Рішення
від 23.02.2016 по справі 923/1984/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/


Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 р. Справа № 923/1984/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М.Б., при секретарі Кулик В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Прокурора Голопристанського району Херсонської області в інтересах держави в особі Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області

до відповідача-1: Херсонської обласної громадської спілки по попередженню нещасних випадків з людьми на воді, м.Херсон

відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "ЗПНХ", м.Херсон

відповідача-3: товариства з обмеженою відповідальністю "Водолазно-рятувальна станція - Залізний Порт", с.Чорнобаївка Херсонської області

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Єдігарова Ельвіра Михайловича, м.Херсон

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання недійсними угоди про внесення до статутного капіталу товариства та договорів купівлі-продажу нерухомого майна

за участю прокурора прокуратури Херсонської області Пуляєва І.В. (службове посвідчення №006314 видане 26.09.2012р.);

за участю представників сторін:

від позивача: Вічна І.М. (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Комсомольським РВ ХМУУМВС України в Херсонській області 10.06.1997р.), представник за довіреністю №02-14/435 від 30.12.2015р.;

від відповідача - 1: не прибув;

від відповідача - 2: Канібор С.І. (паспорт серії НОМЕР_2 виданий Красноармійським МВ УМВС України в Донецькій області, 19.08.2000р.), представник за довіреністю від 10.01.2016р.;

від відповідача - 3: Кравченко Д.В. (паспорт серії НОМЕР_3 виданий Комсомольським РВ ХМУУМВС України в Херсонській області 30.12.1999р.), представник за довіреністю від 01.12.2015р.;

третя особа: не прибув.

Прокурор Голопристанського району Херсонської області в інтересах держави в особі Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області звернувся до суду із позовом до відповідачів: Херсонської обласної громадської спілки по попередженню нещасних випадків з людьми на воді, м.Херсон; товариства з обмеженою відповідальністю "ЗПНХ", м.Херсон; товариства з обмеженою відповідальністю "Водолазно-рятувальна станція - Залізний Порт", с.Чорнобаївка Херсонської області та приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Єдігарова Ельвіра Михайловича, м.Херсон про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання недійсними угоди про внесення до статутного капіталу товариства та договорів купівлі-продажу нерухомого майна.

Також при зверненні до суду із позовною заявою прокурором подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої прокурор просить у порядку забезпечення позову накласти арешт на нерухоме майно: майновий комплекс - рятувальна станція "Залізний Порт", заборонити вчиняти будь-які дії щодо відчуження та розпорядження зазначеним майном, заборонити Реєстраційній службі Голопристанського районного управління юстиції Херсонської області вчиняти дії щодо реєстрації речових прав на будівлі та споруди майнового комплексу - рятувальна станція "Залізний Порт".

Ухвалою від 14.12.2015р. порушено провадження у справі, заяву прокурора про забезпечення позову прийнято до розгляду, розгляд справи та заяви про забезпечення позову призначено в судовому засіданні 11.01.2016р., зобов'язано сторони надати додаткові докази.

У зв'язку із необхідністю отримання додаткових доказів та з метою надання можливості всім учасникам провадження скористатись повним обсягом процесуальних прав, розгляд справи неодноразово відкладався, про що було винесено відповідні ухвали.

Ухвалою від 11.01.2016р. за клопотанням прокурора виключено з кола відповідачів приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Єдігарова Е.М. та залучено його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

01.02.2016р. до суду надійшли додаткові докази від Херсонської обласної спілки по попередженню нещасних випадків з людьми на воді, 02.02.2016р. ТОВ "ЗПНХ" та ТОВ "Водолазно-рятувальна станція-Залізний Порт" на виконання вимог ухвали суду подано витребувані судом докази, які судом розглянуто та долучено до матеріалів справи.

02.02.2016р. прокурором надано додаткові пояснення щодо заяви про забезпечення позову.

У зв'язку із поданням відповідачами додаткових доказів, ухвалою від 03.02.2016р. за клопотанням прокурора та представника позивача, обґрунтованими необхідністю ознайомитись з додатково поданими доказами, розгляд справи було відкладено на 09.02.2016р.

09.02.2016р. представником позивача Новофедорівської сільської ради подано письмові пояснення щодо заяви прокурора про забезпечення позову.

В судовому засіданні 09.02.2016р. прокурором подано уточнення до позовної заяви №66/1715вих-16 від 08.02.2016р. та докази його направлення всім учасникам провадження.

Ухвалою від 09.02.2016р. в порядку статті 69 ГПК України за клопотанням прокурора та позивача строк розгляду справи було продовжено до 24.02.2016р., відкладено розгляд справи на 16.02.2016р. та зобов'язано прокурора надати письмові пояснення щодо поданих уточнень до позовної заяви, в яких пояснити чим є дані уточнення - подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміна предмета або підстав позову.

15.02.2016р. відповідачем-2 товариством з обмеженою відповідальністю "ЗПНХ" подано до суду доповнення до відзиву з додатковими матеріалами.

В судовому засіданні 16.02.2016р. прокурором надано письмові пояснення щодо заяви про уточнення позовних вимог. Також прокурором подано клопотання заступника керівника Новокаховської місцевої прокуратури про здійснення процесуального правонаступництва, в якому просить замінити прокуратуру Голопристанського району Херсонської області на Новокаховську місцеву прокуратуру Херсонської області у зв`язку із реорганізацією.

Представником відповідача-2 ТОВ "ЗПНХ" подано заперечення на заяву про забезпечення позову.

В судовому засіданні 16.02.2016р. судом досліджено заяву прокурора про уточнення позовних вимог, заслухано прокурора з поясненнями щодо вказаної заяви та встановлено, що, фактично, подана прокурором заява про уточнення позовних вимог є заявою про зміну предмету позову.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що судом справа по суті не розглядалася, заява прокурора про уточнення позовних вимог є такою, що не суперечить приписами статті 22 ГПК України, остання прийнята судом до розгляду та судом ухвалено про розгляд позовних вимог з урахуванням поданої прокурором заяви про їх уточнення.

Ухвалою від 16.02.2016р. задоволено клопотання заступника керівника Новокаховської місцевої прокуратури про заміну сторони її процесуальним правонаступником, здійснено заміну прокуратури Голопристанського району Херсонської області її процесуальним правонаступником - Новокаховською місцевою прокуратурою, розгляд справи відкладено на 23.02.2016р. та зобов'язано сторони надати додаткові докази.

В судове засідання 23.02.2016р. прокурор, представники позивача Новофедорівської сільської ради, відповідача-2 ТОВ "ЗПНХ" та відповідача-3 ТОВ "Водолазно-рятувальна станція - Залізний Порт" прибули.

Інші учасники провадження, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про поважність причин неявки суд не повідомили.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім цього суд зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В даному випадку суд зауважує, що розгляд справи триває більше двох місяців, ухвалою від 09.02.2016р. в порядку статті 69 ГПК України строк розгляду справи було продовжено до 24.02.2016р.

Таким чином, зважаючи на те, що протягом розгляду справи судом було створено сторонам всі умови для забезпечення дотримання їх процесуальних прав, проте відповідач-1 та третя особа своїм правом взяти участь в судовому засіданні не скористались; враховуючи, що їх неявка не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні представниками позивача та відповідача-3 подано додаткові докази, які судом розглянуто та долучено до матеріалів справи.

Прокурор підтримав позовні вимоги з урахуванням поданої заяви про зміну предмету позову, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача підтримав позов, заявлений прокурором, просить його задовольнити.

Представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечили, вважають позов безпідставним і необґрунтованим, свою правову позицію виклали у відзиві та доповненнях до відзиву на позовну заяву.

Крім цього, прокурором підтримано заяву про забезпечення позову з підстав, викладених у заяві та додатково поданих поясненнях.

Представник позивача підтримав позицію прокурора та також просить суд задовольнити заяву про забезпечення позову.

Представники відповідачів заперечили проти задоволення заяви про забезпечення позову, вважать її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні 23.02.2016р. відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів громадян і держави в суді у випадках, передбачених законом. Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України № З-рп/99 у справі №1-1/99 від 08.04.1999р. прокурор або його заступник самостійно визначає з посиланням на чинне законодавство в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовуючи в позовній заяві необхідність їх захисту, та визначає орган, який уповноважений державою виконувати відповідні функції в спірних правовідносинах.

За приписами частини другої статті 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99р. N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

За приписами ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

В даному випадку, як зазначає прокурор, необхідність захисту інтересів територіальної громади Новофедорівської сільської ради обумовлено тим, що Новофедорівська сільська рада Голопристанського району Херсонської області, яка є власником спірної земельної ділянки, належним чином не здійснює захист інтересів територіальної громади, оскільки не вживає заходи щодо скасування права власності на самочинно збудоване майно, яке визнано за Херсонською обласною громадською спілкою по попередженню нещасних випадків з людьми на воді на підставі рішення Голопристанського районного суду від 27.05.2015р. у справі №654/1535/15-ц, скасованого апеляційним судом Херсонської області.

З огляду на викладене вище, виходячи з предмету та підстав позову, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості звернення прокурора з даним позовом до суду.

Захищаючи інтереси держави, прокурор обґрунтував позовні вимоги тим, що, у ході вивчення судових рішень, розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень, встановлено, що рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 27.05.2015р. у справі №654/1535/15-ц задоволено позов Кадєснікова О.І. в інтересах Херсонської обласної громадської спілки по попередженню нещасних випадків з людьми на воді та визнано за громадською спілкою право власності за набувальною давністю на майновий комплекс - рятувальну станцію "Залізний Порт", що знаходиться за адресою Херсонська область, Голопристанський район, с.Залізний Порт, вул.Морська, б/н біля бази відпочинку "Ювілейний" та зобов'язано Реєстраційну службу Голопристанського районного управління юстиції в Херсонській області зареєструвати за Херсонською обласною громадською спілкою по попередженню нещасних випадків з людьми на воді право власності за набувальною давністю на вказаний майновий комплекс.

На підставі вказаного рішення суду 26.06.2015р. Реєстраційною службою зареєстровано право власності на зазначене майно за спілкою.

В подальшому Херсонська обласна громадська спілка по попередженню нещасних випадків з людьми на воді внесла даний майновий комплекс до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "ЗПНХ", яке, в свою чергу, 28.07.2015р. уклало з товариством з обмеженою відповідальністю "Водолазно-рятувальна станція - Залізний Порт" договори купівлі-продажу вказаного майнового комплексу по 1/2 (одній другій) частини майна, зареєстровані приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Єдігаровим Е.М. за №574 та №575.

Враховуючи, що рішення Голопристанського районного суду, на підставі якого Херсонська обласна громадська спілка по попередженню нещасних випадків з людьми на воді набула права власності на майновий комплекс, скасовано в апеляційному порядку, прокурор вважає, що рішення загальних зборів учасників ТОВ "ЗПНХ" в частині збільшення статутного капіталу товариства шляхом внесення Херсонською обласною громадською спілкою по попередженню нещасних випадків з людьми на воді до статутного капіталу ТОВ "ЗПНХ" нерухомого майна - спірного майнового комплексу, зміни до статуту ТОВ "ЗПНХ" в частині збільшення статутного капіталу товариства шляхом внесення Херсонською обласною громадською спілкою по попередженню нещасних випадків з людьми на воді до статутного капіталу ТОВ "ЗПНХ" нерухомого майна а також договори купівлі продажу частин майнового комплексу, укладені між ТОВ "ЗПНХ" та ТОВ "Водолазно-рятувальна станція - Залізний Порт", мають бути визнані недійсними як такі, що не відповідають вимогам Цивільного кодексу України.

Крім цього, прокурор зазначає, що 22.06.2006р. між Новофедорівською сільською радою (Орендодавець) та Херсонською обласною громадською спілкою по попередженню нещасних випадків з людьми на воді (Орендар) було укладено договір оренди землі, яка знаходиться в с.Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області біля бази відпочинку "Ювілейний". Однією з умов договору була заборона самовільної забудови земельної ділянки.

Вказаний договір оренди землі припинив свою дію 27.06.2011р. у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

В той же час, згідно оціночного акту та технічного опису і оцінки господарчо-побутових споруд, виготовлених БТІ м.Гола Пристань, які знаходяться в інвентарній справі, споруди та будівлі, що розташовані на земельній ділянці в с.Залізний Порт по вул.Морській, б/н біля бази відпочинку "Ювілейний", а саме: кафе з літнім майданчиком - літ. "А", "А-1", електрощитові - літ. "Б", компресорна - літ. "В", водолазна - літ. "Г", побутові приміщення - літ. "Д", "Ж", майстерня - літ. "З", побудовані у 2006 році.

Однак, в ході перевірки прокурором встановлено, що даний майновий комплекс побудований без дозволу на будівництво, у встановленому законом порядку об'єкт будівництва в експлуатацію не введено, будівництво здійснено на земельній ділянці, яка є власністю територіальної громади Новофедорівської сільської ради і для забудови не виділялась, що дає всі підстави вважати його самочинним будівництвом.

З огляду на те, що земельна ділянка, на якій розташовані самочинно збудовані об'єкти нерухомого майна, належить територіальній громаді Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області і жодному з відповідачів для таких цілей у встановленому законом порядку не виділялась, прокурор просить зобов'язати ТОВ "Рятувальна станція - Залізний Порт" усунути перешкоди Новофедорівській сільській раді у користуванні земельною ділянкою, яка розташована по вул.Морська, б/н біля бази відпочинку "Ювілейний" в с.Залізний Порт, шляхом її звільнення від самочинного збудованих об'єктів.

Також прокурор наполягає на задоволенні заяви про забезпечення позову з підстав, викладених у заяві, оскільки вважає, що невжиття таких заходів може в подальшому утруднити виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Представник позивача Новофедорівської сільської ради підтримала позов прокурора, вважає його обґрунтованим та просить задовольнити у повному обсязі. Також наполягала на задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки, на її думку, наявні у справі докази достеменно свідчать про намагання відповідачів по справі збільшити ланцюг угод по відчуженню майна та кількість набувачів, що в подальшому може утруднити повернення Новофедорівській сільській раді незаконно забудованої земельної ділянки. Крім того представник позивача вважає, що накладення арешту на спірне майно не завдає шкоди відповідачам та не створює загрози порушення будь-чиїх інтересів.

Представник відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю "ЗПНХ" проти позовних вимог прокурора заперечив, свою правову позицію виклав у відзиві на позовну заяву. Зокрема, зазначив, що прокурором не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, не зазначено площу цієї ділянки, не вказано ким, коли і які саме об'єкти нерухомого майна самочинно забудовані та не доведено яким чином прокурором чи Новофедорівською сільською радою встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки.

Зазначив, що прокурором не враховано, що спірні об'єкти нерухомого майна передано Херсонською обласною рятувально-водолазною службою Херсонській обласній громадській спілці по попередженню нещасних випадків з людьми на воді за актом приймання-передачі від 28.12.2004р. Спілка взагалі не будувала спірний майновий комплекс, а набула його за правочином. Обставини щодо правомірності набуття права на будівлі та споруди рятувальної станції встановлені постановою Голопристанського районного суду Херсонської області від 25.06.2012р. у справі 2108/2120/2012.

Також представник відповідача-2 звернув увагу на безпідставність вимог прокурора щодо зобов'язання відповідача-3 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва, оскільки відповідно до ст.376 ЦК України позов про знесення самочинного будівництва може бути пред'явлений до особи, яка здійснила це будівництво, а не до особи, яка стала власником майна чи майнових прав за нотаріально-посвідченим договором купівлі-продажу.

Проти задоволення заяви прокурора про забезпечення позову представник відповідача-2 заперечив з підстав її необґрунтованості та недоведеності фактів щодо необхідності вжиття таких заходів.

Представник відповідача-3 товариства з обмеженою відповідальністю "Водолазно-рятувальна станція - Залізний Порт" підтримав позицію представника відповідача-2, проти доводів прокурора, викладених у позовній заяві та заяві про забезпечення позову, заперечив з підстав їх необґрунтованості та просить суд відмовити в їх задоволенні. В судовому засіданні надав до матеріалів справи копію Акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 22.02.2016р., яким, на його думку, спростовуються твердження прокурора щодо самочинного будівництва спірного майнового комплексу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, 22.06.2006р. між Новофедорівською сільською радою (Орендодавець) та Херсонською обласною спілкою по попередженню нещасних випадків з людьми на воді (громадська організація) (Орендар) було укладено договір оренди землі (т.1 а.с.167-169), за умовами якого в оренду було передано земельну ділянку загальною площею 0,1101 га, несільськогосподарського призначення - землі громадської забудови, яка знаходиться за адресою: с.Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області, біля бази відпочинку "Ювілейний".

В п.3 договору сторони зазначили, що на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна а також інші об'єкти інфраструктури.

Згідно п.4 територія не обладнана водопроводом, каналізацією.

За умовами п.8 договору його укладено на 5 років.

В Розділі "Умови використання земельної ділянки" (п.п.15-17) сторони визначили, що земельна ділянка передається в оренду для громадського призначення, цільове призначення земельної ділянки - землі громадської забудови, умови збереження стану об'єкта оренди - забороняється самовільна забудова земельної ділянки.

Договір зареєстровано у Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії Державного земельного кадастру "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.06.2006р. за №4АА002360-040672100024.

Згідно кадастрового плану (т.1 а.с.170) земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6522384300:02:067:0001.

За актом приймання-передачі б/н (т.1 а.с.112) об'єкт оренди передано орендареві.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.04.2012р. у справі №50254/2376/2011 (т.2 а.с.112-114) за позовом Херсонської міжрайонної природоохоронної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему в Херсонській області та Новофедорівської сільської ради до відповідача Херсонської обласної спілки по попередженню нещасних випадків з людьми на воді про зобов'язання звільнити земельну ділянку, повернути її у стані, який існував до надання в оренду, скласти у зв'язку з цим акт приймання-передачі, залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2012р. (т.2 а.с.115-118), позовні вимоги прокурора було задоволено частково, зобов'язано Херсонську обласну спілку по попередженню нещасних випадків з людьми на воді звільнити земельну ділянку площею 0,0001 га, яка розташована біля бази відпочинку "Ювілейний" у с.Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області, надану їй у користування згідно з умовами договору оренди від 22.06.2006р., зареєстрованого 27.06.2006р., повернувши її Новофедорівській сільській раді у стані, який існував до надання в оренду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.08.2012р. у справі №5024/1524/2011 (т.2 а.с.108-111) за позовом Херсонської обласної громадської спілки по попередженню нещасних випадків з людьми на воді до Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області про визнання недійсним рішення №138 від 26.04.2011р. та внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 22.06.2006р. шляхом викладення пункту 8 розділу "Строк дії договору" у редакції "Договір укладено на 25 років" у задоволенні позову відмовлено.

Під час розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом встановлено, що, спірна земельна ділянка повернута Новофедорівській сільській раді Голопристанського району Херсонської області на підставі примусового виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 17.04.2012р. у справі №5024/2376/2011, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2012р. по тій же справі, у зв'язку із зобов'язанням звільнити земельну ділянку та повернути її Новофедорівській сільській раді у стані, який існував до надання в оренду.

За приписами статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У зв'язку з чим суд констатує, що з 27.06.2011р. (строк закінчення дії договору оренди землі від 22.06.2006р.) у Херсонської обласної громадської спілки по попередженню нещасних випадків з людьми на воді припинилося право оренди земельної ділянки у зв'язку із закінченням строку дії договору, спірна земельна ділянка була повернута Новофедорівській сільській раді Голопристанського району Херсонської області на підставі примусового виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 17.04.2012р. у справі №5024/2376/2011, в подальшому у користування спілці не передавалась, що підтверджено представником позивача у судовому засіданні та не спростовано відповідачем-1, отже з 27.06.2011р. Херсонська обласна громадська спілка по попередженню нещасних випадків з людьми на воді не мала жодних прав щодо спірної земельної ділянки.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, 15 травня 2015 року Кадєсніков О.І., діючий в інтересах Херсонської обласної громадської спілки по попередженню нещасних випадків з людьми на воді, звернувся до суду із позовом до Реєстраційної служби Голопристанського районного управління юстиції в якому, з урахуванням доповнень, просив: визнати за позивачем право власності за набувальною давністю на майновий комплекс: рятувальну станцію "Залізний Порт", який складається з: огорожі залізобетонної №2-3, майстерні літ."З", електрощитової з компресорною літ."Б", "В", водолазної літ."Г", побутових приміщень літ."Д", "Ж", водомережі №1, кафе з літнім майданчиком літ."А", що знаходиться за адресою: Херсонська область, Голопристанський район с.Залізний Порт, вул.Морська, б/н біля бази відпочинку "Ювілейний"; зобов'язати Реєстраційну службу Голопристанського районного управління юстиції в Херсонській області зареєструвати за позивачем право власності на вказаний майновий комплекс.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 27 травня 2015 року у справі №654/1535/15-ц (т.1 а.с.26-27) позовні вимоги були задоволені, за позивачем визнано право власності за набувальною давністю на майновий комплекс - рятувальну станцію "Залізний Порт", який складається з: огорожі залізобетонної №2-3, майстерні літ."З", електрощитової з компресорною літ."Б", "В", водолазної літ."Г", побутових приміщень літ."Д", "Ж", водомережі №1, кафе з літнім майданчиком літ."А", що знаходиться за адресою: Херсонська область, Голопристанський район с.Залізний Порт, вул.Морська, б/н біля бази відпочинку "Ювілейний" та зобов'язано Реєстраційну службу Голопристанського РУЮ зареєструвати за позивачем право власності за набувальною давністю на вказане нерухоме майно.

Після реєстрації права власності за рішенням Голопристанського районного суду від 27.05.2015р. рішенням загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "ЗПНХ", оформленим протоколом №2 від 01.07.2015р. (т.2 а.с.100), внесено та затверджено зміни до п.6.2 та п.6.3 Статуту ТОВ "ЗПНХ", на підставі яких визначено, що статуний капітал товариства складає 92000,00 грн., який сформовано на 50% за рахунок грошових коштів, на 50% за рахунок нерухомого майна, в тому числі (будинки, споруди, обладнання тощо), з яких, відповідно до п.6.3 50%, що дорівнює 46000,00 грн. статутного капіталу, сформованого за рахунок нерухомого майна, а саме: майнового комплексу - рятувальна станція "Залізний Порт" біля бази відпочинку "Ювілейний", що складається з: огорожі залізобетонної №2-3, майстерні літ."З", електрощитової з компресорною літ."Б", "В", водолазної літ."Г", побутових приміщень літ."Д", "Ж", водомережі №1, кафе з літнім майданчиком літ."А", що знаходиться за адресою: Херсонська область, Голопристанський район с.Залізний Порт, вул.Морська, б/н - яке належить учаснику товариства Херсонській обласній громадській спілці по попередженню нещасних випадків з людьми на воді, код ЄДРПОУ 03978002, на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 668090465223.

Згідно акту оцінки та приймання-передачі для формування статутного капіталу ТОВ "ЗПНХ" від 01.07.2015р. (т.1 а.с.140), який є невід'ємною частиною Статуту ТОВ "ЗПНХ", на виконання протоколу загальних зборів учасників ТОВ "ЗПНХ" №2 від 01.07.2015р. в рахунок частки у розмірі 50% Херсонська обласна громадська спілка по попередженню нещасних випадків з людьми на воді внесла до статутного капіталу ТОВ "ЗПНХ" нерухоме майно, що є приватною власністю спілки - спірний майновий комплекс.

У зв'язку з прийнятим рішенням та складанням відповідного акту внесено зміни до Статуту ТОВ "ЗПНХ" (т.1 а.с.138), затверджені протоколом загальних зборів ТОВ "ЗПНХ" від 01.07.2015р., державна реєстрація яких проведена 03.07.2015р. за №14991050001018262, які є невід'ємною частиною Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "ЗПНХ".

В подальшому, 28.07.2015р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ЗПНХ" (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Водолазно-рятувальна станція - Залізний Порт" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу 1/2 (однієї другої) частки майнового комплексу - рятувальної станції "Залізний Порт", що знаходиться в селі Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області, вул. Морська, будинок б/н вартістю 72679 (сімдесят дві тисячі шістсот сімдесят дев'ять) грн. 50 коп., серія та номер: бланк НАО №400368, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Єдігаровим Е.М., зареєстрований 28.07.2015р. у реєстрі за №574, та договір купівлі-продажу 1/2 (однієї другої) частки майнового комплексу - рятувальної станції "Залізний Порт", що знаходиться в селі Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області, вул. Морська, будинок б/н вартістю 72679 (сімдесят дві тисячі шістсот сімдесят дев'ять) грн. 50 коп., серія та номер: бланк НАО №400369, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Єдігаровим Е.М., зареєстрований 28.07.2015р. у реєстрі за №575.

Як слідує з матеріалів справи, ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 06.10.2015р. у справі №654/1535/15-ц (т.1 а.с.28-31), залишеною в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.01.2016р. (т.2 а.с.129-130), рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 27.05.2015р. скасовано, провадження у справі закрито, що і стало підставою для звернення прокурора з даним позовом.

В обґрунтування позовних вимог прокурором зазначено, що спірний майновий комплекс, який розміщується на земельній ділянці, що є власністю територіальної громади Новофедорівської сільської ради, та в подальшому внесений до статутного капіталу ТОВ "ЗПНХ" і відчужений за договорами купівлі-продажу від 28.07.2015р., є самочинним будівництвом.

Згідно ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до листа Вищого господарського суду України від 01.01.2010р. - Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами, - відповідно до приписів статті 375 ЦК України право зводити на земельній ділянці будівлі та споруди, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам має власник земельної ділянки. Згідно з вимогами статті 125 ЗК України (в редакції, чинній до внесення змін від 05.03.2009 року) право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації.

Отже, при вирішенні подібних спорів суди мають досліджувати питання наявності дозвільної документації на будівництво спірних об'єктів і документів про виділення земельної ділянки для їх будівництва.

Відповідно до частин 1, 3 статті 376 ЦК України будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного затвердження проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Водночас, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, лише за умови надання особі земельної ділянки в установленому порядку під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо під час вирішення спору судом буде встановлено, що відповідач не має належного дозволу, а також належно затвердженого проекту, які передбачені законодавством, на будівництво об'єкта містобудування, то такі обставини є підставою для висновку, що відповідачем здійснено самочинне будівництво на спірній земельній ділянці, а відтак, вказане майно відповідно до чинного законодавства підлягає знесенню.

У разі встановлення факту відсутності у відповідача визначених законом правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку суди мають виходити з того, що згідно із статтею 212 ЗК України зазначені вище дії особи кваліфікуються як самовільне зайняття земельної ділянки, а тому, остання підлягає поверненню власнику землі або законному землекористувачу.

Для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт суд також має встановити, що спірні споруди завершені будівництвом (введені в експлуатацію в установленому законом порядку), а також те, що земельна ділянка, яка не була відведена позивачу для цієї мети, надана йому в установленому порядку під уже збудований об'єкт.

При цьому суди мають з'ясовувати, до якої власності належить спірна ділянка і, відповідно, повноваження органів державної влади щодо розпорядження нею.

Разом з тим, у спорах про визнання права власності на об'єкти нерухомості, споруджені на орендованій земельній ділянці, судам слід враховувати положення статті 95 ЗК та статті 25 Закону України "Про оренду землі", згідно з якими орендар як тимчасовий землекористувач, з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення, має право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі та споруди лише за умови письмової згоди на це орендодавця з дотриманням установленого законодавством порядку.

Отже, судам слід з'ясовувати хто є власником земельної ділянки, на якій розташований спірний об'єкт; чи надано власником земельної ділянки письмовий дозвіл на будівництво об'єктів нерухомості на орендованій земельній ділянці; чи дотримано порядок будівництва спірних об'єктів нерухомості, зокрема, чи наявна дозвільна документація на будівництво цих об'єктів; чи здавались об'єкти нерухомості в експлуатацію.

У випадках, коли у зазначених спорах йдеться про визнання права власності на об'єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці державної чи комунальної форми власності, до розгляду відповідних справ в обов'язковому порядку мають залучатись не лише виконком, а й, власне, орган місцевого самоврядування, оскільки такий спір безпосередньо стосується його інтересів як розпорядника земель.

В даному випадку земельна ділянка, на якій розташовано спірний майновий комплекс - є власністю територіальної громади Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області.

За договором оренди від 22.06.2006р., укладеним між Новофедорівською сільською радою та Херсонською обласною спілкою по попередженню нещасних випадків з людьми на воді, в оренду передавалась земельна ділянка загальною площею 0,1101 га, несільськогосподарського призначення - землі громадської забудови, яка знаходиться за адресою: с.Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області, біля бази відпочинку "Ювілейний", з умовами збереження стану об'єкта оренди - заборона самовільної забудови земельної ділянки.

Судом не приймається до уваги надані Херсонською обласною громадською спілкою по попередженню нещасних випадків з людьми на воді наказ Херсонської обласної рятувально-водолазної служби №26 від 23.12.2004р. та акт приймання-передачі від 28.12.2004р. про передачу у користування Херсонській обласній громадській спілці по попередженню нещасних випадків з людьми на воді рятувальної станції "Залізний Порт", складений між Херсонською обласною рятувально-водолазною службою та обласною Спілкою по попередженню нещасних випадків з людьми на воді (т.1 а.с.162-164), оскільки згідно даного акту рятувальна станція передана у користування а не у власність, даний акт не є належним доказом набуття відповідачем-1 права власності на майновий комплекс як на нерухомість.

Що стосується постанови Голопристанського районного суду Херсонської області від 25.06.2012р. у справі №2108/2120/2012 за позовом Кадєснікова О.І. до Головного управління Держкомзему України в Херсонській області про скасування постанови про накладення адміністративного штрафу (т.2 а.с.75-76), на яку посилається відповідач-2 ТОВ "ЗПНХ", то в ній було проаналізовано та констатовано правомірність набуття на підставі акту приймання-передачі майна від 22.02.1989р. права власності Херсонською водолазно-рятувальною службою на рятувальну станцію, а не Херсонською обласною громадською спілкою по попередженню нещасних випадків з людьми на воді на спірний майновий комплекс. Крім цього, суд звертає увагу на те, що саме Херсонською обласною громадською спілкою в травні 2015 року було ініційовано позов про визнання за нею права власності за набувальною давністю, в результаті чого спілка набула та зареєструвала за собою право власності на майно на підставі скасованого в апеляційному порядку рішення Голопристанського районного суду, а не на підставі акту від 28.12.2004р.

Також, як вже зазначалось, при укладанні договору оренди земельної ділянки в пп. 3, 4 договору сторони зазначили, що на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна а також інші об'єкти інфраструктури, територія не обладнана водопроводом, каналізацією. Вказаний договір було підписано уповноваженими представниками обох сторін без будь-яких зауважень.

Як слідує з матеріалів справи, а саме оцінного акту, технічного опису та оцінки господарчо-побутових споруд, виготовлених БТІ м.Гола Пристань (т.1 а.с.40-42), та які знаходяться в інвентарній справі, споруди та будівлі, які розташовані на земельній ділянці в с.Залізний Порт по вул.Морській, б/н біля бази відпочинку "Ювілейний", а саме: кафе з літнім майданчиком - літ. "А", "А-1", електрощитові - літ. "Б", компресорна - літ "В", водолазна - літ. "Г", побутові приміщення - літ. "Д", "Ж", майстерня - літ. "З" побудовані у 2006 році.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про основи містобудування" (в редакції, чинній на час здійснення будівництва) будівництво об'єктів містобудування, незалежно від форм власності, здійснюється з дозволу відповідних рад. Це право ради можуть делегувати відповідним виконавчим органам. Закінчені об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.

Згідно із п.1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004р. №1243, яка діяла на час здійснення будівництва майнового комплексу - рятувальної станції "Залізний Порт" біля бази відпочинку "Ювілейний", прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж і споруд, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Відповідно до листа Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області від 20.11.2015р. №01-21/3378 (т.1 а.с.43) в секторі регіонального розвитку, містобудування та архітектури районної державної адміністрації відсутній акт вводу в експлуатацію майнового комплексу - рятувальна станція "Залізний Порт", що знаходиться за адресою вул.Морська, б/н, біля бази відпочинку "Ювілейний" с.Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області.

За довідкою Архівного відділу Голопристанської районної державної адміністрації від 26.11.2015р. №01-58/Б-246 (т.1 а.с.45) в документах архівного фонду Новофедорівської сільської ради у протоколах сесій та виконавчого комітету рішення щодо надання дозволу на будівництво майнового комплексу - рятувальної станції "Залізний Порт" за 2004-2010 роки не виявлено.

Згідно листа від 20.11.2015р. №02-14/692 (т.1 а.с.44) Новофедорівської сільської ради - в протоколах сесій та виконавчих комітетів сільської ради з 2011 року відсутні рішення щодо надання дозволу на будівництво майнового комплексу рятувальної станції "Залізний Порт".

Згідно інформації, викладеної в листі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області від 09.12.2015р. №1021-1.9/1947 (т.1 а.с.93), з моменту створення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю дозвільні документи на початок будівельних робіт та введення об'єкта будівництва в експлуатацію на майновий комплекс - рятувальну станцію "Залізний Порт" в с.Залізний Порт, вул.Морська, б/н біля бази відпочинку "Ювілейний" не надавалися.

Отже, відповідачем-1 Херсонською обласною спілкою по попередженню нещасних випадків з людьми на воді не надано суду належних доказів того, що спірні об'єкти нерухомості збудовані на земельній ділянці, що була відведена для цієї мети, що власник земельної ділянки - Новофедорівська сільська рада, на якій розташований спірний об'єкт, надавав спілці письмовий дозвіл на будівництво об'єкту нерухомості, що відповідач-1 звертався до Новофедорівської сільської ради із проханням про надання такого дозволу, докази наявності дозвільної документації на будівництво та введення об'єкту нерухомості в експлуатацію.

У зв'язку з наведеним суд приходить до висновку, що майновий комплекс - рятувальна станція "Залізний Порт", що знаходиться в селі Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області, вул. Морська, будинок б/н є самочинним будівництвом.

При цьому суд не приймає до уваги Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 22.02.2016р., наданий в судовому засіданні представником відповідача-2 ТОВ "Водолазно-рятувальна станція - Залізний Порт", з якого слідує, що споруди, які перевірялись, не є об'єктами самочинного будівництва, оскільки, як слідує з акту, при перевірці дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ТОВ "Водолазно-рятувальна станція - Залізний Порт", посадовою особою Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області було вивчено лише договори купівлі-продажу об'єктів нерухомості та матеріали інвентарної справи і зазначено, що об'єкти нерухомості побудовано в 2004 році, в той час, як вже зазначалось судом, в інвентарній справі зазначено, що об'єкти побудовано в 2006 році. Також суд звертає увагу на те, що під час перевірки не було досліджено дозвільної документації на будівництво спірних об'єктів і документів про виділення земельної ділянки для їх будівництва. Крім цього, висновок головного інспектора будівельного нагляду, зроблений в акті за результатами перевірки, не узгоджується з інформацією, наданою Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області від 09.12.2015р. №1021-1.9/1947 (т.1 а.с.93), про те, що дозвільні документи на початок будівельних робіт та введення об'єкта будівництва в експлуатацію на майновий комплекс - рятувальну станцію "Залізний Порт" в с.Залізний Порт, вул.Морська, б/н біля бази відпочинку "Ювілейний" не надавалися.

