Вирок

від 07.04.2009 по справі 1-73-2009

СТАРОМІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ВІННИЦІ

Справа № 1-73-2009р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2009 року Староміський районний суд міста Вінниці

в складі :

головуючого судді Татаурової І.М.,

при секретарі Швець Т.М.,

з участю:

прокурора Півнюка С.М.,

адвоката ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Вінниці кримінальну справу про обвинувачення :

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниці, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, працюючого на оптовій базі у ПП ОСОБА_4, неодруженого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину передбаченого ст.185 ч.1КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Посдам, Німеччина, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, непрацюючого, розлученого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочину передбаченого ст. 198 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3, 24.07.2008 р. приблизно о 07.30 год., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, знаходячись по вул. Ю. Смирнова в 50 метрах від автобусної зупинки «Ломоносова» в м. Вінниці, шляхом вільного доступу, вчинив крадіжку мобільного телефону «Nokia 7390» ІМЕІ НОМЕР_1, вартістю 1849 грн., який знаходився в правій кишені спортивної куртки ОСОБА_6

Після чого, 24.07.2008 р. близько 09.00 год. ОСОБА_3 разом зі разом з своїм знайомим ОСОБА_5 збув вище вказаний мобільний телефон невідомій особі на ЦР м Вінниці за 600 грн. Отримані кошти за збут викраденого телефону ОСОБА_3 та ОСОБА_5 поділили між собою по 300 грн. кожному та витратили на власні потреби, завдавши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму - 1849 грн.

ОСОБА_5, 24.07.2008р. близько 08.00 год., маючи умисел на збут майна, одержаного злочинним шляхом, на території дитячого садка поряд з МКЛ № 3 м. Вінниці, заздалегідь не обіцяно отримав від ОСОБА_3 мобільний телефон «Nokia 7390» ІМЕІ НОМЕР_1, вартістю 1 849 грн., достовірно знаючи проте, що вищевказаний мобільний телефон, одержаний злочинним шляхом.

Після чого 24.07.2008р. зберігаючи мобільний телефон в своїй кишені ОСОБА_5 перевіз його на територію ЦР м. Вінниці, де приблизно о 09.00 год. збув мобільний телефон, за 600 грн., ОСОБА_7

Отримані кошти за збут викраденого телефону ОСОБА_5 та ОСОБА_3 поділили між собою по 300 грн. кожному та витратили на власні потреби, завдавши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму - 1 849 грн.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3, свою винність в інкримінованому йому діянні, передбаченому ст. 185 ч. 1 КК України, при вказаних вище фактичних обставинах справи, які встановлені в ході досудового та судового слідства визнав повністю, суду показав, що 24.07.2008 р. приблизно о 07.30 год. він разом з своїм знайомим ОСОБА_5, йшов на роботу. Підійшовши до перехрестя вул. Смирнова і Ломоносова м. Вінниці, він помітив, як з маршрутного таксі, вийшла потерпіла ОСОБА_6 Після того як потерпіла вийшла з маршрутного таксі і пройшла повз нього, він побачив як у неї з правої кишені спортивної куртки виглядає шнурок від мобільного телефону, тому він пішов слід за ОСОБА_6 пару метрів, непомітно для неї смикнув за шнурок мобільного телефону. Остання не помітила і пішла далі. Викрадений мобільний телефон ОСОБА_3 поклав в свій поліетиленовий пакет. Після крадіжки він разом з ОСОБА_5 пішов на ринок «Староміський», де придбав цигарки, потім разом з ОСОБА_5 пішли в дитячий садок, що неподалік від 3-ї лікарні. По дорозі до дитячого садка ОСОБА_3 розповів ОСОБА_5, що викрав у незнайомої дівчини мобільний телефон «Nokia». В садку ОСОБА_3 витягнув з пакета викрадений мобільний телефон, а ОСОБА_5 вставив свою СІМ-карту у викрадений телефон, а СІМ-карту, яка була в телефоні викинув. ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_3 продати телефон, на що ОСОБА_3 погодився. Потім вони повернулись додому і ОСОБА_5 взяв з собою паспорт. Приблизно о 09.00 год. ОСОБА_3 з ОСОБА_5 сіли в маршрутне таксі і поїхав на ЦР м. Вінниці, з ціллю продати викрадений мобільний телефон. Вони підійшли до незнайомого їм чоловіка кавказької зовнішності. Після чого ОСОБА_5 почав розмовляти з чоловіком з приводу продажу викраденого мобільного телефону, про те, що телефон викрадений ОСОБА_5 покупцю нічого не казав. За викрадений телефон покупець заплатив 600 грн., які він та ОСОБА_5 поділи порівну між собою по 300 грн. кожному. Щиро розкаявся у скоєному, просить суворо його не карати.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 свою винність в інкримінованому йому діянні, передбаченому ст. 198 КК України, не визнав, суду показав, що 24.07.2008 р. приблизно о 07.30 год. ранку він разом з своїм знайомим ОСОБА_3 йшов на роботу по вул. Ю. Смирнова. На деякий час він загубив з виду ОСОБА_3, після чого він обернувся назад і побачив, що ОСОБА_3 був на відстані приблизно 1,5 м від нього. Також він помітив що ОСОБА_3 розгинаючись тримав в лівій руці мобільний телефон. Після того як ОСОБА_3 випрямився він кинув мобільний телефон собі в пакет. Потім вони з ОСОБА_3 пішли в сторону ринка, який знаходиться поряд з МКЛ № 3 м. Вінниці, щоб придбати цигарки. По дорозі ОСОБА_5 спитав ОСОБА_3, що за телефон він тримав у руці. На що ОСОБА_3 відповів, що телефон він знайшов. Після того, як придбали цигарки вони пішли на територію дитячого садка, який знаходиться поряд з МКЛ № 3. Вони сіли в бесідку і почали роздивлятись телефон, який знайшов ОСОБА_3 Коли ОСОБА_5 роздивився телефон то зрозумів що це був «Nokia» 7390, телефон був вимкнений, і в ньому була СІМ-карта «Київстар», яку він витягнув та вставив свою СІМ-карту. Вони вирішили продати знайдений мобільний телефон. Тому вони повернулись до ОСОБА_5 додому щоб взяти паспорт, бо ОСОБА_5 знав, що без паспорта не можливо продати телефон на якого не має документів.

Приблизно о 08.50 год. вони під'їхали до ЦР м. Вінниці, і пішли з ОСОБА_3 до торгових точок де скуповують бувші у використанні мобільні телефони. Весь цей час мобільний телефон був у нього в кишені штанів. Вони підійшли до торгового контейнера, який знаходиться неподалік від магазину «Техносвіт» на ЦР м. Вінниці у якому знаходився чоловік кавказької зовнішності, якому він показав знайдений телефон. Чоловік запропонував за телефон 600 грн., на що вони погодилися та отримали кошти у розмірі 600 грн., які розподілили між собою порівну по 300 грн. кожному.

Не зважаючи на визнання підсудними ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні злочину передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України та невизнання підсудним ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні злочину передбаченого ст. 198 КК України їх винність повністю доводиться зібраними у справі доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_6 суду показала, що вона мешкає в м. Жмеринка з батьками. 24.07.2008р. вона вирішила поїхати в м. Вінницю у гості до своєї подруги ОСОБА_8. А тому, 24.07.2008р. приблизно о 06.05 год. ранку її батько ОСОБА_9 проводив до електрички Жмеринка-Козятин. О 07.05 год. вона вже прибула до м. Вінниці, після чого вийшла з залізничного вокзалу і пішла на маршрутне таксі, щоб доїхати до подруги. Вона сіла в маршрутне таксі № 32, яке їде в напрямку педучилища м. Вінниці. Маршрутне таксі було переповнене, а тому всю дорогу вона стояла. Коли вона знаходилась у маршрутному таксі їй на мобільний телефон зателефонував батько. Вона витягнула телефон з правої кишені спортивної куртки. Після розмови з батьком вона поклала мобільний телефон назад в праву кишеню. В неї були кишені без застібок. З маршрутного таксі вона вийшла на перехресті вул. Смирнова і Ломоносова, після чого перейшла дорогу. Перейшовши дорогу вона вирішила подивитись котра година. Але поклавши руку в праву кишеню своєї спортивної куртки телефону вона не виявила.

Зазначила, що марка мобільного телефону - «Nokia 7390»,вартість якого 1 849 грн.

Суду показала, що будь - яких претензій до підсудних вона не має, просить суд суворо їх не карати.

Свідок ОСОБА_14. суду показав, що 24.07.2008 р. він заходився на території ЦР м. Вінниці на своєму робочому місці, де він скуповує бувші у використанні мобільні телефони. Номер його контейнера № 611. Приблизно в першій половині дня до ОСОБА_14. підійшло підсудні, однак з ним спілкувався лише ОСОБА_5, який пояснив, що йому терміново потрібні гроші, а тому він хоче продати свій мобільний телефон, який йому подарували рідні. Він спитав у ОСОБА_10 чи є у нього документи на телефон, на що останній повідомив, що піднесе документи пізніше, а зараз може надати копію свого паспорта, як підтвердження того, що телефон не крадений. Після цього, він оглянув мобільний телефон та запропонував за телефон 600 грн., і додав, якщо хлопець принесе йому документи на телефон то дасть ще 100 грн. на що ОСОБА_5 погодився продати телефон за 600 грн. ОСОБА_14. забрав у нього телефон і копію паспорта на якій він написав ручкою число «24.07.2008 р.», та серійний номер телефону. Про те, що мобільний телефон був викрадений йому нічого не було відомо. Придбаним мобільним телефоном він користувався сам приблизно сім днів, а потім продав не знайомому чоловіку.

Свідок ОСОБА_11 суду показав, що він розслідував кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3 за ст. 185 ч.1 КК України та ОСОБА_5 за ст. 198 КК України. ОСОБА_3 під час досудового слідства вину визнавав та давав послідовні показання про обставини справи, а підсудний ОСОБА_5 вину не визнав та стверджував, що ОСОБА_3 телефон знайшов, тому він надавав копію паспорта на продаж телефону. Додав, що під час досудового слідства, на нього скаржився ОСОБА_5 та його родичі, щодо розслідування справи.

Також, вина підсудного ОСОБА_3 та підсудного ОСОБА_5 доводиться дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи, а саме:

- заявою потерпілої ОСОБА_6 від 20.08.2008р. про зникнення у неї мобільного телефону 24.07.2008 р. близько 07.30 год. по вул. Смирнова в м. Вінниці (а.с.2);

- явкою з каяттям ОСОБА_3 від 20.08.2008 р., де він заявив, що близько місяця назад на перехресті вул. Смирнова в м. Вінниці у невідомої йому дівчини він викрав мобільний телефон марки «Нокія 7390», якій він з ОСОБА_5 продав на ЦР м. Вінниці за 600 грн. В заяві ОСОБА_3 зазначив, що явка була написана ним власноручно без застосування фізичного та психічного впливу (а.с.3);

- протоколом добровільної видачі від 20.08.2008р., відповідно до якого ОСОБА_14. добровільно видав працівникам Староміського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області копію паспорта ОСОБА_5 (а.с.7-8);

- протоколом огляду предмету від 20.08.2008р., відповідно до якого було оглянуто копію паспорта ОСОБА_5, яку він надавав під час продажу телефону ОСОБА_6 (а.с.16);

- постановою про визнання речовим доказом та приєднання його до матеріалів справи від 20.08.2008р., якою, папір формату А-4 з копію паспорта на ім'я ОСОБА_5 визнано речовим доказом по даній кримінальній справі (а.с. 17);

- протоколом відтворення обстановки і обставин події від 20.08.2008р., проведеної за участю ОСОБА_3 та у присутності понятих, під час якої ОСОБА_3 зазначив обставини викрадення ним мобільного телефону 24.07.2008 р. по вул. Смирнова в м. Вінниці. В протоколі зазначено, що заяв та зауважень від учасників слідчої дії не поступало (а.с. 20-26);

- протоколом очної ставки від 08.09.2008 р. проведеною між ОСОБА_3 та ОСОБА_10, щодо події злочину 24.07.2008 р., у якому ОСОБА_3 зазначив обставини викрадення мобільного телефону, його показання були чіткими та послідовними, при цьому ОСОБА_5 заперечив показання ОСОБА_12 та показав, що з його точки зору ОСОБА_3 взагалі ніякого мобільного телефону не викрадав (а.с.27-28);

- протоколом очної ставки від 29.10.2008 р. проведеною між ОСОБА_14. та ОСОБА_10, під час якої ОСОБА_14. вказав на ОСОБА_5, як на особу, яка 24.07.2008р. продала йому за 600 грн. мобільний телефон «Нокія 7390» та надала ксерокопію свого паспорту та зазначив, що даний телефон є його власністю і продає він його, оскільки йому потрібні гроші. ОСОБА_5 погодився з показаннями ОСОБА_14 (а.с.93-94).

Суд критично оцінює показання підсудного ОСОБА_5, дані ним під час судового слідства, оскільки його показання спростовуються:

- показаннями підсудного ОСОБА_3, який як під час досудового так і судового слідства точно зазначав, місце та час вчинення крадіжки мобільного телефону, а також показував, що телефон знаходився у правій кишені спортивної куртки потерпілої та наголошував, що ОСОБА_5 знав про те що телефон «Нокія 7390» був викрадений ОСОБА_3;

- показаннями потерпілої, які повністю співпадають з показаннями підсудного ОСОБА_3 в яких вона вказує, що ще в маршрутному таксі вона розмовляла по мобільному телефону, а вийшовши з автомобіля вона перейшла через дорогу на перехресті вул. Смирнова та Ломоносова вирішила подивитися на мобільному телефоні котра година, однак телефону в правій кишені не виявилося;

- показаннями свідка ОСОБА_14., який вказав, що саме ОСОБА_5 пропонував придбати йому мобільний телефон, запевняв що даний телефон є власністю ОСОБА_5, ввівши таким чином свідка в оману;

- вказаними вище матеріалами справи.

Враховуючи викладене, суд оцінює показання ОСОБА_5, як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення та намагання уникнути відповідальності.

В судовому засіданні також не знайшов свого підтвердження факт застосування до підсудного ОСОБА_5, під час досудового слідства, незаконних методів ведення досудового слідства - фізичного впливу зі сторони працівників міліції, про що свідчать матеріали перевірки та постанова про відмову в порушення кримінальної справи відносно працівників Староміського РВ за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст. 356 КК України від 14.10.2008р. (а.с.47-73).

Показання підсудного ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_14., дані ними як під час досудового так і під час судового слідства є послідовними, такими, що ґрунтуються на матеріалах справи, а тому дані показання суд бере до уваги в повному обсязі.

За викладених обставин суд кваліфікує дії підсудних наступним чином:

- підсудного ОСОБА_3 за ст. 185 ч.1 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка);

- підсудного ОСОБА_5 за ст. 198 КК України, як отримання, зберігання та збут майна, одержаного злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання)доходів.

При призначені покарання ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину - підсудний вчинив злочин середньої тяжкості, особу винного, а саме:

- по місцю проживання характеризується позитивно (а.с. 40);

- раніше не судимий ( а.с.99);

- не перебуває на диспансерному обліку в обласному наркологічному диспансері «Соціотерапія» (а.с.41);

- перебуває під консультативним спостереженням з діагнозом: легка розумова відсталість (а.с. 42);

- згідно акту №202 стаціонарної судово - психіатричної експертизи від 25.09.2008р. на час вчинення злочину ОСОБА_3 на хронічне душевне захворювання не страждав, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В теперішній час ОСОБА_3 на хронічне психічне захворювання не страждає, перебуває поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності. Він є особою з легкою розумовою відсталістю, що досягає рівня легкої дебільності. В теперішній час ОСОБА_3 може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_3 не потребує. За своїм психічним станом ОСОБА_3 може перебувати в місцях позбавлення волі (а.с. 44-45).

Обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 згідно ст. 66 КК України, є щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку .

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують покарання, а також те, що ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, вину у вчиненому злочині визнав та щиро розкаявся, а тому беручи до уваги зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку що достатнім та необхідним для виправлення та попередження нових злочинів підсудному ОСОБА_3 буде покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією частини статті за якою кваліфіковано його діяння.

При призначені покарання ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину - підсудний вчинив злочин середньої тяжкості, особу винного, а саме:

- по місцю проживання характеризується позитивно (а.с. 79);

- раніше не судимий ( а.с.80);

- не перебуває на диспансерному обліку в обласному наркологічному диспансері «Соціотерапія» та в Вінницькій обласній психоневрологічній лікарні ім. Ющенка (а.с.81, 82).

Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_5, згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено, але суд вважає за необхідне визнати такими, що пом'якшують покарання підсудному наступні обставини - вперше притягується до кримінальної відповідальності, думку потерпілої, яка претензій до підсудного не має.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують покарання підсудного а також те, що ОСОБА_5 раніше не судимий, думку потерплої, а тому беручи до уваги зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що перевиховання підсудного можливо без ізоляції його від суспільства, тому йому необхідно призначити покарання у виді обмеження волі на строк в межах санкції частини статті, за якою кваліфіковано його дії із застосуванням вимог ст. 75 КК України, тобто звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 відшкодований під час судового слідства. Претензій до підсудних будь - якого характеру не має (а.с.114).

Речові докази в справі, а саме: папір формату А-4 з ксерокопію паспорта ОСОБА_5 знаходиться при кримінальній справі (а.с. 17).

Судові витрати в справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, ст. 65 КК України, суд -

з а с у д и в:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 185 ч.1 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят )гривень.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 198 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк один рік.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік без покладення обов'язків.

Речові докази в справі, а саме: папір формату А-4 з ксерокопію паспорта ОСОБА_5, який міститься в матеріалах кримінальної справи - залишити при кримінальній справі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_5, до набрання вироком законної сили залишити попередньо обраний «підписка про невиїзд».

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області на протязі 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя: