Постанова

від 05.05.2016 по справі 816/960/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/960/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Носенка М.В.,

представника позивача - Серкова Ю.А.,

представника відповідача - Пилипенка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Полтава" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

04 березня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Полтава" (надалі - ТОВ "Ресурс-Полтава") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 лютого 2013 року № 0000242310.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірні господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Спец-Техноресурс" (надалі - ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс") повністю підтверджено належним чином оформленими первинними документами (рахунками, накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, журналом реєстрації доручень на отримання ТМЦ), а придбаний товар фактично використаний у господарській діяльності ТОВ "Ресурс-Полтава", в результаті якої отримано дохід. Зазначає, що з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи (стаття 61 Конституції України), а також відсутність обвинувального вироку суду сам по собі факт порушення кримінальної справи не є підставою для визнання господарських операцій безтоварними, а договору - нікчемним. Звертає увагу на те, що придбані позивачем у ТОВ "ТД "Спец-техноресурс" товари транспортувалися постачальником, оскільки не є багатотонними та великогабаритними. Крім того, вказує на порушення відповідачем 1095-денного строку прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, встановленого пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні 05 травня 2016 року замінено Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавської області.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача вимоги позовної заяви не визнав, у їх задоволенні просив відмовити посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Ресурс-Полтава" зареєстроване як юридична особа 15 березня 2007 року, ідентифікаційний код 34962951, з 17 травня 2007 року є платником ПДВ.

Видом діяльності позивача є надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у., ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, неспеціалізована оптова торгівля /а.с. 35/.

На підставі пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1 статті 77, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України державним податковим ревізором-інспектором ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС 30 січня 2013 року проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Ресурс-Полтава" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс" за період з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 403/22.4/34962951 від 30 січня 2013 року (надалі - акт перевірки), у якому зафіксовано порушення позивачем вимог підпункту 7.2.6. пункту 7.2., підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення ТОВ "Ресурс-Полтава" залишку від'ємного значення з ПДВ за вересень 2009 року на суму 21972,00 грн., у результаті чого занижено ПДВ за листопад 2009 року на 5020,00 грн. та завищено бюджетне відшкодування у липні 2010 року на суму 16952,00 грн. /а.с. 8-13/.

15 лютого 2013 року на підставі вказаних висновків акту перевірки ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000242310, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 16952,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4238,00 грн. /а.с. 14/.

ТОВ "Ресурс-Полтава" не погодилося з вказаним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його в судовому порядку.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 15 лютого 2013 року № 0000242310, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що підставою для висновку відповідача про порушення ТОВ "Ресурс-Полтава" вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" слугувало твердження про завищення позивачем податкового кредиту за вересень 2009 року на суму 21972,00 грн. по операціям з контрагентом ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс", які відповідач вважає безтоварними та не направленими на реальне настання правових наслідків.

Також, з'ясовано, що ТОВ "Ресурс-Полтава" за результатами відносин із ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс" сформовано податковий кредит на суму 21972,00 грн., частина якого в розмірі 16952,00 грн. увійшла до складу бюджетного відшкодування, задекларованого позивачем у липні 2010 року /а.с.32-33/.

Оскільки спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за вересень 2009 року виникли до 01 січня 2011 року (набрання чинності Податковим кодексом України), при наданні оцінки правомірності формування таких показників податкового обліку підлягають застосуванню положення Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинних на час виникнення спірних правовідносин. При цьому, суд зазначає, що підстави та порядок проведення спірної перевірки регламентовано Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі - Закон № 168/97-ВР) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР).

Підпунктом 7.7.3. пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Підсумовуючи викладене, можливо зробити висновок, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку па додану вартість до складу податкового кредиту за приписами Податкового кодексу є придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно частини першої статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути фактично сплачено і підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В ході розгляду справи встановлено, що 01 вересня 2009 року між ТОВ "Ресурс-Полтава" (Покупець) та ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс" (Постачальник) укладено договір поставки б/н, за умовами якого останній зобов'язався передати у власність позивачу ТМЦ, визначені у специфікаціях або накладних до договору, а покупець - прийняти та оплатити товар /а.с. 15/.

В результаті чого ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс" поставлено позивачеві запчастини (шестерню, підшипник, колесо зубчасте), згідно накладних № 030907 від 03 вересня 2009 року, № 040908 від 04 вересня 2009 року /зворотній бік а.с.16, 18/.

Вказані ТМЦ були отримані працівником ТОВ "Ресурс-Полтава" відповідно доручення, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія журналу реєстрації доручень /а.с. 20/.

Постачальником виставлено позивачеві рахунки від 03 вересня 2009 року на суму 93624,00 грн., від 04 вересня 2009 року на суму 38208,00 грн. та виписано податкові накладні № 030907 від 03 вересня 2009 року на суму 93624,00 грн., в т.ч. ПДВ - 15604,00 грн. та № 040908 від 04 вересня 2008 року на суму 38208,00 грн., у т.ч. ПДВ - 6368,00 грн. /а.с. 16-19/.

Відповідно до копій банківських виписок, придбаний товар ТОВ "Ресурс-Полтава" оплачено в повному обсязі у безготівковій формі /а.с. 21/.

Також, на підтвердження факту реальності господарських операцій з ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс" позивачем надано реєстр отриманих та виданих податкових накладних, виписку з обороту та параметру рахунків /а.с. 22-23/.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Ресурс-Полтава" придбавались деталі у ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс" з метою виконання договірних зобов'язань перед ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" з капітального ремонту 2-х тепловозних візків, на підтвердження чого позивачем надано договір, акт приймання-здачі виконаних робіт, податкову накладну /а.с. 24-25, 28/.

Судом встановлено, що для виконання вищезазначених робіт ТОВ "Ресурс-Полтава" укладено договір № 3/Р від 24 вересня 2008 року з ФОП ОСОБА_3, який виконував роботи з капітального ремонту тепловозних візків за допомогою придбаних позивачем у ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс" запчастин, що підтверджується договором, актом прийманням-передаванням товаро-матеріальних цінностей /а.с. 26-27/.

Суд наголошує, що первинні документи, оформлені в ході господарських операцій з придбання ТМЦ у постачальника ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс" відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкові накладні, виписані вищезазначеним контрагентом, - у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Зважаючи на викладене, суд приходить висновку, що досліджені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій за участю ТОВ "Ресурс-Полтава" та вищевказаних контрагентів останнього.

Суд звертає увагу, що видами діяльності позивача за КВЕД, згідно наявної в матеріалах справи копії довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є, зокрема: 33.12 "Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення", у зв'язку з чим, придбання запчастин у ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс" здійснено в рамках власної господарської діяльності з метою виконання власних договірних зобов'язань за договором підряду щодо ремонту тепловізних візків з ТОВ "Кременчуцький сталеливарний завод".

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що реальність господарських операцій з поставки товарів ТОВ "Ресурс-Полтава" вищевказаними контрагентами повністю підтверджена належним чином оформленими первинними документами, копії яких надано до матеріалів справи, а придбаний товар позивачем використаний у власній господарській діяльності.

В ході розгляду справи судом встановлено, що податковим органом зроблено висновок про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс", посилаючись на порушення СВ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс", а також на ненадання ТОВ "Ресурс-Полтава" товарно-транспортних накладних щодо транспортування ТМЦ від вказаного постачальника.

В судовому засіданні, представник ТОВ "Ресурс-Полтава", з приводу відсутності товарно-транспортних накладних щодо транспортування ТМЦ до позивача від постачальника ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс", пояснив, що доставка придбаних запчастин здійснювалась силами та за рахунок постачальника, що не суперечить умовам договору поставки від 01 вересня 2009 року, укладеного між ТОВ "Ресурс-Полтава" та вищевказаним контрагентом. Дану інформацію, представником відповідача, спростовано не було.

Крім того, відповідачем не доведено, що придбані ТОВ "Ресурс-Полтава" ТМЦ (шестерня, підшипник, колесо зубчасте) є багатотонними або великогабаритними, як зазначено в акті перевірки, у зв'язку з чим не могли транспортуватись власним автотранспортом постачальника.

З огляду на викладене, суд не вважає відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, щодо поставки товарів від ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс", свідченням нереальності правочину між ТОВ "Ресурс-Полтава" та вказаним контрагентом.

Суд зазначає, що відповідно до змісту Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363 (далі по тексту - Правила № 363), товарно-транспортні накладні є документами, що регламентують взаємини перевізника й замовника як учасників транспортного процесу, і слугують, перш за все, для обліку витрат паливно-мастильних матеріалів та інших транспортних ресурсів.

В даному випадку позивачем сформовано податковий кредит не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити на питанні щодо посилання відповідача в акті перевірки на те, що 19 січня 2012 року СВ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, зокрема, ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс", за частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Частиною другою статті 61 Конституції України визначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Суд наголошує, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до частини першої статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Нормами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення попередніх інстанцій та повертаючи справу на новий розгляд, зазначив, що при розгляді даної справи необхідно перевірити постановлення обвинувальних вироків у кримінальній справі за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення низки суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), зокрема, ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс", за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

З урахуванням висновків Вищого адміністративного суду України, судом витребовувалася від ДПІ у м. Полтаві інформація про рух та наслідки кримінальної справи порушеної СВ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС 19 січня 2012 року. Натомість відповідачем не наведено таких відомостей, а тому, на думку суду, така обставина не може впливати на право позивача у частині формування податкового кредиту.

Таким чином, висновки перевірки позивача по взаємовідносинам із ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс" не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Інших порушень правил формування податкового кредиту відповідачем не наведено, а судом не встановлено.

Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що висновки акту не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а оскаржуване податкове повідомлення рішення від 15 лютого 2013 року № 0000242310 винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є неправомірним та підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в ході судового розгляду справи не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Ресурс-Полтава" про скасування податкового повідомлення-рішення від 15 лютого 2013 року № 0000242310.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Полтава" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавської області від 15 лютого 2013 року № 0000242310.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавської області (код ЄДРПОУ 39680655) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Полтава" (код ЄДРПОУ 34962951) витрати зі сплати судового збору в розмірі 211 (двісті одинадцять) гривень 90 (дев'яносто) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 10 травня 2016 року.

Суддя С.С. Бойко