Постанова

від 01.08.2006 по справі 20-12/080

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-12/080

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 27 липня 2006 року  

Справа № 20-12/080

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Гонтаря В.І.,

суддів                                                                      Сотула В.В.,

                                                                                          Прокопанич Г.К.,

за участю представників сторін:

представник позивача - не з'явився - приватне мале підприємство "Тімко";

представник відповідача - не з'явився - комунальне підприємство Севастопольської міськой Ради "Аррікон";

представник відповідача - не з'явився - Фонд комунального майна Севастопольської міської ради;

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Аррікон" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя    Харченко І.А.) від 15.06.2006 у справі № 20-12/080

за позовом           Приватного малого підприємства "Тімко" (вул. Марш. Крилова, 8, к. 13/3,Севастополь,99014)

до           Комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Аррікон" (вул. Адм. Октябрьського, 8-2,Севастополь,99011)

Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)

про спонукання укласти договір оренди приміщення на умовах та строк, передбачений договором оренди № 8 від 20.12.2000.

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя від 15.06.2006 (суддя Харченко І.А.) позов задоволено повністю.

                    Виключено з числа відповідачів Управління з питань майна комунальної власності  Севастопольської міської державної адміністрації.

                    Визнано дію договору № 8 від 20.12.2000 оренди нерухомого майна - окремо стояча одноповерхова будівля (лит.А) з прибудовою (лит.а), загальною площею 95,10кв.м., огорожа (№1), оглядові ями (№2,3) та мощення (І), розташовані в місті Севастополі за адресою: вул. Вакуленчука, 36, укладеного між комунальним підприємством Севастопольської міської Ради "Аррікон" та малим приватним підприємством "Тімко", продовженої на новий термін до 20.12.2010 на тих же умовах.

                    З комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Аррікон" на користь малого приватного підприємства "Тімко" стягнуто 85грн. - державного мита та 118грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    Не погодившись з вказаним судовим рішенням, комунальне підприємство Севастопольської міської Ради "Аррікон" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, в позові відмовити.

                    Сторона вважає, що рішення суду прийнято з порушеннями норм матеріального та процесуального права. Так рішення суду суперечить Закону України "Про оренду державного та комунального майна" статті 9 пункту 7, в якому говориться: за  наявності  заяв  про    оренду   цілісного   майнового комплексу  підприємства,  його  структурного  підрозділу (за умови відсутності заяви господарського  товариства,  створеного  членами трудового  колективу  підприємства,  його структурного підрозділу) або заяв про оренду нерухомого майна (за умови  відсутності  заяви бюджетної  установи,  організації) від двох або більше фізичних чи юридичних осіб орендар  визначається  орендодавцем  на  конкурсних засадах. Керуючись рішенням Севастопольської міської Ради № 343 від 12.11.2002, комісія прийняла рішення, про оголошення конкурсу на оренду приміщення та запросила позивача брати участь у  конкурсі.

                    Крім того, неможливо погодитись з висновком суду, про те, що лист за вих.№101 від 12.12.2005, в якому позивач повідомлений про припинення дії договору оренди у зв'язку з закінченням строку дії договору, не є належним повідомленням про припинення договору, тоді як позивачу повідомлення вручено його ж робітником.

                    Також на думку заявника апеляційної скарги, помилкові висновки суду про те, що виставлення рахунку за відшкодування збитків за користування орендованим приміщенням є згодою відповідача на продовження договору оренди на новий строк. В даному випадку позивач зобов'язаний сплачувати отримані послуги за користування приміщенням, оскільки його господарська діяльність не закінчилась і підприємство отримує прибуток користуючись даним приміщенням.

                    Відповідно до розпорядження В.о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.07.2006, суддю Горошко Н.П. було замінено на суддю Прокопанич Г.К.

                    27.07.2006, позивачем було заявлено клопотання про відкладення слухання справи, у зв'язку з хворобою представника. Судова колегія не знайшла підстав для задоволення вказаного клопотання у зв'язку з недоведеністю (відсутністю доказів підтверджуючих клопотання).         

                    Розглянувши повторно матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.

                    Приватне мале підприємство "Тімко" звернулось до господарського суду з позовною заявою до комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Аррікон", Управління з питань майна комунальної власності  Севастопольської міської державної адміністрації, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про спонукання укласти договір оренди приміщення, на умовах та строк, передбачений договором оренди № 8 від 20.12.2000.

                    Заявою від 15.06.2006 вих.№16083, позивач уточнив позовні вимоги і просив визнати дію договору від 20.12.2000 оренди нерухомого майна - окремо стоячої одноповерхової будівлі (лит.А) з прибудовою (лит.а), загальною площею 95,10кв.м., огорожа (№1), оглядові ями (№2,3) та мощення (І), розташовані в місті Севастополі за адресою: вул. Вакуленчука, 36, укладеного між комунальним підприємством Севастопольської міської Ради "Аррікон" та малим приватним підприємством "Тімко", продовженої на новий термін до 20.12.2010 на тих же умовах.

                    Відповідач - комунальне підприємство Севастопольської міської Ради "Аррікон" позовні вимоги не визнав, вважаючи, що вони незаконні, оскільки позивач систематично несвоєчасно сплачував орендну плату, що є порушенням пунктів 3.2, 3.4, 3.5 договору оренди №8 від 20.12.2000.

                    Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради позовні вимоги також не визнав, вважає, що позивач повинен був надати докази відсутності заяви орендодавця при припинення договору оренди, але така заява є в матеріалах справи. Таким чином договір оренди вважається припиненим.

                    Вивчивши матеріали справи, судова колегія встановила наступне.

                    20 грудня 2000 року, позивач та відповідач - комунальне підприємство Севастопольської міської Ради "Аррікон" уклали договір оренди нерухомого майна №8, згідно до умов якого орендодавець передав орендарю в оренду нерухоме майно загальною площею 50,3кв.м., розташоване в місті Севастополі за адресою: вул. Вакуленчука, 36. Термін дії договору був встановлений до 20 грудня 2005 року.

                    Протоколом узгодження змін до договору оренди № 8,  31.12.2004 були внесені зміни щодо розміру орендної плати та розмірів об'єкту нерухомості, а саме: орендодавець передав орендарю в оренду нерухоме майно - окремо стоячу одноповерхову будівлю (лит.А) з прибудовою (лит.а), загальною площею 95,10кв.м., огорожа (№1), оглядові ями (№2,3) та мощення (І), розташовані в місті Севастополі за адресою: вул. Вакуленчука, 36.

                    Після закінчення строку дії договору оренди № 8 від 20.12.2000, мале приватне підприємство "Тімко", 20.12.2006 звернулось до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради з проханням пролонгувати договір оренди нерухомого майна, який закінчився 20.12.2005.

                    30.05.2006, своїм листом вих.№419, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради повідомив, що на вказаний об'єкт оренди надійшла ще одна заява та необхідно визначити орендаря нежитлових приміщень по вул. Вакуленчука, 36, на конкурсній основі. А також, те, що після формування умов конкурсу та опублікування їх в газеті "Севастопольськие известия", приватне мале підприємство "Тімко" має право брати участь у конкурсі.

                    В цьому ж листі позивачу пропонується звільнити займане приміщення та здати його за актом прийому-передачі у встановленому порядку комунальному підприємству Севастопольської міської Ради "Аррікон" (а.с.33-34).

                    Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія  вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

                    Оскільки об'єктом договору оренди є комунальна власність, спірні правовідношення підлягають врегулюванню нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

                    Договір оренди комунального майна з приватним малим підприємством "Тімко" було укладено строком до 20.12.2005.

                    Листом від 12.12.2005 вих.№101, комунальне підприємство Севастопольської міської Ради "Аррікон" повідомило приватне мале підприємство "Тімко" про намір припинити договір оренди. У зв'язку з цим, договір оренди було припинено.

                    Відповідно до пункту 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди припиняється, у разі закінчення строку, на якій його було укладено.

                    Рішенням міської комісії по оренді комунального майна № 1 від 03.03.2006, було прийнято рішення оголосити конкурс на оренду даного спірного об'єкту.

                    Вказане рішення міської комісії по оренді комунального майна, було обумовлено наявністю заяви на оренду вищевказаного майна, а саме заяви на продовження оренди приватного малого підприємства "Тімко" та заяви суб'єкта підприємницької діяльності Сологуб О.В.

                    Відповідно до пункту 7 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", за  наявності  заяв  про    оренду   цілісного   майнового

комплексу  підприємства,  його  структурного  підрозділу (за умови відсутності заяви господарського  товариства,  створеного  членами трудового  колективу  підприємства,  його структурного підрозділу) або заяв про оренду нерухомого майна (за умови  відсутності  заяви бюджетної  установи,  організації) від двох або більше фізичних чи юридичних осіб орендар  визначається  орендодавцем  на  конкурсних засадах.

          Стосовно посилання позивача на порушення його переважного права на оренду, судова колегія вважає, що вказані доводи також необґрунтовані.

          Відповідно до пункту 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", після  закінчення  терміну  договору оренди орендар,  який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право,  за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.

          Оскільки, об'єкт було виставлено на конкурс, то орендар буде мати переважне право на оренду вказаного майна тільки у випадку, якщо він пропонує такі ж самі умови як і орендар, визначений на конкурсній основі.

          Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги приватного малого підприємства не підлягають задоволенню.

                    Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1 пункти 1, 2, 3), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

                    Апеляційну скаргу комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Аррікон" задовольнити.

                    Рішення господарського суду міста Севастополя від 15.06.2006 у справі № 20-12/080 скасувати.

                    В позові відмовити.

Головуючий суддя                                                  В.І. Гонтар

Судді                                                                                В.В.Сотула

                                                                                Г.К. Прокопанич