Ухвала

від 11.04.2016 по справі 825/2377/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2016 року м. Київ К/800/23091/15

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.09.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 року

у справі № 825/2377/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дім спецій

до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дім спецій звернулось до суду з адміністративним позовом до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.09.2014 року у справі № 825/2377/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 03.07.2014 року № 9123-25. В іншій частині позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно картки особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Дім спецій станом на 30.06.2014 року за підприємством рахується податковий борг з податку на додану вартість на суму 199 688, 79 грн., який виник на підставі податкової декларації з податку на додану вартість від 28.05.2014 року.

27.05.2014 року позивач звернувся до податкового органу із заявою, в якій просив переплату по авансовим платежам по податку на прибуток у сумі 200 000, 00 грн. зарахувати як оплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Листом Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 25.06.2014 року у задоволенні заяви було відмовлено, оскільки згідно даних картки особового рахунку по авансових платежах з податку на прибуток станом на 01.06.2014 року рахувалася переплата лише у сумі 89 613, 00 грн., що унеможливлює перерахування 200 000, 00 грн. як оплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2014 року.

03.07.2014 року відповідачем винесена податкова вимога № 9123-25 за узгодженими грошовими зобов'язаннями по податку на додану вартість на суму 199 688, 79 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо безпідставності податкової вимоги.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Відповідно до пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Згідно із п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Пунктом 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України передбачено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до п. 43.4 ст. 43 Податкового кодексу України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 квітня 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю Дім спецій подано до податкового органу заяву № 1029-08/14 про зарахування переплати з авансових внесків з податку на прибуток в сумі 85 588, 18 грн. в рахунок сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2014 року. Відповідачем проведено таке зарахування.

27 травня 2014 року підприємство звернулось з заявою № 1043-08/05 про зарахування 200 000, 00 грн. (переплату по авансовим внескам), як оплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2014 року (199 688, 79 грн.), що виникли у зв'язку з неповною оплатою задекларованих позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість від 28.05.2014 року.

Листом від 25.06.2014 року № 662/9/20-020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Дім спецій залишено без виконання, у зв'язку із невідповідністю ст. 43 Податкового кодексу України, - сума надміру сплаченого податку менша за суму, заявлену платником до повернення, оскільки згідно картки особового рахунку по авансовим внескам за товариством рахується переплата в сумі 89 613, 00 грн.

При цьому, судами встановлено, що станом на 26.03.2014 року згідно КОР (авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств) переплата Товариства з обмеженою відповідальністю Дім спецій становить 226 404, 18 грн., що підтверджується листом Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 26.03.2014 року № 282/9/20-020 та карткою обліку платника податків по авансовим внескам з податку на прибуток.

Згідно даної картки вбачається, що зазначена переплата позивача зменшувалась податковим органом у березні та квітні 2014 року і у травні 2014 року переплата вже становила 89 613, 00 грн.

Відповідно до п. 43.2 ст. 43 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Згідно із п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що жодних доказів наявності у позивача податкового боргу, на погашення якого здійснювалось зарахування переплати позивача починаючи з березня 2014 року відповідачем не надано.

Вірно відхилено судами посилання податкового органу на наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю Дім спецій податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 199 688, 79 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість від 28.05.2014 року, оскільки позивач просив здійснити зарахування переплати у розмірі 200 000, 00 грн. саме на погашення цього податкового боргу, іншої податкової заборгованості за позивачем не рахується.

Таким чином, судами попередніх інстанцій зроблений правильний висновок про безпідставність податкової вимоги від 03.07.2014 року № 9123-25.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

В частині відмови у задоволенні позову сторони із судовими рішеннями погодилися та їх не оскаржували.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.09.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 року у справі № 825/2377/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук