Постанова

від 28.02.2017 по справі 910/15739/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 910/15739/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національного банку України на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.12.2016 за заявоюПечерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про розстрочку виконання рішення у справі№910/15739/15 Господарського суду міста Києва за позовомНаціонального банку України до Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" простягнення коштів, за участю представників сторін: від позивача:Найда Т.І., дов. №18-0009/59343 від 15.07.2016; від відповідача:Войнаровська М.Б., дов. №00116/0/14-16 від 26.12.2016; від ДВС:не з'явився В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2016, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2016 у справі №910/15739/15, задоволено заяву Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про розстрочку виконання рішення. Розстрочено виконання рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2016 у справі № 910/15739/15 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" заборгованості та судового збору в сумі 705113,45грн. на 12 (дванадцять) місяців наступним чином: починаючи з дня набрання даною ухвалою законної сили, у рахунок погашення суми пені та штрафу, а також сплати судового збору в загальній сумі 705113,45грн., стягувати щомісячно з Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на користь Національного банку України по 58 759,45грн., а останнього місяця - у сумі 58 759,50 грн.

Позивач, Національний банк України, з прийнятими вищезазначеними судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та відмовити у задоволені заяви Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про розстрочку виконання рішення.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.02.2017 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 28.02.2017 представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги, представник відповідача - заперечував проти її задоволення. ДВС уповноваженого представника не направила. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Національного банку України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.04.2016 у справі №910/15739/15 (яке набрало законної сили), позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 359 680,60грн. - пені, 324 873,11грн. - штрафу та судового збору у сумі 20 559,74грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

08.06.2016 на виконання зазначеного судового рішення господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ, який було прийнято до виконання Печерським РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві (постанова про відкриття виконавчого провадження № 51963952 від 18.08.2016).

Печерським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві подано до господарського суду міста Києва заяву про розстрочку виконання рішення суду, оскільки до зазначеного Відділу звернувся боржник із заявою, в якій вказував на своє скрутне матеріальне становище та просив розстрочити виконання рішення суду.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 80% акцій відповідача належать територіальній громаді міста Києва, як основному акціонеру.

Боржник наголошував, зокрема, на відсутності у нього фінансових ресурсів для здійснення одноразової виплати присудженої суми коштів, на підтвердження чого ним подано довідки обслуговуючих банків, а саме: ПАТ "Кристалбанк" про залишок на рахунках 4062,28грн. та 8310,45 грн. відповідно; АБ "Укргазбанк" про залишки на рахунках 9266,87грн., 12484,63грн., 921,10грн., 176,25грн., 20294,29 дол. США; ПАТ "КБ "Банк Глобус" про залишок на рахунку 474,42грн., а також на наявності значної суми основного боргу щодо виконання зобов'язань перед іншими контрагентами, заборгованість перед якими вже присуджена до стягнення згідно із судовими рішеннями, копії яких боржником подано до суду.

В обґрунтування доводів щодо отримання доходів для забезпечення поступового виконання даного рішення суду відповідач посилався на те, що рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2013 у справі №910/5946/13, яке набрало законної сили, присуджено до стягнення на його користь з ДП "НСК "Олімпійський" 32 229 440,85грн., і виконання даного рішення здійснюється Державною казначейською службою.

За результатами дослідження програми будівництва на 2017 рік, затвердженої рішенням правління відповідача від 25.03.2016, господарськими судами встановлено, що на даний час на різних стадіях готовності перебуває будівництво нових об'єктів (по вул. Воровського, 15-А; вул. О.Гончара, 38-б; вул. О.Гончара, 48/2; вул. Панельній; вул. Старокиївській, 10; ж/б №№ 1,2, 3 по вул. Борщагівській та просп. Повітрофлотському), введення яких в експлуатацію планується у 2017 році, і всі кошти спрямовуються на виконання будівельних та проектних робіт.

Також судами зауважено, що присуджені у даній справі кошти є штрафними санкціями (пенею та штрафом), і не могли бути передбачені при плануванні бюджету відповідачем на рік. Вилучення коштів з будівництва призведе до зупинення будівництва, покладення на боржника додаткових санкцій, а також до напруженої соціальної ситуації навколо об'єктів будівництва.

Щодо наданої позивачем консолідованої річної звітності боржника станом на 01.01.2016, на яку стягувач посилається як на доказ отримання боржником чистого доходу від реалізації продукції в сумі 2092652,00грн., господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що даний звіт містить відомості за минулий 2015 рік (станом на 01.01.2016), а наказ на виконання судового рішення в даній справі було пред'явлено стягувачем до виконання у серпні 2016 року.

Підставою для подання касаційної скарги стала незгода позивача із здійсненою місцевим господарським судом розстрочкою виконання судового рішення.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, розстрочити виконання рішення (пункт 6 статті 83 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Із змісту вказаної статті вбачається, що заява повинна містити: викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення; зазначення того, що просить заявник - розстрочити чи відстрочити виконання рішення, яким чином змінити спосіб і порядок виконання рішення; вказівку, в разі необхідності, про надіслання ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання установі банку або державному виконавцю. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, з огляду на зазначені законодавчі приписи та з'ясувавши:

- що матеріали справи містять достатню інформацію для суду щодо неможливості виконання боржником (відповідачем) судового рішення в цій справі;

- що фінансовий стан боржника (відповідача) на час розгляду відповідної заяви дійсно значною мірою перешкоджає виконанню судового рішення зі справи, тоді як надання розстрочки його виконання надасть боржникові можливість поступового погашення заборгованості без значного одноразового фінансового навантаження на нього, а стягувачеві - можливість реального отримання присуджених до стягнення коштів, тобто забезпечить необхідний баланс інтересів обох сторін;

- у межах наданих йому процесуальним законом прав та повноважень дійшов такого, що не суперечить законові, висновку про можливість розстрочки виконання судового рішення.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують. Водночас, зазначаючи про порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, скаржник фактично вдається до заперечення обставин, встановлених судами, та спростування здійсненої ними оцінки доказів у справі. Однак згідно з ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому перевірка відповідних доводів перебуває поза визначеними цією статтею ГПК України межами перегляду справи в суді касаційній інстанції.

Визначені процесуальним законом підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2016 у справі №910/15739/15 відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2016 у справі №910/15739/15 - залишити без змін, а касаційну скаргу Національного банку України - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач