товару за визначений позивачем до стягнення пені період, суд відмовив у стягненні пені в розмірі 25805,76 грн.

Крім того, суд частково задоволив вимоги про стягнення інфляційних -в розмірі 36087,11 грн, оскільки при здійсненні їх нарахування постачальником було невірно розраховано сукупний індекс інфляції за період з 12.05.2014р. до 07.07.2015р. - 1,6180, замість правильного 1,584., а тому у стягненні 2100,96 грн. інфляційних втрат відмовлено; що стосується 3 % річних, то при здійсненні їх перерахунку, виходячи з вказаного початку періоду їх нарахування та розрахунку постачальника стягнуто у розмірі 2143,29 грн, а у стягненні 5,07 грн. річних відмовлено.

Не погодившись з постановленим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а також неповним і не об'єктивним встановленням усіх фактичних обставин у справі, з огляду на таке.

Апелянт вважає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку щодо отримання товару відповідачем - лише на підставі Протоколів допиту водіїв та відсутністю вимоги з боку останнього щодо повернення грошових коштів за не поставку товару.

Зазначає, що законодавство України, яке діяло на момент здійснення господарських операцій передбачало, що лише довіреність та на підставі неї оформлена і підписана видаткова накладна можуть бути доказами отримання товарно-матеріальних цінностей.

Скаржник не погоджується з висновком суду, що відсутність вимоги відповідача щодо повернення грошових коштів за не поставку товару свідчить про прийняття останнього від Позивача в повному обсязі.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що в протоколі допиту в межах кримінального провадження водії стверджують, що товар Позивача був доставлений ними на склад Відповідача. В свою чергу 27.11.2013 року між Відповідачем та гр. ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_3 був укладений договір про надання послуг № 27-11/13, згідно якого Відповідач надавав частину своєї території для розміщення пиломатеріалів останнього. На протязі грудня 2013 року по травень 2014 гр. ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_3 неодноразово завозив свій пиломатеріал на територію Відповідача. Відповідач не володів інформацію звідки поставляється даний пиломатеріал. Після надання Відповідачем послуг по сушінню, даний пиломатеріалів в повному об'ємі вивозився гр. ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_3 в невідомому напрямку. Той факт, що в протоколі водії зазначали вантажоодержувачем Відповідача, пояснюється ними тим, що у всіх супровідних документах Позивач вказував реквізити Відповідача. Також вони помилково вважали, що гр. ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_3 є відповідальною особою ТОВ «Компанія Укрвуд» , а не діє від свого власного імені.

Вважає, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено в усному клопотанні Відповідача щодо витребування матеріалів кримінальної справи за № 12015180190000625, де окрім протоколів допиту свідків містилась ще розписка, яка була видана гр. ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10 як гарантія подальшої оплати за отриманий товар. На думку апелянта, дана розписка могла бути важливим доказом у справі, оскільки могла підтвердити факт поставки Позивачем товару саме гр. ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10, а не Відповідачу.

Просив скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 05.10.2015 р. у справі № 906/1144/15 , а в позові відмовити. Судові витрати покласти на ТОВ "Русичі".

До апеляційної скарги апелянтом були надані договір про надання транспортних послуг від 20 січня 2014 р., акти здачі приймання виконаних робіт від 30 січня 2014р., 10 березня 2014 р. ,29 квітня 2014р., договір про надання послуг від 27 листопада 2013 року (а.с. 194-198).Крім того,апелянт просив долучти пояснення водіїв ОСОБА_11 та ОСОБА_12, надані ними 30 грудня 2015 року Лугинському відділенню поліції Коростенського району.(а.с.231,232).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, вірно застосовано судом як норми процессуального, так і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності .

Зокрема, вказує, що на підтвердження поставки товару згідно договору №7 від 07 грудня 2013 року позивачем надано суду копії накладних № 02 від 29.01.2014р.; №№ 03, 04, 05 від 30.01.2014р.; № 06 від 01.02.2014р.; №№ 07, 08 від 10.03.2014р.; № 09 від 28.04.2014р. та № 10 від 29.04.2014р.,які повністю відповідають вимогам частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, позивач у відзиві наголошує, що відповідно до п.2.5 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за N 168/704, повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію. До такого висновку прийшов Верховний Суд України в Постанові від 29 квітня 2015 року.

На підтвердження факту поставки товаро-матеріальних цінностей, окрім накладних та договору поставки №7 від 07 грудня 2013 року, Позивачем було надано суду протоколи допиту свідків від 03 жовтня 2015 року ОСОБА_11 та ОСОБА_12 Із змісту пояснень зазначених осіб, попереджених про кримінальну відповідальність за неправдиві покази, вбачається, що ними неодноразово за розпорядженням Відповідача отримано та доставлено на його склад товаро - матеріальні цінності за договором поставки та згідно накладних, які ними підписані.

На думку Позивача, заперечення Відповідача факту поставки товаро-матеріальних цінностей є безпідставними, такими, що свідчать про не бажання Відповідача провести повний розрахунок за отримані товари та вести чесну підприємницьку діяльність.

Просить рішення господарського суду Житомирської області від 05.10.2015р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18 січня 2016 року до участі в справі було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача фізичну особу - ОСОБА_2 ОСОБА_3 .

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, додатково вказав, що він від позивача не отримував товару згідно видаткових накладних № 9,10. Просив суд під час винесення постанови врахувати долучені ними письмові пояснення водіїв ОСОБА_11 ОСОБА_13 від 30.12.2015 р., дані ними в межах кримінального провадження .

Просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 05.10.2015 р. у даній справі та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Представник позивача просить відмовити в задоволенні скарги з підстав, викладених у відзиві, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Директор ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Русичі" підтримав позицію свого представника, просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, пояснив, що 27.11.2013 року між Відповідачем та його довірителем був укладений договір про надання послуг № 27-11/13, згідно якого Відповідач надавав частину своєї території для розміщення пиломатеріалів останнього. Додатково вказав, що його довіритель здійснював індивідуальну діяльність з позивачем. Крім того, представник третьої особи підтвердив отримання товару ,в т.ч по накладним № 9 та 10 саме від ТзОВ "Русичі". Наявність заборгованості пояснив тим, що під час розрахунків виникли розбіжності щодо оплати у зв"язку із підвищенням курсу долару США. Просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 05.10.2015 р. у вказаній справі.

На виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 р. у даній справі, Рокитнівське відділення Сарненської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області повідомило, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Русичі" не зареєстроване платником податку на додану вартість ( в 2014 році не було платником ПДВ) ( а.с.224).

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрвуд" підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено всудовому засіданні, 07.12.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Русичі" (позивач/постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрвуд" (відповідач/покупець) був укладений договір поставки № 7 (далі - договір, а. с. 9, 10), згідно з п. п. 1.1, 4.1 якого постачальник зобов'язався поставити (передати у власність) покупця, а покупець зобов'язався прийняти пиломатеріали, а саме: дошку обрізну хвойних порід (сосну), природною вологістю орієнтовною кількістю 200 м3 за ціною 1140 грн/м3.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник поставляє товар покупцю на основі заявки, яку подає покупець. В заявці вказується точна кількість та розміри товару кожної окремої партії ( а.с.9).

Товар поставляється на склад покупця у повному обсязі протягом десяти днів з моменту подання заявки покупцем (п. 2.2 договору) ( а.с.9).

Згідно з п. 2.3 договору перевезення товару здійснюється за рахунок покупця.

Крім того, сторони погодили, що оплата товару здійснюється покупцем за безготівковою формою розрахунку в розмірі 50 % передплати, та інші 50 % в момент готовності товару до відправки (п. 4.2 договору) ( а.с.9).

До зазначеного договору поставки № 7 від 07.12.2013р. була укладена Специфікація № 2 ( а.с.11) підписана представниками обох сторін, засвідчена їх печатками, про визначення загальних умов поставки товару дошки обрізної (сосни), як-то: вологість, товщина, ширина, довжина, кількість, ціна, сума та умови поставки.

09.12.2013 постачальником було виписано покупцю рахунок № 18 від 09.12.2013р. на поставку 270 м3 пиломатеріалів обрізних хвойних порід (сосна) за ціною 1140 грн/м3 на загальну суму 307800,00 грн (а. с. 158).

Як вбачається з матеріалів справи ,на виконання умов договору № 7 від 07.12.2013р., на підставі вказаного рахунку, покупцем було перераховано на рахунок постачальника з 10.12.2013 р. по 29.01.2014р. включно 197 000,00 грн передоплати за товар, що вбачається з банківських виписок (а. с. 35, 36).

В подальшому, постачальник, з метою виконання обов'язку щодо поставки товару, за період з січня по лютий 2014 року завантажив пиломатеріали обрізні у вантажні автомобілі марки "DAF", водіями яких були ОСОБА_11, ОСОБА_12 та Таргонський, з наступним транспортуванням їх на склад покупця, відповідно до накладних № 02 від 29.01.2014р., № 03 від 30.01.2014р., № 04р. від 30.01.2014р., № 05 від 30.01.2014рю та № 06 від 01.02.2014р. (а. с. 12 - 14). Загальна вартість поставлених пиломатеріалів об'ємом 157,204 м3. склала 179212,56 грн.

