Постанова

від 28.03.2016 по справі 60/158-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2016 р. Справа № 60/158-08

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників:

прокурора військової прокуратури сил антитерористичної операції військової прокуратури Харківського гарнізону Чалого М.Г. за довіреністю № 1306 від 03.11.2015 р.

військово-медичного клінічного центру Північного регіону України (військова частина НОМЕР_1 ) Дяченка В.П., за довіреністю №3 від 04.01.16 р.

Міністерства оборони України Пономаренка В.І. за довіреністю №220/816/д від 30.12.15 р.

третьої особи ТОВ "Виробничо-інвестиційна група "Созидатель" Ткаченко О.В. за довіреністю б/н від 25.12.15 р.

ТОВ "СОЮЗ-МЕТАЛ" не з`явився

ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" не з`явився

представник третьої особи ОСОБА_1 Гордіна О.Я. за довіреністю № 1811 від 21.08.2014 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Північного регіону України (військова частина НОМЕР_1 ) (вх. №42 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 15.12.08 р. у справі № 60/158-08

за позовом ТОВ "СОЮЗ-МЕТАЛ", м. Дніпропетровськ

за участю третьої особи на стороні ТОВ "СОЮЗ-МЕТАЛ" прокурора військової прокуратури сил антитерористичної операції військової прокуратури Харківського гарнізону

до ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел", смт. Ювілейне

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні ТОВ "Підприємства матеріального забезпечення "Райвел":

ТОВ "Виробничо-інвестиційна група "Созидатель", м. Дніпропетровськ

Супруненко О.М.

Лехмак Н.В., Харківська область, смт. Казачья Лопань

Федько О.В., м. Харків

Зима М.О., м. Дніпропетровськ

Зіма О.Ф., м. Орджонікідзе

Коваленко Є.В., м. Дніпропетровськ

про усунення перешкод у користуванні майном,

та за зустрічним позовом ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел", смт. Ювілейне,

до 1) ТОВ "СОЮЗ-МЕТАЛ", м. Дніпропетровськ,

2) Міністерство оборони України, м.Київ

про визнання права власності, припинення права власності та скасування свідоцтв на право власності, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2008 р. ТОВ "СОЮЗ-МЕТАЛ" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом щодо зобов`язання відповідача - ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" усунути перешкоди у користуванні позивачем нерухомим майном шляхом допущення представників (працівників) позивача протягом дії договору від 13.10.2008 року до наступних об`єктів оренди, що розташовуються: на території військового містечка № НОМЕР_2 в м. Харків, вул. 50 річчя СРСР, 2д: сховище для техніки літ. В-1; склад літ. И-1; сховище для техніки літ. 3-1; сховище для техніки літ. Е-1; сховище для техніки літ. Д-1; сховище для техніки літ. Г-1; сховище для техніки літ. Б-1; сховище для техніки літ. А-1; пожежне депо літ. Ж-1; в м. Харкові, по вул. Совнаркомівська, 4: поліклініка літ. А-4; технічна будівля літ. Б-1; склад літ. В-1; склад літ. Д-2; технічна будівля літ. Г-1; в м. Харкові, по вул. Ярославській, 9: фрагмент літ. В-2; нежитлова будівля літ. М-1; нежитлова будівля літ. Н-1; нежитлова будівля літ. О-1; нежитлова будівля літ. П-1; нежитлова будівля літ. Р-3; нежитлова будівля літ. С-1.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.11.2008 року було прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі.

Відповідач 12.12.2008 р. подав до господарського суду зустрічний позов (вх. № 21420) до ТОВ "СОЮЗ-МЕТАЛ" (1-ий відповідач за зустрічним позовом) та Міністерства оборони України (2-ий відповідач за зустрічним позовом), в якому просив суд визнати право власності ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" на нерухоме майно, розташоване в м. Харкові, а саме: по вул. 50 річчя СРСР, 2Д - сховище для техніки літ. В-1 загальною площею 1946,0 кв.м.; склад літ. И-1 загальною площею 355,6 кв.м.; сховище для техніки літ. 3-1 загальною площею 1755,2 кв.м.; сховище для техніки літ. Е-1 загальною площею 1755,7 кв.м.; сховище для техніки літ. Д-1 загальною площею 1763,4 кв.м.; сховище для техніки літ. Г-1 загальною площею 1756,1 кв.м.; сховище для техніки літ. Б-1 загальною площею 1763,4 кв.м.; сховище для техніки літ. А-1 загальною площею 1762,7 кв.м.; пожежне депо літ. Ж-1 загальною площею 31,3 кв.м.; по вул. Ярославська, 9 - нежитлова будівля літ. В-2 загальною площею 81,2 кв.м.; нежитлова будівля літ. М-1 загальною площею 29,2 кв.м.; нежитлова будівля літ. Н-1 загальною площею 43,3 кв.м.; нежитлова будівля літ. О-1 загальною площею 1138,6 кв.м.; нежитлова будівля літ. П-1 загальною площею 20,0 кв.м.; нежитлова будівля літ. Р-3 загальною площею 1120,8 кв.м.; нежитлова будівля літ. С-1 загальною площею 87,5 кв.м.; по вул. Раднаркомівська, 4 - поліклініка літ. А-4 загальною площею 722,7 кв.м.; технічна будівля літ. Б-1 загальною площею 1,9 кв.м.; склад літ. В-1 загальною площею 48,8 кв.м.; склад літ. Д-2 загальною площею 158,4 кв.м.; технічна будівля літ. Г-1 загальною площею 3,0 кв.м.

Крім того, просив суд припинити право власності держави, в особі Верховної Ради України, на нерухоме майно, розташоване в м. Харкові, а саме по вул. 50 річчя СРСР, 2Д - сховище для техніки літ. В-1 загальною площею 1946,0 кв.м.; склад літ. И-1 загальною площею 355,6 кв.м.; сховище для техніки літ. 3-1 загальною площею 1755,2 кв.м.; сховище для техніки літ. Е-1 загальною площею 1755,7 кв.м.; сховище для техніки літ. Д-1 загальною площею 1763,4 кв.м.; сховище для техніки літ. Г-1 загальною площею 1756,1 кв.м.; сховище для техніки літ. Б-1 загальною площею 1763,4 кв.м.; сховище для техніки літ. А-1 загальною площею 1762,7 кв.м.; пожежне депо літ. Ж-1 загальною площею 31,3 кв.м.; по вул. Ярославська, 9 - нежитлова будівля літ. В-2 загальною площею 81,2 кв.м.; нежитлова будівля літ. М-1 загальною площею 29,2 кв.м.; нежитлова будівля літ. Н-1 загальною площею 43,3 кв.м.; нежитлова будівля літ. О-1 загальною площею 1138,6 кв.м.; нежитлова будівля літ. П-1 загальною площею 20,0 кв.м.; нежитлова будівля літ. Р-3 загальною площею 1120,8 кв.м.; нежитлова будівля літ. С-1 загальною площею 87,5 кв.м.; по вул. Раднаркомівська, 4 - поліклініка літ. А-4 загальною площею 722,7 кв.м.; технічна будівля літ. Б-1 загальною площею 1,9 кв.м.; склад літ. В-1 загальною площею 48,8 кв.м.; склад літ. Д-2 загальною площею 158,4 кв.м.; технічна будівля літ. Г-1 загальною площею 3,0 кв.м.

Окрім того, просив скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 10.12.2008 року № 2776 серія САС № 087955, видане Виконавчим комітетом Харківської міської ради; свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 10.12.2008 року № 2774 серія САС № 103108, видане Виконавчим комітетом Харківської міської ради; свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 10.12.2008 року № 2775 серія САС № 114412, видане Виконавчим комітетом Харківської міської ради.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.12.2008 року відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України було прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом.

ТОВ "Союз-Метал" 15.12.2008 року через канцелярію господарського суду Харківської області надало заяву про відмову від позову (первісного позову) за вх. № 21371.

ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" 15 грудня 2008 року через канцелярію господарського суду Харківської області за вх. № 21428 надало заяву про відмову від частини зустрічних позовних вимог, а саме позивач за зустрічним позовом відмовляється від зустрічного позову в частині припинення права власності держави, в особі Верховної Ради України, на нерухоме майно, розташоване в м.Харкові, а саме по вул. 50 річчя СРСР, 2Д - сховище для техніки літ. В-1 загальною площею 1946,0 кв.м.; склад літ. И-1 загальною площею 355,6 кв.м.; сховище для техніки літ. 3-1 загальною площею 1755,2 кв.м.; сховище для техніки літ. Е-1 загальною площею 1755,7 кв.м.; сховище для техніки літ. Д-1 загальною площею 1763,4 кв.м.; сховище для техніки літ. Г-1 загальною площею 1756,1 кв.м.; сховище для техніки літ. Б-1 загальною площею 1763,4 кв.м.; сховище для техніки літ. А-1 загальною площею 1762,7 кв.м.; пожежне депо літ. Ж-1 загальною площею 31,3 кв.м.; по вул. Ярославська, 9 - нежитлова будівля літ. В-2 загальною площею 81,2 кв.м.; нежитлова будівля літ. М-1 загальною площею 29,2 кв.м.; нежитлова будівля літ. Н-1 загальною площею 43,3 кв.м.; нежитлова будівля літ. О-1 загальною площею 1138,6 кв.м.; нежитлова будівля літ. П-1 загальною площею 20,0 кв.м.; нежитлова будівля літ. Р-3 загальною площею 1120,8 кв.м.; нежитлова будівля літ. С-1 загальною площею 87,5 кв.м.; по вул. Раднаркомівська, 4 - поліклініка літ. А-4 загальною площею 722,7 кв.м.; технічна будівля літ. Б-1 загальною площею 1,9 кв.м.; склад літ. В-1 загальною площею 48,8 кв.м.; склад літ. Д-2 загальною площею 158,4 кв.м.; технічна будівля літ. Г-1 загальною площею 3,0 кв.м., а також в частині скасування свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 10.12.2008 року № 2776 серія САС № 087955, видане Виконавчим комітетом Харківської міської ради; свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 10.12.2008 року № 2774 серія САС № 103108, видане Виконавчим комітетом Харківської міської ради; свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 10.12.2008 року № 2775 серія САС № 114412, видане Виконавчим комітетом Харківської міської ради.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.12.2008 р. (суддя Чистякова І.О.) з урахуванням виправлення технічної описки (ухвала від 08.01.2009р.) задоволено клопотання Міністерства оборони України про розгляд справи без участі його представника.

Прийнято відмову ТОВ "Союз-Метал" від первісного позову.

Провадження по справі за первісним позовом припинено.

Зустрічний позов задоволено частково.

Визнано за ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" право власності на нерухоме майно розташоване в м. Харкові: по вул. 50 річчя СРСР, 2Д сховище для техніки літ. В-1 площею 1946,0 кв. м., склад літ. И-1 площею 355,6 кв. м., сховище для техніки літ. З-1 площею 1755,2 кв. м., сховище для техніки Е-1 площею 1755,7 кв. м., сховище для техніки Д-1 площею 1763,4 кв. м., сховище для техніки літ. Г-1 площею 1756,1 кв. м., сховище для техніки літ. Б-1 площею 1763,4 кв. м., сховище для техніки літ. А-1 площею 1762,7 кв. м., пожежне депо літ. Ж-1 площею 31,3 кв. м.; по вул. Ярославська, 9 нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-5 загальною площею 81,2 кв. м. в житловому будинку літ. В-2, нежитлова будівля літ. М-1 площею 29,2 кв. м., нежитлова будівля літ. Н-1 площею 43,3 кв. м., нежитлова будівля літ. О-1 площею 1 138,6 кв. м., нежитлова будівля літ. П-1 площею 20,0 кв. м., нежитлова будівля літ. Р-3 площею 1 120,8 кв. м., нежитлова будівля літ. С-1 площею 87,5 кв. м.; по вул. Раднаркомівська, 4 поліклініка літ. А-4 площею 722,7 кв. м., технічна будівля літ. Б-1 площею 1,9 кв. м., склад літ. В-1 площею 48,8 кв. м., склад літ. Д-2 площею 158,4 кв. м., технічна будівля літ. Г-1 площею 3,0 кв. м.

Стягнуто з ТОВ "СОЮЗ-МЕТАЛ" на користь ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" витрати по сплаті державного мита в сумі 25500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Прийнято часткову відмову ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" від зустрічного позову.

Припинено провадження по справі за зустрічним позовом ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" в частині припинення права власності держави, в особі Верховної Ради України, на нерухоме майно, розташоване в м. Харкові, а саме по вул. 50 річчя СРСР, 2Д - сховище для техніки літ. В-1 загальною площею 1946,0 кв.м.; склад літ. И-1 загальною площею 355,6 кв.м.; сховище для техніки літ. 3-1 загальною площею 1755,2 кв.м.; сховище для техніки літ. Е-1 загальною площею 1755,7 кв.м.; сховище для техніки літ. Д-1 загальною площею 1763,4 кв.м.; сховище для техніки літ. Г-1 загальною площею 1756,1 кв.м.; сховище для техніки літ. Б-1 загальною площею 1763,4 кв.м.; сховище для техніки літ. А-1 загальною площею 1762,7 кв.м.; пожежне депо літ. Ж-1 загальною площею 31,3 кв.м.; по вул. Ярославська, 9 нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-5 загальною площею 81,2 кв. м. в житловому будинку літ. В-2; нежитлова будівля літ. М-1 загальною площею 29,2 кв.м.; нежитлова будівля літ. Н-1 загальною площею 43,3 кв.м.; нежитлова будівля літ. О-1 загальною площею 1138,6 кв.м.; нежитлова будівля літ. П-1 загальною площею 20,0 кв.м.; нежитлова будівля літ. Р-3 загальною площею 1120,8 кв.м.; нежитлова будівля літ. С-1 загальною площею 87,5 кв.м.; по вул. Раднаркомівська, 4 - поліклініка літ. А-4 загальною площею 722,7 кв.м.; технічна будівля літ. Б-1 загальною площею 1,9 кв.м.; склад літ. В-1 загальною площею 48,8 кв.м.; склад літ. Д-2 загальною площею 158,4 кв.м.; технічна будівля літ. Г-1 загальною площею 3,0 кв.м., а також в частині скасувати свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.12.2008 року № 2776 серія САС № 087955, видане Виконавчим комітетом Харківської міської ради; свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.12.2008 року № 2774 серія САС № 103108, видане Виконавчим комітетом Харківської міської ради; свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.12.2008 року № 2775 серія САС № 114412, видане Виконавчим комітетом Харківської міської ради. Вирішено вважати по тексту рішення адресу майна - проспект П`ятдесятиріччя СРСР, 2Д замість вул. 50 річчя СРСР, 2Д.

Військово-медичний клінічний центр Північного регіону України (військова частина НОМЕР_1 ) з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення в частині задоволення зустрічного позову і прийняти нове рішення, яким відмовити в частині задоволення зустрічного позову, в іншій частині просить рішення залишити без змін, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, зокрема, на думку апелянта, оскаржуване рішення прийнято про права та обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.01.2016 р.

26.01.2016 р. ТОВ "Виробничо-інвестиційна група "Созидатель" звернулось з клопотанням про залучення його в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні ТОВ "Підприємства матеріального забезпечення "Райвел", оскільки рішення Харківського апеляційного господарського суду у цій господарській справі може вплинути на його права або обов`язки щодо однієї із сторін, зокрема, щодо ТОВ "Підприємства матеріального забезпечення "Райвел".

27.01.2016 р. військова прокуратура сил антитерористичної операції військова прокуратура Харківського гарнізону звернулась з клопотанням про вступ у справу № 60/158-08 з метою представництва інтересів держави в особі Міністерства оборони України та військово-медичного клінічного центру Північного регіону України.

Ухвалю Харківського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 р. відкладено розгляд справи на 15.02.2016 р. Залучено до участі у справі ТОВ "Виробничо-інвестиційна група "Созидатель" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні ТОВ "Підприємства матеріального забезпечення "Райвел". Задоволено клопотання військової прокуратури сил антитерористичної операції військової прокуратури Харківського гарнізону про вступ у справу № 60/158-08 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на боці позивача.

27.01.2016 р. за вх. № 1005 представником Міністерства оборони України надані пояснення по справі, в яких він підтримує вимоги апеляційної скарги.

ТОВ "Виробничо-інвестиційна група "Созидатель" 10.02.2016 р. подано клопотання про припинення провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, посилаючись, по-перше, на те, що у апелянта відсутнє право на апеляційне оскарження даного рішення, оскільки дане рішення набрало законної сили та, по-друге, на те, що апелянтом не надано доказів того, що прийняття даного рішення порушує його права, а саме не надано доказів того, що спірне майно, право власності на яке було визнано оскаржуваним рішенням, повністю або частково належить до складу нерухомого майна, зазначених ним військових містечок.

Розглянувши зазначене клопотання колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що у відповідності до ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо:

1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;

1-1) відсутній предмет спору;

2) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

(Пункт 3 частини першої статті 80 виключено на підставі Закону № 2705-IV від 23.06.2005)

4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом;

5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду;

6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб`єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, тобто такі підстави для припинення провадження, які були зазначені заявником даного клопотання, в зазначеній статті відсутні, в зв`язку з цим, відсутні підстави для задоволення зазначеного клопотання. Крім того, п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України передбачає припинення провадження у справі у разі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, в даному випадку спір про визнання права власності підвідомчий господарському суду у відповідності до ст. 12 ГПК України.

10.02.2016 р. ТОВ "Виробничо-інвестиційна група "Созидатель" письмово повідомило господарський суд про те, що за громадянином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстроване право власності на спірне нерухоме майно.

ТОВ "Виробничо-інвестиційна група "Созидатель" 10.02.2016 р. також надано відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги Військово-медичного клінічного центру Північного регіону України (військова частина НОМЕР_1 ) заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

ТОВ "Виробничо-інвестиційна група "Созидатель" 10.02.2016 р. подано заяву, в якій воно повідомляє апеляційний суд про відомі йому судові справи, які мають, на думку представника товариства, відношення або є дотичними до предмету спору у даній господарській справі.

Військово-медичним клінічним центром Північного регіону України (військова частина НОМЕР_1 ) надано пояснення до апеляційної скарги, в яких він зазначив, що все спірне майно фактично використовується ним за призначенням, жодна будівля не переобладнана, за вказаний період реконструкція будівель не проводилась. Власники не здійснювали користування спірним майном, жодного разу не зверталися до командування центру з метою управління своїм майном. На протязі останніх років силами центру підтримувалася у належному стані територія та нежитлові будівлі. На вищевказаних територіях знаходиться майно поточного зберігання та недоторкані запаси „НЗ". Особовим складом центру здійснюється охорона та оборона військових містечок.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 р. розгляд справи відкладено на 22.02.2016 р. Запропоновано прокурору військової прокуратури сил антитерористичної операції військової прокуратури Харківського гарнізону надати додаткові письмові пояснення відносно власників спірного майна на час вирішення даного спору (із посиланням на відповідні докази) та додаткові письмові пояснення щодо наявності чи відсутності обмежень обороту спірного майна на час вирішення даного спору, військово-медичному клінічному центру Північного регіону України (військова частина НОМЕР_1 ) та Міністерству оборони України надати додаткові письмові пояснення відносно автентичності підпису посадової особи, яка підписала апеляційну скаргу у даній справі, третьої особи ТОВ "Виробничо-інвестиційна група "Созидатель", ТОВ "СОЮЗ-МЕТАЛ", ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" надати додаткові письмові пояснення щодо відомих сторонам власників спірного майна на час вирішення даного спору.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду військово-медичним клінічним центром Північного регіону України (військова частина НОМЕР_1 ) надано пояснення, в яких зазначено про те, що в зв`язку з тимчасовим виконанням обов`язків начальника військово-медичного клінічного центру Північного регіону України (військова частина НОМЕР_1 ) полковником Ліщуком В.І., він мав право підписувати апеляційну скаргу, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.12.2015 р. № 260.

Прокурором військової прокуратури сил антитерористичної операції військової прокуратури Харківського гарнізону надана інформація відносно власників спірного майна на час вирішення даного спору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 р. розгляд справи відкладено на 29.02.2016 р.

ТОВ "Виробничо-інвестиційна група "Созидатель" 26.02.2016 р. надано письмові пояснення щодо відомих йому власників спірного майна на теперішній час.

Прокурором військової прокуратури сил антитерористичної операції військової прокуратури Харківського гарнізону надано докази, які свідчать про реєстрацію будівель та споруд за адресою:м. Харків, вул. Раднаркомівська, 4, а також реєстрацію фізичних осіб, які здійснювали купівлю продаж спірного майна.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 р. розгляд справи відкладено на 09.03.2016 р. та залучено до участі у справі ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 в якості третіх осіб, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом (ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел").

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 р. розгляд справи відкладено на 09.03.2016 р.

В судове засідання 30.03.2016 р. представники ТОВ "СОЮЗ-МЕТАЛ", ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел", третіх осіб ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання.

Враховуючи належне повідомлення зазначених учасників процесу про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначених представників учасників процесу, за наявними у матеріалах справи доказами.

Представник Федько О.В. в судовому засіданні пояснив суду, що майно Федько, яке зареєстроване за вказаною і матеріалах справи адресою, ніколи не було військовим майном і відсутній жодний правовий зв`язок між спірним майном у даному спорі і майном ОСОБА_1 в якості доказів надав суду договір купівлі-продажу від 30.03.2009 р., витяг, наданий КП Харківське міське біро технічної інвентаризації» № 22513962 від 17.04.2009 р.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В ході вирішення спору колегією суддів встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Союз-Метал" 15.12.2008 року через канцелярію господарського суду Харківської області надало заяву про відмову від позову (первісного позову) за вх. № 21371.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач має право відмовитись від позову. Дослідивши матеріали справи та перевіривши такі дії позивача на предмет відповідності чинному законодавству, суд встановив, що такі дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, в зв`язку з чим приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття відмови від первісного позову.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі підлягає припиненню, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Оскільки судом першої інстанції прийнято відмову позивача від первісного позову, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було правомірно припинено провадження по справі № 60/158-08 за первісним позовом.

Також, як свідчать матеріали справи, ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" 15.12.2008 року через канцелярію господарського суду Харківської області за вх. № 21428 надало заяву про відмову від частини зустрічних позовних вимог, а саме позивач за зустрічним позовом відмовився від зустрічного позову в частині припинення права власності держави, в особі Верховної Ради України, на нерухоме майно, розташоване в м. Харкові, а саме по вул. 50 річчя СРСР, 2Д - сховище для техніки літ. В-1 загальною площею 1946,0 кв.м.; склад літ. И-1 загальною площею 355,6 кв.м.; сховище для техніки літ. 3-1 загальною площею 1755,2 кв.м.; сховище для техніки літ. Е-1 загальною площею 1755,7 кв.м.; сховище для техніки літ. Д-1 загальною площею 1763,4 кв.м.; сховище для техніки літ. Г-1 загальною площею 1756,1 кв.м.; сховище для техніки літ. Б-1 загальною площею 1763,4 кв.м.; сховище для техніки літ. А-1 загальною площею 1762,7 кв.м.; пожежне депо літ. Ж-1 загальною площею 31,3 кв.м.; по вул. Ярославська, 9 - нежитлова будівля літ. В-2 загальною площею 81,2 кв.м.; нежитлова будівля літ. М-1 загальною площею 29,2 кв.м.; нежитлова будівля літ. Н-1 загальною площею 43,3 кв.м.; нежитлова будівля літ. О-1 загальною площею 1138,6 кв.м.; нежитлова будівля літ. П-1 загальною площею 20,0 кв.м.; нежитлова будівля літ. Р-3 загальною площею 1120,8 кв.м.; нежитлова будівля літ. С-1 загальною площею 87,5 кв.м.; по вул. Раднаркомівська, 4 - поліклініка літ. А-4 загальною площею 722,7 кв.м.; технічна будівля літ. Б-1 загальною площею 1,9 кв.м.; склад літ. В-1 загальною площею 48,8 кв.м.; склад літ. Д-2 загальною площею 158,4 кв.м.; технічна будівля літ. Г-1 загальною площею 3,0 кв.м., а також в частині скасування свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 10.12.2008 року № 2776 серія НОМЕР_3 , видане Виконавчим комітетом Харківської міської ради; свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 10.12.2008 року № 2774 серія НОМЕР_4 , видане Виконавчим комітетом Харківської міської ради; свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 10.12.2008 року № 2775 серія НОМЕР_5 , видане Виконавчим комітетом Харківської міської ради.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач має право відмовитись від позову. Дослідивши матеріали справи та перевіривши такі дії відповідача (позивача за зустрічним позовом) на предмет відповідності чинному законодавству, суд встановив, що такі дії відповідача (позивача за зустрічним позовом) не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, в зв`язку з чим приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття часткової відмови відповідача (позивача за зустрічним позовом) від зустрічного позову.

Оскільки судом першої інстанції прийнято часткову відмову відповідача (позивача за зустрічним позовом) від зустрічного позову, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було правомірно припинено провадження за зустрічним позовом відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в частині припинення права власності держави, в особі Верховної Ради України, на спірне нерухоме майно та скасування свідоцтв про право власності вищезазначене нерухоме майно.

В свою чергу, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно часткового задоволення зустрічного позову щодо визнання за ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" право власності на нерухоме майно розташоване в м. Харкові: по вул. 50 річчя СРСР, 2Д сховище для техніки літ. В-1 площею 1946,0 кв. м., склад літ. И-1 площею 355,6 кв. м., сховище для техніки літ. З-1 площею 1755,2 кв. м., сховище для техніки Е-1 площею 1755,7 кв. м., сховище для техніки Д-1 площею 1763,4 кв. м., сховище для техніки літ. Г-1 площею 1756,1 кв. м., сховище для техніки літ. Б-1 площею 1763,4 кв. м., сховище для техніки літ. А-1 площею 1762,7 кв. м., пожежне депо літ. Ж-1 площею 31,3 кв. м.; по вул. Ярославська, 9 нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-5 загальною площею 81,2 кв. м. в житловому будинку літ. В-2, нежитлова будівля літ. М-1 площею 29,2 кв. м., нежитлова будівля літ. Н-1 площею 43,3 кв. м., нежитлова будівля літ. О-1 площею 1 138,6 кв. м., нежитлова будівля літ. П-1 площею 20,0 кв. м., нежитлова будівля літ. Р-3 площею 1 120,8 кв. м., нежитлова будівля літ. С-1 площею 87,5 кв. м.; по вул. Раднаркомівська, 4 поліклініка літ. А-4 площею 722,7 кв. м., технічна будівля літ. Б-1 площею 1,9 кв. м., склад літ. В-1 площею 48,8 кв. м., склад літ. Д-2 площею 158,4 кв. м., технічна будівля літ. Г-1 площею 3,0 кв. м. з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" та Міністерством оборони України був укладений договір №1 Інвестування реконструкції та модернізації матеріально-технічної бази військового шпиталю від 27 березня 2007 року і додаткові угоди до нього, які є його невід`ємними частинами.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору (з урахуванням змін згідно додаткової угоди №4 від 3 жовтня 2008 року), його метою, зокрема, є підвищення рівня матеріально-технічного забезпечення, технологічного та медичного оснащення бази військового шпиталю розташованому у м. Дніпропетровську по вул. Комсомольській, інших об`єктів на суму інвестиційних внесків, а також з метою додаткових надходжень до спеціального фонду державного бюджету України, виконання державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки.

Предметом даного договору є правове регулювання участі сторін у складанні, корегуванні проекту, реконструкції, модернізації, технологічному оснащенні матеріально-технічної бази військового шпиталю, а також здійсненні інших робіт, зокрема, будівельних, направлених на досягнення мети договору, та введення об`єкту в експлуатацію.

Згідно п. 1.3. цього договору ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" є генеральним інвестором. Відповідно до п.п. 3.2.1., 3.2.10., 3.2.17., 3.2.18., 4.1.1., 4.1.2. воно має, зокрема, забезпечити фінансування робіт по складанню проектно-кошторисної документації, реконструкції, будівництву, модернізації об`єкта, введення його в експлуатацію, забезпечити фінансування та проведення реконструкції будівництва, а також здійснити поставку медичного обладнання. За умовами договору (п.п. 3.1.3. та 3.2.9.), сторони зобов`язалися підписати "Акт розподілу часток сторін в об`єкті", який є невід`ємною частиною даного договору.

Як свідчать матеріали справи, 03.10.2008 Міністерством оборони України та ТОВ «МПЗ«РАЙВЕЛ» укладено додаткову угоду №4, якою, зокрема, доповнено договір пунктом 4.4., відповідно до якого у разі виконання ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" інвестиційних зобов`язань понад визначену вартість Міністерство оборони погоджується на застосування в порядку рефінансування процедури передачі майнових об`єктів з подальшим їх списанням за попередньо визначеними, погодженими, та підписаними сторонами переліками такого майна із зазначенням якісно-технічних та балансово-облікових характеристик об`єкту.

Як зазначає позивач за зустрічним позовом, ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел", він на виконання умов договору в рахунок інвестицій здійснив поставку медичного обладнання, яке було введено в експлуатацію, на суму 43 220 125,08 грн. (сорок три мільйони двісті двадцять тисяч сто двадцять п`ять гривень 08 копійок), що підтверджується актом виконання інвестиційного проекту за договором від 4 вересня 2008 року, підписаним сторонами. Вказаний акт є невід`ємною частиною інвестиційного договору №1 від 27.03.2007 року та, на думку ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел", підставою для передачі йому будівель та споруд на суму здійснених інвестицій. Крім того, зарахування коштів до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідними виписками з рахунку №35227224003192: за 11.12.2007 року, за 23.06.2008 року, за 14.11.2008 року.

ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" та Міністерство оборони України підписали акти прийому-передачі будівель та споруд до договору №1 від 27.03.2007 року (відповідно - акти №23, №24, №25). Відповідно до п. 1 акту №23, п. 1 акту №24, п. 1 акту №25 Міністерство оборони України передало, а інвестор - ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" прийняло наступні будівлі та споруди з прилеглою територією, які розташовані в м. Харків: по вул. 50 річчя СРСР, 2Д сховище для техніки літ. В-1 площею 1946,0 кв. м.; склад літ. И-1 площею 355,6 кв. м.; сховище для техніки літ. З-1 площею 1755,2 кв. м.; сховище для техніки Е-1 площею 1755,7 кв. м.; сховище для техніки Д-1 площею 1763,4 кв. м.; сховище для техніки літ. Г-1 площею 1756,1 кв. м.; сховище для техніки літ. Б-1 площею 1763,4 кв. м.; сховище для техніки літ. А-1 площею 1762,7 кв. м.; пожежне депо літ. Ж-1 площею 31,3 кв. м.; по вул. Ярославська, 9 фрагмент літ. В-2 площею 81,2 кв. м.; нежитлова будівля літ. М-1 площею 29,2 кв. м.; нежитлова будівля літ. Н-1 площею 43,3 кв. м.; нежитлова будівля літ. О-1 площею 1 138,6 кв. м.; нежитлова будівля літ. П-1 площею 20,0 кв. м.; нежитлова будівля літ. Р-3 площею 1120,8 кв. м.; нежитлова будівля літ. С-1 площею 87,5 кв. м.; по вул. Раднаркомівська, 4 поліклініка літ. А-4 площею 722,7 кв. м.; технічна будівля літ. Б-1 площею 1,9 кв. м.; склад літ. В-1 площею 48,8 кв. м.; склад літ. Д-2 площею 158,4 кв. м.; технічна будівля літ. Г-1 площею 3,0 кв. м.

Зазначені будівлі та споруди належали на праві власності державі в особі Верховної Ради України на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих Виконавчим комітетом Харківської міської ради (№2776 серія САС № 087955 від 10.12.2008; №2774 серія САС № 103108 від 10.12.2008; №2775 серія САС № 114412 від 10.12.2008) та витягів Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.12.2008 року (№21230153 серія ССМ №906692; №21230186 серія ССК № 392362; №21231096 серія ССМ №911709).

Як зазначає, заявник апеляційної скарги, Військово-медичний клінічний центр Північного регіону ані про існування договору №1 Інвестування реконструкції та модернізації матеріально-технічної бази військового шпиталю від 27.03.07р., ані про Додаткову угоду №4 від 07.10.08р. до даного договору, ані про Акти №№ 23, 24, 25 прийому передачі будівель та споруд військових містечок №№ 183, 25, 226 від 09.10.08 по договору №1 від 27.03.07 не знав, участі у заходах щодо передачі зазначених військових містечок не приймав.

Крім того, на виконання рішення Міністра оборони України №655 від 23.01.09 та розпорядження начальника Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління №303/22/1/34 від 28.01.09 по актам прийому-передачі основних засобів (форма 03-1) були передані від квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків (далі - КЕВ м. Харків) до військово-медичного клінічного центру Північного регіону військові містечка № 25 (м. Харків, вул. Ярославська, 9), № 183 (м. Харків, вул. 50-річчя СРСР, 2Д), № 226 (м. Харків, вул. Раднаркомівська, 4).

В подальшому, відповідно до розпоряджень Харківського міського голови:

-від 10.12.08р. №2774 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно», державі Україна видано свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, 9;

-від 10.12.08р. №2776 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно», державі Україна видано свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: м. Харків, проспект П`ятдесятиріччя СРСР, 2Д;

-від 10.12.08р. №2775 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно», державі Україна видано свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Раднаркомівська, 4.

Листом тимчасово виконуючого обов`язки начальника КЕВ м. Харкова від 29.01.09р. за вих.№256 на адресу командира військової частини НОМЕР_1 були направлені акти прийому-передачі основних засобів (форма 03-1), відомість нарахування зносу на основні засоби (форма 03-12 бюджет), оригінали свідоцтв на право власності на нерухоме майно серії САС №103108 та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССК №392362 на військове містечко №25, що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, 9, свідоцтво на право власності на нерухоме майно серії САС №087955 та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССМ №906692 на військове містечко №183, що розташоване за адресою: м. Харків, проспект П`ятдесятиріччя СРСР, 2Д, свідоцтво на право власності на нерухоме майно серії САС №114112 та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССМ №911709 на військове містечко №226, що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Раднаркомівська, 4.

Як свідчать матеріали справи, листом начальника Військово-медичного клінічного центру Північного регіону від 30.01.09р. за вих.№178 на адресу директора Харківського Бюро технічної інвентаризації були направлені оригінали вищевказаних правоустановчих документів (свідоцтв на право власності на нерухоме майно та витягів про реєстрацію право власності на нерухоме майно).

Як зазначає апелянт, після направлення вищевказаного листа ніяких інших дій щодо передачі зазначеного військового майна з балансу Військово-медичного клінічного центру Північного регіону до інших підприємств, установ, організацій не проводилось, зазначене майно не відчужувалось та весь цей час перебувало та перебуває на балансі Військово-медичного клінічного центру Північного регіону та закріплені за останнім на праві оперативного управління.

Оцінюючи процесуальний інтерес апелянта на подання апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 1 ст. 91 сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Як свідчать матеріали справи, Військово-медичний клінічний центр Північного регіону України (військова частина НОМЕР_1 ) не був учасником судового процесу під час розгляду справи в суді першої інстанції, отже, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення від 15.12.2008 р. вплинуло на права та обов`язки військової частини НОМЕР_1 , оскільки визнання за ТОВ «МПЗ «Райвел» права власності на спірне нерухоме майно, розташоване у м. Харкові по вул. 50-річчя СРСР, 2-Д, по вул. Ярославська, 9, по вул.. Раднаркомівська, 4, були відчужені будівля та споруди, що розташовані у військових містечках №№ 25, 183, 226 у м. Харкові, які перебували та перебувають на балансі Військово-медичного клінічний центр Північного регіону України (військова частина НОМЕР_1 ), а тому наявний процесуальний апеляційного оскарження даного рішення.

Згідно ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (далі Закон), в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті.

Зазначені будівлі та споруди з прилеглою територією військових містечок №№ 25, 183, 226 у м. Харкові закріплені за Військово-медичним клінічним центром Північного регіону (військова частина НОМЕР_1 ), перебуває на балансі Центру та є військовим майном.

Частиною другою ст. 6 Закону визначено, що рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Методика оцінки вартості військового майна, а також порядок його реалізації розробляються Міністерством оборони України, узгоджуються із заінтересованими міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади і затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Порядок реалізації військового майна визначений Положенням про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1919 від 28.12.2000 року.

Виходячи зі змісту наведених вимог законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що прийняття рішень, які передбачають передачу прав власності на військове майно, в тому числі цілісні майнові комплекси та інше нерухоме майно, здійснюється виключно за рішенням Кабінетом Міністрів України, уповноваженими ним підприємствами (організаціями), за поданням Міністерства оборони України та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 1919 від 28.12.2000 року.

Як свідчать матеріали справи, за договором № 1 «Інвестування та модернізації матеріально-технічної бази військового шпиталю» фактично відбулося відчуження спірного нерухомого військового майна, була вчинена безпосередньо Міністерством оборони України, а не уповноваженим підприємством (організацією), та без наявності відповідного рішення Кабінету Міністрів України щодо відчуження такого майна, тобто спірне державне майно було відчужено не уповноваженою на це особою, та без згоди власника майна -держави.

Докази існування рішення Кабінету Міністрів України стосовно відчуження нерухомого майна та прилеглою територією, що розташовані на військових містечках №№ 25, 183, 226 у м. Харкові, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. З моменту надходження майна до Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна (ст. 1 Закону). Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (ст. З Закону).

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що для виникнення права власності на спірне на нерухоме майно повинна бути виконана сукупність вимог, а саме згідно ст.ст. 3, 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті.

Відсутність рішення Кабінету Міністрів про розпорядження спірним майном та недодержання спеціальної процедури свідчить про те, що інвестиційна угода, яка за своєю правовою природою є угодою про відчуження нерухомого майна, укладена поза волею компетентного суб`єкта (Кабінету Міністрів України), отже, без належних повноважень з боку відчужувача і всупереч приписам нормативного акту в частині додержання спеціального порядку відчуження.

В цьому аспекті дослідження обставин справи колегія суддів зазначає, що, приходячи до висновку про ряд грубих порушень закону, допущених сторонами при відчуженні військового майна, враховує зміст постанови Вищого господарського суду України від 10.02.2016 р. у справі №904/2552/15, яка є пов`язаною з даним спором і зазначає таке.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" управлінням об`єктами державної власності є здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Частиною 1 ст. 5 вказаного Закону визначено, що Кабінет Міністрів України є суб`єктом управління, що визначає об`єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об`єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб`єктам управління, визначеним цим Законом.

Таким чином, виходячи з аналізу вказаних норм саме Кабінет Міністрів України здійснює управління об`єктами права державної власності як безпосередньо, так і через уповноважені ним органи державної влади.

Системне тлумачення наведених правових норм у сукупності із приписами ст.ст. 3,6 Закону свідчить про те, що незважаючи на встановлення оперативного правління військовим майном саме МОУ, наведений орган не вправі здійснювати відчуження майна без згоди КМУ та без додержання спеціальної процедури відчуження.

Таким чином, висновок колегії суддів про грубі порушення положень ст.ст. 3,6 Закону при відчуження військового майна, не суперечить висновкам ВГСУ, викладеним у постанові від 10.02.2016 р. у справі №904/2552/15.

Слід зазначити, що на думку колегії суддів зазначені порушення, допущені при відчуженні майна, не свідчать про необхідність визнання недійсною інвестиційної угоди як оспорюваного правочину, з підстав, передбачених ч.1 ст. 215 ЦК України.

Вирішуючи даний спір, колегія суддів враховує заперечення ТОВ "Виробничо-інвестиційна група "Созидатель" про те, що на день вирішення даного спору інвестиційна угода не визнана недійсною, більше того, судовими рішеннями у справі 32/6 від 15.02.08 р. відмовлено у визнанні даної угоди недійсною. На думку представника товариства, презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) свідчить про легальність угоди і її здатність до створення правових наслідків у вигляді виникнення права власності у набувача.

Однак, в ході вирішення господарського спору у справі № 32/6 не досліджувалася і не аналізувалася дійсність інвестиційної угоди з огляду на приписи ст. 228 ЦК України.

На думку колегії суддів, до правовідносин, які склалися внаслідок укладення інвестиційної угоди, підлягають застосуванню приписи ст. 228 ЦК України нікчемність правочину, який порушує публічний порядок в силу того, що спрямований на незаконне заволодіння чужим (в даному випадку державним) майном.

Так, згідно приписів ч.1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Особливістю правового регулювання, встановленого нормою ч.1 ст. 228 ЦК україни є те, що юридичний склад правочину, який порушує публічний порядок, є кваліфікованим складом правочинів, вчинених з недодержанням вимог закону. Його особливий правовий статус виділення в окрему норму закону, особливість правових наслідків (нікчемність правочину) пояснюється, насамперед, особливістю та соціальною значущістю тих правових відносин, на захист яких він покликаний. Норми ст. 228 ЦК України встановлюють нікчемність правочинів, які вчинені не просто з недодержанням вимог закону, а з порушенням Основного Закону Конституції України, спрямованих на недоторканності усіх форм власності, загальних засад правопорядку в суспільстві.

Нікчемність правочинів, які порушують публічний порядок, прямо передбачена ч.2 ст. 228 ЦК України. Закон не ставить недійсність антіпублічного правочину в залежність від наявності рішення суду або заяви контрагентів про недійсність такого правочину, він є недійсним apriori, незалежно від того, оскаржували сторони цей правочин або, навпаки, заперечували проти такого оскарження. Співвідношення приватно-правових відносин, що регулюються ст. 228 ЦК України, полягає саме в охороні приватно-правових відносин громадян, юридичних осіб і держави імперативним методом захисту з боку держави, яка виражається в законодавчому закріпленні нікчемності правочинів, що порушують публічний порядок.

Тому, наявність судових рішень, в яких досліджувалися підстави визнання недійсним правочину як оспорюваного, не перешкоджають здійсненню колегією суддів висновку про нікчемність правочину в силу імперативних приписів ст. 228 ЦК України.

Оцінюючи ступінь протиправності інвестиційного договору та характер відносин, яки були ним порушені, колегія суддів відзначає наступні особливості:

1.1.предметом правочину є речові права на спеціальний вид майна військове майно, яке відрізняється від іншого майна спеціальної функцією (призначенням) - забезпечувати безпеку громадян держави в цілому, їх конституційне право на життя та здоров`я (ст.ст. 3, 27 Конституції України) і цілісність держави (ст. 2 Конституції України);

1.2.декларовані мета та предмет інвестиційного договору (п. 1.1. та 1.2. договору покращення майна шляхом його реконструкції) прямо суперечать створеним наслідкам вибуття майна з власності держави і втрата його спеціального призначення;

1.3.відчуження військового майна відбулося не уповноваженим суб`єктом та не у спосіб, передбачений спеціальним законом (ст.ст. 3, 6 Закону);

1.4.внаслідок відчуження військового майна останнє втратило спеціальну функцію і можливість використання для захисту громадян та збереження цілісності держави, що тягне загрозу порушення конституційних прав громадян та вимогу Конституції щодо збереження цілісності держави.

Таким чином, сукупність наведених ознак повністю відповідає гіпотезі норми ч.1 ст. 228 ЦК України, що свідчить про нікчемність інвестиційної угоди.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В аспекті цієї інтерпретаційної норми колегія суддів зазначає, що кваліфікація інвестиційної угоди як нікчемної відповідно до ст. 228 ЦК України повністю відповідає позиції Верховного суду України, що вбачається з порівняння ознак антіпублічної угоди, наведених ВСУ, з викладеними вище в п. 1.1.-1.4. рішеннями ознаками інвестиційного договору.

Відносно думки ВСУ про те, що доказом може виступати вирок суду, колегія суддів зазначає, що формулювання цієї тези як альтернативної («може бути вирок суду»), свідчить про те, що перелік доказів антіпублічності правочину носить невиключний характер і може бути доведений не тільки вироком суду, а й іншими доказами.

У даному спорі достовірно встановлено, що порушена і розслідується кримінальна справа, однак на день винесення даного рішення вирок не винесено.

Колегія суддів зазначає, що кримінальна протиправність суспільно небезпечного діяння не тотожна цивільній протиправності правочину, тому вважає, що даний господарський спір може бути вирішений без зупинення провадження у справі до винесення вироку у кримінальній справі, на підставі наявних у господарській справі доказів.

Відплатний характер угоди, на думку колегії суддів, не свідчить про її законність або еквівалентність, оскільки інвестиційний договір свідомо складений учасниками саме таким чином, щоб унеможливити грошове порівняння благ, що отримує набувач поліпшень майна (Міністерство оборони України) та вартості військового майна, якого він позбавляється.

Так, метою даного договору є підвищення рівня матеріально-технічного забезпечення, технологічного та медичного оснащення бази військового шпиталю, розташованого на земельній ділянці, площею 3,59 га по вул. Комсомольській у м. Дніпропетровську, яка перебуває у державній власності, до рівня вимог світових стандартів шляхом реконструкції, переобладнання та модернізації його існуючих корпусів з будівництвом та надбудовою нових поверхів з метою раціонального використання існуючих, забезпечення високотехнологічною медичною технікою з програмним забезпеченням тощо. (п. 1.1. договору № 1 від 27.03.2007 р.)

Предметом даного договору є правове регулювання участі сторін у складанні, корегуванні проекту, реконструкції, модернізації, технологічному оснащенні матеріально-технічної бази військового шпиталю, зазначеному в п. 1.1. цього договору, а також здійснення інших робіт, зокрема, будівельних, направлених на досягнення мети цього договору, та введення об`єкту в експлуатацію (п.1.2.).

Жодна норма договору не містить алгоритму визначення еквівалентності; жодна норма договору не передбачає об`єктивної оцінки витрат ПМЗ ТОВ «Райвел» на роботи по поліпшенню державного майна за правилами ДБН Д.1.1-1-2000 (Правила визначення вартості будівництва, які діяли на час проведення реконструкції); жодна норма договору не передбачає об`єктивного визначення вартості поліпшень та ступеню збільшення вартості державного майна; жодна норма договору не передбачає оцінки ринкової вартості майна, що відчужується.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на зміст п. 5.1. договору: ТОВ «МПЗ «Райвел» має право вносити у процесі реконструкції, модернізації та будівництва об`єкта зміни і доповнення до проектно-кошторисної документації на реконструкцію, модернізацію та будівництво об`єкта та до обсягів робіт в порядку, розмірах та на умовах, визначених цим договором.

Зі змісту даного пункту договору з очевидністю випливає, що даний договір не відповідає приписам глави 61 ЦК України, оскільки дозволяє підряднику самостійно, без участі замовника, визначати обсяги робіт, вносити зміни до проектно-кошторисної документації, і, таким чином, проводити реконструкцію та модернізацію на власний розсуд. В цьому аспекті аналізу правовідносин сторін колегія суддів керується здоровим глуздом і зазначає, що з огляду на інтереси замовника укладення останнім договору, за яким підрядник самостійно, на власний розсуд може визначати обсяг робіт, порядок їх виконання і кошторис робіт, є проявом абсурду.

Очевидно, що всі перераховані обставини свідчать саме про антіпублічний, протиправний характер інвестиційної угоди від 27.03.2007 р., яка, на думку колегії суду, в дійсності спрямована саме на заволодіння військовим майном.

Опираючись на аналіз зазначених фактів, колегія суддів приходить до висновку, що дійсною метою зазначеної інвестиційної угоди було протиправне відчуження військового майна.

Тому, дослідивши правовідносини, що склалися внаслідок укладення інвестиційного договору, колегія суддів, опираючись на все вищевикладене, вважає зазначений договір нікчемним.

Окрім викладеного вище, колегія суддів вбачає самостійну, обумовлену приписами матеріального права юридичну неможливість визнання права власності за набувачем.

Так, статтею 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно ч.4 ст. 334 ЦК України право власності на нерухоме майно, яке передається за угодою, виникає з моменту державної реєстрації цього права.

У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм, позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не з`єднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод. При пред`явленні такого позову позивач повинен довести наявність фактів, які відповідно до закону є підставами виникнення у нього права власності на спірне майно, а також факту оспорення або невизнання відповідачем за позивачем вказаного права.

Тобто, позивачем у позові про визнання права власності є особа, в якої на момент подання позову вже виникло право власності на спірне майно на передбачених законом підставах.

Оскільки, чинне законодавство, а саме положення ст. 182 ЦК України пов`язують виникнення права власності на нерухоме майно з фактом його державної реєстрації, позивач у справі про визнання права власності повинен довести наявність державної реєстрації спірного майна на момент подання позову.

Так, п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту від 07.02.2002 р. № 7/5 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а позивач за зустрічним позовом не надав відповідного свідоцтв, ним не доведено факт виникнення у нього права власності на спірне майно на момент подачі позову, у зв`язку з чим правові підстави для задоволення зустрічного позову в цій частині відсутні.

Аналогічного тлумачення закону дотримується Верховний Суд України, який в своєму роз`ясненні «Аналіз ВСУ деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ» від 2013 р. (http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/1207B66D24762C1DC2257D0E004CC419) зазначив таке:

«Слід мати на увазі, що судове рішення за загальним правилом не є підставою виникнення права власності. Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Наприклад: відповідно до ст. 335 ЦК про передачу за рішенням суду в комунальну власність безхазяйної нерухомої речі; в порядку, встановленому ст. 376 ЦК, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за рішенням суду.»

Правовідносини, яки виникли у даному спорі, не відносяться то тих, в яких право власності виникає на підстави рішення суду.

Тому рішення суду про визнання права власності повинно носити констатаційний характер, що, на думку колегії суддів, зобов`язує суд дослідити, встановити і зазначити в рішенні суду момент виникнення права власності на нерухоме майно, який відповідає приписам закону і передує винесенню судом рішення.

Місцевий господарський суд, вирішуючи даний спір, цього не зробив.

Між тим, Верховний Суд України зазначеному роз`ясненні встановив:

«На об`єкти нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, право власності у набувача за договором відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК виникає з дня державної реєстрації (ст. 182 ЦК), а не в момент фактичного передання майна або в будь-який інший момент, визначений угодою сторін (наприклад, передача ключів від будинку не свідчить про набуття права власності на будинок за відсутності державної реєстрації).».

Таким чином, відповідно до приписів ЦК щодо моменту виникнення права власності та інтерпретаційних висновків Верховного Суду України, визнання судом права власності на нерухоме майно, що передається за будь-якою угодою про відчуження, неможливо до моменту державної реєстрації даного майна, оскільки суд не має право підміняти державний реєстраційний орган та перебирати на себе його функції.

В цьому аспекті колегія суддів зважає на суттєву обставину в матеріалах справи не зазначені жодні об`єктивні причини, які б перешкоджали державній реєстрації позивачем за зустрічним позовом набутого майна без рішення суду, на підставі наявних в нього документів (інвестиційного договору, додатків, тощо).

Цей факт, на думку колегії суддів, свідчить про те, що місцевий господарський суд порушив вимоги матеріальних норм та безпідставно перебрав на себе функції державного органу влади, який реєструє право власності.

Оцінюючи аргумент апеляційної скарги щодо порушення прав апелянта як власника земельних ділянок, на яких розташоване незаконно відчужене військове майно, колегія суддів зазначає, що це твердження апелянта не доведено належними та допустимими доказами.

Так, апелянтом не надано суду державних актів (правовстановчий документ на землю до 01.01.2013 р.) або державних свідоцтв про право на землю (правовстановчий документ після 01.01.2013 р.).

Оскільки відповідно до приписів ст. 126 ЗК України та ст. 18 Закону «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» державний акт або свідоцтво є єдиними документами, що посвідчують права на земельну ділянку, колегія суддів за відсутності цих доказів не може констатувати порушення прав апелянта на землю.

Однак дана обставина не впливає на вирішення спору в цілому з підстав, які викладені вище.

Інші докази та обставини у справі, які були досліджені колегією суддів в ході вирішення спору, не змінюють та не скасовують висновків судової колегії.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 20.01.2016 року по справі № 922/2918/15 прийняте з порушенням норм матеріального права, у зв`язку з чим наявні підстави для його скасування, та відповідно - задоволення апеляційної скарги Харківської міської ради.

Керуючись статтями 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Північного регіону України (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення господарського суду Харківської області від 15.12.08 р. у справі № 60/158-08 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.12.08 р. у справі № 60/158-08 скасувати в частині задоволення вимог про визнання за ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" право власності на нерухоме майно розташоване в м. Харкові: по вул. 50 річчя СРСР, 2Д сховище для техніки літ. В-1 площею 1946,0 кв. м., склад літ. И-1 площею 355,6 кв. м., сховище для техніки літ. З-1 площею 1755,2 кв. м., сховище для техніки Е-1 площею 1755,7 кв. м., сховище для техніки Д-1 площею 1763,4 кв. м., сховище для техніки літ. Г-1 площею 1756,1 кв. м., сховище для техніки літ. Б-1 площею 1763,4 кв. м., сховище для техніки літ. А-1 площею 1762,7 кв. м., пожежне депо літ. Ж-1 площею 31,3 кв. м.; по вул. Ярославська, 9 нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-5 загальною площею 81,2 кв. м. в житловому будинку літ. В-2, нежитлова будівля літ. М-1 площею 29,2 кв. м., нежитлова будівля літ. Н-1 площею 43,3 кв. м., нежитлова будівля літ. О-1 площею 1 138,6 кв. м., нежитлова будівля літ. П-1 площею 20,0 кв. м., нежитлова будівля літ. Р-3 площею 1 120,8 кв. м., нежитлова будівля літ. С-1 площею 87,5 кв. м.; по вул. Раднаркомівська, 4 поліклініка літ. А-4 площею 722,7 кв. м., технічна будівля літ. Б-1 площею 1,9 кв. м., склад літ. В-1 площею 48,8 кв. м., склад літ. Д-2 площею 158,4 кв. м., технічна будівля літ. Г-1 площею 3,0 кв. м. та в цій частині прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 15.12.08 р. у справі № 60/158-08 залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул.Теплична, буд. 5-С, код ЄДРПОУ 32196773, р/р НОМЕР_6 у ЗАТ КБ "Приват-Банк" м.Дніпропетровська, МФО 305299) на користь державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова, рахунок отримувача - 31216206782003, код отримувача - 37999654, банк отримувача - ГУДКСУ у Харківській області, код банку отримувача - 851011) 28050,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Істоміна О.А.