Постанова

від 31.05.2016 по справі 910/15739/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2016 р. Справа№ 910/15739/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Баранця О.М.

Ропій Л.М.

Від позивача - Григорчук В.І. ( довір. №18-208/2794-5605 від 28.04.11);

Від відповідача - Варицький Є.В. ( довір. №00128/0/14-15 від 23.12.15);

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2016р.

у справі № 910/15739/15 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Національного банку України

до Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

про стягнення 1 044 234, 31грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2016р. у справі №910/15739/15 позов Національного банку України до Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на користь Національного банку України 359 680, 60 грн. - пені, 324 873, 11 грн. штрафу, судового збору у сумі 20 559, 74 грн. У решті позову відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 324, 95 грн.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що відповідач передав позивачу об'єкт будівництва несвоєчасно, прострочивши зобов'язання на 155 днів. Оскільки господарсько-правові санкції передбачені як законом, так і договором, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення строку передачі об'єктів будівництва інвестору, як зазначає місцевий господарський суд, є обґрунтованими.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2016р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що пункт 7.2 договору про інвестування у житлове будівництво №Г-2245, укладеного між позивачем та відповідачем, в частині сплати пені за несвоєчасну передачу об'єктів нерухомості не може бути застосовано, оскільки відповідно до чинного законодавства пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, а грошовим, за змістом ст.ст. 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони. Передача об'єктів будівництва не є грошовим зобов'язанням.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.

22.08.2013 року між Національним банком України (інвестор) та Публічним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" (забудовник) укладено договір про інвестування у житлове будівництво № Г-2245, відповідно до п.п.1 якого інвестор в порядку та на умовах, визначених цим договором, бере участь у здійсненні фінансування будівництва об'єктів будівництва (квартири у житлових будинках), перелік яких зазначений у додатку № 1 до договору, а забудовник зобов'язується в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором, збудувати та передати інвестору об'єкти будівництва належної якості за актами приймання-передавання за кожною адресою та зареєструвати їх в Департаменті будівництва та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації (п. 1.1 договору).

Пунктом 3.1 договору сторони домовились, що загальна вартість об'єктів будівництва становить 58 383 650,55 грн., в тому числі ПДВ - 9 730 608,43 грн.

Згідно з п.4.1 договору оплата проводиться інвестором в національній валюті України - гривні, протягом 5 робочих днів з дати підписання договору в сумі, яка передбачена пунктом 3.1 договору. Загальна вартість об'єктів будівництва за договором становить 58 383 650, 55 грн. (з ПДВ).

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що забудовник передає інвестору об'єкти будівництва за актами приймання-передавання у строки, що зазначені у додатку № 1 до цього договору.

Пунктами 6.1.5, 6.1.8 договору передбачено, що забудовник зобов'язаний передати у власність інвестору у строк, передбачений у пункті 5.1 договору, об'єкт будівництва за актом приймання-передавання разом із документами, визначеними у пункті 5.2 цього договору.

Відповідно до адресного переліку квартир (додаток № 1 до договору в редакції додаткового договору № Г-2277 від 15.10.2013 року) замовник зобов'язаний передати інвестору 6 квартир за №№ 23, 33, 35, 45, 47, 205, що знаходяться за адресою: м. Київ, перетин вул. Вірменської та Харківського шосе (каркасно-монолітний будинок) загальною вартістю 4 641 044,42 грн. у 2 кварталі 2014 року (тобто не пізніше 30.06.2014 р.).

На виконання умов договору про інвестування позивач перерахував відповідачу грошові кошти вартості об'єкта будівництва у розмірі 58 383 650,50 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 1100001483 від 27.08.2013 року (№ 723449236), в свою чергу відповідач передав, а позивач прийняв 6 квартир загальною площею 433,3 кв.м, за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 182 (будівельна адреса: житловий будинок на перетині вул. Вірменської та Харківського шосе у Дарницькому районі м. Києва), але з порушенням строків, обумовлених сторонами, що підтверджується актом № 3 від 03.12.2014 року та додатком до нього від 03.12.2014 р., а саме прострочивши зобов'язання з передачі об'єкта будівництва на 155 днів.

Позивачу передані квартири, площа яких більша на 7,07 кв.м., ніж передбачено домовленістю сторін.

Згідно з пунктом 4.2 договору якщо фактична площа об'єкта будівництва буде відрізнятись у сторону збільшення/зменшення більше як на 0,50 квадратних метрів (по кожній окремій квартирі), сторони здійснюють остаточний перерахунок на підставі технічного паспорту квартири у об'єкті будівництва, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації на об'єкти нерухомого майна або іншої уповноваженої організації, виходячи з вартості 1 (одного) кв.м. об'єкта будівництва, визначеного відповідно до умов цього договору згідно додатку 1 до моменту підписання акта приймання-передавання об'єктів будівництва.

З урахуванням умов вказаного пункту договору інвестор провів доплату на рахунок забудовника у сумі 72 212, 19 грн., що вбачається з меморіального ордеру № 1100001827 (#906914836) від 05.12.2014 р.

З матеріалів справи вбачається, що 12.01.2015 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 80/25-106/79 про сплату пені та штрафу у загальній сумі 1 027 986,91 грн., яка залишена відповідачем без задоволення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" передбачено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.

За прострочення зобов'язання з передачі інвестору об'єктів будівництва (квартир), позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 719 361,20 грн. та штраф у сумі 324 873,11 грн.

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини другої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних і некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності декількох умов, а саме - якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки та якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Окрім того, згідно зі ст. 20 Закону України "Про інвестиційну діяльність" при недодержанні договірних зобов'язань суб'єкти інвестиційної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України і укладеними договорами.

Сплата штрафів і неустойок за порушення умов договорів, а також відшкодування завданих збитків не звільняють винну сторону від виконання зобов'язань, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, нарахування штрафних санкцій за порушення негрошового зобов'язання, що має місце в даному випадку, унормовано чинним законодавством, а з вищенаведеного слідує, що порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника відповідальності, встановленої договором.

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань (як грошових, так і негрошових) визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується зі свободою договору, яка передбачена статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, що не узгоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про те, що оскільки передача об'єктів будівництва не є грошовим зобов'язанням а отже п.7.2 договору про інвестування у житлове будівництво №Г-2245, укладеного між позивачем та відповідачем, в частині сплати пені за несвоєчасну передачу об'єктів нерухомості не може бути застосовано до даних правовідносин.

Як вбачається з договору про інвестування, сторони погодили умову, що у разі порушення забудовником строків передачі об'єкта будівництва, останній сплачує інвестору пеню у розмірі 0,1 % вартості несвоєчасно переданих квартир за кожний день прострочення до дня виконання зобов'язань, а за прострочення понад 30 днів - додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості (п. 7.2 в редакції додаткового договору).

Отже, оскільки вказані господарсько-правові санкції передбачені як законом, так і договором, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення строку передачі об'єктів будівництва інвестору є обгрунтованими .

Доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо обмеження розміру неустойки подвійною обліковою ставкою Національного банку України не можуть бути покладені в основу рішення з тих підстав, що Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", до спірних правовідносин не застосовується з огляду на негрошовий характер правовідносин.

Щодо доводів відповідача про те, що одночасне стягнення з нього пені і штрафу є подвійним притягненням до господарсько-правової відповідальності за одне й те ж правопорушення, що забороняється законом, місцевий господарський суд обгрунтовано зазначив про те, що такі твердження ПАТ "ХК "Київміськбуд" не узгоджуються з положеннями чинного законодавства.

Відповідно до ст. 230 ГК України штраф і пеня є формами неустойки, яка по своїй суті є штрафною санкцією. При цьому, як вже зазначалось, застосування і пені, і штрафу до негрошового зобов'язання передбачено законом. Також у договорі сторони можуть передбачити як застосування однієї із цих складових неустойки у вигляді самостійної міри відповідальності, так і їх одночасне застосування. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф.

Отже, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив зобов'язання, пені та штрафу не суперечить положенням ст. 61 Конституції України та є правомірним.

У постанові від 26.01.2016 р. по даній справі Вищий господарський суд України зазначив, зокрема про те, що при попередньому вирішенні спору судами не було з'ясовано обставин, які можуть вплинути на правильність розрахунків штрафних санкцій, а саме - доплату відповідачу 05.12.2014 р. вартості переданих квартир більшої площі в сумі 72 212, 19 грн., що мало місце після підписання акту приймання-передачі (виконання зобов'язання).

Господарський судом м. Києва встановлено, що за умовами пункту 4.2 договору така доплата за більшу площу переданої квартири здійснюється на підставі технічного паспорту квартири до моменту підписання акта приймання-передавання об'єктів будівництва. Отже, вказана сума була врахована сторонами в акті приймання-передачі від 03.12.2014 р. та вартість несвоєчасно переданих квартир (несвоєчасно виконаного зобов'язання) повністю в ньому відображена і обґрунтовано взята позивачем для розрахунку штрафних санкцій.

Прийшовши до висновку про обґрунтованість позовних вимог Національного Банку України про стягнення з відповідача пені в сумі 719361,20 грн. та 7 % штрафу - в сумі 324 873,11 грн. за несвоєчасне виконання господарського зобов'язання, місцевим господарським судом з застосуванням п.3 ст. 83 ГПК України частково задовольнив заяву ПАТ "ХК "Київміськбуд" про зменшення суми штрафних санкцій в частині нарахування пені.

Приймаючи рішення у справі, суд має право (не обов'язок) на підставі п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України і ст.233 Господарського кодексу України.

За приписами ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні вказаних правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи.

У даному випадку зобов'язання (здача квартир інвестору), зважаючи на його обсяги, вартість, складність, залежність виконання зобов'язання від дій інших третіх осіб та органів державної влади, було виконане відповідачем у повному обсязі, а прострочення відбулось не на тривалий термін (155 днів), виходячи із загальних строків виконання договору.

З матеріалів справи вбачається, що прострочення зобов'язання було пов'язане не з безпосередньою бездіяльністю забудовника, а з діями районних держадміністрацій, пов'язаними із затримкою видачі розпоряджень про присвоєння поштових адрес новозбудованим об'єктам, що стало підставою для відтермінування виконання зобов'язань.

Крім того, відповідач повідомляв інвестора про причини затримки введення будинків в експлуатацію та передачі майна (лист № 05528/02-13 від 26.09.2013 р.), також направляв позивачу проект додаткової угоди з пропозицією змінити терміни передачі квартир (який був залишений НБУ без уваги), а у подальшому - просив інвестора не застосовувати штрафні санкції, передбачені договором, оскільки прострочення відбувалось не з його вини.

Отже, як вбачається з фактичних обставин ПАТ "ХК "Київміськбуд" вживало заходів для належного виконання своїх зобов'язань за договором та з урахуванням того, що відсутні значні негативні наслідки для позивача від прострочення зобов'язання, сума заявлених до стягнення штрафних санкцій не є адекватною, про що обґрунтовано зазначає місцевий господарський суд, у порівнянні з вартістю договору, та впливає на фінансовий стан забудовника.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини у їх сукупності, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявні підстави для зменшення розміру суми пені на 50 % до 359 680,60 грн. а сума нарахованого штрафу у розмірі 7 % ( 324 873,11 грн.) залишається незмінною.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2016 не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2016р. у справі № 910/15739/15 залишити без змін.

3.Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15739/15.

Повний текст постанови складено та підписано 01.06.2016р.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді О.М. Баранець

Л.М. Ропій