В свою чергу, 13.02.2014р. покупцем було здійснено дві оплати на рахунок постачальника за відвантажений товар: безготівково у розмірі 45000,00 грн та через касу у розмірі 12302,36 грн (а. с. 36, 37).

Так, як погоджена сторонами в договорі поставки кількість пиломатеріалів була визначена у розмірі орієнтовно 200 м3, а поставлено фактично 157,204 м3, 10.03.2014 постачальником було відпущено покупцю ще товару в об'ємі 56,31 м3 на суму 64193,40 грн, відповідно до накладних № 07 від 10.03.2014 та № 8 від 10.03.2014 (а. с. 14, 15).

Як вбачається з наявних матеріалів справи, станом на 10.03.2014р загальна сума відпущеного покупцю згідно з умовам договору поставки № 7 товару склала 243405,96 грн. в об'ємі 213,514 м3, проти оплачених постачальником 254302,36 грн. коштів, що свідчить про наявність у покупця переплати за товар на суму 10896,40 грн.

Як стверджує позивач , в подальшому, у квітні 2014р. на підставі накладних № 09 від 28.04.2014р. та № 10 від 29.04.2015р. відповідачем через ОСОБА_12 було додатково прийнято від постачальника пиломатеріалів обрізних на суму 72689,40 грн (а. с. 15, 16) в об'ємі 53,46 м.3, за ціною 1430,00 грн/м3 та 850,00 грн/м3.

У зв"язку з частковою оплатою покупцем за накладними № 09 та № 10 утворилась заборгованість на суму 61793,00 грн, яку позивач просив стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрвуд". Крім того, просив стягнути пеню в розмірі 25 805,76 грн, 3% річних в сумі 2 148,36 грн. та інфляційні втрати в розмірі 38 188,07 грн.

Колегія суддів зауважує, що у зв"язку з тим, що між сторонами не було укладено додаткових угод про внесення змін до договору поставки № 7 від 07.12.2013р. в частині збільшення кількості та ціни поставки товару, така поставка по накладним № 9 та № 10 була здійснена сторонами поза межами дії укладеного між ними договору № 7.

Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне відзначити таке.

За приписами ч.1,2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі -ГК України) , господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Цивільний кодекс у ч. 1 ст. 509 ЦК України також визначає зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 174, 193 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та повинні виконуватися суб'єктами господарювання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Так, відповідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 10.03.2014р. загальна сума відпущеного покупцю ( відповідачу ) згідно з умовам договору поставки № 7 товару склала 243405,96 грн. в об'ємі 213,514 м3, проти оплачених постачальнику 254302,36 грн коштів, що свідчить про наявність у покупця переплати за товар на суму 10896,40 грн.

Як зазначалось вище, у квітні місяці 2014 р. на підставі накладних № 09 від 28.04.2014р. та № 10 від 29.04.2015р. постачальник відпустив через водія ОСОБА_12 пиломатеріалів обрізних на суму 72689,40 грн (а. с. 15, 16) в об'ємі 53,46 м.3, за ціною 1430,00 грн/м3 та 850,00 грн/м3. Оскільки, між сторонами не було укладено додаткових угод про внесення змін до договору поставки № 7 від 07.12.2013р. в частині збільшення кількості та ціни поставки товару, суд вважає , що поставка по накладним № 9 та № 10 була здійснена поза межами укладеного між сторонами договору № 7.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з позицією суду першої інстанції щодо наявності доказів, які б підтверджували здійснення господарських операцій (поставки ) за накладними № 09 від 28.04.2014 р. та № 10 від 29.04.2015 р., відповідно до яких отримувачем товару був відповідач , з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.(ч.2ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994 року ( далі - Положення), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно абзацу 3 п.2.5 Положення, повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

З огляду на зазначені положення чинного законодавства, колегія суддів вважає за необхідне відзначити таке.

Так, в матеріалах справи наявні накладні № 9 від 28 квітня 2014 р. та № 10 від 29 квітня 2014 р., разом з тим, вони не відповідають наведеним вище нормам чинного законодавства, зокрема з їх змісту не можливо встановити, хто саме отримав поставлений товар (уповноважена особа), посада і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а також відсутній відтиск печатки підприємства отримувача. Крім того, як встановлено в суді, поставка товару згідно зазначених накладених була поза межами дії договору № 7 від 07.12.2013 р., разом з тим в зазначених накладних має місце посилання саме на договір.

Також, колегія суддів відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази повноважень уповноважених осіб на здійснення господарських операцій, згідно накладних № 9,10 , а саме відсутні довіреності.Крім того, в матеріалах справи відсутні товаро- транспортні накладні, які засвідчують факт транспортування товару згідно видаткових накладних № 9,10.

Таким чином , видаткові накладні № 9 та № 10 не можуть засвідчити факт здійснення господарської операції між контрагентами, а саме ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрвуд" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Русичі".

В матеріалах справи міститься акт звірки розрахунків між ТзОВ Русичі та ТзОВ Компанія Укрвуд станом на 01 серпня 2015 р. ,відповідно до якого забогованість перед ТОВ Русичі становить 61793 грн. (а.с. 34)

Разом з тим, акт звірки взаєморозрахунків свідчить тільки про стан розрахунків між сторонами на певну дату та звірки бухгалтерського обліку операцій, а тому не може вважатись первинним документом в розумінні п.10 ч.1 ст. 13 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . З даного акту вбачається, що представник компанії відповідача його отримав 04 серпня 2015 року,але з ним не погодився .

Також, апеляційний суд суд враховує пояснення представника третьої особи, який вказує, що його довіритель мав індивідуальні відносини з позивачем і саме він отримував товар по видатковим накладним № 9 та 10, що також підтверджується поясненнями водіїв ОСОБА_11 та Ущапковського(а.с.231,232)

З наданого представником апелянта в судове засідання договору № 27-11/13 від 27 листопада 2013 р. вбачається ,що між гр. ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ТОВ Компанія Укрвуд укладено договір про надання послуг з сушіння пиломатеріалів на території компанії Укрвуд.( а.с. 180) .

Відповідно до Договору про надання транспортних послуг № 20-01/14 від 20 січня 2014 р.(а.с. 176) ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_14, останній бере на себе зобов язання здійснити перевезення пиломатеріалів замовника зі складу ТОВ Русичі на склад замовника .

Колекгія суддів звертає увагу на акт здачі-приймання виконаних робіт від 29 квітня 2014р. , за яким ФОП ОСОБА_14 28 квітня 2014 р.здійснив перевезення пиломатеріалів замовника (ОСОБА_2 ОСОБА_3) зі складу ТОВ Русичі на склад замовника загальним об ємом 27,51 м.куб; 29 квітня 2014р. здійснив перевезення пиломатеріалів замовника (ОСОБА_2 ОСОБА_3) зі складу ТОВ Русичі на склад замовника загальним об ємом 25,95 м.куб.

Колегія суддів не погоджується на посилання позивача на постанову ВСУ України від 29 квітня 2015 р. у справі № 3-77 гс- 15 ,відповідно до якої відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару не може заперечувати таку господарську операцію .

Колегія суддів звертає увагу ,що в матеріалах справи відсутні інші первинні документи, які підтвержують факт поставки товару ТОВ Укрвуд позивачем,а видаткові накладні № 9 та 10 не є належним доказом поставки товару відповідачу,оскільки ,як вже зазначалось , з їх змісту не можливо встановити, хто саме отримав поставлений товар (уповноважена особа), посада і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а також відсутній відтиск печатки підприємства отримувача.

Крім того, в графах кому відпущено зазначено ТОВ Русичі ,а в графах від кого прийнято зазначено ТОВ Компанія Укрвуд .

Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін , яка, зокрема проявляється в тому, що, як зазначається у ст. 33 ГПК України, сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач не довів належними та допуститими доказами факту поставки відповідачу товару згідно видаткових накладних № 9 від 28.04.2014р. та № 10 від 19.04.2014р, а відтак в позові про стягнення 61793 грн. основного боргу необхідно відмовити.

З огляду на відсутність підстав для стягнення основної заборгованості, не підлягає до стягнення 3% річних в сумі 2148,36 грн, 25805,76 грн. пені, 28188,07 грн. інфляційних втрат, оскільки нарахування даних сум пов язується саме з сумою основної заборгованості.

З огляду на вищенаведене судова колегія відзначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги господарського судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 4 ГПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Разом з тим, рішення господарського суду Житомирської області від 05.10.2015 р. у вказаній справі таким вимогам не відповідає, а тому підлягає скасуванню, в силу п.3 ч.1 ст. 104 ГПК України у зв»язку з неповним з ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права .

Відповідно до вимог ст.105 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги підлягають стягненню з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Русичі" на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрвуд".

Керуючись ст.ст. 99,101,103,п.3 ч.1 ст. 104,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрвуд" задовольнити.

Рішення господарського суду Житомирської області від 05.10.2015р. у справі № 906/1144/15 скасувати.

Прийняти нове .

В позові відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Русичі" ( код ЄДРПОУ 22570554, смт. Томашгород, Рокитнівського району, Рівненської області , 34240) на корить ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрвуд" ( код ЄДРПОУ 36315499, комплекс будівель і споруд № 1 , смт. Лугини, Лугинський район, Житомирська область, 11301) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 2814,57 грн.

Господарському суду Житомирської області на виконання даної постанови видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Василишин А.Р.