Постанова

від 17.03.2016 по справі 912/1726/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2016 року Справа № 912/1726/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Саланжій Т.Ю.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №б/н від 20.01.2016 р.;

від позивача: ОСОБА_2 директор, ;

від позивача: ОСОБА_3 головний бухгалтер, ;

від відповідача-1: ОСОБА_4, довіреність №10-02-16 від 12.01.2016 р., представник;

від відповідача-3: ОСОБА_4, довіреність №01-26/5/1 від 11.01.2016 р., представник;

від відповідача-4: ОСОБА_4, довіреність №4/1 від 04.01.2016 р., представник.

представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши апеляційні скарги Управління містобудування, архітектури та житлово - комунального господарства Знам'янської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "ВЛІВ"

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.11.2015 року у справі № 912/1726/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "КАМАЗ", м. Київ

до відповідача-1 Управління містобудування, архітектури та житлово - комунального господарства Знам'янської міської ради, Кіровоградська область м. Знам'янка

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "ВЛІВ", м. Кременчук

до відповідача-3 Знам'янської міської ради, м. Знам'янка,

до відповідача-4 Комунального підприємства "Знам'янська житлово - експлуатаційна контора №1", м. Знам'янка,

про визнання порушення умов договору, визнання права власності, визнання недійсним договору та зобов'язання повернути майно,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 26.11.2015 року у справі № 912/1726/15 (у складі колегії суддів: головуючий суддя: Шевчук О.Б., судді: Змеул О.А. та Макаренко Т.В.) позов задоволено частково. Зобов'язано Управління житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "КАМАЗ" автомобільне шасі КАМАЗ-43253, номер двигуна НОМЕР_1, номер шасі ХТС 43253 RВ1225692.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "ВЛІВ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "КАМАЗ" 10 920,00 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивач довів факт порушення відповідачем - 2 договору відповідального зберігання №0015 від 27.12.2011 року, внаслідок чого належний позивачу на праві власності автомобіль КАМАЗ 43253-15, номер двигуна НОМЕР_1, номер шасі ХТС 43253 RВ1225692 вибув з законного володіння "ТОВ Торговий дім КАМАЗ".

На базі автомобільного шассі КАМАЗ 43253-15, ХТС 43253 RВ1225692

відповідач-2 виготовив та поставив відповідачу-1 на підставі проведених торгів щодо закупівлі автомобілів за державні кошти (договір №76/390 від 13.12.2011 року) сміттєвоз бокового навантаження типу "ВЛІВ МЕДІУМ 18-15,5 KZ43253" з відвалом для прибирання снігу.

Суд вважав, що позивач має право на витребування цього майна від добросовісного набувача - відповідача - 1 відповідно до ст.330 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні вимог позивача про визнання за ним права власності на автомобільне шассі КАМАЗ 43253-15, номер двигуна НОМЕР_1, номер шасі ХТС 43253 RВ1225692, суд зазначив, що позивач не довів суду, та не підтвердив належними доказами того, що відповідачі оспорювали чи не визнавали право власності позивача на вказане автомобільне шасі. Копії документів, які посвідчують право власності позивача на спірне шасі, містяться в матеріалах справи.

До того ж, виходячи із правовідносин, які виникли між сторонами, господарський суд прийшов до висновку, що право позивача на захист своїх інтересів має бути реалізовано саме шляхом витребування майна з незаконного чужого володіння, а не шляхом визнання права власності на таке майно.

Вирішуючи спір в частині визнання, що відповідачем - 2 порушено пункти 2.2.2., 2.2.5., 2.3, 2.4, 2.5, 2.6 договору відповідального зберігання № 0015 від 27.12.2011 року, господарський суд зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав в цій частині не відповідає способам, встановленим чинним законодавством, а саме ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, і, як наслідок, не призводить до поновлення порушених прав та інтересів ТОВ "ТД "КАМАЗ" стосовно переданого на зберігання відповідачу -2 автомобіля КАМАЗ 43253-15, двигун В2629596, шасі ХТС43253RB1225692, переобладнаного та відчуженого останнім відповідачу - 1.

Відмовляючи в задоволенні вимог про визнання недійсним укладеного між відповідачем -1 та відповідачем -2 договору №76/390 від 13.12.2011 року про закупівлю товару за державні кошти, суд першої інстанції зазначив на відсутність правових підстав для задоволення цих вимог.

Не погодившись рішенням господарського суду, Управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "ВЛІВ" оскаржили його в апеляційному порядку.

Відповідач-1 та відповідач-2 в апеляційних скаргах посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неналежну оцінку доказів, помилковість висновків суду.

У відзиві на апеляційні скарги ТОВ "Торговий дім "КАМАЗ" спростовує доводи апелянтів, просить залишити оскаржуване судове рішення без змін як законне та обгрунтоване.

У судове засідання 17.03.2016 року представник відповідача - 2 не з'явився, у поданій заяві просив суд закінчити розгляд справи за його відсутності.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, оскаржуване рішення слід скасувати, в задоволенні позову відмовити з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що 27.12.2011 року між ТОВ "ТД "КАМАЗ" (замовник) та ТОВ "Торгова компанія "ВЛІВ" (виконавець) укладено договір відповідального зберігання № 0015, за умовами якого замовник передає, а виконавець приймає на відповідальне зберігання вантажні автомобілі. Кількість, номери кузовів та двигунів транспортних засобів вказуються в акті приймання-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов договору відповідального зберігання позивачем передано відповідачу - 2 за актом №137 від 27.12.2011 року автомобіль КАМАЗ 43253-15, двигун В2629596, шасі ХТС43253RB1225692.

На момент передачі вказаного автомобіля він належав на праві власності позивачу у даній справі на підставі контракту № 01/2010-001, укладеного 01.10.2010 року з ТОВ "Торгівельна компанія "КАМАЗ".

Договір зберігання було укладено на строк до 31.12.2012 року.

ТОВ "ТД "КАМАЗ" звернувся до ТОВ "Торгова компанія "ВЛІВ" з пропозицією придбати переданий автомобіль за 3 257 100 грн., а за відсутності такої можливості повернути автомобіль в строк до 10.06.2012 року.

Зазначені вище обставини встановлені рішенням господарського суду м. Києва від 11.11.2013 року у справі №910/6665/13 за позовом ТОВ "Торгова компанія ВЛІВ" до ТОВ "ТД "КАМАЗ" про визнання договору укладеним та зобов'язання вчинити дії і не підлягає доказуванню в силу вимог статті 35 Господарського процесуального кодексу України (а.с.17-18 том 1).

Вказаним рішенням суд встановив відсутність волевиявлення ТОВ "Торгова компанія ВЛІВ" по виконанню пропозиції ТОВ "ТД "КАМАЗ" та відчудження зберігачем спірного автомобіля.

При розгляді даної справи судом встановлено, що спірний автомобіль являє собою шасі КАМАЗ-43253, номер двигуна НОМЕР_1, номер шасі ХТС 43253 RB 1225692, на базі якого відповідачем -2 здійснено виробництво нового автомобіля.

Відповідно до умов договору відповідального зберігання (а.с.25-26 том 1) відповідач-2 зобов'язався за вимогою замовника (позивача) повернути спірне шасі на підставі акту приймання-передачі, не мав права без письмової згоди замовника переміщати транспортний засіб, а відповідно до п.2.6 договору зберігання мав право проводити монтаж переданого обладнання на транспортні засоби або на переобладнання транспортного засобу.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу Україні та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

- припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

- зміна умов зобов'язання;

- сплата неустойки;

- відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 Цивільного кодексу України).

Оскаржуваним судовим рішенням встановлено, що відповідач-2 порушив умови договору зберігання, а саме: розпорядився не належним йому майном, на базі переданого йому на зберігання шасі створив новий транспортний засіб - сміттєвоз бокового навантаження типу "ВЛІВ МЕДІУМ 18-15,5 KZ 43253" з відвалом для прибирання снігу, що підтверджується змістом сертифіката якості №30/01/12 ( а.с.143 том 1).

Матеріалами справи підтверджується, що 13.12.2011 року між Управлінням містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради ( замовник, відповідач-1 у даній справі) та відповідачем -2 укладено договір про закупівлю товару за державні кошти №76/390, за умовами якого ТОВ "Торгова компанія ВЛІВ" зобов'язався в грудні 2011 року поставити замовникові товар - сміттєвоз бокового навантаження типу "ВЛІВ МЕДІУМ 18-15,5 KZ 43253" з відвалом для прибирання снігу за ціною 546 000,00 грн, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити такий товар (а.с.128, 134-138 том 1).

Умови договору №76/390 від 13.12.2011 року виконані сторонами, грошові кошти сплачено (а.с.139-140 том 1). Транспортний засіб передано та зареєстровано за покупцем (а.с.141-142, 145 том 1).

Відповідно до рішення Знам'янівської міської ради від 23.08.2012 року автомобіль спеціалізований сміттєвоз зі з'ємним відвалом для прибирання снігу "ВЛІВ МЕДІУМ 18-15,5 KZ 43253" державний номер ВАЗ968ВА, який перебуває на балансі управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради визнано власністю територіальної громади міста Знам'янка в особі Знам'янської міської ради та надано дозвіл на передання вказаного автомобіля у господарське відання Комунальному підприємству "Знам'янська житлово - експлуатаційна контора №1" (а.с.132 том 2).

Отже, встановивши зазначені обставини, на підставі наведених вище правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що права позивача, передбачені договором відповідального зберігання, дійсно порушено відповідачем-2 і останній має нести відповідальність відповідно умов укладеного між цими сторонами договору.

Відповідно до розділу 5 договору відповідального зберігання встановлено відповідальність сторін. Зокрема встановлено обов'язок виконавця у разі несвоєчасного повернення транспортного засобу сплатити штраф у розмірі 0,1 % від вартості транспортного засобу, указаної в акті приймання-передачі за кожен день зберігання транспортного засобу (п.5.5.)

У разі крадіжки, пошкодження або спричинення іншої шкоди виконавець зобов'язався перерахувати замовнику розмір шкоди або відшкодувати вартість транспортного засобу в повному обсязі та сплатити штраф у розмірі 1% вартості знищеного транспортного засобу (п.5.2 договору).

Господарський суд на погоджені сторонами положення договору не звернув увагу, дійшов помилкового висновку про те, що вилучення транспортного засобу у добросовісного набувача є способом захисту права позивача, яке порушено відповідачем -2 і до порушення якого відповідач-1 відношення не має.

Також суд не надав оцінку тому факту, що належний позивачу транспортний засіб став частиною новоствореної відповідачем-2 речі, яку неможливо відокремити без збереження функціональності створеного майна.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Колегія суддів поділяє висновок оскаржуваного судового рішення щодо відмови позивачу в задоволенні його позовних вимог про визнання, що відповідачем - 2 порушено пункти 2.2.2., 2.2.5., 2.3, 2.4, 2.5, 2.6 договору відповідального зберігання № 0015 від 27.12.2011 року, оскільки обраний позивачем спосіб захисту своїх прав в цій частині не відповідає способам, встановленим чинним законодавством.

Також правомірно відмовлено судом в задоволенні вимог позивача щодо визнання за ним права власності на шасі КАМАЗ43253-15, двигун В2629596, шасі ХТС43253RB1225692, оскільки жоден з відповідачів такого права позивача не оспорює.

Щодо вимог про визнання договору №76/390 про закупівлю товару за державні кошти від 13.11.2011 року та скасування державної реєстрації автомобіля НОМЕР_2, проведену на підставі вказаного договору про закупівлю товару за державні кошти (заява про уточнення позовних вимог (а.с.106 том 2), то такі вимоги є безпідставними і правомірно відхилені судом.

Відповідно до ч.5 ст.12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

А тому обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (ст.204 Цивільного кодексу України).

Позивачем не наведено жодних обставин, за якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним.

Передаючи за договором відповідального зберігання майно іншій особі, власник ( у даному випадку позивач) несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно. Якщо власник не належним чином поставився до вибору особи, яка б заслуговувала довіри, то він позбавляється права вимагати повернення речей від добросовісного набувача, але йому надається можливість вимагати відшкодування збитків від особи, яка не виправдала його довіру за договором.

Отже, правомірність позову позивачем не доведена. Підстави для його задоволення відсутні.

При розгляді апеляційних скарг представниками апелянтів висновки оскаржуваного судового рішення спростовано.

Оскільки суд першої інстанції, вирішуючи спір, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, оскаржуване рішення слід скасувати, в позові відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України на користь скаржників слід стягнути витрати за розгляд апеляційних старг, розмір який підтверджено платіжними дорученнями на а.с.239 том 2 та а.с.14,15 том 3.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Управління містобудування, архітектури та житлово - комунального господарства Знам'янської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "ВЛІВ" задовольнити.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.11.2015 року у справі № 912/1726/15 скасувати.

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "КАМАЗ" (02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, 8, ідентифікаційний код 31570627) на користь Управління житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради (27400, Кіровоградська область, м. Знам'янка, вул. Жовтнева,19, ідентифікаційний код 26176819) 13 351,80 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "КАМАЗ" (02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, 8, ідентифікаційний код 31570627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "ВЛІВ" (39631, м. Кременчук, вул. Київська, 34А, ідентифікаційний код 33180598) 12 012,00грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Виконання постанови доручити господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Ю.Б. Парусніков

Підписано в повному обсязі 22.03.2016 року.