Постанова

від 26.02.2019 по справі 816/960/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 лютого 2019 року

справа №816/960/13-а

адміністративне провадження №К/9901/19379/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2016 року у складі судді Бойка С.С.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року у складі суддів Русанової В.Б., Курило Л.В., Присяжнюк О.В.

у справі № 816/960/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ресурс-Полтава

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В :

04 березня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Полтава" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - податковий орган, відповідач у справі, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 лютого 2013 року № 0000242310, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 16952, грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 4238,00 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

Розгляд справи здійснювався судами неодноразово, судові рішення, які є предметом цього касаційного перегляду прийнятті в результаті нового розгляду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 березня 2016 року.

05 травня 2016 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року, позов Товариства задоволено, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 15 лютого 2013 року № 0000242310.

11 листопада 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги, яке полягає в непогодженні податкового органу із оцінкою доказів судами попередніх інстанцій.

15 листопада 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №816/960/13-а з суду першої інстанції.

13 грудня 2016 року справа №816/960/13-а надійшла до Вищого адміністративного суду України.

12 грудня 2016 року Товариством надані заперечення на касаційну скаргу податкового органу до Вищого адміністративного суду України, у яких позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

09 лютого 2018 року справа №816/960/13-а та матеріали касаційного провадження №К/9901/19379/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство зареєстроване як юридична особа 15 березня 2007 року, ідентифікаційний код 34962951, з 17 травня 2007 року є платником податку на додану вартість, видом діяльності позивача є надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у., ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, неспеціалізована оптова торгівля.

30 січня 2013 року фахівцями податкового органу проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Спец-Техноресурс" за період з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2011 року, за результатами якої складено акт № 403/22.4/34962951 від 30 січня 2013 року (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлені порушення позивачем вимог підпункту 7.2.6. пункту 7.2., підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення Товариством залишку від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2009 року на суму 21972,00 грн, у результаті чого занижений податок на додану вартість за листопад 2009 року на 5020,00 грн та завищено бюджетне відшкодування у липні 2010 року на суму 16952,00 грн.

15 лютого 2013 року на підставі акта перевірки згідно з пунктом 54.3 статті 54, частини першої пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України керівником податкового органу прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000242310, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 16952,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4238,00 грн.

Склад податкового правопорушення доводиться відповідачем висновком про те, що Товариством завищено податковий кредит за вересень 2009 року на суму 21972,00 грн по операціям з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Спец-Техноресурс", які податковий орган вважає безтоварними та не направленими на реальне настання правових наслідків.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за вересень 2009 року виникли до 01 січня 2011 року, а відтак при наданні оцінки правомірності формування таких показників податкового обліку судами правильно застосовані положення Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-III, чинних на час виникнення спірних правовідносин.

Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який зумовив висновок про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Досліджуючи спірні правовідносини, судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 вересня 2009 року між Товариством (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Спец-Техноресурс" (постачальник, далі - контрагент позивача) укладено договір поставки б/н, за умовами якого останній зобов'язався передати у власність позивачу ТМЦ, визначені у специфікаціях або накладних до договору, а покупець - прийняти та оплатити товар.

За результатами виконання цього договору контрагентом позивача поставлено Товариству запчастини (шестерню, підшипник, колесо зубчасте), згідно накладних №030907 від 03 вересня 2009 року, № 040908 від 04 вересня 2009 року.

Вказані ТМЦ отримані працівником Товариства відповідно доручення, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія журналу реєстрації доручень.

Постачальником виставлено позивачеві рахунки від 03 вересня 2009 року на суму 93624,00 грн., від 04 вересня 2009 року на суму 38208,00 грн. та виписано податкові накладні № 030907 від 03 вересня 2009 року на суму 93624,00 грн., в т.ч. ПДВ - 15604,00 грн. та № 040908 від 04 вересня 2008 року на суму 38208,00 грн., у т.ч. ПДВ - 6368,00 грн.

Відповідно до копій банківських виписок, придбаний товар Товариством оплачено в повному обсязі у безготівковій формі.

Судами попередніх інстанцій також досліджений реєстр отриманих та виданих податкових накладних, виписка з обороту та параметру рахунків.

За висновком судів попередніх інстанцій, податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість .

Судами попередніх інстанцій встановлено подальше використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача, що підтверджується наданими та долученими до матеріалів справи первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, зокрема з'ясовано, що Товариством придбавались деталі у контрагента з метою виконання договірних зобов'язань перед ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" з капітального ремонту 2-х тепловозних візків, про що свідчить договір, акт приймання-здачі виконаних робіт, податкова накладна.

Для виконання вищезазначених робіт Товариством укладено договір № 3/Р від 24 вересня 2008 року з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, який виконував роботи з капітального ремонту тепловозних візків за допомогою придбаних позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Спец-Техноресурс" запчастин, що підтверджується договором, актом прийманням-передаванням товаро-матеріальних цінностей.

Аналізуючи положення статей 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та застосовуючи ці норми до спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій у охопленому перевіркою періоді Товариством з його контрагентом та дійшли висновку про правомірність віднесення позивачем податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі відповідних первинних документів бухгалтерського обліку.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що обумовили правомірність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з його контрагентом та свідчать про безпідставність зменшення податковим органом бюджетного відшкодування з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем податкового кредиту по факту придбання товару та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення, покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

Відсутність підстав зменшення бюджетного відшкодування спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд зазначає, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанції) не є підставою для визнання господарських операцій нереальними.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року у справі № 816/960/13-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер