Ухвала

від 12.07.2016 по справі 816/960/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 р.Справа № 816/960/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А. Русанової В.Б.

представника позивача Сєркова Д. А.

представника відповідача Пилипенко С. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2016р. по справі № 816/960/13-а

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Полтава"

до Державна податкова інспекція у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2016 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 15.02.2013 року № 0000242310.

Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідача, апелянт) не погодившись з рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу в які просила постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2016 року скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не врахування фактичних обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Полтава" (далі - позивач, ТОВ "Ресурс-Полтава") є платником податку на додану вартість, основним видом діяльності якого є надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, ремонт та технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, неспеціалізована оптова торгівля (а. с. 35).

01.09.2009 року між позивачем (Покупець) та ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс" (Постачальник) укладено договір поставки б/н, за умовами якого останній зобов'язався передати у власність ТОВ "Ресурс-Полтава" ТМЦ, визначені у специфікаціях або накладних до договору, а покупець - прийняти та оплатити товар ( шестерню, підшипник, колесо зубчасте), (а.с. 15).

В підтвердження виконання умов договору позивачем як до перевірки, так і до суду надано договір, накладні № 030907 від 03.09.2009 р., № 040908 від 04.09.2009 р. , копія журналу реєстрації доручень про отримання ТМЦ працівником ТОВ "Ресурс-Полтава" рахунки від 03.09.2009 р. на суму 93624,00 грн., від 04.09.2009 р. на суму 38208,00 грн., податкові накладні № 030907 від 03.09.2009 р. на суму 93624,00 грн., в т.ч. ПДВ - 15604,00 грн. та № 040908 від 04.09.2008 р. на суму 38208,00 грн., у т.ч. ПДВ - 6368,00 грн. , реєстр отриманих та виданих податкових накладних, виписку з обороту та параметру рахунків (а.с.16-23).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій банківських виписок , придбаний товар позивачем оплачено в повному обсязі у безготівковій формі. (а.с.21)

Придбані деталі використані ТОВ "Ресурс-Полтава" в господарській діяльності , а саме з метою виконання договірних зобов'язань перед ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" з капітального ремонту 2-х тепловозних візків, що підтверджується договором, актом приймання-здачі виконаних робіт, податковою накладною (а.с. 24-25, 28).

Для виконання вищезазначених робіт позивачем укладено договір №3/Р від 24.09.2008 з ФОП ОСОБА_3, який виконував роботи з капітального ремонту тепловозних візків за допомогою придбаних позивачем у ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс" запчастин, що підтверджується договором, актом прийманням-передаванням товаро-матеріальних цінностей (арк. с. 26-27).

ТОВ "Ресурс-Полтава" за результатами відносин із ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс" сформовано податковий кредит на суму 21972,00 грн., частина якого в розмірі 16952 грн. увійшла до складу бюджетного відшкодування, задекларованого позивачем у липні 2010 року (а.с.32-33).

30.01.2013 року відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Ресурс-Полтава" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс" за період 01.01.2009 року по 31.10.2011 року, за результатами якої складено акт від 30.01.2013 р. № 403/22.4/34962951 (а. с. 8-13).

За висновками акту перевірки зазначено про порушення ТОВ "Ресурс-Полтава" вимог п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2009 року на суму 21972,00 грн., у результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад 2009 року на 5020,00 грн. та завищено бюджетне відшкодування у липні 2010 року на суму 16952,00 грн. (а. с. 8-13).

15.02.2013 року ДПІ у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській винесено податкове повідомлення-рішення № 0000242310, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 16952,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4238,00 грн. (а. с. 14).

Підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування слугували висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за вересень 2009 року на суму 21972 грн. по операціям з контрагентом ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс", які відповідач вважає безтоварними та не направленими на реальне настання правових наслідків.

В обґрунтування своїх висновків податковий орган посилається на

-акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС № 1239/22-222/35976635 від 07.06.2012 року " Про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ " ТД" Спец-Техноресурс " щодо підтвердження господарських відносин із платником податків з покупцями та постачальниками за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року";

- порушення 19.01.2012р. кримінальної СВ ДПІ у Шевченківскому районі м. Києва ДПС кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення низки суб'єкті підприємництва, зокрема ТОВ «Спец-Техноресурс», за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства, не доведені належними доказами, позивачем підтверджено правомірність формування податкового кредиту та від'ємного значення, а тому зменшення позивачу від'ємного значення з ПДВ, спірним рішенням є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року (пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

У відповідності до пп.7.7.3. п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку па додану вартість до складу податкового кредиту за приписами Податкового кодексу є придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути фактично сплачено і підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що первинні документи, надані позивачем, як до перевірки , так і до суду в підтвердження виконання господарської операції з придбання ТМЦ у ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс" оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкові накладні, виписані вищезазначеним контрагентом, - у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не мають дефектів форми, змісту або походження, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій за участю ТОВ "Ресурс-Полтава" та вищевказаного контрагента.

Придбання запчастин у ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс" здійснено в рамках власної господарської діяльності з метою виконання власних договірних зобов'язань за договором підряду щодо ремонту тепловізних візків з ТОВ "Кременчуцький сталеливарний завод.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що реальність господарських операцій з поставки товарів позивачеві вищевказаним контрагентом повністю підтверджена належним чином оформленими первинними документами, копії яких надано до матеріалів справи, а придбаний товар позивачем використаний у власній господарській діяльності.

Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції кримінальної справи, порушеної СВ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс", колегія суддів вважає необґрунтованими.

У відповідності до ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Колегія суддів зазначає, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У відповідності до ч.1 ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Колегія судів зазначає, що відповідачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції ні постанову про порушення кримінальної справи у спірних правовідносинах, ні обвинувального вироку, який набрав законної сили.

З наданих позивачем доказів вбачається, що на запит відповідача Слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві повідомлено, що в провадженні СВ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС перебувала кримінальна справа , порушена відносно директора ТОВ « Медіа Трейд Україна» ОСОБА_5 , яка 08.05.2012р. направлена до Головного Слідчого Управління ДПС України.

Відомостей про рух кримінальної справи, стадію на якій вона перебуває з 19.01.2012р. по цей час, а також обвинувальний вирок, що набрав законної сили , податковим органом не надано.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги про не дослідження судом першої інстанції матеріалів кримінального провадження є необґрунтованими.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідачем по справі не спростовується, що позивач та його контрагент ТОВ "ТД "Спецтехноресурс" на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, а отже мали відповідний обсяг цивільної право- та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірних договорів.

Доводи апеляційної скарги щодо не надання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних щодо транспортування ТМЦ від вказаного постачальника, колегія суддів вважає необґрунтованими, тому як позивачем зазначено, та не спростовано відповідачем по справі, що доставка придбаних запчастин здійснювалась силами та за рахунок постачальника, що не суперечить умовам договору поставки від 01.09.2009 р., укладеного між позивачем та вищевказаним контрагентом.

Крім того при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за вересень 2009 року в сумі 21972 грн. з контрагентом ТОВ "ТД "Спец- Техноресурс" по реальним господарським операціям, який підтверджено відповідними первинними документами, сплачено податок, придбаний товарі використано у господарській діяльності з метою отримання прибутку, та, як наслідок, правомірно задекларовано бюджетне відшкодування у липні 2010 р. на суму 16952 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС № 0000242310 від 15.02.2013 року про зменшення розміру бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 16952 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4238 грн., є протиправним та правомірно скасовано судом.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2016р. по справі № 816/960/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б. Судді Курило Л.В. Присяжнюк О.В. Повний текст ухвали виготовлений 15.07.2016 р.