Постанова

від 02.08.2016 по справі 906/1144/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року Справа № 906/1144/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кривди Д.С. - головуючого (доповідача), Мамонтової О.М., Могил С.К., за участю представників: позивачаКоробка Н.М., представник, відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), третьої особине з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Русичі" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 у справі№ 906/1144/15 Господарського суду Житомирської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Русичі" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрвуд", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаФізична особа - ОСОБА_5 простягнення 127935,19 грн,

У зв'язку з перебуванням судді Борденюк Є.М. на лікарняному протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.08.2016 для розгляду касаційної скарги у справі № 906/1144/15 визначено колегію суддів у складі: Кривда Д.С. - головуючий (доповідач), Мамонтова О.М., Могил С.К.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Русичі" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрвуд" заборгованості в розмірі 61793 грн, пені в розмірі 25805,76 грн, суми інфляційних нарахувань в розмірі 38188,07 грн та 3% річних в розмірі 2148,36 грн.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.10.2015 (суддя Прядко О.В.) позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрвуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Русичі" 61793 грн боргу, 2143,29 грн 3% річних, 36087,11 грн інфляційних втрат та 200,47 грн судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 (судді: Олексюк Г.Є. - головуючий, Сініцина Л.М., Василишин А.Р.) рішення Господарського суду Житомирської області від 05.10.2015 скасовано; прийнято нове рішення; в позові відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Русичі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрвуд" судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 2814,57 грн.

Не погоджуючись з постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду - залишити в силі. Скаргу мотивовано доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 4 2 , 4 3 , 27 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 07.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Русичі" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрвуд" (покупець) був укладений договір поставки №7 (далі - Договір), згідно з п.п.1.1 та 4.1 якого постачальник зобов'язався поставити (передати у власність) покупця, а покупець зобов'язався прийняти пиломатеріали, а саме: дошку обрізну хвойних порід (сосну), природною вологістю орієнтовною кількістю 200 м3 за ціною 1140 грн/м3.

Відповідно до п.2.1 Договору постачальник поставляє товар покупцю на основі заявки, яку подає покупець. В заявці вказується точна кількість та розміри товару кожної окремої партії.

Товар поставляється на склад покупця у повному обсязі протягом десяти днів з моменту подання заявки покупцем (п.2.2 Договору).

Згідно з п.4.2 Договору оплата товару здійснюється покупцем за безготівковою формою розрахунку в розмірі 50 % передплати, та інші 50 % в момент готовності товару до відправки.

До Договору сторонами була підписана Специфікація №2, якою визначено загальні умови поставки товару дошки обрізної (сосни), як-то: вологість, товщина, ширина, довжина, кількість, ціна, сума та умови поставки.

09.12.2013 постачальником було виписано покупцю рахунок №18 від 09.12.2013 на поставку 270 м3 пиломатеріалів обрізних хвойних порід (сосна) за ціною 1140 грн/м3 на загальну суму 307800,00 грн.

На виконання умов Договору на підставі вказаного рахунку покупцем було перераховано на рахунок постачальника з 10.12.2013 по 29.01.2014 включно 197000 грн передоплати за товар, що підтверджується банківськими виписками.

В подальшому постачальник з метою виконання обов'язку щодо поставки товару за період з січня по лютий 2014 року завантажив пиломатеріали обрізні у вантажні автомобілі марки "DAF", водіями яких були ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, з наступним транспортуванням їх на склад покупця, відповідно до накладних №02 від 29.01.2014, №03 від 30.01.2014, №04 від 30.01.2014, №05 від 30.01.2014 та №06 від 01.02.2014. Загальна вартість поставлених пиломатеріалів об'ємом 157,204 м3. склала 179212,56 грн.

В свою чергу, 13.02.2014р. покупцем було здійснено дві оплати на рахунок постачальника за відвантажений товар: безготівково у розмірі 45000,00 грн та через касу у розмірі 12302,36 грн.

Оскільки погоджена сторонами в договорі поставки кількість пиломатеріалів була визначена у розмірі орієнтовно 200 м3, а поставлено фактично 157,204 м3, 10.03.2014 постачальником було відпущено покупцю ще товар в об'ємі 56,31 м3 на суму 64193,40 грн відповідно до накладних № 07 від 10.03.2014 та № 8 від 10.03.2014.

Таким чином, станом на 10.03.2014 загальна сума відпущеного покупцю згідно з умовами Договору товару склала 243405,96 грн в об'ємі 213,514 м3, а оплачено постачальником 254302,36 грн, відповідно, переплата за товар складає 10896,40 грн.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач мотивує свої вимоги тим, що у квітні 2014 року на підставі накладних №09 від 28.04.2014 та №10 від 29.04.2015 відповідачем через ОСОБА_10 було додатково прийнято від постачальника пиломатеріалів обрізних на суму 72689,40 грн в об'ємі 53,46 м.3, за ціною 1430 грн/м3 та 850,00 грн/м3, проте відповідачем поставлений за цими накладними товар оплачений частково (враховуючи переплату в розмірі 10896,40 грн), в результаті чого виникла заборгованість на суму 61793 грн. На підтвердження позовних вимог до матеріалів справи позивачем надано копії видаткових накладних №09 від 28.04.2014 та №10 від 29.04.2015.

Водночас відповідач заперечує отримання товару за вказаними видатковими накладними.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/70 (із змінами і доповненнями), визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За оцінкою суду апеляційної інстанції, видаткові накладні №09 від 28.04.2014 та №10 від 29.04.2015, на які посилається позивач, як на доказ наявності боргу, не є належними та допустимими доказами одержання товару, оскільки оформлені без дотримання вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Зокрема, з їх змісту неможливо встановити, хто саме отримав поставлений товар (уповноважена особа), посада і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а також відсутній відтиск печатки підприємства отримувача. Крім того, як встановлено судами, поставка товару згідно зазначених накладених була здійснена поза межами дії договору №7 від 07.12.2013, тоді як в зазначених накладних має місце посилання саме на Договір.

Крім цього судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не надано доказів наявності в особи, яка підписувала зазначені накладні, довіреності від відповідача на отримання зазначених у накладних товарно-матеріальних цінностей, як підстави виникнення обов'язку оплати вартості товару. Також в матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні, які засвідчують факт транспортування товару згідно видаткових накладних №9, №10.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту поставки відповідачу товару згідно видаткових накладних №9 від 28.04.2014 та №10 від 19.04.2014, а тому у відповідача не виникло обов'язку по його оплаті.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, вищенаведених висновків не спростовують та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судом апеляційної інстанції оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені цим судом, в той час як згідно з вимогами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Русичі" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 у справі №906/1144/15 залишити без змін.

Головуючий Д. Кривда

Судді О. Мамонтова

С. Могил