Постанова

від 12.04.2007 по справі 41/230(11/253-06)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

41/230(11/253-06)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2007                                                                                   Справа № 41/230(11/253-06)  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Лотоцької Л.О. (доповідач)    

суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.

при секретарі судового засідання: Ролдугіній Н. В.

За участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 05.04.2007 року:

від позивача: Бордаченко О.В. представник, довіреність №1  від 01.04.06;

від відповідача-1: представник у судове засідання не з"явився про час та місце судового розгляду справи повідомленний належним чином;

від відповідача-2: Вергун А.Ю. представник, довіреність №б/н  від 17.01.07;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційної компанії "Мітрідат", м. Нікополь, Дніпропетровська область на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2007 року у справі № 41/230(11/253-06)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційної компанії "Мітрідат", м. Нікополь

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергометалсервіс", м. Новомосковськ

   відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю індустріально-виробничої об"єднаної компанії "Експлерент", м. Дніпропетровськ

про стягнення 168 814, 73 грн.

                                         ВСТАНОВИВ:

В липні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергометалсервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю індустріально-виробничої об"єднаної компанії "Експлерент" як солідарних боржників заборгованості  за поставлений товар 144 504,30 грн., пеню в розмірі 14 585,21 грн., штраф в розмірі 9 725,22 грн., всього на суму  168 814,73 грн.

У доповненні до позовних вимог, які позивач подав до господарського суду Дніпропетровської області в серпні 2006 року, позивач просив  на підставі статті  83 Господарського процесуального кодексу України визнати недійсним  в повному обсязі  договір між Товариством з обмеженою відповідальністю промислово-комерційною компанією "Мітрідат" та  Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергометалсервіс" міни 4 векселів від 06.09.2005 року за № 65305880867436, № 65305880867437, № 65305880867438, № 65305880867439, укладення якого підтверджується актом приймання-передачі векселів від 06.09.2005 року, як такий, що «укладений юридичними особами, якого вони не мали права укладати».

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2007 року (суддя Орєшкіна Е. В.) з урахуванням ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2007 року позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергометалсервіс»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційної компанії «Мітрідат»суму боргу 504,30 грн., витрати по сплаті державного мита –102,00 грн., витрати по сплаті  за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 0, 36 грн. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням доповнення до апеляційної скарги, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області  від 10.01.2007 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання  договору міни від 06.09.2005 року 4 векселів за № 65305880867436, № 65305880867437, № 65305880867438, № 65305880867439 недійсним та відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідачів як солідарних боржників на користь позивача заборгованість за поставлений товар у розмірі 144 000,00 грн., пеню в розмірі 14 585,21 грн., штраф у розмірі 9 725,22 грн., всього –168 310,43 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В іншій частині рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.

Скаржник вказує, що  оскільки  векселі відповідачем передавались позивачу у власність, точно як раніше переданий товар за договором поставки був переданий у власність  відповідача, то між  позивачем та відповідачем фактично виникло зобов'язання, що передбачене статтею 715 Цивільного кодексу України –договір міни, на підтвердження укладення якого позивачем було надано суду акт приймання-передачі векселів від 06.09.2005 року, в якому вказано, що цей акт складений  згідно умов договору № 14 від 28.03.2005 року, на підставі чого скаржник з посиланням на статтю 218 Цивільного кодексу України  зазначає, що висновок суду  щодо того, що позивач не довів укладення договору міни 4 векселів є помилковим. Посилаючись на статтю 227 Цивільного кодексу України та на ту обставину, що ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів ані у позивача, ані у відповідача не було, скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання договору міни недійсним. Не погоджується скаржник з висновками суду щодо відмови в задоволенні  позовних вимог в частині стягнення пені та штрафних санкцій, оскільки суд неправильно застосував статтю 258 Цивільного кодексу України.

          У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 зазначає, що доводи позивача не мають законного підґрунтя, на підставі чого просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2007 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач-2 посилаючись на додаткову угоду № 3 від 02.09.2005 року до договору № 14 від 28.03.2005 року та акт приймання-передачі векселів від 06.09.2005 року, зазначає, що позивач добровільно прийняв виконання зобов'язання по договору № 14 від 28.03.2005 року, що також підтверджується тією обставиною, що подальше позивач вказані векселі опротестував. Зазначає, що з моменту прийняття позивачем від відповідача-1 вказаних векселів, господарське зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергометалсервіс" перед позивачем у розмірі 144 00,00 грн., яке виникло на підставі договору № 14 від 28.03.2005 року  - припинилося, що передбачено статтею 599 Цивільного кодексу України та статтею 203 Господарського кодексу України.

          Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2007 року розгляд справи відкладався на 05.04.2007 року.

          У судовому засіданні 05.04.2007 року оголошувалась перерва до 12.04.2007 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача-2, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд  дійшов висновку, що  апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

28.03.2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю промислово-комерційною компанією "Мітрідат"- продавець та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергометалсервіс" –покупець був укладений  договір № 14, відповідно до якого  продавець зобов'язався відвантажити та продати, а покупець –прийняти  та оплатити запасні частини згідно специфікації (додаток № 1) на суму 171 774,00 грн.

Розділом 4 договору була встановлена безготівкова форма оплати на рахунок  продавця протягом 14 банківських днів з моменту  отримання товару, яким є дата, зазначена у накладній продавця, підписана повноважним представником  відповідача.

Згідно з пунктом 5.2  договору у випадку порушення строків оплати  покупець відшкодовує збитки, неодержаний прибуток, а також несе відповідальність за несвоєчасну оплату за отриманий товар відповідно до пункту 4.2 цього договору, у вигляді пені у розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки, а за прострочку оплати понад 10 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 5% від неоплаченої суми.

Строк дії договору встановлений до 31.12.2005 року (пункт 9.1).

28.03.2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю промислово-комерційною компанією "Мітрідат"- продавець, Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергометалсервіс" –покупець та Товариством з обмеженою відповідальністю індустріально-виробничою об"єднаною компанією "Експлерент" –поручитель був укладений  договір поруки № 01, предметом якого відповідно  до пункту 1.1 договору  є зобов'язання поручителя перед продавцем солідарно відповідати за виконання покупцем своїх зобов'язань перед продавцем за договором № 14 від 28.03.2005 року, як існуючих  у даний час, так і тих, що можуть виникнути у майбутньому, а саме: сплата за отриманий товар в розмірі 171 774,00 грн. впродовж 14 банківських днів з моменту  отримання товару покупцем; сплата пені в розмірі 0,5 % за кожен день затримки платежу відповідно до умов договору; сплата штрафних санкцій у розмірі 5%, незалежно від сплати пені, у разі прострочки платежу більш як10 календарних днів.

Додатковою угодою від 31.03.2005 року до договору внесені зміни до пункту 1 договору № 14 від 28.03.2005 року. Покупець зобов'язався  прийняти та оплатити запасні частини згідно специфікацій № 1 та № 2. Загальна сума договору встановлена у 185 838,10 грн.

31.03.2005 року додатковою угодою до договору поруки № 01 від 28.03.2005 року сторони внесли зміни до пунктів 1.1- 1.4 договору. Пункт 1.1 договору поруки викладений  у новій редакції, в якій розмір оплати  за отриманий товар визначений у 185 838,10 грн.

Додатковою угодою № 2 від 28.04.2005 року до договору № 14 від 28.03.2005 року внесені зміни до пункту 1 та 3.2 договору.

Покупець зобов'язався прийняти та оплатити відвантажені продавцем запасні  частини згідно специфікаціям № 1, № 2, № 3.

Загальна сума договору визначена у  480 342,40 грн.

28.04.2005 року додатковою угодою № 2 до договору поруки № 01 від 28.03.2005 року внесені зміни до пунктів 1.1 -1.4 договору, розмір оплати за отриманий товар визначений у сумі 480 342,40 грн.

Додатковою угодою № 3  від 02.09.2005 року до договору № 14 від 28.03.2005 року пункт 4.1 викладений у наступній редакції «Форма оплати –безготівкова або шляхом видачі простого векселя».

На виконання умов договору позивач за видатковими накладними № 111, 115 від 30.03.2005 року, № 116, 121 від 01.04.2005 року, № 172 від 28.04.2005 року, № 186, 188 від 11.05.2005 року № 201, 203 від 23.05.2005 року поставив  відповідачу товар на загальну суму 480 342,40 грн.

В оплату за отриманий товар відповідач -1 перерахував позивачу платіжними дорученнями  № 68 від 18.04.2005 року  - 62 000,00 грн, № 88 від 27.05.2005 року -   123 838,10 грн., № 103 від 10.06.2005 року –100 000,00 грн, № 198 від 05.07.2005 року –50 000,00 грн.

Всього оплачено грошовими коштами 335 838,10 грн.

06.09.2005 року за актом приймання-передачі векселів відповідач-1 передав, а позивач прийняв  згідно умов договору № 14 від 28.03.2005 року прості  векселі № 65305880867436, 65305880867437, 65305880867438, 65305880867439 номінальною вартістю по 36 000,00 грн. кожний, емітовані Товариством з обмеженою відповідальністю індустріально-виробничою об"єднаною компанією "Експлерент" (т.1 а.с. 82-86) 06.09.2005 року  - поручителем за договором поруки № 01 від 28.03.2005 року,  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергометалсервіс".

Позивач просив визнати  недійсним  договір  міни  4 векселів від 06.09.2005 року, укладення якого підтверджується актом приймання-передачі векселів від 06.09.2005 року, як такий, що укладений юридичними особами, що не  мали ліцензії на здійснення  професійної діяльності  на ринку цінних паперів та стягнути з відповідачів як солідарних боржників заборгованість за поставлений товар в сумі  144 504, 30 грн., пеню в розмірі  14 585,21 грн., штраф 9 725,22 грн.

          Відповідно до частин 1, 2 статті 715 Цивільного кодексу України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

          Статтею 293 Господарського кодексу України встановлено, що за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар. Сторона договору вважається продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін.

          Акт приймання-передачі векселів від 06.09.2005 року не містить обов'язку сторін щодо передачі одного товару в обмін на інший, не  містить відомостей щодо товару, на який  здійснюється обмін.

          За таких обставин Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що акт приймання-передачі векселів від 06.09.2005 року не має правового статусу договору міни.

          Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

          Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

          Позивач вважає недійсним вчинений сторонами правочин щодо передачі векселів як такий, що протирічить статтям 26-27 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу».

          Відповідно до статті 26 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», що був чинним на час передачі векселів, діяльністю по випуску та обігу цінних паперів, відповідно до цього Закону, визнається посередницька діяльність по випуску та обігу цінних паперів, здійснювана банками, а також акціонерними товариствами, статутний фонд яких сформовано за рахунок виключно іменних акцій, та іншими товариствами (надалі - торговці цінними паперами), для яких операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності. Торговці цінними паперами вправі здійснювати такі види діяльності по випуску та обігу цінних паперів: а) діяльність по випуску цінних паперів; б) комісійну діяльність по цінних паперах; в) комерційну діяльність по цінних паперах. Діяльністю по випуску цінних паперів визнається виконання торговцем цінними паперами за дорученням, від імені і за рахунок емітента обов'язків по організації передплати на цінні папери або їх реалізації іншим способом. При цьому торговець цінними паперами за домовленістю з емітентом може брати на себе зобов'язання у разі неповного розміщення цінних паперів викупити в емітента нереалізовані цінні папери. Комісійною діяльністю по цінних паперах визнається купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи. Комерційною діяльністю по цінних паперах визнається купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені та за свій рахунок.

          Згідно з статтею 27 вказаного Закону здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів як виключної діяльності допускається на підставі ліцензії, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Перелік документів, необхідних для одержання ліцензії на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, а також перелік відомостей, які торговець цінними паперами повинен подавати протягом строку дії ліцензії, визначаються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Ліцензія на здійснення всіх або окремих (крім комісійної) видів діяльності може бути видано торговцям цінними паперами, які мають внесений статутний фонд у розмірі не менш як 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на здійснення комісійної діяльності щодо цінних паперів - не менш як 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При здійсненні виключної діяльності по випуску та обігу цінних паперів допускається здійснення окремих видів діяльності, пов'язаних з обігом цінних паперів, насамперед діяльності по наданню консультацій власникам цінних паперів.

          Відповідач-1 не є торговцем цінними паперами. Передаючи векселі на виконання умов договору, він не здійснював діяльності по обігу цінних паперів.

          В рішенні Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про визначення операцій, що не  відносяться до торгівлі цінними паперами як виду професійної діяльності»від 29.10.2002 року № 321 зазначено, що не  відноситься до торгівлі цінними паперами, як виду професійної діяльності операції по проведенню суб'єктами господарської діяльності розрахунків з  використанням векселів, а саме видача (передача) векселя за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

          В силу пункту 1.13 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Мін'юсті України 29.03.2004 року за № 377/89/76, під час здійснення розрахунків можуть  застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форми розрахунків.

          З огляду на викладене  здійснення відповідачем-1 розрахунків за поставлені товари шляхом передачі векселів не є торгівлею цінними паперами як виду професійної діяльності та не  потребувало відповідного дозволу.

          З урахуванням викладеного відсутні  правові підстави для визнання недійсним правочину з передачі векселів –акту приймання-передачі векселів від 06.09.2005 року.

          Відповідно до статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

          Таким чином законодавець у проведенні  розрахунків із застосуванням векселів дорівнює передачу  векселя видачі.

          В силу частини 1 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною.

          Позивач прийняв виконання відповідачем-1 зобов'язання  по оплаті поставленого товару шляхом прийняття за актом приймання-передачі від 06.09.2005 року простих векселів загальною номінальною вартістю 144 000,00 грн. з здійсненими  на кожному векселі індосаментами на користь Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційної компанії "Мітрідат". Факт прийняття виконання зобов'язання в цій частині  підтверджується також вчиненням приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального  округу 29.11.2005 року та 07.12.2005 року протесту в неплатежі зазначених векселів, отримання позивачем 05.12.2005 року та 27.12.2005 року виконавчих написів нотаріуса та пред'явлення їх до виконання Державній виконавчій службі 05.12.2005 року та 27.12.2005 року ( т.1 а.с. 87).

          З урахуванням приписів статті 203 Господарського кодексу України грошове зобов'язання відповідача-1 за договором № 14 від 28.03.2005 року на суму 144 000,00 грн. припинилося 06.09.2005 року.

          Заборгованість відповідача-1 на час розгляду справи склала 504,30 грн.

          Позивач просив  стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 376,52 грн. за період з 20.04.2005 року до 27.04.2005 року  з суми  боргу 109 774,00 грн.;  в сумі 34,46 грн. за період з 22.04.2005 року  до 27.04.2005 року з суми боргу 14 064, 10 грн.; в сумі 2 382,68 грн. за період з 11.06.2005 року до 05.07.2005 року з суми боргу 194 504,30 грн.; в сумі 11 791, 55 грн. за період з 05.07.2005 року до 11.12.2005 року з суми боргу 144 504,30 грн.

          Відповідно до частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

          Позовна заява подана позивачем  до господарського суду Дніпропетровської області 07 липня 2006 року.

          Позовна давність  за вимогами про сплату пені  за період з 20.04.2005 року до 27.04.2005 року та з 11.06.2005 року до 05.07.2005 року в сумі відповідно 376,52 грн., 34,46 грн., 2382,68 грн., всього 2793,66 грн. –сплила. Сплила позовна давність  за вимогами про сплату пені з 05.07.2005 року по 07.07.2005 року з суми боргу  144 504,30 грн. в сумі 142,52 грн.

          В силу частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

          Відповідачами заявлено про застосування позовної давності.

          Стягненню підлягала пеня, нарахована за  період з 07.07.2005 року до 06.09.2005 року з суми боргу 144 504,30 грн. в сумі  4 362,29 грн. та пеня, нарахована за період з 07.09.2005 року  по 11.12.2005 року з суми боргу 504,30 грн. в сумі 24,93 грн.

          Всього підлягала стягненню пеня в сумі 4 387,22 грн.

          Приймаючи рішення про відмову в позові  в частині стягнення пені за прострочення грошового зобов'язання з причин пропуску позовної давності, місцевий господарський суд не врахував, що  позовна давність за тривалими санкціями обчислюється окремо за кожний день прострочення.

          Позовна давність за вимогами про стягнення 5% штрафу сплила 10.06.2006 року, в зв'язку з чим судом обґрунтовано відмовлено в позові в цій частині.

          Відповідно до пункту 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

          Враховуючи, що  договором поруки № 01 від 28.03.2005 року строк дії поруки не встановлено, строк виконання відповідачем-1 зобов'язання за договором № 14 від 28.03.2006 року настав  відповідно за кожною поставкою –30.03.2005 року, 01.04.2005 року, 28.04.2005 року, 11.05.2005 року, 2.05.2005 року, позивач протягом шести місяців від настання строку оплати отриманого товару не  пред'явив вимоги до поручителя, порука припинилася 23.11.2005 року.

          За таких обставин місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача до відповідача-2 задоволенню не підлягають.

          З урахуванням викладеного рішення господарського суду підлягає зміні.

          Керуючись статтями 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд –

                                                        ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційної компанії "Мітрідат" задовольнити частково.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2007 року у справі № 41/230 (11/253-06), з урахуванням ухвали від 30.01.2007 року у цій справі, змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

          «Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергометалсервіс", м. Новомосковськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційної компанії "Мітрідат", м. Нікополь 504,30 грн. - суму основного боргу; 4 387,22 грн. пені; 48,91 грн. витрат по сплаті державного мита; 0,36 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В решті позову відмовити.

          В позові до Товариства з обмеженою відповідальністю індустріально-виробничої об"єднаної компанії "Експлерент" відмовити».

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергометалсервіс", м. Новомосковськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційної компанії "Мітрідат", м. Нікополь 24,45 грн. витрат по сплаті державного мита за апеляційною скаргою.

          Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області видати накази відповідно до вимог статей 116,117 Господарського процесуального кодексу України.

           Головуючий суддя                                                    Л. О. Лотоцька

          Суддя                                                                           Р. М. Бахмат

          Суддя                                                                           О. С. Євстигнеєв