Рішення

від 04.04.2016 по справі 910/15739/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2016Справа № 910/15739/15

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Національного банку України

до Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

про стягнення 1 044 234,31 грн.

за участю представників:

від позивача:Григорчук В.І. - представник за довіреністю № 18-208/2794-5605 від 28.04.2011 р. від відповідача:Варицький Є.В. - представник за довіреністю № 0012870714-15 від 23.12.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року Національний банк України (далі - НБУ) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - ПАТ "ХК "Київміськбуд") про стягнення штрафних санкцій в сумі 1 044 234,31 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач у порушення умов договору № Г-2245 про інвестування у житлове будівництво від 22.08.2013 року несвоєчасно передав інвестору об'єкт будівництва, що потягло нарахування штрафних санкцій.

У позові НБУ просить стягнути з відповідача пеню в сумі 719 361,20 грн., штраф у сумі 324 873,11 грн., а всього - 1 044 234,31 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.08.2015 року у даній справі, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 р., позов Національного банку України задоволено, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" 719 361, 20 грн. - пені та 324 873, 11 грн. - штрафу.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.01.2016 року рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.02.2016 р. справу прийнято до провадження суддею Головіною К.І.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що, хоч забудовником і порушено господарське зобов'язання, але воно (зобов'язання) є негрошовим, тому нарахування штрафних санкцій на підставі ст. 549 ЦК України, яка застосовується до грошових зобов'язань, є безпідставним, тому у позові слід відмовити. Крім того, представник відповідача подав заяву про зменшення суми штрафних санкцій до 300 000,00 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та врахувавши вказівки Вищого господарського суду України по даній справі, викладені в постанові від 26.01.2016 року, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Як встановлено судом, 22.08.2013 року між Національним банком України (інвестор) та Публічним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" (забудовник) був укладений договір про інвестування у житлове будівництво № Г-2245 (договір). Відповідно до цього договору інвестор в порядку та на умовах, визначених цим договором, бере участь у здійсненні фінансування будівництва об'єктів будівництва (квартири у житлових будинках), перелік яких зазначений у додатку № 1 до договору, а забудовник зобов'язується в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором, збудувати та передати інвестору об'єкти будівництва належної якості за актами приймання-передавання за кожною адресою та зареєструвати їх в Департаменті будівництва та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації (п. 1.1 договору).

Пунктом 3.1 договору сторони домовились, що загальна вартість об'єктів будівництва становить 58 383 650,55 грн., в тому числі ПДВ - 9 730 608,43 грн.

Згідно з п. 4.1 договору оплата проводиться інвестором в національній валюті України - гривні, протягом 5 робочих днів з дати підписання договору в сумі, яка передбачена пунктом 3.1 договору. Загальна вартість об'єктів будівництва за договором становить 58 383 650, 55 грн. (з ПДВ).

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що забудовник передає інвестору об'єкти будівництва за актами приймання-передавання у строки, що зазначені у додатку № 1 до цього договору.

Пунктами 6.1.5, 6.1.8 договору передбачено, що забудовник зобов'язаний передати у власність інвестору у строк, передбачений у пункті 5.1 договору, об'єкт будівництва за актом приймання-передавання разом із документами, визначеними у пункті 5.2 цього договору.

Відповідно до адресного переліку квартир (додаток № 1 до договору в редакції додаткового договору № Г-2277 від 15.10.2013 року) замовник зобов'язаний передати інвестору 6 квартир за №№ 23, 33, 35, 45, 47, 205, що знаходяться за адресою: м. Київ, перетин вул. Вірменської та Харківського шосе (каркасно-монолітний будинок) загальною вартістю 4 641 044,42 грн. у 2 кварталі 2014 року (тобто не пізніше 30.06.2014 р.).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору про інвестування позивач перерахував відповідачу грошові кошти вартості об'єкта будівництва у розмірі 58 383 650,50 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 1100001483 від 27.08.2013 року (№ 723449236).

Зі свого боку відповідач передав, а позивач прийняв 6 квартир загальною площею 433,3 кв.м, за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 182 (будівельна адреса: житловий будинок на перетині вул. Вірменської та Харківського шосе у Дарницькому районі м. Києва), але з порушенням строків, обумовлених сторонами, що підтверджується актом № 3 від 03.12.2014 року та додатком до нього від 03.12.2014 р.

Отже, судом встановлено, що забудовник передав об'єкт будівництва несвоєчасно, прострочивши зобов'язання на 155 днів.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що позивачу були передані квартири, площа яких більша на 7,07 кв.м., ніж передбачено домовленістю сторін.

Згідно з пунктом 4.2 договору якщо фактична площа об'єкта будівництва буде відрізнятись у сторону збільшення/зменшення більше як на 0,50 квадратних метрів (по кожній окремій квартирі), сторони здійснюють остаточний перерахунок на підставі технічного паспорту квартири у об'єкті будівництва, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації на об'єкти нерухомого майна або іншої уповноваженої організації, виходячи з вартості 1 (одного) кв.м. об'єкта будівництва, визначеного відповідно до умов цього договору згідно додатку 1 до моменту підписання акта приймання-передавання об'єктів будівництва.