Виходячи зі змісту частин першої, другої статті 331 ЦК України, частини першої статті 182 ЦК України, п.1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 (чинними на час будівництва), право власності на новостворене майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

Враховуючи, що майновий комплекс - рятувальна станція "Залізний Порт" є самочинним будівництвом, оскільки вказаний об'єкт побудований без дозволу на будівництво, у встановленому законом порядку об'єкт будівництва не введено в експлуатацію, будівництво здійснено на земельній ділянці, яка є власністю територіальної громади Новофедорівської сільської ради і для забудови не виділялась, тому право власності на зазначене нерухоме майно Херсонською обласною громадською спілкою по попередженню нещасних випадків з людьми на воді у встановленому законом порядку не набуто.

Крім цього, рішення Голопристанського районного суду від 27.05.2015р., яким визнано право власності Херсонської обласної громадської спілки по попередженню нещасних випадків з людьми на воді на майновий комплекс, скасовано в апеляційному порядку.

При цьому суд зазначає, що за вказаним судовим рішенням спілка не набула будь-яких прав на земельну ділянку, яка належить до комунальної власності територіальної громади.

Так згідно зі ст.13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до ст.ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить, зокрема, земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Розпорядження землями від імені Українського народу здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Відповідно до ст.119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом п'ятнадцяти років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання в користування.

Таким чином, рішення Голопристанського районного суду жодним чином не породжувало виникнення у Херсонської обласної громадської спілки по попередженню нещасних випадків з людьми на воді прав на земельну ділянку, у т.ч. за набувальною давністю, оскільки таке право може визнаватися тільки за громадянами, а не за юридичними особами, до компетенції суду не відноситься вирішення такого питання, за змістом п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України таке право в особи може виникнути не раніше 1 січня 2017 року.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 ЦК України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

Відповідно до п. б ч.1 Закону України "Про господарські товариства" учасники господарського товариства зобов'язані виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про господарські товариства" вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.86 ГК України вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою, іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права та об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Майно, що є предметом вкладу учасника чи засновника, має відповідати певним вимогам: бути власністю учасника (засновника), мати грошову оцінку, бути відчужуваним, належати до майна, яке може використовуватися для формування статутного фонду господарського товариства.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

В той же час, при передачі до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "ЗПНХ" майнового комплексу - рятувальної станції "Залізний Порт" Херсонська обласна громадська спілка по попередженню нещасних випадків з людьми на воді не була власником вказаного майна та спілка не мала права ним розпоряджатись.

Отже, враховуючи, що станом на момент формування статуного капіталу шляхом внесення спірного майна - майнового комплексу рятувальна станція "Залізний Порт" до статутного капіталу ТОВ "ЗПНХ" його учасник Херсонська обласна громадська спілка по попередженню нещасних випадків з людьми на воді не була власником вказаного майна, спірний об'єкт нерухомості є самочинним будівництвом, то рішення загальних зборів учасників ТОВ "ЗПНХ" від 01.07.2015р., оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ "ЗПНХ" №2 від 01.07.2015р., в частині збільшення статутного капіталу ТОВ "ЗПНХ" шляхом внесення Херсонською обласною громадською спілкою по попередженню нещасних випадків з людьми на воді до статутного капіталу товариства нерухомого майна - майнового комплексу рятувальна станція "Залізний Порт" та зміни до Статуту ТОВ "ЗПНХ" в частині збільшення статутного капіталу товариства шляхом внесення Херсонською обласною громадською спілкою по попередженню нещасних випадків з людьми на воді до статутного капіталу товариства нерухомого майна - майнового комплексу рятувальна станція "Залізний Порт", є такими, що суперечать положенням Закону України "Про господарські товариства", Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги прокурора в частині визнання їх недійсними є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірного майна, укладених між ТОВ "ЗПНХ" та ТОВ "Водолазно-рятувальна станція - Залізний Порт" суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, правочин може бути визнано недійсним якщо його зміст, в даному випадку, зміст оспорюваних договорів, суперечить нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.ч.2-5 ст. 203 ЦК України, вимогами, необхідними для чинності правочину є вчинення правочину особою, яка має необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до пункту 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.

Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За приписами статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Відповідно до ч.1 ст.115 ЦК України та ст.12 Закону України "Про господарські товариства", господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

В той же час, враховуючи, що на момент формування статутного капіталу ТОВ "ЗПНХ" шляхом внесення Херсонською обласною громадською спілкою по попередженню нещасних випадків з людьми на воді до статутного капіталу товариства нерухомого майна - майнового комплексу рятувальна станція "Залізний Порт" остання не була власником вказаного майна, то товариство з обмеженою відповідальністю також не набуло у законний спосіб право власності на дане майно, отже не могло розпоряджатися ним, в даному випадку відчужувати його за договорами купівлі-продажу.

Крім цього, відповідно до п.6 ст.120 ЗК України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду.

Аналогічне положення міститься у ч.2 ст.377 ЦК України.

Так за умовами укладених 28.07.2015р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ЗПНХ" (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Водолазно-рятувальна станція - Залізний Порт" (Покупець) договорами купівлі-продажу (т.1 а.с.141-142) продавець продав, а покупець придбав - 1/2 (одну другу) частку майнового комплексу - рятувальної станції "Залізний Порт", що знаходиться в селі Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області, вул. Морська, будинок б/н.

При цьому положення договорів купівлі-продажу від 28.07.2015р. №574 та №575 не містять посилань на земельну ділянку, на якій розташоване спірне майно, так само як і відомостей щодо її кадастрового номеру.

Суд не приймає до уваги твердження представник ТОВ "ЗПНХ" стосовно того, що положення ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України не застосовуються при посвідченні договорів відчуження частки у спільній частковій власності на нерухоме майно, приміщень у житлових будинках, будівлях, крім випадків переходу права власності на частину будинку за договором довічного утримання, оскільки згідно розділу 1 оспорюваних договорів купівлі-продажу предметом договорів є частка майнового комплексу, що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "ЗПНХ", а не частка у спільній частковій власності.

В судовому засіданні представники відповідача-2 та відповідача-3 підтвердили, що будь-яких дій, спрямованих на оформлення прав на земельну ділянку, на якій розміщено майновий комплекс, ними не вчинялось, а отже документи, що підтверджують отримання в користування або у власність у встановленому законом порядку земельної ділянки під відчужуваним майном у відповідачів відсутні.

Крім цього, ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України передбачено, що з 1 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (ст.377 ЦК України і ст.120 ЗК України в редакції Закону від 05.11.2009р. №1702-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю"). При цьому, відповідно до вказаних норм у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.

Таким чином, угоди про відчуження нерухомого майна за відсутності прав на земельну ділянку, на якій воно розташоване, суперечать ч.1 ст.203 ЦК України, ст. 377 ЦК України та ст.120 ЗК України, крім того, за відсутності передбачених законом підстав припиняють можливість органу місцевого самоврядування, в даному випадку Новофедорівської сільської ради, вільно розпоряджатись земельною ділянкою, тобто порушують інтереси позивача у справі.

Заперечуючи проти позовних вимог прокурора представники відповідачів у судових засіданнях неодноразово наголошували на тому, що такі вимоги направлені на незаконне позбавлення їх права власності на спірне нерухоме майно.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Так за приписами статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або щодо якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах "Раймондо проти Італії" від 22 лютого 1994 року, "Філліпс проти Сполученого Королівства" від 5 липня 2001 року, "Аркурі та інші проти Італії" від 5 липня 2001 року, "Ріела та інші проти Італії" від 4 вересня 2001 року, "Ісмаїлов проти Російської Федерації" від 6 листопада 2008 року).

Отже, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Крім того, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції "майном" визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання" на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" (пункт 32)).

За наведених обставин, враховуючи встановлені господарським судом обставини щодо підстав набуття відповідачами права власності на спірне майно, вимоги прокурора в частині визнання недійсними укладених 28.07.2015р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ЗПНХ" (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Водолазно-рятувальна станція - Залізний Порт" (Покупець) договорів купівлі-продажу 1/2 (однієї другої) частки майнового комплексу - рятувальної станції "Залізний Порт", що знаходиться в селі Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області, вул. Морська, будинок б/н вартістю 72679 (сімдесят дві тисячі шістсот сімдесят дев'ять) гривень 50 коп., серія та номер: бланк НАО №400368, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Єдігаровим Е.М., зареєстрований 28.07.2015р. у реєстрі за №574 і серія та номер: бланк НАО №400369, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Єдігаровим Е.М., зареєстрований 28.07.2015р. у реєстрі за №575 є обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Щодо вимоги про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Водолазно-рятувальна станція - Залізний Порт" усунути перешкоди Новофедорівській сільській раді Голопристанського району Херсонської області в користуванні земельною ділянкою, яка розташована по вул.Морська б/н, біля бази відпочинку "Ювілейний" в с.Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області, шляхом її звільнення від самочинно збудованих об'єктів рятувальної станції "Залізний Порт", суд зазначає наступне.

Так за приписами ч. 4 статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Отже, відповідно до наведеної норми позов про знесення самочинного будівництва може бути пред'явлений до особи, яка здійснила це будівництво.

В даному випадку відповідач-3 товариство з обмеженою відповідальністю "Водолазно-рятувальна станція - Залізний Порт" не є особою, яка здійснила самочинне будівництво, а стало власником майнового комплексу за нотаріально-посвідченим договором купівлі-продажу, протилежного прокурором не доведено, тому вимоги прокурора в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши заяву прокурора про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Так заява та додатково подані прокурором пояснення до неї обґрунтовані тим, що юридичні особи, які є відповідачами у даній справі, у короткий період часу неодноразово відчужували спірне майно та змінювали його власників. За наведених обставин прокурор вважає, що є загроза, що майно може бути знову перепродане або відчужене іншим шляхом і невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити та зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимог.

У зв'язку з чим прокурор просить вжити заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно та заборони вчиняти будь-які дії щодо його відчуження та розпорядження ним, заборони Реєстраційній службі Голопристанського РУЮ вчиняти дії щодо реєстрації речових прав на спірне нерухоме майно.

У відповідності до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України передбачено перелік заходів до забезпечення позову: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Про забезпечення позову судом виноситься ухвала, яка може бути оскаржена.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист якого просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Як вже зазначалось, рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 27.05.2015р. у справі №654/1535/158-ц було задоволено позов Кадєснікова О.В. в інтересах Херсонської обласної громадської спілки по попередженню нещасних випадків з людьми на воді, визнано за спілкою право власності за набувальною давністю на майновий комплекс та зобов'язано Реєстраційну службу Голопристанського РУЮ зареєструвати за спілкою право власності за набувальною давністю на майновий комплекс - рятувальну станцію "Залізний Порт".

При цьому, при зверненні до суду з вказаним позовом позивачеві було відомо, що земельна ділянка, на якій розташоване спірне майно, повернута ним Новофедорівській сільській раді на підставі примусового виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 17.04.2012р. у справі №5024/2376/2011 у зв'язку із зобов'язанням звільнити земельну ділянку та повернути її Новофедорівській сільській раді у стані, який існував до надання в оренду. Таким чином, до Голопристанського районного суду спілкою було заявлено позов про визнання права власності на майно, яке за змістом судового рішення у справі №5024/2376/2011 підлягало знесенню.

01.07.2015р., тобто одразу після набрання чинності вищевказаним рішенням та реєстрації на підставі нього права власності на майно, Херсонська обласна громадська спілка по попередженню нещасних випадків з людьми на воді внесла вищезазначене майно до статутного капіталу ТОВ "ЗПНХ".

В той же час, ТОВ "ЗПНХ", одним із учасником якого є Херсонська обласна громадська спілка по попередженню нещасних випадків з людьми на воді, відповідно до відмітки Державного реєстратора на Статуті товариства (т.1 а.с.132) було зареєстровано 24.06.2015р., тобто одразу після набрання законної сили рішенням Голопристанського районного суду.

Після внесення на підставі рішення загальних зборів товариства від 01.07.2015р. Херсонською обласною громадською спілкою по попередженню нещасних випадків з людьми на воді до статутного капіталу ТОВ "ЗПНХ" майнового комплексу - рятувальної станції "Залізний Порт" та реєстрації за товариством права власності 10.07.2015р. (що вбачається з п.1.2 договорів купівлі-продажу), 28.07.2015р. вказане майно було відчужене за договорами купівлі-продажу ТОВ "Водолазно-рятувальна станція - Залізний Порт", яке, в свою чергу, було зареєстровано 03.07.2015р. (відмітка на Статуті - т.1 а.с.144).

При цьому, відчуження майна відбулося вцілому, однак з оформленням його двома угодами купівлі-продажу (по одній другій), що надало можливість сторонам обійти вимоги закону щодо необхідності визначення в договорі купівлі-продажу кадастрового номеру земельної ділянки, оскільки жодних прав на земельну ділянку відповідачі не мали.

Наведені вище дії відповідачів, на думку суду, свідчать про намагання відповідачів по справі збільшити ланцюг угод по відчуженню майна та кількість набувачів, що в подальшому може утруднити виконання рішення суду.

В частині 5 статті 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

В п. 1 ст. 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом Верховної Ради України №475/97-ВР від 17.07.1997 р. визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільно-правового характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до пункту 43 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) суд наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на справедливий суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Отже, з урахуванням обставин, наведених вище, з метою забезпечення реального і фактичного виконання судового рішення у даній справі, наслідком якого є поновлення порушених прав та інтересів держави в особі Новофедорівської сільської ради, суд вважає заяву прокурора про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. У зв'язку з чим суд вважає за необхідне до набрання рішенням в даній справі законної сили вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: майновий комплекс - рятувальна станція "Залізний Порт", заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження та розпорядження зазначеним майном та заборони Реєстраційній службі Голопристанського районного управління юстиції Херсонської області вчиняти дії щодо реєстрації речових прав на будівлі та споруди майнового комплексу - рятувальна станція "Залізний Порт".

При цьому, зважаючи на те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, суд вважає за необхідне зазначити, що вжиття таких заходів не завдає шкоди відповідачам та не створює загрози порушення чиїх-небудь інтересів, а навпаки, до набрання рішенням законної сили позбавляє можливості як відповідачів так і позивача вчиняти будь-які дії по розпорядженню спірним майном, оскільки в судових засіданнях представниками відповідачів неодноразово наголошувалось на тому, що даний позов було ініційовано прокурором з метою незаконного позбавлення відповідачів права власності на спірний об'єкт.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, підлягає відшкодуванню відповідачами пропорційно задоволеним вимогам. Так на користь Новофедорівської сільської ради з товариства з обмеженою відповідальністю "ЗПНХ" підлягає стягненню 4134 грн. 00 коп. судового збору, з товариства з обмеженою відповідальністю "Водолазно-рятувальна станція - Залізний Порт" - 1378 грн. 00 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 32, 33, 44, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "ЗПНХ" від 01.07.2015р., оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ "ЗПНХ" №2 від 01.07.2015р., в частині збільшення статутного капіталу ТОВ "ЗПНХ" шляхом внесення Херсонською обласною громадською спілкою по попередженню нещасних випадків з людьми на воді до статутного капіталу ТОВ "ЗПНХ" нерухомого майна, згідно з актом оцінки та приймання-передачі майна для формування статутного капіталу ТОВ "ЗПНХ" від 01.07.2015р. - майнового комплексу - рятувальна станція "Залізний Порт" біля бази відпочинку "Ювілейний", що складається з літ. "А" кафе з літнім майданчиком загальною площею 250,8 кв.м., літ. "Б" - електрощитові, літ. "В" - компресорна, літ. "Г" - водолазна, літ. "Д" та "Ж" - побутові приміщення, літ. "З" - майстерня, №1 водопровід, №2 та 3 огорожа, вартістю 46000 (сорок шість тисяч) гривень, розташованою за адресою Херсонська область, Голопристанський район, с.Залізний Порт, вул.Морська б/н.

3. Визнати недійсними зміни до п.6.2 та п.6.3 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "ЗПНХ", затверджені протоколом загальних зборів ТОВ "ЗПНХ" від 01.07.2015р., в частині збільшення статутного капіталу ТОВ "ЗПНХ" шляхом внесення Херсонською обласною громадською спілкою по попередженню нещасних випадків з людьми на воді до статутного капіталу ТОВ "ЗПНХ" нерухомого майна, згідно з актом оцінки та приймання-передачі майна для формування статутного капіталу ТОВ "ЗПНХ" від 01.07.2015р. - майнового комплексу - рятувальна станція "Залізний Порт" біля бази відпочинку "Ювілейний", що складається з літ. "А" кафе з літнім майданчиком загальною площею 250,8 кв.м., літ. "Б" - електрощитові, літ. "В" - компресорна, літ. "Г" - водолазна, літ. "Д" та "Ж" - побутові приміщення, літ. "З" - майстерня, №1 водопровід, №2 та 3 огорожа, вартістю 46000 (сорок шість тисяч) гривень, розташованою за адресою Херсонська область, Голопристанський район, с.Залізний Порт, вул.Морська б/н.

4. Визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 (однієї другої) частки майнового комплексу - рятувальної станції "Залізний Порт", що знаходиться в селі Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області, вул. Морська, будинок б/н вартістю 72679 (сімдесят дві тисячі шістсот сімдесят дев'ять) гривень 50 коп., укладений 28.07.2015р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ЗПНХ" та товариством з обмеженою відповідальністю "Водолазно-рятувальна станція - Залізний Порт", серія та номер: бланк НАО №400368, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Єдігаровим Е.М., зареєстрований 28.07.2015р. у реєстрі за №574.

5. Визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 (однієї другої) частки майнового комплексу - рятувальної станції "Залізний Порт", що знаходиться в селі Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області, вул. Морська, будинок б/н вартістю 72679 (сімдесят дві тисячі шістсот сімдесят дев'ять) гривень 50 коп., укладений 28.07.2015р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ЗПНХ" та товариством з обмеженою відповідальністю "Водолазно-рятувальна станція - Залізний Порт", серія та номер: бланк НАО №400369, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Єдігаровим Е.М., зареєстрований 28.07.2015р. у реєстрі за №575.

6. В решті позовних вимог відмовити.

7. Заяву про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.

8. У порядку забезпечення позову накласти арешт на нерухоме майно: майновий комплекс - рятувальна станція "Залізний Порт", що складається з літ. "А" кафе з літнім майданчиком загальною площею 250,8 кв.м., літ. "Б" - електрощитові, літ. "В" - компресорна, літ. "Г" - водолазна, літ. "Д" та "Ж" - побутові приміщення, літ. "З" - майстерня, №1 водопровід, №2 та №3 огорожа, що знаходиться за адресою: Херсонська область, Голопристанський район, с.Залізний Порт, вул.Морська б/н біля бази відпочинку "Ювілейний" та заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження та розпорядження зазначеним майном.

9. Заборонити Реєстраційній службі Голопристанського районного управління юстиції Херсонської області вчиняти дії щодо реєстрації речових прав на будівлі та споруди майнового комплексу - рятувальна станція "Залізний Порт", що складається з літ. "А" кафе з літнім майданчиком загальною площею 250,8 кв.м., літ. "Б" - електрощитові, літ. "В" - компресорна, літ. "Г" - водолазна, літ. "Д" та "Ж" - побутові приміщення, літ. "З" - майстерня, №1 водопровід, №2 та №3 огорожа, що знаходиться за адресою: Херсонська область, Голопристанський район, с.Залізний Порт, вул.Морська б/н біля бази відпочинку "Ювілейний".

10. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЗПНХ" (код ЄДРПОУ 39856212, 73000 м.Херсон, вул.Залаегерсег, 23 кв.34) на користь Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області (код ЄДРПОУ 26518272, 75652, Херсонська область, Голопристанський район, с.Новофедорівка, вул.Леніна, 22) 4134 (чотири тисячі сто тридцять чотири) грн. 00 коп. судового збору.

11. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Водолазно-рятувальна станція - Залізний Порт" (код ЄДРПОУ 39101616, 75000 Херсонська область, Білозерський район, с.Чорнобаївка вул.Чорнобаївська, 99) на користь Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області (код ЄДРПОУ 26518272, 75652, Херсонська область, Голопристанський район, с.Новофедорівка, вул.Леніна, 22) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

12. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 01.03.2016р.

Суддя М.Б. Сулімовська

СудГосподарський суд Херсонської області
Дата ухвалення рішення23.02.2016
Оприлюднено09.03.2016
Номер документу56219212
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —923/1984/15

Постанова від 30.04.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Зуєв В.А.

Ухвала від 02.04.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Зуєв В.А.

Ухвала від 16.03.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Зуєв В.А.

Ухвала від 02.03.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Зуєв В.А.

Ухвала від 03.02.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Зуєв В.А.

Постанова від 09.12.2019

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Діброва Г.І.

Ухвала від 12.11.2019

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Діброва Г.І.

Постанова від 15.10.2019

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Краснов Є.В.

Ухвала від 04.10.2019

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Краснов Є.В.

Ухвала від 15.07.2019

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Краснов Є.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні