Ухвала

від 26.02.2016 по справі 2-а/3219/08/1570

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 2-а/3219/08/1570

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів Шеметенко Л.П., Коваля М.П.

за участю секретаря Жукової Г.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління МВС України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2015 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Южненського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області; Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів, відшкодування моральної та майнової шкоди,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на порушення його права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.7 ст. 9 Закону України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», після неодноразової зміни і доповнення позивних вимог, просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (надалі Головне управління) щодо невиплати одноразової грошової допомоги на користь позивача у розмірі 20530,95 грн.; - стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 20530,95 грн.; - стягнути з Головного управління на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10000 грн.; - стягнути з Головного управління на користь ОСОБА_1 збитки від інфляції у розмірі 25952,86; - стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 4868,37 грн.

Суд першої інстанції залучив до участі у справі у якості співвідповідача Южненського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (надалі Міський відділ) та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області; Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

За наслідками розгляду адміністративного позову Одеським окружним адміністративним судом 01 квітня 2015 року ухвалено постанову про визнання протиправними дії Головного управління щодо встановлення факту безпідставного нарахування позивачу грошової допомоги за наслідками проведеної перевірки матеріалів по її нарахуванню ОСОБА_1 у 2007 році, які призвели до невиплати позивачу цієї одноразової грошової допомоги при звільненні з ОВС. Стягнуто Міського відділу на користь ОСОБА_1 невиплачену одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 21 повний календарний рік служби, що становить 43115 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що , у 1995 році, при звільненні із Збройних Сил України з вислугою 10 років та понад 8 місяців позивач не набув право на пенсію, оскільки не мав необхідної вислуги для нарахування пенсії, і отже приписи Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб № 2262-ХII від 9 квітня 1992 року на нього не розповсюджувались. При цьому, ч.2 ст.15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (в редакції, яка діяла на момент звільнення позивача з ЗС України) встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, при звільненні з військової служби виплачується грошова допомога у розмірі 5-місячного грошового забезпечення. Тобто, позивач при звільненні з ЗС України набув право на отримання грошової допомоги у розмірі 5-місячного грошового забезпечення згідно Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. Враховуючи те що, частина шоста статті 9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб набрала чинності з 1 січня 2007 року, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів Уакраїни з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04.04.2006р. № 3591-IV, то відповідно, позивач не набув права на отримання такої грошової допомоги при звільненні з ЗС України у 1995 році, у зв`язку з чим має право при повторному звільненні на отримання грошової допомоги, передбаченої ст. 9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Таким чином, суд попередньої інстанції дійшов висновку, що при першому звільненні 19 липня 1993 року зі складу Збройних Сил України в запас за п.65 з Положення про проходження військової служби (за власним бажанням), позивач не набув право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.1 ст.9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, оскільки на час звільнення його вислуга становила повних 10 років та права на пенсію він не набув, і за таких обставин, відповідно до ч.6 ст.9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб він має право на її отримання під час повторного звільнення з органів внутрішніх справ із урахуванням вислуги років в Збройних Силах України та в органах внутрішніх справ України.

В апеляційній скарзі Головне Управління, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, не повне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати, повністю відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач послався на ту обставину, що після звільнення з лав Збройних Сил України 19 липня 1995 року і до 06 березня 1996 року, дата з якої позивач розпочав службу в МВС України, ОСОБА_1 ніде не проходив службу. Тому позивач набув право на отримання вихідної допомоги при першому звільненні і повинен був її отримати в порядку і в межах встановлених законодавством.

Також, Головне управління вказало на те, що суд приймаючи рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 43115 грн з тих підстав, що він не отримував одноразової допомоги, передбаченої ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» вийшов за межі позовних вимог, та не врахував того, що розмір грошової допомоги, отриманої при першому звільненні, передбаченої вказаною вище статтею закону, не має значення для розгляду цієї справи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, посилаючись на положення ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, а також, зважаючи на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян від 02.11.2006 року №1522 у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відсутні функції щодо визначення розміру грошової допомоги позивачу, підтримало вимоги Головного управління щодо скасування рішення та відмови у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з`ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 30 жовтня 1984 року по 19 липня 1995 року проходив військову службу в Збройних Силах. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19 липня 1995 року № 147, капітана ОСОБА_1 , помічника командира 3 МБ по артилерії, звільненого наказом Міністра Оборони України від 25.06.1995 року № 0984 в запас за пунктом 65 з (за власним бажанням) та з 19 липня 1995 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. У п.2 цього наказу зазначено: Виплатити вихідну допомогу в розмірі 5 окладів грошового забезпечення та щомісячну грошову виплату, передбачену наказом Міністра Оборони України №530 за січень-червень 1995 року у повному обсязі.

Судом попередньої інстанції також встановлено, що, з 06.03.1996 року позивач проходив службу в Южненському міському відділі УМВС України в Одеській області, та наказом ГУМВС України в Одеській області від 22.12.2006 року №639 о/с підполковника міліції ОСОБА_1 , помічника начальника чергової частини оперативного чергового Южненського МВ ГУМВС України в Одеській області у відповідності до Положення про походження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено у запас Збройних Сил за п.64 ж (за власним бажанням). Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 21 рік 06 місяців 13 днів, у пільговому обчисленні 25 років 09 місяців 21 день.

