Постанова

від 15.07.2009 по справі 19/32пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2009 р. № 19/32пн

Вищий господарський су д України у складі колегії су ддів:

головуючого Кривди Д.С.,

суддів: Жаботиної Г.В.,

Уліцького А.М.

розглянувши касаційну ска ргу Приватного підприємця О СОБА_1

на постанову від 28.04.09 Луганського апеляц ійного господарського суду

у справі №19/32пн

господарського суду Луганської області

за позовом Дочірнього підприємства " Ринок м. Стаханова" Лугансько ї обласної спілки споживчих товариств

до 1. Приватного підприємця ОСОБА_1

2. Приватного підприємця О СОБА_2

третя особа Стаханівська міська рада

про стягнення 4315,48 грн. та звільн ення земельної ділянки шляхо м зносу торгівельного павіль йону

за участю представників ст орін

від позивача: у засідання не прибули

від відповідача 1: у засідання не прибули

від відповідача 2: у засідання не прибули

від третьої особи: у засідання не прибули

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Р инок м. Стаханова" Луганської обласної спілки споживчих т овариств звернулось до госпо дарського суду Луганської об ласті з позовом до Приватног о підприємця ОСОБА_1 про у сунення перешкод в користува нні земельною ділянкою в м. Ст аханов, вул. Б.Хмельницького, 3 8 шляхом знесення самочинно в становлених на ньому кіоску №18 площею 4 м2 та контейнера б/н площею 13,32 м2, а також стягнення 4315,48 грн. збитків за незаконне к ористування ними (з урахуван ням уточнення).

Позов мотивовано послання м на положення ст. 212 ЗК України та обставини незаконного за йняття відповідачем спірної земельної ділянки.

Відповідач проти позову за перечив, посилаючись на обст авини відсутності у позивача права на спірну земельну діл янку.

Ухвалою від 14.02.06 господарськ ого суду Луганської області до участі в справі в якості тр етьої особи на стороні позив ача, яка не заявляє самостійн их вимог на предмет спору зал учено Стаханівську міську ра ду.

Ухвалою від 15.03.06 господарськ ого суду Луганської області до участі в справі в якості ві дповідача залучено Приватно го підприємця ОСОБА_2, яки й проти позову заперечив, пос илаючись на відсутність у по зивача прав на спірну земель ну ділянку.

Рішенням від 12.04.06 господарсь кий суд Луганської області (к олегія суддів у складі: Шеліх іна Р.М. - головуючий, Лісовиц ький Є.А., Яресько Б.В.) у задовол енні позову відмовив з підст ав недоведеності обставин ро зташування відповідачами сп ірних об'єктів саме на надані й йому в оренду земельній діл янці.

Постановою від 28.04.09 Луганськ ого апеляційного господарсь кого суду (колегія суддів у ск ладі: Медуниця О.Є. - головуюч ий, Баннова Т.М., Бородіна Л.І.) р ішення суду першої інстанції частково скасував, задоволь нивши позов у частині позовн их вимог про зобов'язання ПП ОСОБА_1. усунути перешкоди в користуванні позивачем спі рними земельними ділянками, а провадження у справі стосо вно ПП ОСОБА_2 припинив.

Постанова мотивована тим, щ о землекористування відпові дача врегульовано шляхом укл адення договорів оренди з тр етьою особою, а також встанов ленням обставин розташуванн я спірних об'єктів внаслідок отримання торгівельних місц ь на території ринку, договор и про надання яких не поновле ні.

Ухвалою від 25.06.09 Вищий господ арський суд України порушив касаційне провадження за кас аційною скаргою ПП ОСОБА_1 , в якій заявлено вимоги про с касування постанови суду апе ляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняття нового рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга мотивова на посланням на хибність вис новку суду апеляційної інста нції щодо розташування спірн их об'єктів на наданій позива чеві в оренду земельній діля нці, межі якої належним чином не визначені, а також невраху ванням висновків господарсь кого суду Луганської області , викладених у рішенні від 22.12.08 у справі №16/148пн(13/188пн).

Заслухавши суддю-доповіда ча, перевіривши матеріали сп рави, Вищий господарський су д України вважає, що касаційн а скарга підлягає задоволенн ю частково, виходячи з наступ ного.

Предметом даного спору є, зо крема, вимога про усунення пе решкод в користуванні земель ною ділянкою в м. Стаханов, вул . Б.Хмельницького, 38 шляхом зне сення самочинно встановлени х на ньому кіоску №18 площею 4 м2 та контейнера б/н площею 13,32 м2. П озовні вимоги мотивовані тим , що відповідачі безпідставн о займають частину території ринку шляхом розміщення вка заних об'єктів.

Заперечуючи проти задовол ення позову, відповідачі пос илались на обставини розміще ння ними відповідних об'єкті в не на території наданої поз ивачеві в оренду земельної д ілянки.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України ко жна особа має право звернути ся до суду за захистом свого о собистого немайнового або ма йнового права та інтересу, а в ідтак для вирішення даного с пору суттєвим є встановлення наявності або відсутності п рава позивача на спірну земе льну ділянку, яке підлягає за хисту.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив про недоведення по зивачем обставин розміщення торгівельного павільйону ві дповідачів саме на території земельної ділянки, наданої й ому Стаханівською міською ра дою в користування на умовах оренди для розміщення та обс луговування торгових місць н а ринку, а також відсутність у позивача чинного акта на пра во користування землею, прое кту земельного відводу тощо.

Суд апеляційної інстанції з таким висновком не погодив ся, встановивши, що на момент з вернення з позовом у даній сп раві між позивачем та третьо ю особою діяв договір від 01.07.05 № 0405407000091 оренди земельної ділянк и площею 2,9559 га (кадастровий но мер 4413100000:13:003:0067) строком з 08.06.05 до 08.06.06, у кладений на підставі рішення №814/45 від 22.04.05 Стаханівської місь кої ради.

В подальшому користування позивачем земельною ділянко ю здійснювалось на підставі договорів оренди земельної д ілянки, зареєстрованих за: №040 640700164 від 09.10.06; №040740700167 від 31.07.07; а також № 040840700182 від 10.06.09, який визнано недій сним постановою Донецького а пеляційного адміністративн ого суду від 04.11.08 у справі №22-а-11085/ 08 як такий, що укладений під ча с розгляду судом вказаного с пору.

Стосовно ж обставин розташ ування відповідачами павіль йону та кіоску на території о рендованої позивачем земель ної ділянки суд апеляційної інстанції виходив з того, що н а підставі заяв ПП ОСОБА_1 . 01.06.04 між позивачем і відповіда чем укладено договір №0000184 про надання торгівельного місця на території ринку для розта шування контейнеру в районі центральних воріт розміром 2 мх2м площею 4 м2 строком дії з 01.06. 04 до 01.12.04, а також договір №0000185 від 01.02.04 про надання торгового міс ця на території ринку за адре сою: м. Стаханів, вул. Б.Хмельни цького, 38, що має дислокацію - центр, 4 ряд, кіоск №18, розмір 3,7 п огонних метрів загальною пло щею 13,32 м2, строком дії з 01.02.04 до 31.05.04. Між ПП ОСОБА_2. та позиваче м також укладено договір №0000019 від 01.02.04 про надання торгового місця за тією ж адресою для ро зміщення кіоску 13,32 м2.

Після спливу терміну дії вк азаних договорів їх строк не поновлювався, а 03.11.04 ринок наді слав відповідачу листа №734 з в имогою сплатити заборговані сть або звільнити займану те риторію. При цьому наявність або відсутність обставин, вр егульованих ст. 764 ЦК України, с удом не встановлено. Також су д апеляційної інстанції не з 'ясував висновки господарськ ого суду Луганської області по справі №16/148пн(13/188пн) про звіль нення приватними підприємця ми ОСОБА_1. та ОСОБА_2 то ргівельних місць.

Також суд апеляційної інст анції виходив з дослідження листів Управління містобуду вання, архітектури та землеу строю виконавчого комітету С таханівської міської ради, д овідки Стаханівського міськ ого управління земельних рес урсів, пояснень позивача та т ретіх осіб.

Тобто суди першої та апеляц ійної інстанцій дійшли проти лежних висновків з приводу о бставин розташування відпов ідачем спірного об'єкту поза межами або на території ринк у без з'ясування обставин щод о надання позивачеві в оренд у земельної ділянки певного розміру і конфігурації та фа ктичного розміщення відпові дачем спірних об'єктів на пев ній частині цієї земельної д ілянки або поза її межами на п ідставі дослідження відпові дної землевпорядної докумен тації, проекту відводу, плану земельної ділянки із застос уванням в разі необхідності спеціальних знань тощо.

До того ж судами при розгляд і даної справи залишено поза увагою, що в силу ст. 16 ЦК Украї ни суд може захистити цивіль не право або інтерес способо м, що встановлений договором або законом. Способами захис ту цивільних прав та інтерес ів можуть бути: визнання прав а; припинення дії, яка порушує право; відновлення становищ а, яке існувало до порушення; п римусове виконання обов'язку в натурі тощо.

Способи захисту прав на зем ельні ділянки передбачені в ст. 152 ЗК України, а також ст. 212 ць ого Кодексу, згідно з якою сам овільно зайняті земельні діл янки підлягають поверненню в ласникам землі або землекори стувачам без відшкодування з атрат, понесених за час незак онного користування ними.

Звертаючись з позовною зая вою в даній справі, позивач за явив вимоги про усунення пер ешкод у користуванні спірною земельною ділянкою, тобто за явив негаторний позов. Суд ап еляційної інстанції дійшов в исновку про задоволення таки х вимог, не врахувавши, що цей спосіб захисту спрямований л ише на усунення порушення пр ав власника (законного волод ільця), які не пов'язані з позб авленням володіння майном. В ідповідність порушених прав позивача заявленим ним в пор ядку негаторного позову вимо гам судами не досліджувалась .

Одночасно суд апеляційної інстанції зазначив про неви конання відповідачами обов'я зку, передбаченого п. 5.10 вищевк азаних договорів про надання торгових місць щодо звільне ння території ринку протягом трьох днів.

Тобто, розглянувши справу, с уди першої та апеляційної ін станції належним чином не з'я сували, на захист яких поруше них прав позивача (в разі їх на явності) спрямований даний п озов, із визначенням відпові дного способу захисту таких прав.

Крім того, заперечуючи прот и позовних вимог, відповідач і доводили наявність у них пр ава на спірну земельну ділян ку, посилаючись на положення ст. 120 ЗК України та обставини н абуття ними права власності на відповідний павільйон як нерухоме майно.

Встановивши, що відповідни й павільйон є металевою конс трукцією, що складається з ок ремих металевих частин та по ставлена на фундамент, суд ап еляційної інстанції правомі рно відхилив вказані доводи відповідачів з огляду на нед оведеність обставин щодо від повідності спірного об'єкту поняттю нерухомого майна, ви значеного ст. 181 ЦК України, а та кож відсутності обставин пер еходу прав на земельну ділян ку до відповідачів від попер еднього власника відповідни х об'єктів.

Проте одночасно суд в своїй постанові посилається на по ложення ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України, я ка регулює самочинне будівни цтво і застосовується лише щ одо нерухомого майна. До того вказана норма передбачає ок ремий механізм захисту власн ика (користувача) земельної д ілянки, що має застосовувати сь в разі наявності передбач ених цією нормою обставин.

Відповідно до роз'яснень Пл енуму Верховного суду Україн и, викладених у пункті 1 Постан ови від 29.12.1976 № 11 "Про судове ріше ння", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимог и процесуального законодавс тва і всебічно перевіривши в сі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нор мами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

З огляду на викладене судов а колегія дійшла висновку пр о недотримання судами першої та апеляційної інстанцій ви мог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України що до повного і всебічного вста новлення усіх обставин справ и та правильного застосуванн я законодавства, тому рішенн я і постанова підлягають ска суванню як такі, що не відпові дають нормам матеріального т а процесуального права.

Оскільки касаційна інстан ція обмежена у праві оцінки д оказів та встановленні факти чних обставин справи, а право оцінки доказів належить до п овноважень судів першої та а пеляційної інстанцій з додер жанням принципу рівності сто рін у процесі, справа підляга є направленню на новий розгл яд до суду першої інстанції д ля встановлення на підставі відповідних доказів усіх сут тєвих обставин щодо правовід носин, які існують між сторон ами, із застосуванням норм за конодавства, що регулюють та кі правовідносини.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГП К України, Вищий господарськ ий суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу з адовольнити частково.

2. Постанову Лугансько го апеляційного господарськ ого суду від 28.04.09 та рішення гос подарського суду Луганської області від 12.04.06 у справі №19/32пн скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду перш ої інстанції.

Головуючий Д.Кривда

Судді Г.Жаботина

А.Уліцький