Постанова

від 31.03.2011 по справі 1-489/11

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 1-489/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 березня 2011 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Мягкоход Ю. В.

при секретарі - Кованій В. А.,

з участю прокурора - Петрової І. В.,

захисника - Рядської 3. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, українку, громадянку України, яка має вищу освіту, не працюючу, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судиму,

у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-

встановив:

Підсудна ОСОБА_1, 28.12.2010 р. приблизно о 06:20 год., керуючи технічно справним транспортним засобом КІА-Сегаto д.н.з. НОМЕР_1 по б-ру Чоколівський в м. Києві, в крайній лівій смузі руху проїзної частини зі сторони пл. Севастопольська в напрямку вул. Єреванська, не впоралась з керуванням цього транспортного засобу та виїхала за межі проїзної частини, здійснила наїзд на зупинку громадського транспорту площа Космонавтів , розташовану праворуч від напрямку її руху, в наслідок чого відбулось падіння конструкції зазначеної пошкодженої зупинки громадського транспорту на пішохода ОСОБА_2

Проїзна частина по якій рухалась на автомобілі підсудна мала асфальтоване покриття вкрите снігом.

З наведеного вбачається, що підсудна під час керуванням транспортним засобом КІА-СегаЮ д.н.з. НОМЕР_1 допустила порушення п.п. 1.5., п.п. б п.п. 2.3. 10.1., 12.1., 12.4. Правил дорожнього руху, а саме, не врахувала дорожню обстановку та відповідно не відреагувала на її зміні, перед зміною напрямку руху не переконалась, що це буде безпечно та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, під час вибору в установлених межах дозволеної швидкості руху, не вибрала безпечну швидкість руху автомобіля під її керуванням, щоб мати змогу контролювати його рух.

В результаті спричиненої підсудною дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 133/Е від 16.02.2011 р., завдані потерпілій ОСОБА_2 тілесні ушкодження :уламковий перелом проксимального епіметафізу правої великогомілкової кісті зі зміщенням уламків, забійна рана правого колінного суглоба) віднесено до середнього ступеня тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоров'я).

Порушення підсудною п.п. 1.5., п.п. б п.п. 2.3. 10.1., 12.1., 12.4. Правил дорожнього руху знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з завданням ОСОБА_2 тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями, які виразились в порушенні Правил безпеки дорожнього руху, як особою, що керує транспортним засобом, що спричинили гр. ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 186 КК України.

В судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 визнала себе винною у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України у повному обсязі визнаючи вищевикладені обставини вчинення ним злочину.

Показання підсудної ОСОБА_1 відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оспорюються.

Суд, враховуючи думку сторін, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному

порядку.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що вина ОСОБА_1 в порушенні Правил безпеки дорожнього руху, як особою, що керує транспортним засобом, що спричинили гр. ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а рівно у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, є такою, що доведена.

Крім цього, у судовому засіданні підсудна заявила клопотання про закриття цієї кримінальної справи на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням з потерпілою, надавши суду нотаріально посвідчену заяву потерпілої ОСОБА_3, відповідно до якої остання заявляє, що підсудна відшкодувала їй завдану матеріальну та моральну шкоду в тому числі витрати га лікування, в розмірі 14 000 грн., тому вона претензій матеріального характеру не має. Просить закрити цю кримінальну справу за примиренням сторін на підставі ст. 46 КК України.

У судовому засіданні потерпіла підтвердила факти викладені у зазначеній заяві та підтримала її в частині закриття цієї кримінальної справи на підставі ст. 46 КК України.

Відповідно до ст. 46 КК України, особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7-1 КПК України, провадження в кримінальній справі може бути закрито судом у зв'язку з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим.

З огляду на наведене, заслухавши думку прокурора, який не заперечує проти звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, суд вважає, що підсудна ОСОБА_1 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, а провадження у цій справі - закриттю.

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 81 КПК України

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 7-1, 282 КПК України, ст. 46, 286 ч. 1 КК України, -

постановив :

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України.

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України провадженням закрити.

Запобіжний захід вжитий до ОСОБА_1, у вигляді підписки про невиїзд - скасувати.

Постанова суду може бути оскаржена протягом семи днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги на неї до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва.

Cуддя