Ухвала

від 24.03.2016 по справі 2а-8396/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 р. Справа № 876/674/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука АІ.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Воробець І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги Львівської митниці ДФС, ОСОБА_4 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2015 року про стягнення середньої заробітної плати за час затримки при виконанні рішення у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної митної служби України, Львівської митниці ДФС про скасування наказу та поновлення на роботі,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 25.11.2013 року звернувся в суд із заявою про виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної митної служби України, Львівської митниці ДФС про скасування наказу та поновлення на роботі, в якій з врахуванням заяви про уточнення вимог від 12.11.2015 року просить суд стягнути з Лтвівської митниці (правонаступник Львівська митниця ДФС) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 130659,20 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 6518,75 грн., вихідну допомогу в розмірі 1547,00 грн., пеню в розмірі 66564,28 грн., 3% річних в розмірі 10089,53, інфляційних в розмірі 57108,48 грн.,адвокатські послуги в розмірі 25000,00 грн., моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн., середній заробіток в розмірі 184814,00 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2015 року заяву ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_4 середню заробітну плату за час затримки при виконанні постанови Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2010 р. у справі №2а-8396/10/1370 за позовом ОСОБА_4 до Державної митної служби України, Львівської митниці ДФС про скасування наказу та поновлення на роботі за час вимушеного прогулу за період з 28.12.2010 р. по 29.05.2013 р. в сумі 130659 (сто тридцять тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 20 коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. Стягнуто з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_4 компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 6518 (шість тисяч п'ятсот вісімнадцять)грн. 75 коп. та вихідну допомогу в розмірі 1547 (тисяча п'ятсот сорок сім) грн. 00 коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. В задоволенні решти заяви відмовити.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Львівська митниця ДФС, ОСОБА_4 оскаржили його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі Львівська митниця ДФС просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що 06.12.2011 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №28982184 стосовно стягнення з Львівської митниці на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22.08.2010 року по 27.12.2010 року. Таким чином, митницею виконано в повному обсязі рішення суду першої інстанції від 21.12.2010 року, відповідно до якого Львівську митницю було зобов'язано виплати ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу. При винесенні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не враховано те, що вини Львівської митниці ДФС у затримці виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді немає, а тому немає підстав для задоволення заяви ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду. Також, відповідач спростовує доводи позивача щодо наявності в нього права на виплату інфляційних-та пені тим. що передбачена ст.625 Цивільним кодексом України відповідальність не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством, зокрема, до трудових правовідносин. Відповідач вважає, що позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди протиправними діями відповідача, а тому, позивач не має права на компенсацію моральної шкоди. Крім того, відповідач зазначив, що позивачу нарахована компенсація за невикористану відпустку та вихідна допомога, які йому не виплачені, у зв'язку з тим, що позивач не звертався до відповідача за виплатою вказаних коштів. Відповідач вважає, що підстави для виплати позивачу будь-яких інших грошових сум - відсутні.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що Державною митною службою України та Львівською митницею ДФС у Львівській області грубо порушено вимоги пп.256.1.2, 256.1.3 п.1 ст.256 КАС України щодо негайного виконання постанови суду про поновлення ОСОБА_4 на посаді у відносинах публічної служби, оскільки відповідач зобов'язаний був добровільно та негайно виконати дане рішення суду. Зазначає, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволені позову у частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки станом на написання даної апеляційної скарги відповідачі порушують норми Конституції України і не виплачують заробітну плату в розмірі 130659,20 грн., компенсацію за не використану відпустку в розмірі 6518,75 грн., вихідну допомогу в розмірі 1547,00грн., та середнього заробітку сума якого уже є більшою від 184814,00грн., а саме за період з 30.05.2013 року по 08.02.2016 року в розмірі 199857,00грн. (365+365+200=930x214,90грн.).

У судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги ОСОБА_4 підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги Львівської митниці ДФС підтримав та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла до висновку про те, що в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2010 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2011р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.06.2011 p.. задоволено позов ОСОБА_4 до Державної митної служби України, Львівської митниці про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вирішено визнати протиправними та скасувати наказ Державної митної служби України №1596-к від 21.08.2010 року "По особовому складу митних органів" га наказ Львівської митниці № 803-к від 21.08.2010 року "Про оголошення наказу Державної митної служби України" в частині припинення перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_4 начальника відділу митного оформлення №3 Львівської митниці; поновлено ОСОБА_4 на посаді начальника відділу митного оформлення № 3 Львівської митниці. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді начальника відділу митного оформлення № 3 Львівської митниці звернуто до негайного виконання; стягнуто з Львівської митниці на користь ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 22.08.2010року по 27.12.201 Ороку в розмірі 19555 грн. 90 коп.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді виконана відповідачем лише 30.05.2013 р., а саме наказом Державної митної служби України №828-к "По особовому складу митних органів" ОСОБА_4 поновлено на посаді з 22.08.2010 р. та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.08.2010 р. по 27.12.2010 р. в розмірі 14935 грн. 55 коп.

Позивач звернувся до суду із заявою про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки при виконанні судового рішення про поновлення його на роботі.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014року заяву ОСОБА_4 задоволено повністю. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2014 року касаційну скаргу Львівської митниці Міндоходів задоволено частково, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20.01.2014 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 року скасовано з направленням справи на розгляд до суду першої інстанції. Вищий адміністративний суд України звернув увагу на те, що суд першої інстанції не перевірив та, з посиланням на докази, не встановив, чи мала місце вина відповідача, в особі Львівської митниці, у невиконанні постанови суду про поновлення позивача на посаді.

Вірно встановивши обставини справи, суд першої інстанції правильно застосував до правовідносин між сторонами відповідні їм норми матеріального права.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Разом з цим, ч. 2 ст.14 КАС України передбачено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

За змістом ч. 1 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. А п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються - негайно.

Таким чином, в силу вимог ч. 2 ст. 257 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є виключною та беззастережною підставою для його виконання.

Тобто, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2010 року підлягала негайному виконанню.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Отже, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення його на роботі.

З наведеного випливає, що відповідач порушуючи вимоги КЗпП України, негайно не виконав постанову суду в частині поновлення позивача на посаді, відтак покликання відповідача на неможливість негайного поновлення позивача на посаді у зв'язку з відсутністю відповідного наказу державної митної служби України про таке поновлення, апеляційний суд вважає безпідставними і такі спростовуються обставинами справи, адже жодних доказів вчинення відповідачем будь-яких дій щодо виконання судового рішення, яке було допущено до негайного виконання, суду першої та апеляційної інстанції надано не було.

Окрім цього, 18.01.2011 р. позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з заявою про видачу виконавчих листів у справі №2а-8396/10/1370 (Т.№ а.с.37) на яку позивачу 27.12.2010 р. виданий виконавчий лист у справі №2а-8396/10/1370 про поновлення ОСОБА_4 на посаді начальника відділу митного оформлення № 3 Львівської митниці, який переданий позивачем для примусового виконання до органів ДВС України.

Вказаний виконавчий лист втрачений при здійсненні виконавчого провадження, що підтверджується, зокрема, поданням головного державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві від 20.03.2012 р. №1065/7 (Т.З а.с.142).

За результатами розгляду подання головного державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві від 20.03.2012 р. №1065/7 ухвалою суду від 20.07.2012 р. видано дублікат виконавчого листа у справі №2а-8396/10/1370 про поновлення ОСОБА_4 на посаді начальника відділу митного оформлення № 3 Львівської митниці (Т.З а.с.146).

Таким чином посилання представника відповідача на не вчинення дій позивачем щодо його поновлення на посаді, не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини , Європейська Конвенція Про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає доречними посилання суду першої інстанції на рішення ЄСПЛ у справі Юрій Миколайович Іванов проти України , за висновками якого - відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання.

Заявник(позивач) маючи рішення суду, винесеного проти державного органу, мав би бути звільнений від обов'язку ініціювати якусь процедуру щодо інших адміністративних органів з метою виконання рішення (рішення ЄСПЛ у справі Нефедов проти України ).

Поряд з цим, у справі Півень проти України , ЄСПЛ констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання.

Враховуючи наведене та те, що позивач був поновлений на роботі лише 30.05.2013 року, колегія суддів апеляційного суду прийшла до переконання про те, що позивачем правомірно заявлено вимоги щодо стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Розрахунок суми, стягнутої на користь позивача, суд першої інстанції провів вірно, а саме з 28.12.2010 року по 29.05.2013 року, так як ДМС України видала наказ По особовому складу митних органів від 30.05.2013 р., яким позивача поновлено на посаді начальника відділу митного оформлення №3 Львівської митниці, тобто 608 днів, середній заробіток за цей період становить 130659,20 грн. (608 робочих днів x 214,9 грн.) з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Щодо стягнення з відповідача Львівської митниці ДФС компенсації за невикористану відпустку в розмірі 6518,75 грн. та вихідної допомоги в розмірі 1547,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України Про відпустки та частини першої статті 83 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника йому виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки.

Згідно статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За положеннями п. 2 ч. 1 ст. 82 КЗпП України та п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про відпустки" до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).

Частиною 1 статті 35 Закону України "Про державну службу" передбачено, що державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки.

Відповідно до довідки Львівської митниці Міндоходів від 25.12.2013 р. №5/13-363 (Т.З а.с.203) позивачу при звільненні з Львівської митниці 31.05.2013р. нараховано компенсацію за невикористану відпустку в сумі 6518,75грн. за 125 календарних дні га вихідну допомогу в розмірі 1547 грн.

В судовому засіданні, представник апелянта зазначив, що нараховані суми компенсації за невикористану відпустку та вихідна допомога позивачу знаходяться на депозитному рахунку митниці, а оскільки ОСОБА_4 за їх виплатою не звертався, то такі при звільненні не виплачені.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача Львівської митниці ДФС компенсації за невикористану відпустку в розмірі 6518.75 грн. та вихідної допомоги в розмірі 1547.00 грн.

Стосовно позовної вимоги позивача про стягнення з Львівської митниці ДФС у Львівській області пені в розмірі 66564,28 грн., 3% річних в розмірі 10098,53 грн. та інфляційних в розмірі 57108,48 грн., розрахованих на підставі ст. ст. 612, 614, 616, 625 ЦК України, то суд першої інстанції вірно врахував правову позицію Верховного суду України від 01.07.2014 року , в якій зазначено, що передбачена ст. 625 ЦК України відповідальність не поширюється на трудові правовідносини (з приводу заборгованості з виплати заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові, внаслідок трудового каліцтва) та сімейні правовідносини.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 25000,00 грн., то суд першої інстанції вірно відмовив, так як ні в судів першої інстанції, ні при апеляційному перегляді, суду не представлено належних та допустимих доказів які свідчать про оплату гонорару вид послуг, обсяг. час, затрачений адвокатом пов'язаний із наданням правової допомоги, що відповідало б Правилам адвокатської етики.

Позивачем також документально не підтверджується факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру внаслідок протиправних дій відповідачів, не доведено наявності причинового зв'язку між протиправними діями відповідачів та моральними стражданнями, яких, як стверджує позивач, він зазнав внаслідок неправомірних дій відповідачів та відсутній обгрунтований розрахунок розміру моральної шкоди.

З огляду на наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача Львівської митниці ДФС витрат на правову допомогу в розмірі 25000,00 грн.та моральної шкоди в розмірі 100000,00 грн. є необґрунтованими.

Судом першої інстанції також вірно роз яснено позивачу, що вимоги про стягнення з Львівської митниці ДФС середнього заробітку в сумі 184814.00 грн. за період з 30.05.2013 року по 13.11.2015 року виходить за межі вимог заяви ОСОБА_4 від 20.11.2013 року, для чого слід звернутися до суду з окремою заявою.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції встановлено всі обставини справи, їм надана належна правова оцінка, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а ухвала відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198 п. 1 ч. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційні скарги Львівської митниці ДФС, ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2015 року у справі №2а-8396/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук

Ухвала у повному обсязі складена 29.03.2016 року