Рішення

від 22.03.2016 по справі 518/1130/13-ц

ШИРЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ширяївський районний суд Одеської області

22.03.2016 Справа №: 518/1130/13-ц Провадження № 2/518/137/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 року Ширяївський районний суд Одеської області України

у складі: головуючого судді Николайчука В.О.,

при секретарі Шевчук І.П.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3.

представників відповідача ОСОБА_4

ОСОБА_5

представників відповідача ПП ОСОБА_3І. ОСОБА_6

ОСОБА_7,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та приватного підприємства ОСОБА_3І. про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_8 підприємства ОСОБА_3І. про стягнення грошових коштів, посилаючись на те, що 6 червня 2011 року він уклав з відповідачем ОСОБА_3 договір грошового займу, відповідно до умов якого він передав ОСОБА_3 грошові кошти для фінансування сільськогосподарського виробництва в сумі 105 000 (сто п'ять тисяч) гривень, а відповідач ОСОБА_3 зобов'язався повернути отримані кошти не пізніше 15 жовтня 2011 року. Відповідач ОСОБА_3 свої зобов'язання виконав лише частково, та станом на час звернення до суду сума невиконаних зобов'язань відповідача складає 29 160 (двадцять дев'ять тисяч сто шістдесят) гривень. 18.05.2013 року Приватне підприємство ОСОБА_3І. прийняло на себе обов'язок за залишок суми боргу (29 160 двадцять дев'ять тисяч сто шістдесят гривень) в якості фінансового та майнового поручителя відповідача ОСОБА_3, про що зазначено у відповідній розписці.

Посилаючись на невиконання відповідачами своїх зобов'язань просив з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України стягнути з стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_8 підприємства ОСОБА_3І. солідарно на користь ОСОБА_1 29160 грн. основного боргу, а також стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1385,1 грн. 3% річних від простроченої суми та 305,45 грн. і 114,7 грн. суми сплаченого судового збору.

Відповідач ОСОБА_3 підтвердив, що договір позики він підписував сам, та сам поставив на ньому відбитки печатки ПП ОСОБА_3І. , а також сам писав розписку від імені ПП ОСОБА_3І. , але позов не визнав, посилаючись на те, що гроші він від ОСОБА_1 не отримував, а отримував посівний матеріал, мінеральні добрива та пальне, а по своїм зобов'язанням розрахувався вирощеним врожаєм. Крім того він пояснив, що гроші він брав не для особистих потреб, а для потреб сільськогосподарського виробництва і витратив гроші саме на ці цілі, тому між ним та ОСОБА_1 фактично було укладено не договір грошового займу,

а договір про спільну діяльність в сфері сільськогосподарського виробництва, а оскільки рік був не врожайним, то ОСОБА_1 повинен нести спільний з ним ризик. Також наполягав на тому, що оскільки позику було взято для мети фінансування сільськогосподарського виробництва, то він як фізична особа не повинен відповідати за цими зобов'язаннями.

Представники відповідача ОСОБА_8 підприємства ОСОБА_3І. позов не визнали, посилаючись на те, що на момент написання розписки від 18.05.2013 року, відповідно до якої ПП ОСОБА_3І. визнало себе майновим та фінансовим поручителем по боргам ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 на суму 29 160 грн. ОСОБА_3 не мав повноважень діяти від імені підприємства без згоди Ради підприємства, оскільки за місяць до цього - 16.04.2013 року відступив свою частку в підприємстві ОСОБА_9, а також на те, що вказана розписка від 18.05.2013 року не може бути визнана договором поруки, оскільки не містить ознак договору та істотних умов договору поруки. Також наполягали на тому, що відповідно до Статуту ОСОБА_8 підприємства ОСОБА_3І. в редакції 2008 року (п.1.8) підприємство не відповідає по зобов'язанням засновника, тому відповідальність за позичені кошти має нести саме ОСОБА_3 як фізична особа, а не підприємство.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

6 червня 2011 року між громадянином України ОСОБА_1 як позикодавцем та громадянином України ОСОБА_3 як позичальником було укладено договір позики (грошового займу) на суму 105 000 (сто п'ять тисяч) грн. Відповідно до п. 1.1. договору гроші надаються для фінансування сільськогосподарського виробництва в Ширяївському районі Одеської області. Відповідно до пункту 2.1 договору, позика надається шляхом передачі позикодавцем готівкових коштів позичальнику. Строк повернення позики, відповідно до п. 3.1 договору становить 15 жовтня 2011 року. Пунктом 4.1.2 договору передбачена наявність у позичальника фінансового поручителя.

Факт отримання позичальником грошових коштів по вказаному договору позики відповідач ОСОБА_3 фактично не заперечував, поясняючи, що на грошові кошти ОСОБА_1 було придбано насіння, добрива та пальне.

Вказаний договір позики викладений на двох аркушах, та на кожному аркуші підписаний відповідачем ОСОБА_3, а його підпис скріплено печаткою ОСОБА_8 підприємства ОСОБА_3І. Відповідач ОСОБА_3 не надав суду пояснень стосовно мети, з якою на договорах позики було проставлено печатку ОСОБА_8 підприємства ОСОБА_3І. , пояснив лише, що позика йому була необхідна для виконання робіт з вирощування сільськогосподарської продукції.

Відповідно до дослідженої судом реєстраційної справи ОСОБА_8 підприємства ОСОБА_3І. , необхідні копії з якої наявні в матеріалах справи, станом на вересень 2011 року, та до 01.08.2013 року ОСОБА_3 був єдиним засновником, власником та директором ОСОБА_8 підприємства ОСОБА_3І. (код ЄДРПОУ 31728631).

Статутом ПП ОСОБА_3І. в редакції станом на 2008 рік, яка діяла на час укладання договорів позики, передбачено наступне: 6.2. Засновник здійснює свої права по управлінню Підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи. 6.3. Засновник Підприємства самостійно вирішує всі питання, які стосуються діяльності Підприємства, в межах діючого законодавства України, за винятком питань, віднесених статутом до компетенції трудового колективу. 6.7. Засновник може найняти по контракту Директора підприємства для виконання управлінських функцій. Найняття директора є правом Засновника. Директор здійснює поточне керівництво діяльністю Підприємства, діючи на основі єдиноначальності. Директор Підприємства організує чітке та безумовне виконання розпоряджень Засновника Підприємства. Повноваження директора, найнятого для виконання управлінських функцій, визначаються в умовах контракту при наймі його на роботу. Директор від імені Підприємства представляє його інтереси у відносинах з вітчизняними та зарубіжними підприємствами, фірмами та організаціями, окремими громадянами, заключає договори, в тому числі трудові, видає доручення, видає накази та дає вказівки, обов'язкові для всіх працівників Підприємства .

Відповідно до ч. 1 ст. 113 Господарського кодексу України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. ОСОБА_8 є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

З урахуванням зазначеної в договорах позики (п. 1.1) мети передачі коштів для фінансування сільськогосподарського виробництва в Ширяївському районі Одеської області та наявності в договорах позики, укладених від імені громадянина ОСОБА_3, печатки ОСОБА_8 підприємства ОСОБА_3І. , суд приходить до висновку, що ОСОБА_3, укладаючи вказані договори позики та проставляючи в них печатку належного йому ОСОБА_8 підприємства ОСОБА_3І. , не розділяв свої права та обов'язки як фізичної особи, та як органа юридичної особи і, відповідно, діяв не лише як фізична особа, а і як засновник та директор (керівний орган) юридичної особи ОСОБА_8 підприємства ОСОБА_3І. та своїми діями створював права та обов'язки не лише для фізичної особи ОСОБА_3, а і для юридичної особи - ОСОБА_8 підприємства ОСОБА_3І. . Таким чином відповідальність за невиконання обов'язків за договором позики від 06.06.2011 року повинні нести як фізична особа ОСОБА_3, так і юридична особа Приватне підприємство ОСОБА_3І. .

Суд вважає, що розпискою від 18.05.2013 року, відповідно до якої ОСОБА_3 як директор та власник ПП ОСОБА_3І. заявив, що станом на 18.05.2013 року ПП ОСОБА_3І. є фінансовим та майновим поручителем по наступним боргам ОСОБА_3: ОСОБА_10 29 160 грн. ОСОБА_3, який на той момент також був єдиним засновником (власником) та директором ПП ОСОБА_3І. від імені підприємства підтвердив відповідальність підприємства по боргам, які були взяті ним на потреби підприємства. З тою ж метою було складено і перелік майна, яке є в наявності у ПП ОСОБА_3І. станом на 03.02.2013 року.

Цей висновок суду узгоджується з поясненнями, які були надані в судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 ОСОБА_1 пояснив, що він особисто оглядав наявні у відповідача поля та сільгосптехніку, та просив відповідача не приймати важливих рішень стосовно розпорядження врожаєм та не підписувати ніяких паперів, оскільки того можуть обманути. ОСОБА_3 пояснив, що борг він віддавав за рахунок врожаю, отриманого ПП ОСОБА_3І. від господарської діяльності по вирощуванню сільськогосподарської продукції.

З наведених підстав суд не приймає до уваги доводи представників ПП ОСОБА_3І. стосовно того, що розписка від імені ПП ОСОБА_3І. , датована 18.05.2013 року не є договором поруки, оскільки не є двосторонньою, та не містить суттєвих умов договору поруки.

Суд також не приймає до уваги доводи представників ПП ОСОБА_3І. стосовно того, що станом на 18.05.2013 року ОСОБА_3 не мав повноважень діяти від імені підприємства без згоди Ради Підприємства, оскільки 16.04.2013 року відступив і передав у повному обсязі належні йому права засновника та власника ПП ОСОБА_3І. ОСОБА_11, про що зазначено у заяві, яка посвідчена нотаріусом Врадіївського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_12, реєстровий номер 367, з огляду на те, що у дослідженій судом реєстраційній справі ОСОБА_8 підприємства ОСОБА_3І. (код ЄДРПОУ 31728631) вказана заява ОСОБА_3 відсутня, реєстраційних дій на підставі цієї заяви проведено не було. Відповідно до наявних в реєстраційній справі документів, підприємство було зареєстровано 29.11.2001 року, 01.09.2008 року Статут підприємства було зареєстровано у новій редакції, 12 липня 2013 року ОСОБА_3 як єдиний засновник (власник) підприємства створив у підприємстві статутний фонд в розмірі 1000 грн., 22.07.2013 року ці зміни було зареєстровано реєстратором, 30.07.2013 року до складу засновників ПП ОСОБА_3І. було прийнято ОСОБА_11 з долею 800 грн., що складає 80% Статутного фонду, та 01.08.2013 року ці зміни було зареєстровано.

Оскільки відповідно до матеріалів реєстраційної справи до 01.08.2013 року ОСОБА_3 був єдиним засновником ПП ОСОБА_3І. , а будь-які зміни в статутних документах юридичної особи набувають чинності з моменту їх державної реєстрації, то станом на 18.05.2013 року лише ОСОБА_3 мав повноваження діяти від імені підприємства, приймати будь-які рішення, укладати будь-які угоди та підписувати будь-які документи.

На думку суду позиція відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_8 підприємства ОСОБА_3І. , кожен з яких не визнає позов та намагається перекласти відповідальність по боргам на іншого відповідача, пов'язана виключно з тим, що відповідач ОСОБА_3 30.07.2013 року відступив 80% свого підприємства ОСОБА_11, а решту 20% передав йому у жовтні 2013 року. В подальшому ОСОБА_11 відступив належні йому 100% статутного фонду приватного підприємства ОСОБА_3І. ОСОБА_13 Таким чином на час розгляду справи ОСОБА_3 вже не є засновником ПП ОСОБА_3І. , а нові власники (засновники) ПП ОСОБА_3І. не бажають нести відповідальність по боргам, які виникли у підприємства до того моменту, коли воно було передано іншому власнику (засновнику). Відповідач ОСОБА_3 у свою чергу не бажає одноособово нести відповідальність за грошові кошти, які за його твердженнями було витрачено на потреби підприємства.

Доводи представників ПП ОСОБА_3І. стосовно того, що якщо гроші позичались для потреб підприємства, то підприємство повинно було оформити відповідні касові документи, та провести ці кошти по бухгалтерському обліку по суті є претензією не до позивача, а до відповідача ОСОБА_3, оскільки саме він мав виконати ці дії від імені підприємства. Претензії нових власників підприємства до ОСОБА_3 стосовно можливого утаювання дійсного фінансового становища підприємства не є предметом розгляду по справі.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача ОСОБА_3 про те, що він фактично грошові кошти не отримував, а отримував матеріальні цінності, оскільки ніяких доказів цього ОСОБА_3 суду не надав, а оспорювання договору позики показання свідків відповідно до вимог ст. 1051 ЦК України не допускається. Твердження ОСОБА_3 стосовно того, що його заставляли підписувати договори позики та писати розписки суд також не приймає до уваги, оскільки з часу, який зазначено в договорі позики - 06.06.2011 року до моменту ухвалення судом рішення (майже п'ять років) ОСОБА_3 з відповідними заявами до правоохоронних органів не звертався.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Статтею 1047 ЦК передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та доведеними і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд погоджується з розрахунком сум річних, наведених в позовній заяві, але вважає, що суми сплаченого позивачем судового збору повинні бути стягнені з обох відповідачів.

На підставі викладено, керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 та приватного підприємства ОСОБА_3І. в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 2916 0 гривень в рахунок повернення суми основного боргу та 1385,1 гривень 3% річних від простроченої суми, 420,15 гривень в рахунок відшкодування понесених ним витрат при зверненні до суду, а всього стягнути 30965,1 гривень ( тридцять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять гривень) 10 копійок.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Ширяївський районний суд на протязі десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий В.О. Николайчук