Постанова

від 02.03.2011 по справі 38/249-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2011 р. Справа № 38/249-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Івакіна В.О., суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

ОСОБА_1 (особисто)

прокурор - не з'явився

позивача - ОСОБА_2 (довіреність № 111 від 08.02.2011 р.)

відповідача - не з'явився

3-я особа - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 4702Х/1-8) та апеляційну скаргу прокурора Вовчанського району Харківської області (вх. № 511Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 09.09.10 р. по справі № 38/249-10

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м. Вовчанськ

до Вовчанської міська рада Харківської області м. Вовчанськ

3-я особа Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області,

про визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ФОП ОСОБА_3, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив суд визнати за нею право власності на нежитлове приміщення магазину літери "А-1" загальною площею 57,6 кв. м., яке складається з наступних приміщень: № 3-1 площею 9,4 кв. м.; № 3-2 площею 10,3 кв. м.; № 3-3 площею 21,6 кв. м.; №3-4 площею 5,0 кв. м.;№3-5 (літера за планом "а 4") площею-8,1 кв. м; №V (літ. за планом "а 5") площею 3,2 кв. м. та ґанок (літ. "к") площею 7,2 кв. м і ґанок (літ. "к -1") площею 1,3 кв. м.; яке розташоване у будинку № 4/3(1) по вулиці Фрунзе у місті Вовчанську, Вовчанського району, Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.09.2010 р. по справі № 38/249-10 (суддя Жельне С.Ч.) позов задоволено. Визнано за ФОП ОСОБА_3 право власності на нежитлове приміщення магазину літери "А-1" загальною площею 57,6 кв. м., яке складається з наступних приміщень: № 3-1 площею 9,4 кв. м; № 3-2 - площею 10,3 кв. м; № 3-3-площею 21,6 кв. м; №3-4 - площею 5,0 кв. м.;№3-5-(літера за планом "а 4") площею-8,1 кв. м; №V (літ. за планом "а 5") площею 3,2 кв. м та ґанок (літ. "к") площею 7,2 кв. м і ґанок (літ. "к -1") площею 1,3 кв. м, яке розташоване у будинку № 4/3(1) по вулиці Фрунзе у місті Вовчанську, Вовчанського району, Харківської області.

ОСОБА_1 з рішенням суду першої інстанції не погодилась, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вважає рішення суду незаконним і необґрунтованим, оскільки судом не з'ясовані всі обставини справи.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою ОСОБА_1 зазначає, що при розгляді справи господарський суд першої інстанції порушив норми процесуального права, не залучивши її до участі у справі в якості третьої особи, та прийняв рішення, яке стосується її прав та інтересів. Просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Прокурор Вовчанського району Харківської області з рішенням суду першої інстанції теж не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій зазначає, що рішення суду необґрунтоване, прийняте з порушенням норм чинного законодавства. Просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та прокурора Вовчанського району Харківської області, об'єднані в одне апеляційне провадження.

Вовчанська міська рада Харківської області у відзиві проти апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечує, вважає рішення таким, що прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права. Просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач у відзиві та її представник в судовому засіданні проти апеляційних скарг заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим при повному з'ясуванні всіх обставин справи та у відповідності до норм матеріального та процесуального права і вважає, що підстави для його скасування відсутні. Просить рішення залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Прокурор в судове засідання не з'явився, про причини неприбуття не повідомив, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином про що свідчать поштове повідомлення ( т. 2 а. с. 25).

Вовчанська міська рада Харківської області не надала відзив на апеляційну скаргу прокурора Вовчанського району Харківської області, в судове засідання не з'явилася, свого представника не направила, про причини неприбуття не повідомила, про час та місце розгляду апеляційних скарг повідомлена належним чином про що свідчать поштові повідомлення ( т. 2 а. с. 21, 24).

Третя особа відзиви на апеляційні скарги не надала, в судове засідання представника не направила, про причини неприбуття не повідомила, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлена належним чином про що свідчить поштове повідомлення ( т. 2 а. с. 9).

Колегія суддів вважає, що нез'явлення в судове засідання представників позивача, третьої особи та прокурора не перешкоджає розгляду справи, тому справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, та ОСОБА_1, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали ФОП ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 18.04.2004 року набула у приватну власність трьох кімнатну квартиру загальною площею 48,8 кв. м., житловою площею 34,4 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1(1) у м. Вовчанську, Харківської області та зареєстрована в Вовчанському БТІ на її ім'я.

21.07.2008 року ОСОБА_3 звернулася до виконкому Вовчанської міської Ради з заявою про надання дозволу на прибудову до квартири № 3, яка належить їй на праві приватної власності у будинку № 4 по вул. Фрунзе, м. Вовчанська.

Рішенням виконкому Вовчанської міської Ради № 3.51 від 30.09.2008 року ОСОБА_3 було надано відповідний дозвіл.

Згідно п.2 статті 383 Цивільного Кодексу України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку. Такі зміни: у квартирі ОСОБА_3 були проведені і скарг щодо перебудови та прибудови від ОСОБА_1 не надходило.

Після проведення ремонтно-будівельних робіт ОСОБА_3 вирішила використовувати відремонтоване приміщення для підприємницької діяльності. Право на заняття підприємницькою діяльністю громадянам гарантовано статтею 42 Конституцією України і не може обмежуватися безпідставно іншими особами чи державою. Для реалізації вищезгаданого права 20.01.2009 року ОСОБА_3 звернулася до відповідача з заявою для надання їй дозволу на переобладнання житлової квартири у магазин.

04.02.2009 року на засіданні міської комісії з питань підготовки та погодження вихідних даних на проектування та будівництво (реконструкцію) об'єктів, вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, а також на визначення технічного забезпечення існуючих будівель і будівництва на території міста Вовчанська було вирішено розглянути це питання за умови наявності письмової згоди співвласників будинку.

Окрім квартири позивачки у будинку №4 є ще дві квартири: №1, яка належить ОСОБА_1 та квартира №2, яка належить ОСОБА_4 12.02.2009 року родина ОСОБА_4 з квартири №2 надали дозвіл на розміщення у будинку № 4 магазину, а ОСОБА_1 надати такий дозвіл відмовилася.

22.04.2009року на засіданні міської комісії з питань підготовки та погодження вихідних даних на проектування та будівництво (реконструкцію) об'єктів, вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, а також на визначення технічного забезпечення існуючих будівель і будівництва на території міста Вовчанська було вирішено відмовити позивачці у дозволі на переобладнання її квартири у нежитлове приміщення (магазин) оскільки не було на це письмової згоди сусідки ОСОБА_1 0.І. Для вирішення даного питання їй було рекомендовано звернутися до Вовчанського районного суду Харківської області.

Таке звернення від ОСОБА_3 було задоволено рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 10.08.2009 року. Але рішення місцевого суду було скасоване апеляційною інстанцією з причин порушення норм процесуального права. Так, апеляційна інстанція зазначила, що суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог та взяв невластиві для себе функції. Таким чином, рішенням апеляційного суду Харківської області, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 10 серпня 2009 року скасовано. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності на самочинне будівництво відмовлено.

Відповідно до технічного паспорту виготовленого КП "Вовчанське Бюро Технічної Інвентаризації" від 27.10.2009 року позивачці належить будинок №4/3(1) по вулиці Фрунзе у місті Вовчанську Харківської області: літери "А-1" загальною площею 57,6 кв. м., яке складається з наступних приміщень: № 3-1 площею 9,4 кв. м.; № 3-2-площею 10,3 кв. м.; № 3-3-площею 21,6 кв. м.; №3-4-площею 5,0 кв. м.;№3-5- (літера за планом "а 4") площею-8,1кв.м.; №V (літ. за планом "а 5") площею 3,2 кв. м. та ґанок (літ. "к") площею 7,2 кв. м. і ґанок (літ. "к -1") площею 1,3 кв. м.

Жодного належного та допустимого доказу порушення прав ОСОБА_1 ні остання, ні прокурор суду не надали.

Натомість, згідно листа Головного державного санітарного лікаря Вовчанського району від 20.01.2011 року вих. № 149 порушень санітарного законодавства не виявлено. При цьому зазначено, що освітлення в помешканні ОСОБА_1 дійсно не достатньо, але за вини самої ОСОБА_1 0.І., тому що нею самовільно було побудовано перед своїми вікнами гараж, що обмежило доступ денного світла. Доказами вищевикладеного є лист Прокурора Вовчанського району від 16.09.2010 року вих. № 408, лист Вовчанського районного управління МНС України в Харківській області від 07.09.2010 року вих. № 2785, фотокартки будівлі гаражу ОСОБА_1 та лист відділу містобудування та архітектури Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області від 31.01.2011 року вих. № 01-21/1205 в якому зазначено, що в межах діючого містобудівного законодавства права гр. ОСОБА_1 не порушено.

Згідно листа державного пожежного нагляду Вовчанського РУ ГУМНС України в Харківській області від 31.01.2011 року вих. № 273 приміщення позивача відповідає вимогам пожежної та техногенної безпеки і може використовуватися як торгове приміщення і не порушує прав і інтересів інших громадян, які проживають в даному житловому будинку. Крім того, згідно довідки ФОП ОСОБА_5 від 01.02.2011 року під час ремонтно-будівельних робіт на об'єкті, який належить ОСОБА_3, застосовувалися безпечні пожежостійкі матеріали. Перегородка, яка межує з сусідкою ОСОБА_1 облицьована гіпсокартоном з шумоізоляцією, що с також пожежостійким матеріалом.

Нежитлове приміщення магазину літери "А-1" загальною площею 57,6 кв. м. є власністю ОСОБА_3 з огляду на належність саме їй права власності на нежитлове приміщення до перебудови.

Відповідно до приписів статті 91 Господарського процесуального Кодексу України право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили мають сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є визнання права власності за позивачем. ОСОБА_1 на спірне приміщення самостійних вимог не заявляє.

Отже, вирішення спору про визнання за ОСОБА_3 права власності нежитлове приміщення магазину літери "А-1" загальною площею 57,6 кв. м безпосередньо не впливає на права та обов'язки ОСОБА_1

Не можна погодитися з твердженням ОСОБА_1 та прокурора що позивачкою незаконно використовується земельна ділянка під її нежитловим приміщенням, оскільки не дотримані, на їх думку, вимоги ст.125 Земельного кодексу України. Так, вони вважають, що ОСОБА_3 повинна була спочатку приватизувати або взяти у оренду частину прибудинкової території, а вже потім розпочинати ремонтно-будівельні роботи.

Відповідно до от. 42 Земельного кодексу України у разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватися у користування об'єднанню власників. Згідно п.16 "Методичних рекомендацій щодо набуття прав на земельні ділянки під багатоквартирними житловими будинками" затверджених розпорядженням КМУ від 27.12.2006 року № 648-р виділення частини земельної ділянки власникам квартир і нежитлових приміщень в натурі (на місцевості) не допускається.

У відповідності до листа відповідача від 22.10.2009 року № 1302 земельна ділянка на якій позивач здійснила самочинне будівництво знаходиться у комунальній власності. Керуючись статтею З1 Закону України "Про місцеве самоврядування" 30.09.2008 року відповідач у встановленому законом порядку надав позивачу дозвіл на прибудову до квартири з улаштуванням окремого входу, а отже акцептував право на використання земельної ділянки. Позивач цільового призначення під час будівництва не змінювала, здійснила всі ремонтно-будівельні роботи з дотриманням норм будівельного, санітарного, пожежного законодавства. Розмір земельної ділянки під добудовою не порушив права інших власників квартир, що підтверджено листом Вовчанської міської ради від 21.01.2011 року № 53, де зазначено, що частка позивача у праві спільного сумісного користування земельною ділянкою становить 473 кв. м., що є достатнім для належної експлуатації магазину.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач при здійсненні самочинного будівництва не порушила норми земельного законодавства.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив, що згідно з технічним висновком огляду і оцінки стану будівельних конструкцій, будівель та споруд, інженерних мереж технічні рішення прийняті при виконанні будівництва відповідають вимогам архітектурно-будівельним нормам і правилам. Третьою особою не встановлені факти істотного порушення будівельних норм і правил. На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2010 р. по справі № 38/249-10 про визнання права власності за ФОП ОСОБА_3, не перешкоджає ОСОБА_1 в захисті її права власності, якщо нею буде доведено такі порушення в межах іншого судового спору, у якому вона може виступати у якості позивачки.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2010 р. у справі № 38/249-10 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим апеляційні скарги ОСОБА_1 та прокурора позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2010 р. у справі № 38/249-10 залишити без змін.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Пелипенко Н.М.

Повний текст постанови по справі № 38/249-10 складено та підписано 28.02.2011 р.