З урахуванням умов вказаного пункту договору інвестор провів доплату на рахунок забудовника у сумі 72 212, 19 грн., що вбачається з меморіального ордеру № 1100001827 (#906914836) від 05.12.2014 р.

12.01.2015 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 80/25-106/79 про сплату пені та штрафу у загальній сумі 1 027 986,91 грн., однак зазначена вимога була залишена відповідачем без задоволення.

Вказані обставини у справі встановлені судом та сторонами не заперечуються, спір між ними виник з приводу наявності (відсутності) підстав для нарахування штрафних санкцій за прострочення негрошового зобов'язання.

Вирішуючи спір по суті та перевіряючи доводи сторін, суд виходив з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відносини, що виникають при здійсненні інвестиційної діяльності на Україні, регулюються цим Законом України "Про інвестиційну діяльність", іншими законодавчими актами України.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" передбачено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Згідно з ч. 5 ст. 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.

Як встановлено судом, за прострочення зобов'язання з передачі інвестору об'єктів будівництва (квартир), позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 719 361,20 грн. та штраф у сумі 324 873,11 грн.

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини другої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних і некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності декількох умов, а саме - якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки та якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Окрім того, згідно зі ст. 20 Закону України "Про інвестиційну діяльність" при недодержанні договірних зобов'язань суб'єкти інвестиційної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України і укладеними договорами.

Сплата штрафів і неустойок за порушення умов договорів, а також відшкодування завданих збитків не звільняють винну сторону від виконання зобов'язань, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, нарахування штрафних санкцій за порушення негрошового зобов'язання, що має місце в даному випадку, унормовано, по-перше, законом. По-друге, з системного аналізу наведених правових норм слідує, що порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника відповідальності, встановленої договором.

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань (як грошових, так і негрошових) визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується зі свободою договору, яка передбачена статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань. Вказану правову позицію викладено Вищим господарським судом України в інформаційному листі № 01-06/249 від 15.03.2011 р.

Як вбачається з договору про інвестування, сторони погодили умову, що у разі порушення забудовником строків передачі об'єкта будівництва, останній сплачує інвестору пеню у розмірі 0,1 % вартості несвоєчасно переданих квартир за кожний день прострочення до дня виконання зобов'язань, а за прострочення понад 30 днів - додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості (п. 7.2 в редакції додаткового договору).

Отже, оскільки вказані господарсько-правові санкції передбачені як законом, так і договором, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення строку передачі об'єктів будівництва інвестору є обґрунтованими.

При цьому суд відхиляє посилання відповідача про обмеження розміру неустойки подвійною обліковою ставкою Національного банку України, викладені у відзиві на позов, з тих підстав, що закон, який передбачає такі обмеження - Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , до спірних правовідносин не застосовується з огляду на їх (правовідносин) негрошовий характер.

Стосовно доводів відповідача про те, що одночасне стягнення з нього пені і штрафу є подвійним притягненням до господарсько-правової відповідальності за одне й те ж правопорушення, що забороняється законом, суд зазначає, що такі твердження ПАТ "ХК "Київміськбуд" не узгоджуються з положеннями чинного законодавства.

Відповідно до ст. 230 ГК України штраф і пеня є формами неустойки, яка по своїй суті є штрафною санкцією. При цьому, як вже зазначалось, застосування і пені, і штрафу до негрошового зобов'язання передбачено законом. Також у договорі сторони можуть передбачити як застосування однієї із цих складових неустойки у вигляді самостійної міри відповідальності, так і їх одночасне застосування. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф.

Отже, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив зобов'язання, пені та штрафу не суперечить положенням ст. 61 Конституції України та є правомірним.

У постанові від 26.01.2016 р. по даній справі Вищий господарський суд України зазначив, зокрема про те, що при попередньому вирішенні спору судами не було з'ясовано обставин, які можуть вплинути на правильність розрахунків штрафних санкцій, а саме - доплату відповідачу 05.12.2014 р. вартості переданих квартир більшої площі в сумі 72 212, 19 грн., що мало місце після підписання акту приймання-передачі (виконання зобов'язання). Усуваючи вказані недоліки, господарський суд м. Києва встановив, що за умовами пункту 4.2 договору така доплата за більшу площу переданої квартири здійснюється на підставі технічного паспорту квартири до моменту підписання акта приймання-передавання об'єктів будівництва. Отже, вказана сума була врахована сторонами в акті приймання-передачі від 03.12.2014 р. та вартість несвоєчасно переданих квартир (несвоєчасно виконаного зобов'язання) повністю в ньому відображена і обґрунтовано взята позивачем для розрахунку штрафних санкцій.

Також враховуючи висновки суду касаційної інстанції про неповноту дослідження під час розгляду справи фактичних обставин про наявність чи відсутність у спірних правовідносинах обставин непереборної сили, обумовлених у розділі 8 договору від 22.08.2013р. № Г-2245, суд з'ясував, що обґрунтування обох сторін не містять посилання на обставини форс-мажору у спірних правовідносинах для доведення своєї позиції по позову, у зв'язку з чим сторонами не надавались докази на підтвердження цих обставин, а судом такі докази не витребувались. Також при новому розгляді справи учасники процесу не посилались на наявність чи відсутність обставин непереборної сили, а тому справа розглядається в межах предмету спору з відповідним предметом доказування.

Крім того, суд врахував вказівки суду вищої інстанції про неналежність письмових доказів по справі, якими за визначенням ст. 36 ГПК України є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 у разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог ст.ст. 32, 33, 43 ГПК України.

Докази, подані сторонами в обґрунтування своїх доводів, суд приймає в якості належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України та таких, що узгоджуються із встановленими у справі фактичними обставинами.

Отже, прийшовши до висновку про обґрунтованість позовних вимог Національного Банку України та здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми штрафних санкцій відповідно до умов укладеного сторонами правочину, суд вважає правильним нарахування відповідачу пені в сумі 719 361,20 грн. та 7 % штрафу - в сумі 324 873,11 грн., тобто у сумах, яких просить стягнути позивач.

Разом з цим, суд вважає за можливе частково задовольнити заяву ПАТ "ХК "Київміськбуд" про зменшення суми штрафних санкцій в частині нарахування пені.

Так, приймаючи рішення у справі, у суду є право (не обов'язок) на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України і ст. 233 Господарського кодексу України.

Так, за приписами ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні вказаних правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи.

У даному випадку суд приймає до уваги, що зобов'язання (здача квартир інвестору), зважаючи на його обсяги, вартість, складність, залежність виконання зобов'язання від дій інших третіх осіб та органів державної влади, було виконане відповідачем у повному обсязі, при цьому прострочення відбулось не на тривалий термін (155 днів), виходячи із загальних строків виконання договору.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що прострочення зобов'язання було пов'язане не з безпосередньою бездіяльністю забудовника, а з діями районних держадміністрацій, пов'язаними із затримкою видачі розпоряджень про присвоєння поштових адрес новозбудованим об'єктам, що стало підставою для відтермінування виконання зобов'язань.

Відповідач, у свою чергу, повідомляв інвестора про причини затримки введення будинків в експлуатацію та передачі майна (лист № 05528/02-13 від 26.09.2013 р.), також направляв позивачу проект додаткової угоди з пропозицією змінити терміни передачі квартир (який був залишений НБУ без уваги), а у подальшому - просив інвестора не застосовувати штрафні санкції, передбачені договором, оскільки прострочення відбувалось не з його вини. Отже, суд вважає, що ПАТ "ХК "Київміськбуд" вживало заходів для належного виконання своїх зобов'язань за договором.

Окрім усього, суд приймає до уваги відсутність значних негативних наслідків для позивача від прострочення зобов'язання, у той час, коли сума заявлених до стягнення штрафних санкцій не є адекватною у порівнянні з вартістю договору та вона впливає на фінансовий стан забудовника.

Заперечуючи проти зменшення штрафних санкцій, позивач послався на фінансовий звіт ПАТ "ХК "Київміськбуд" на 2014 рік, відповідно до якого відповідач отримав у 2014 році більше 2,2 млрд. грн. доходу.

Разом з цим, суд зазначає, що близько 80 % акцій ПАТ "ХК "Київміськбуд" належить територіальній громаді міста Києва, а тому задоволення позову у повному обсязі завдасть суттєвих збитків основному акціонеру холдингу - територіальній громаді міста Києва.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини у їх сукупності, суд вважає, що є підстави для зменшення розміру суми пені на 50 %, тобто до 359 680,60 грн., при цьому сума нарахованого штрафу у розмірі 7 % ( 324 873,11 грн.) залишається незмінною.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі зменшення неустойки у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, проте судовий збір (у тому числі, сплачений за подання позову, апеляційної та касаційної скарг) покладається на відповідача за правилами ст. 49 ГПК України.

При цьому суд враховує, що при подачі позову НБУ сплатив судовий збір у сумі 20 559,74 грн., в той час, як до сплати підлягала сума 20 884,69 грн., отже, несплачена позивачем частина судового збору у сумі 324,95 грн. також покладається на відповідача, який несе судові витрати за задоволений позов, у дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.cт. 32 - 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Національного банку України до Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення 1 044 234,31 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (01010, м. Київ, вул. Суворова, 4/6; ідентифікаційний код 23527052) на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9; ідентифікаційний код 00032106) 359 680 (триста п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 60 коп. - пені, 324 873 (триста двадцять чотири тисячі вісімсот сімдесят три) грн. 11 коп. - штрафу, судового збору у сумі 20 559 (двадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 74 коп. за подання позову.

У решті позову - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (01010, м. Київ, вул. Суворова, 4/6; ідентифікаційний код 23527052) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 324 (триста двадцять чотири) грн. 95 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні у присутності представників сторін 4 квітня 2016 року.

Повний текст рішення підписаний 11 квітня 2016 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.