Наказом начальника ГУМВС України в Одеській області від 28 лютого 2007 року №115 о/с частково змінено пункт наказу ГУМВС України в Одеській області від 22.12.2006 року №639 о/с в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_1 , помічника начальника чергової частини оперативного чергового Южненського МВ ГУМВС України в Одеській області, і зазначено, що позивач вважається звільненим у запас Збройних Сил за п.64 б (через хворобу) Положення про походження служби. Підставою для видання цього наказу в частині зміни пункту наказу ГУМВС України в Одеській області від 22.12.2006 року №639 о/с щодо звільнення підполковника міліції ОСОБА_1 зазначено свідоцтво про хворобу №122/2, видане військово-лікарською комісією ГУМВС від 19.02.2007 року.

Згідно до грошового атестату №18, складеного Южненським МВ ГУМВС України в Одеській області, ОСОБА_1 нарахована вихідна допомога у розмірі 43115,10 грн. Одеський окружний адміністративний суд зазначив, що до суду були надані і інші копії грошового атестату №18, складеного Южненським МВ ГУМВС України в Одеській області (т.2 а.с.139-140,161, т.3 а.с.5-6), згідно якого ОСОБА_1 нарахована вихідна допомога у розмірі 21557,55 грн. Відомості щодо виплати ОСОБА_1 нарахованої вихідної допомоги як у розмірі 43115,10 грн., або у розмірі 21557,55 грн. відповідачем не надані.

12 червня 2007 року позивач звернувся із письмовою заявою до ГУМВС України в Одеській області щодо вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги. ГУМВС України в Одеській області надало відповідь від 11 липня 2007 року за №14/1-О-263, де з посиланням на ст.9 Закону України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб, ГУМВС України в Одеській області зазначило, що відповідно до послужного списку з 19 липня 1995 року по 06 березня 1996 року у позивача була перерва у службі. У відповіді також зазначається, що враховуючи норму ст.9 Закону України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб не має підстав для нарахування ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні з 30 грудня 2006 року.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що на час прийняття наказу ГУМВС України в Одеській області від 28 лютого 2007 року №115 о/с, яким внесено зміни до наказу від 22.12.2006 року №639 о/с, діяла ч.6 ст.9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 № 2262-XII (в редакції від 01.01.2007 року), що передбачала - особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09 квітня 1992 № 2262-XII в редакції, яка діяла станом на момент прийняття наказів №639 о/с та №115 о/с, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров`я чи у зв`язку із скороченням штатів, після закінчення строку контракту, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" врегульовано питання призначення та виплати грошової допомоги, кореспондуються з нормами Закону №2262-XII, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин.

Відповідно до абзацу першого пункту 10 цієї постанови (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при звільненні з військової служби або з органів внутрішніх справ за вислугою строку служби, за віком, за станом здоров`я, у зв`язку із скороченням штатів або з проведенням організаційних заходів у разі неможливості використання на службі (в органах) виплачується грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Однак, загальна вислуга позивача в Збройних Силах України, склала 10 років 9 місяців.

Згідно положень п.п. а, б ч.1 ст.12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб № 2262-ХII від 9 квітня 1992 року (в редакції, яка діяла станом на момент звільнення позивача у 1995 році), право на пенсію за вислугою строків служби мають: особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають на день звільнення зі служби вислугу на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ 20 років і більше; особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугою строків служби, за віком, за станом здоров`я, у зв`язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Таким чином, у 1995 році, позивач не набув право на пенсію, оскільки не мав необхідної вислуги для нарахування пенсії, а тому, приписи Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб на нього не розповсюджувались.

При цьому, ч.2 ст.15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції, яка діяла на момент звільнення позивача з ЗС України) встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, при звільненні з військової служби виплачується грошова допомога у розмірі 5-місячного грошового забезпечення. Тобто, позивач при звільненні з ЗС України набув право на отримання грошової допомоги у розмірі 5-місячного грошового забезпечення згідно Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Відповідно до ч.6 ст.9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб № 2262-ХII від 9 квітня 1992 року ОСОБА_1 має право на її отримання під час повторного звільнення з органів внутрішніх справ із урахуванням вислуги років в Збройних Силах України та в органах внутрішніх справ України.

Суд апеляційної інстанції визнає правильними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції стосовно стягнення суми у розмірі 43115 грн, оскільки позивачем було уточнено позовні вимоги де вказав, що йому належить до виплати грошова допомога за повні 21 календарні роки служби, яка, складає 43115 грн. 00 коп. (4106 грн. 19 коп. (місячне грошове забезпечення) х 50% х 21 (кількість повних календарних років вислуги позивача). Тому суд першої інстанції, з урахуванням тривалості розгляду даної адміністративної справи, на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом, і для повного захисту прав позивача, про захист яких він просить, визнав за доцільне вийти за межі позовних вимог у порядку статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України і стягнути з Міського відділу на користь ОСОБА_1 невиплачену одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 21 повний календарний рік служби, що становить 43115 грн. 00 коп.

Твердження відповідача про отримання ОСОБА_1 двох видів одноразової грошової допомоги передбачених ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» спростовуються викладеними вище обставинами за яких він при звільненні з Збройних Сил України отримав одноразову грошову допомогу у розмірі 5-місячного грошового забезпечення згідно Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Зважаючи на все вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при розгляді справи Одеським окружним адміністративним судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні відповідачем фактичних обставин норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не убачається.

Керуючись: ст.. ст..185, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління МВС України в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2015 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Южненського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області; Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів, відшкодування моральної та майнової шкоди, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: