Ухвала

від 01.04.2016 по справі 308/2948/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/2948/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2016 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючий),

ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі судових засідань ОСОБА_4 , з участю прокурора ОСОБА_5 , слідчого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , підозрюваної ОСОБА_8 , розглянув у відкритому засіданні матеріали 11сс/777/95/16 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 24.03.2016 року.

Даною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого криміналіста слідчого відділу Управління СБУ в Закарпатській області та накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_8 , а саме: автомобіль марки Mitsubishi Pagero Sport, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіль марки Daewoo Lanos TF 69 Y, кузов № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 ; земельну ділянку за адресою: с. Холмок, вул. Залізнична, кадастровий № 2124887400:11:014:0047.

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, яким завдано шкоду державним інтересам на загальну суму 758 390 грн., що у двісті п`ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а також сукупністю підстав та розумних підозр вважати, що майно підлягає конфіскації для забезпечення цивільного позову.

З клопотання слідчого вбачається, що ОСОБА_8 , обіймаючи посаду заступника головного лікаря з економічних питань Закарпатського обласного клінічного кардіологічного диспансеру, який в 2013 та 2014 роках виступав Замовником державних закупівель за рахунок бюджетних коштів, товарів за кодом 26.60.1 Устаткування радіологічне, електромедичне та електротерапевтичне устаткування (кардіостимулятори та інше пристосування), до посадових обов`язків якої входило керування фінансово-господарською діяльністю диспансеру та здійснення підготовки матеріалів документації на проведення тендерних закупівель, окрім цього, будучи призначеною заступником голови комітету конкурсних торгів ЗОККД, до обов`язків якої входило вивчення ринку товарів та організація розроблення документації конкурсних торгів, а також виконання обов`язків голови комітету за час його відсутності, неналежно виконуючи свої службові обов`язки, з мстою швидкою проведення торгів на закупівлю медичних товарів за кодом 26.60.1 Устаткування радіологічне, електромедичне та електротерапевтичне устаткування (кардіостимулятори та інше пристосування), 19.02.2013 року та 24.03.2014 року в порушення вимоги п.6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про здійснення державних закупівель № 2289-VI від 01.06.2010, внесла до Додатку № 5 Документації конкурсних торгів, завідомо неправдиву інформацію, яка не була сформована у відповідності до потреб медичного закладу з урахуванням вимог профільних спеціалістів, розроблена та затверджена комітетом конкурсних торгів, а була отримана ОСОБА_8 у файлі Проект МТВ-2013, Проект МТВ - редакция 20-03 (1) та Проект МТВ ШВРС - новое (7), що був їй надісланий за допомогою електронної пошти невстановленими на даний час співробітниками ТОВ НеоКард, та являв собою перелік медико-технічних характеристик до товарів виробництва Biotronik, продаж яких здійснює вказане товариство.

Так, з клопотання вбачається, що з поміж інших відомостей ОСОБА_8 внесла до Документації конкурсних торгів технічні вимоги під назвою крок програмування частоти базового ритмоведення та крок програмування амплітуди ритмоведення, максимальна частота ритмоведення та тривалість роботи, мінімальна AV-затримка, які у відповідності до рішення постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №1653-р/пк-ск від 26.12.2014 р. с дискримінаційними.

Оскільки недбале ставлення ОСОБА_8 до виконання покладених на неї службових обов`язків, призвело до встановлення в документації конкурсних тортів дискримінаційних вимог, що в подальшому суттєво обмежило кількість отриманих конкурсних пропозицій, та призвело до укладення головним лікарем медичної установи - ОСОБА_9 , договорів поставки №34 від 26.03.2013 р., на постачання TOB НеоКард кардіостимуляторів пристосування за ціною в 919250 грн., яка відповідно до висновку товарознавчої експертизи №0-100 від 23.06.2015 p., що була проведена експертами Закарпатської торгово-промислової палати, на момент акцепту пропозиції є вищою від ринкової на 109900 грн. та договору поставки №12 від 30.04.2014 р., за ціною в 1670 300 гри., яка у відповідності до висновку товарознавчої експертизи № О-100 від 23.06.2015 p., на момент акцепту пропозиції є вищою від ринкової на 648 490 грн.

Таким чином, ОСОБА_8 будучи службовою особою, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, завдала державним інтересам збитків на загальну суму 758 390 гри., що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 24.03.2016 року щодо арешту майна ОСОБА_8 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно ОСОБА_8 . Вказує на те, що клопотання не містить жодної з умов для накладення арешту на майно підзахисної так як не доводиться належними доказами наявність шкоди, а також не вказано про наявність ризиків для застосування арешту. Звертає увагу суду на те, що санкція ст. 367 КК України не передбачає конфіскації майна обвинуваченої особи, а також просить врахувати, що жодного цивільного позову у кримінальному провадженні не заявлено, що повинно бути враховано при вирішенні питання про накладення арешту на майно. Вказує на те, що експертний висновок від 23.06.2015 року, виготовлений Закарпатською Торгово-промисловою палатою, в якому підраховано розмір збитків не відповідає вимогам ст. 102 КПК України, а тому є недопустимим доказом та не може бути прийнятий до уваги. Крім того, він підписаний особою, яка не внесена до єдиного державного реєстру судових експертів. Ухвала слідчого судді не містить ризиків, передбачених ч. 1 ст. 173 КПК України, а в клопотанні слідчого не вказано мети накладення арешту на майно, що є підставою для скасування ухвали суду.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, думку адвоката ОСОБА_7 на підтримання поданої апеляції, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

З вимог ч.6 ст. 170 КПК України вбачається, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_8 вказаних вимог законодавства дотримався не в повному обсязі.

Слідчий суддя, мотивуючи ухвалу про накладення арешту наявністю розумних підозр вважати, що майно підлягає конфіскації для забезпечення позову не прийняв до уваги, що жодного цивільного позову в матеріалах кримінального провадження не заявлено, санкція ч.2 ст. 367 КК України, за якою ОСОБА_8 повідомлено про підозру конфіскації майна не передбачає, а також враховуючи, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду та підлягають задоволенню.

Зі змісту ч. 2 ст. 173 КПК України вбачається, що при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

В порушення вказаних вимог законодавства слідчий суддя задовольнив клопотання слідчого, хоча таке клопотання не містить мети і правових підстав для накладення арешту на майно, матеріали провадження не містять обґрунтованого розміру цивільного позову, а зазначене в клопотанні майно не відповідає критеріям, передбаченим ст. 167 КПК України, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на майно підозрюваної ОСОБА_8 .

Оскільки клопотання слідчого не відповідає вимогам ст. 173 КПК України, а ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно, зазначене в клопотанні є безпідставною, апеляційний суд приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги є такими, що заслуговують на увагу, а ухвала слідчого судді такою, що підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст.167-175, 407 КПК України, апеляційний суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 24.03.2016 року про накладення арешту на майно ОСОБА_8 , а саме: автомобіль марки Mitsubishi Pagero Sport, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіль марки Daewoo Lanos TF 69 Y, кузов № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 ; земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 2124887400:11:014:0047 скасувати.

У задоволенні клопотання старшого слідчого криміналіста слідчого відділу Управління СБУ в Закарпатській області про накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_8 - відмовити.

Копію ухвали направити старшому слідчому криміналісту слідчого відділу Управління СБУ в Закарпатській області ОСОБА_6 для виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: