Рішення

від 25.04.2016 по справі 902/231/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 квітня 2016 р. Справа № 902/231/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Військової частини НОМЕР_1 , м.Чугуїв, Харківська область

до: Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод", м.Вінниця

про стягнення 39 187,96 грн збитків

За участю секретаря судового засідання Віннік О.В.

За участю представників:

позивача: Краснокутський Олександр Володимирович, довіреність № 148/9/18/28 від 11.01.2016 р., офіцер юридичної групи, лейтенант юстиції.

відповідача : Могир Олени Юріївни, довіреність № б/н від 11.01.2016 р.

ВСТАНОВИВ :

Військова частина НОМЕР_1 звернулась з позовом про стягнення 39 187,96 грн збитків в зв`язку з виявленням розукомплектування аеродромно-експлуатаційної техніки військової частини НОМЕР_1 , яка була передана для проведення капітального ремонту ДП "732 Вінницький ремонтний завод" правонаступником якого являється Державне підприємство "45 експериментальний механічний завод".

Позовні вимоги мотивовані поверненням позивачу у розкомплектованому та технічно несправному стані майна (аеродромно-експлуатаційної техніки ДЕ-226 та ТМГ-3А 2 од.), переданого ним відповідно до прийомо-здаточних актів з метою планового капітального ремонту ДП "732 Вінницький ремонтний завод" чим завдано збитків військовій частині А 4104 в розмірі 39 187,96 грн.

Ухвалою суду від 22.03.2016 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/231/16 та призначено справу до розгляду на 13.04.2016 р.

13.04.2016 р. на адресу суду від позивача надійшов супровідний лист з додатками документів на виконання вимог ухвали суду та письмове пояснення щодо нормативно-правового обґрунтування заявлених позовних вимог.

До вказаного супровідного листа позивачем також долучено письмове пояснення, яким останній просить суд вважати відповідачем по даній справі ДП "45 експериментальний механічний завод" замість ДП "45 Вінницький ремонтний завод" (а.с.98, т.1).

13.04.2016 р. до суду відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх.№06-52/3385/16), яким останній не визнає позовних вимог та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі посилаючись на те, що з передавальним актом приймання-передачі активів, власного капіталу та зобов`язань від ДП "732 Вінницький ремонтний завод" у зв`язку з його реорганізацією шляхом приєднання до ДП "45 експериментальний механічний завод" від 13.01.2015 р. не було надано жодних даних, які б свідчили про договірні відносини, взаєморозрахунки (дебіторська та/або кредиторська заборгованість) та фактичне виконання умов договору між ДП "732 Вінницький ремонтний завод" та Військовою частиною НОМЕР_1 , а також те, що в документах які були передані ДП "45 експериментальний механічний завод" відсутні докази про технічний стан техніки, яка була передана на підприємство та відсутній факт передачі даної техніки (а.с.99-101, т.1).

19.04.2016 р. до суду Державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області подано Акт ревізії № 08-07/17 від 21.10.2013 р. фінансово-господарської діяльності ДП "732 Вінницький ремонтний завод" за період з 01.05.2011 р. по 01.08.2013 р.

25.04.2016 р. на адресу суду від відповідача надійшли письмові пояснення щодо стану кримінальних проваджень № 21013010380000523 та № 42013010010000335 разом з додатками документів на виконання вимог ухвали суду від 13.04.2016 р.

25.04.2016 р. Заступником військового прокурора Вінницького гарнізону подано письмові пояснення (вх.№06-52/3715/16), згідно яких останній повідомив про процесуальний стан кримінальних проваджень № 21013010380000523 та № 42013010010000335 з наданням відповідних постанов.

25.04.2016 р. на виконання вимог ухвали суду від 13.04.16 р. позивачем надано через канцелярію суду копії прийомо - передаточних актів № 52/01 та № 37/96.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В ході судового розгляду 25.04.2016 р. представником відповідача подано на виконання вимог ухвали суду копію передавального акту від 13.01.2015 р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, пояснив, що всі документи про передачу техніки на завод були знищені, крім прийомо - здаточних актів №52/01 від 22.11.2001 р. та №37/96 від 19.05.1996 р., просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечила, з підстав викладених у відзиві від 13.04.2016 р., пояснила, що немає достатньої доказової бази для стягнення шкоди з відповідача, просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У ході проведення аудиту фахівцями Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю, а також проведення позапланової інвентаризації інженерно-аеродромної служби тилу військової частини НОМЕР_1 за період з 01.03.2012 р. по 27.08.2014 р. результати якої оформлено довідкою від 16.09.2014 р. було встановлено, що на Державному підприємстві "732 Вінницький ремонтний завод" м. Вінниця до 11.04.2013 р. знаходились 3 (три) одиниці аеродромно-експлуатаційної техніки військової частини НОМЕР_1 : шнекороторна машина ШРСО ДЕ-226 - 1 од. (шасі УРАЛ 4320 № 065873, двигун № 3443), теплова машина ТМГ ЗА - 1 од. (на шасі УРАЛ 4320 № 090651, двигун № 2225), теплова машина ТМГ ЗА - 1 од. (на шасі УРАЛ 4320 № б/н, двигун № б/н), яка була передана для проведення капітального ремонту (а.с.10-13, т.1).

На підставі нарядів № 15т/164 від 27.05.2013 р., № 16т/165 від 27.05.2013 р., № 17т/166 від 27.05.2013 р., виданих командиром військової частини А 1049А м. Вінниця та відповідно до наказу заступника командувача з логістики-начальника логістики Командування Повітряних Сил Збройних Сил України від 12.03.2013 р. № 12 "Про організацію вилучення аеродромно- експлуатаційної техніки із ремонтного фонду ДП "732 Вінницький ремонтний завод" вказана техніка була вилучена із ДП "732 Вінницький ремонтний завод" (а.с. 14-16, т.1).

Комісією під головуванням офіцера відділу експлуатації аеродромів та інженерно - аеродромних засобів інженерно - аеродромного управління логістики Командування Повітряних Сил Збройних Сил України майора Жебровського В.М. були складені акти технічного стану від 11.04.2013 р. № 350/129/137/2/310/пс, № 350/129/137/2/312/пс, № 350/129/137/2/306/пс (а.с.17-22, т.1).

Під звіт спеціальну техніку (шнеко-роторну машину ШРСО ДЕ-226 - 1 од. (шасі УРАЛ 4320 № 065873, двигун № 3443), теплову машину ТМГ ЗА - 1 од. (на шасі НОМЕР_2 , двигун № 2225), теплову машину ТМГ ЗА - 1 од. (на шасі УРАЛ 4320 № б/н, двигун № б/н) прийняв командир аеродромно-експлуатаційної роти батальйону аеродромно-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 капітан Грачов О.Ю.

Із змісту актів технічного стану від 11.04.2013 р. № 350/129/137/2/310/пс, № 350/129/137/2/312/пс, № 350/129/137/2/306/пс вбачається відображення техніки.

Згідно актів про відмову від підпису від 11.04.2013 р. № 350/129/137/2/307/пс, № 350/129/137/2/313/пс, № 350/129/137/2/311/пс директор "732 Вінницький ремонтний заводі" Білик В.В. та посадова особа підприємства, що відповідала за видачу техніки з ремонтного фонду від підписання актів технічного стану відмовились (а.с.31-33, т.1).

В ході проведення аудиту згідно наданих позивачем довідок - розрахунків № 90, № 91 та № 92 від 01.09.2014 р., було проведено визначення розміру нестачі від розукомплектування шнеко-роторної машини ШРСО ДЕ-226 - 1 од. (шасі УРАЛ 4320 № 065873, двигун № 3443) в сумі 2 544,07 грн, теплової машини ТМГ ЗА - 1 од. (на шасі НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 ) в сумі 18 230,65 грн, теплової машини ТМГ 3А - 1 од. (на шасі УРАЛ 4320 № б/н, двигун № б/н) в сумі 18 413,24 грн (а.с.23-30, т.1).

В подальшому, як свідчать матеріали справи, військовою частиною НОМЕР_1 вживалися заходи щодо з`ясування факту розукомплектування переданої ДП "732 Вінницький ремонтний завод" спецтехніки та визначення винних осіб та розміру заподіяних збитків.

Так, 09.09.2014 р. військова частина НОМЕР_1 надіслала на адресу ДП "45 експериментальний механічний завод" претензію № 148/9/18/1329 з вимогою відшкодувати завдані збитки в сумі 39 187,96 грн (а.с. 53, т.1).

Листом вих. № 21 від 26.09.2014 р. ДП "45 експериментальний механічний завод" на вказану претензію в/ч НОМЕР_1 надано відповідь, в якій зазначено про прийняття рішення ДК "Укроборонпром" про реорганізацію ДП "732 Вінницький ремонтний завод" шляхом його приєднання до ДП "45 експериментальний механічний завод" та про відсутність записів до державного реєстру про припинення ДП "732 Вінницький ремонтний завод", що свідчить про те, що ДП "45ЕМЗ" не являється правонаступником ДП "732 ВРЗ" (а.с.54, т.1).

Телеграмою Заступника командувача з логістики - начальника логістики Командування ПС ЗС України НР 350/129/137/2/576 від 17.09.2014 р. з метою прийняття рішення щодо розукомплектування спецавтомобілів ТМГ- 3А - 2 од. та ДЕ-226 військовій частині НОМЕР_1 було запропоновано провести службове розслідування по зазначеному факту та його результати подати до інженерно - аеродромного управління логістики Командування ПС ЗС України (а.с.34, т.1).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 198 від 02.10.2014 р. було організовано проведення службового розслідування за результатами якого було складено акт службового розслідування № 072/17 затверджений наказом командира військової частини А 4104 від 05.09.2014 р. № 1109 "Про результати службового розслідування по факту розукомплектування спеціальної військової техніки, що зберігалась на ДП "732 Вінницький ремонтний завод" (а.с.35-39, 42, т.1).

Про результати проведення даного розслідування було повідомлено командира військової частини А 1049-А, Вінницьку прокуратуру з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері центрального регіону України, відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області (а.с.45-47, 49-50, т.1).

Відповідно до телеграми ТВО начальника логістики Командування ПС ЗС України НР 350/129/137/2/44-Т від 23.01.2015 р. Військовій частині НОМЕР_1 було запропоновано подати позовну заяву до Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" стосовно відшкодування збитків завданих розукомплектуванням спецавтомобілів ТМГ-3 А та Д-902, оскільки діяльність ДП "732 ВРЗ" припиняється, а його правонаступником визнано ДП "45ЕМЗ".

11.08.2015 р. військова частина НОМЕР_1 повторно надіслала на адресу ДП "45 експериментальний механічний завод" претензію № 148/9/18/1108 з вимогою відшкодувати завдані збитки в сумі 39 187,96 грн (а.с. 55-56, т.1).

Листом вих. № 355/1 від 10.09.2015 р. ДП "45 експериментальний механічний завод" надано відповідь на вищевказану претензію позивача в якій зазначено щодо прийняття рішення про реорганізацію ДП "732 Вінницький ремонтний завод" шляхом приєднання його до ДП "45 експериментальний механічний завод. Крім того, зазначено, що згідно передавального акту приймання - передачі активів, капіталу та зобов`язань від ДП "732 Вінницький ремонтний завод" до ДП "45 експериментальний механічний завод" від 13.01.2015 р., жодних даних, які б свідчили про договірні відносини, взаєморозрахунки та фактичне виконання умов договорів між ДП "732 Вінницький ремонтний завод" та Військовою частиною НОМЕР_1 не відображено (а.с.57, т.1).

Крім того, також повідомлено, що відповідно до наказу ДК "Укроборонпром" № 91 від 25.03.2013 р. для заявлення кредиторам ДП "732 Вінницький ремонтний завод" своїх вимог встановлювався 2-х місячний строк з дня опублікування інформації у спеціалізованому друкованому засобі про рішення щодо припинення ДП "732 Вінницький ремонтний завод" проте Військова частина НОМЕР_1 не заявила будь-яких кредиторських вимог.

Також наголошено, що відповідно до листа ДК "Укроборонпром" від 14.11.2014 р. вих. № 3.031-9671 під час передачі ДП "732 Вінницький ремонтний завод" в управління ДК "Укроборонпром" за актом приймання-передачі, що був затверджений 29.12.2011 р., з боку Міністерства оборони України та ДП "732 Вінницький ремонтний завод" не порушувалися питання нестачі на підприємстві військового майна.

Вказані обставини в їх сукупності слугували підставою для звернення позивача з даним позовом до суду про відшкодування збитків заподіяної внаслідок розкомплектування переданої ним ДП "732 Вінницький ремонтний завод" спецтехніки з метою проведення останнім її планового капітального ремонту.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача, надаючи оцінку спірним правовідносинам та порушеному праву позивача, суд виходив із такого.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 статті 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Приписами статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 2, 4 статті 220 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами п. 1 ч. 1 ст.208 ЦК України визначено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Згідно з ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Досліджуючи питання правових підстав виникнення зобов`язань між сторонами судом із наявних у справі акту службового розслідування № 072/17 затвердженого наказом командира військової частини А 4104 від 05.09.2014 р. № 1109 "Про результати службового розслідування по факту розукомплектування спеціальної військової техніки, що зберігалась на ДП "732 Вінницький ремонтний завод" встановлено, що шнекороторна машина ШРСО ДЕ-226 - 1 од. (шасі УРАЛ 4320 № 065873, двигун № 3443) поступила на завод за нарядом від 12.09.2001 р. № 149/2001/45-8 з військової частини А 1923 м.Куп`янськ, теплова машина ТМГ ЗА - 1 од. (на шасі НОМЕР_2 , двигун № 2225) поступила на завод за нарядом від 05.03.1996 р. № 96/3/8 з військової частини А 2356 м.Конотоп (а.с.35-40, т.1).

При цьому теплова машина ТМГ ЗА - 1 од. (на шасі УРАЛ 4320 № б/н, двигун № б/н) надійшла на облік до позивача згідно наряду № 17т від 04.04.2013 р. у зв`язку з її поновленням після перевірки КРУ, однак підстава її на передачу невідома, так як військова частина А 4104 даний зразок техніки на завод не передавала.

Листом від 20.04.2016 р. № 148/9/18/522 позивач надав суду копії актів № 52/01 від 22.11.2001 р. та від 19.05.1996 р. № 37/96 на підтвердження передання військовою частиною НОМЕР_4 м.Куп`янськ та військовою частиною НОМЕР_5 м.Конотоп вказаної вище техніки ДП "732 Вінницький ремонтний завод".

При цьому у вказаному листі зазначено про відсутність будь-яких документів щодо теплової машини ТМГ ЗА - 1 од. (на шасі УРАЛ 4320 № б/н, двигун № б/н).

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що правовідносини з даного спору є змішаними, які виникли, як з договору підряду так і з договору зберігання, укладеними у спрощений спосіб між військовою частиною НОМЕР_4 м.Куп`янськ і військовою частиною НОМЕР_5 м.Конотоп, з однієї сторони та ДП "732 Вінницький ремонтний завод" з іншої, оскільки, як вбачається з прийомо-здаточних актів № 52/01 від 22.11.2001 р. та № 37/96 від 19.05.1996 р., у зв`язку із розкомплектованістю техніки, вона була прийнята не в капітальний ремонт, а на зберігання, про що є напис на зворотній сторінці актів.

За відсутності будь-яких первинних документів стосовно передачі ДП "732 Вінницький ремонтний завод" теплової машини ТМГ ЗА - 1 од. (на шасі УРАЛ 4320 № б/н, двигун № б/н) суд приходить до висновку про відсутність договірних правовідносин між сторонами даного спору з приводу даної техніки.

Відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 статті 853 ЦК України визначено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 ЦК України).

Частинами 1, 3 статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності; договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем (частини 1 статті 937 ЦК України).

Згідно статті 942 ЦК України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Відповідно до частини 1 статті 943 ЦК України зберігач зобов`язаний виконувати свої обов`язки за договором зберігання особисто. Зберігач має право передати річ на зберігання іншій особі у разі, якщо він вимушений це зробити в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати його згоду.

Згідно частин 1, 2 статті 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості; річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (частина 1 статті 950 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 598 та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином не допускаються (частина 7 статті 193 ГК України).

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

За загальним правилом збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов`язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах тощо.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналогічні приписи містяться у статті 225 ГК України у п. 1 якої зазначено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду. Сторони господарського зобов`язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов`язання чи строків порушення зобов`язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов`язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов`язань визначений законом. Кабінетом Міністрів України можуть затверджуватися методики визначення розміру відшкодування збитків у сфері господарювання. Склад збитків, що підлягають відшкодуванню у внутрішньогосподарських відносинах, визначається відповідними суб`єктами господарювання - господарськими організаціями з урахуванням специфіки їх діяльності (частини 3-7 статті 225 ГК України).

Частинами 1, 2 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою відповідальності є протиправне (дія чи бездіяльність), шкідливе (причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою), винне діяння особи, яка завдала шкоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність не настає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення того факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що спричинила шкоду (збитки) іншій особі.

Вина особи, на яку покладається цивільно-правова відповідальність, за загальним правилом, є також обов`язковою умовою для покладення на особу обов`язку відшкодувати шкоду.

Таким чином, з приписів наведених норм слідує, що підставою відповідальності, якою є відшкодування збитків в даному випадку, має бути наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) відповідача, шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Саме наявність чотирьох елементів правопорушення є необхідною вимогою для притягнення винної сторони до відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з цього, предметом доказування у даному спорі є: факт неправомірних дій відповідача, виникнення шкоди саме у заявленому до стягнення розмірі, причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіянням шкоди, наявність вини заподіювача шкоди. Відсутність хоча б однієї із цих обставин не тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування шкоди.

Закон покладає обов`язок по відшкодуванню збитків виключно на винну сторону і саме ступінь вини особи впливає на розмір, що підлягає відшкодуванню. Закон не дає право стягувати збитки з особи, дії якої не знаходяться в причинному зв`язку з наслідками, що настали.

Для виникнення відповідальності необхідно встановити, що саме протиправна поведінка заподіювача шкоди стала причиною виникнення шкоди, оскільки відсутність причинного зв`язку у всіх випадках тягне звільнення особи від зобов`язання відшкодувати шкоду.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов`язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище процесуальним приписам позивачем, на переконання суду, не доведено наявності у ДП "45 експериментальний механічний завод" складу цивільного правопорушення.

Як вбачається з прийомо-здаточних актів № 52/01 від 22.11.2001 р. та № 37/96 від 19.05.1996 р. детальний технічний стан та укомплектованість переданої техніки військовими частинами А 1923 м.Куп`янськ і А 2356 м.Конотоп ДП "732 Вінницький ремонтний завод" не зафіксований.

З матеріалів справи не вбачається, а позивачем не доведено та не надано належних та допустимих доказів, які свідчили б про те, що вказана вище техніка була розукомплектована саме під час знаходження її на заводі.

Звірка наявності на ремонті аеродромно-експлуатаційної техніки та її стану сторонами не проводилася.

Із матеріалів справи слідує, що кримінальне провадження по факту розтрати військової техніки службовими особами ДП "732 Вінницький ремонтний завод" закрито.

Отже, вина відповідача в тому, що майно позивача було розукомплектовано не встановлена, відповідно, не встановлено і причинного зв`язку між діями чи бездіяльністю відповідача та наслідками, що настали - шкода, заподіяна внаслідок розкомплектування переданої позивачем відповідачу спецтехніки.

Недоведеність позивачем протиправної поведінки відповідача спростовує посилання позивача на завдання саме відповідачем останньому шкоди, як наслідок, свідчить про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та збитками.

Крім того суд зазначає, що з огляду на суб`єктний склад в прийомо-здаточних актах № 52/01 від 22.11.2001 р. та № 37/96 від 19.05.1996 р. (військові частини А 1923 м.Куп`янськ і НОМЕР_5 м.Конотоп та ДП "732 Вінницький ремонтний завод") позивачем не надано жодних доказів в підтвердження факту правонаступництва від військових частин А 1923 м.Куп`янськ і НОМЕР_5 м.Конотоп та належності останнім на праві власності спірної аеродромно-експлуатаційної техніки; не наведено жодного доказу, який би підтверджував право власності правонаступника в/ч НОМЕР_1 та підстави його набуття на шнеко-роторну машину ШРСО ДЕ-226 (шасі НОМЕР_6 ) та теплову машину ТМГ 3А 2 од. (шасі УРАЛ 4320 № 090651, № б/н).

До того ж суд зауважує, що оригінали прийомо-здаточних актів № 52/01 від 22.11.2001 р. та № 37/96 від 19.05.1996 р. у позивача відсутні, а долучені до листа від 20.04.2016 р. № 148/9/18/522 акти подані в копіях, які не засвідчені належним чином.

Відсутність оригіналів вказаних актів підтверджується представником позивача в судовому засіданні.

Згідно пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 р. рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частини 2 статті 36 ГПК України).

Відповідно до вимог пункту 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 р. № 55, "ДСТУ 4163-2003" "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів", якими визначено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Також судом встановлено, що на виконання наказу Державного концерну "Укроборонпром" від 11.11.2011 р. № 134 було складено акт приймання-передачі ДП "732 Вінницький ремонтний завод" зі сфери управління Міністерства оборони України в управління Державного концерну ""Укроборонпром", який затверджено 29.12.2011 р.

25.03.2013 р. Державним концерном "Укроборонпром" видано наказ № 91 "Про реорганізацію державного підприємства "732 Вінницький ремонтний завод", яким вирішено припинити юридичну особу - ДП "732 Вінницький ремонтний завод" (код ЄДРПОУ 08316910), що знаходиться за адресою: вул. Червоноармійська, буд. 67, м. Вінниця, 21007, шляхом реорганізації - приєднання до державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" (код ЄДРПОУ 08341806), що знаходиться за адресою: вул. Червоноармійська, буд. 57, м. Вінниця, 21000 (а.с. 118-120, т.1).

Відповідно до вказаного наказу ДК "Укроборонпром" Державне підприємство "45 експериментальний механічний завод визначено правонаступником всіх прав та обов`язків державного підприємства "732 Вінницький ремонтний завод".

Крім того, відповідно до зазначеного наказу голові комісії з припинення ДП "732 Вінницький ремонтний завод" Чумаку М.Ф., серед іншого, доручено здійснити інвентаризацію майна ДП "732 Вінницький ремонтний завод"; після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторів та задоволення чи відхилення цих вимог скласти передавальний акт та передати на затвердження ДК "Укроборонпром"; здійснити передачуприймання майна з балансу ДП "732 Вінницький ремонтний завод" на баланс ДП "45 експериментальний механічний завод".

Основним документом, який містить увесь перелік прав та обов`язків, що перейшли від ДП "732 Вінницький ремонтний завод" до ДП "45 експериментальний механічний завод" - є передавальний акт від 13.01.2015 р.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, акт приймання-передачі ДП "732 Вінницький ремонтний завод" зі сфери управління Міністерства оборони України в управління Державного концерну ""Укроборонпром", який затверджено 29.12.2011 р., передавальний акт приймання-передачі активів, власного капіталу та зобов`язань ДП "732 Вінницький ремонтний завод" від 13.01.2015 р., передавальний баланс майно, кошти та інші зобов`язання (в тому числі кредиторські та дебіторські), які рахувалися на балансі ДП "732 Вінницький ремонтний завод", були прийняті належним чином на баланс ДП "45 експериментальний механічний завод".

Разом з тим, зі змісту вищевказаних документів не вбачається передачі відповідачу (ДП "45 експериментальний механічний завод") зобов`язань, що виникли між Військовою частиною НОМЕР_1 та Державним підприємством "732 Вінницький ремонтний завод" на підставі нарядів укладених з військовими частинами А 1923 м.Куп`янськ і А 2356 м.Конотоп, згідно яких передавалася заводу техніка для проведення планового капітального ремонту.

Відсутня така інформація також і в акті ревізії від 21.10.2013 р. № 08-07/17 Державної фінансової інспекції у Вінницькій області.

З врахуванням наведеного вище, суд дійшов переконливого висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 39 187,96 грн збитків завданих внаслідок розукомплектування переданої позивачем відповідачу в ремонт спецтехніки є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Судові витрати зі сплати судового збору, у зв`язку із відмовою в позові, відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 29 квітня 2016 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.