Рішення

від 20.04.2016 по справі 911/468/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2016 р. Справа № 911/468/16

За позовом Заступник військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Солоха-Н, Миколаївська обл.,

с. Улянівка

2) Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква Міністерства оборони України, Київська обл., м. Біла Церква

третя особа Військова частина НОМЕР_1

про визнання недійсним договору

Суддя Мальована Л.Я.

Представники сторін:

прокурор: Дубченко О.В. (посв. № 035307 від 31.08.2015);

позивач: Толмачова О.Ю. (дов. № 220/837/д від 30.12.2015 р.)

відповідач 1: Козаченко І.В. (дов. № б/н від 09.03.16 р.);

відповідач 2: Ковальчук Д.В. (дов. № 198/13 від 13.08.2015 р.);

третя особа: Примаченко А.В. (дов. № 434 від 07.03.2016 року).

Обставини справи:

Заступник військового прокурора Білоцерківського гарнізону звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про визнання недійсним договору про організацію співпраці від 10.09.2014 року № 208 укладеного між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Біла Церква Міністерства оборони України та ТОВ Солоха-Н

Заступник військового прокурора підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник позивача проти позову заперечив в повному обсязі посилаючись на те, що не вбачає порушення інтересів держави у взаємовідносинах, які виникли в зв`язку з укладенням спірного договору, оскільки останній було укладено з метою ефективного використання земель оборони, упорядкування стану використання земель оборони, на яких здійснюється господарська діяльність з вирощування зернових/технічних культур та підвищення контролю за станом надходження коштів за відповідними укладеними договорами з вирощування сільськогосподарської продукції на землях оборони, а щодо посилань прокурора на те, що сторонами договору порушено вимоги чинного законодавства, то представник позивача зазначив, що Міністерство оборони України веде підготовку нормативно-правових актів щодо встановлення тимчасового порядку надання фізичним і юридичним особам права вирощування зернових, технічних та інших культур на земельних ділянках користувачів Міністерства оборони України.

Представники відповідачів проти позову заперечили та просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що спірний договір було укладено з дотриманням вимог чинного законодавства. Представник військової частини НОМЕР_1 підтримав заперечення позивача та відповідачів у справі.

07.04.2016 року до загального відділу господарського суду від арбітражного керуючого Вершиніна А.О. надійшла заява про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на сторні позивача розпорядника майна державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг".

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 08.04.2016 року по 15.04.2016 року для надання сторонам письмових пояснень щодо вступу в справу третьої особи.

Після оголошеної перерви представниками позивача та відповідачів були надані заперечення щодо вступу у справу третьої особи розпорядника майна ДП МОУ "Білоцерківський військовий торг" Вершиніна А.О., оскільки останній виконує функцію контролю і нагляду за управлінням підприємства-боржника, тому рішення у даній справі не може вплинути на права та обов`язки заявника. Дослідивши подані письмові пояснення суд відмовляє в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на сторні позивача розпорядника майна державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" арбітражного керуючого Вершиніна А.О.

13.04.2016 року до загального відділу суду від ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» також надійшла заява про залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, проте суд відмовляє в його задоволенні в зв`язку з тим, що ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» не є власником або балансоутримувачем спірної земельної ділянки. Отримання дозволів Міністерства оборони України на використання земель Великополовецького полігону військової частини НОМЕР_1 (рішення Міністра оборони від 05.12.2011р. № 15575/з про продовження терміну користування, листи від 26.12.2011р. № 225/3/6363, від 05.03.2012р. № 318) є лише передумовою виникнення права користування земельною ділянкою у ДП МОУ «Білоцерківський військторг». Так, згідно ст.ст. 125,126 Земельного кодексу (у відповідній редакції) право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, а право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, при цьому право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. За таких обставин суду не подано належних та допустимих доказів виникнення у ДП МОУ «Білоцерківський військторг» права користування спірною земельною ділянкою Великополовецького полігону військової частини НОМЕР_1 .

15.04.2016 року представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме заборони вчиняти Квартирно-експлуатаційному відділу м. Біла Церква та ТОВ «Солоха - Н» та іншим юридичним особам та фізичним особам-підприємцям на підставі будь-яких договорів з відповідачами весняно-польові, посівні та інші будь-які роботи на земельній ділянці площею 1878 га, що належить на праві постійного користування військовій частині НОМЕР_1 .

Розглянувши дане клопотання, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та третьої особи, суд встановив:

10 вересня 2014 року між квартирно-експлуатаційним відділом м. Біла Церква (далі -Відповідач 2) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Солоха-Н» (далі -Відповідач 1) укладено договір № 208 (далі-Договір), відповідно до умов якого з метою організації співпраці між Сторонами і з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності квартирно-експлуатаційного відділу для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності, Сторони за цим Договором домовилися про співпрацю і співробітництво без утворення юридичної особи з використанням земель, які надані Стороні - 1 в безстрокове користування, можливостей, сил і засобів Сторони - 1 та можливостей і засобів Сторони - 2 спільно діяти для досягнення загальних цілей, а саме: вирощування зернових та технічних культур, не віднесених до інших класів рослинництва, збирання, зберігання та їх подальша реалізація.

Відповідно до п. 1.2. договору сторони домовилися, що співпраця, яка є предметом цього договору буде здійснюватися наступним чином: Сторона - 1 бере на себе зобов`язання залучити площу земельної ділянки, яка належить їй на праві постійного користування та визначена Актом обміру земельної ділянки, в разі потреби з залученням фахівців проводити її обстеження на предмет наявності та, в подальшому, проведення заходів своєчасного знешкодження шкідливих для навколишнього середовища, життя та здоров`я людей предметів з метою створення безпечних умов праці. Сторона - 2 бере на себе зобов`язання власними силами та коштами провести необхідний комплекс заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу культивування сільськогосподарської продукції яка обумовлена Договором.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що сторона 1 за цим договором зобов`язується залучити до співробітництва, що буде проводитися разом зі стороною 2 земельну ділянку, що надана стороні 1 в безстрокове користування, згідно Державного акту серії Б №027573 від 1978 року площею 1868 (одна тисяча вісімсот шістдесят вісім) га, за адресою: Київська область, Сквирський район, с. Великополовецьке, військова частина А 2167.

Відповідно до п. 8.1 Договору дохід, що отримується відповідачами 1 і 2 від співробітництва, яке є предметом Договору, підлягає розподілу пропорційно понесеним фактичним затратам на вирощування сільськогосподарської продукції, при цьому Відповідач 2 в будь-якому випадку повинен отримати річний дохід у розмірі не менше 1 494 400 грн. 00 коп. на рік, а Відповідач 1 у будь-якому випадку повинен отримати річний дохід за рахунок реалізації сільськогосподарської продукції.

Пунктом 12.2 Договору передбачено, що цей договір укладений строком на три роки.

Прокурор в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що земельна ділянка загальною площею 1868 га, яка знаходяться на території полігону військової частини НОМЕР_1 належить до земель оборони, перебуває у державній власності та неправомірно, всупереч норм законодавства, була надана Відповідачу 1 для вирощування сільськогосподарської продукції, а тому договір № 208 від 10 вересня 2014 року, укладений між Відповідачем 1 і Відповідачем 2 підлягає визнанню недійсним.

Згідно зі ст.77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України «Про використання земель оборони».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

За правилами ч.ч.1-4 ст.2 Закону України «Про використання земель оборони» військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про використання земель оборони» військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

Відповідно до п.п. 36, 38, 39, 40 "Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями", затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 р. № 483, військові частини, безпосередні землекористувачі, повинні використовувати земельні ділянки тільки за цільовим призначенням, яке визначене рішенням про надання в користування Збройним Силам України цих ділянок. Ділянки, території, що тимчасово не використовуються, полігонів, танкодромів, стрільбищ та інших об`єктів Збройних Сил України, придатних для сінокосіння, випасу скоту та посіву сільськогосподарських культур, дозволяється передавати у тимчасове використання (але не у збиток бойовій підготовці та при умові забезпечення збереження державної таємниці) військовим радгоспам, а також іншим сільськогосподарським підприємствам. Передача земель в тимчасове користування відбувається з погодження: заступників Міністра оборони України - командувачів видів Збройних Сил України, начальників управлінь центрального апарату Міністерства оборони України - щодо земель спеціальних об`єктів центрального підпорядкування; командуючих військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування - щодо земель для об`єктів окружного, Північного оперативно-територіального командування підпорядкування. Передача земель в тимчасове користування оформлюється рішенням сільської, селищної чи міської рад.

Суд звертає увагу на те, що на час укладення спірного договору таке рішення (погодження) було відсутнє.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. З ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оскільки, відповідно до оспорюваного договору Відповідач 2 фактично передав Відповідачу 1 земельну ділянку, що відноситься до земель оборони, без рішення (погодження) відповідних посадових осіб Міністерства оборони України та органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади, зміст договору № 208 від 10 вересня 2014 року суперечить нормам діючого законодавства України та підлягає визнанню недійсним.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір № 208 від 10 вересня 2014 року «Про організацію співпраці», укладений між квартирно-експлуатаційним відділом м. Біла Церква і товариством з обмеженою відповідальністю «Солоха-Н».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Солоха-Н» (57116, Миколаївська обл., Миколаївський р-н., с. Улянівка, вул. О. Кошового, буд. 1-А, код 38026564) на користь військової прокуратури Центрального регіону України (09117, Київська обл, м. Біла Церква, вул. Шолом-Алейхема, 21 А, код 38347014, р/р 35212055082966, МФО 820172 в ДКСУ) 689 (шістсот вісімдесят дев`ять) грн. 00 коп. судового збору.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Біла Церква Міністерства оборони України (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярмакова, буд. 1, код 08167863) на користь військової прокуратури Центрального регіону України (09117, Київська обл, м. Біла Церква, вул. Шолом-Алейхема, 21 А, код 38347014, р/р 35212055082966, МФО 820172 в ДКСУ) 689 (шістсот вісімдесят дев`ять) грн. 00 коп. судового збору.

Накази видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя Л.Я. Мальована