Постанова

від 02.04.2007 по справі 5/601-13/97а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/601-13/97А

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

      02.04.07                                                                                 Справа  № 5/601-13/97А

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Процик Т.С.

                                                            Галушко Н.А.

розглянув заяву Приватного підприємства „Пол-Експорт”, м.Львів

про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2006р.

у справі № 5/601-13/97А

за позовом Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова, м.Львів

до Приватного підприємства „Пол-Експорт”, м.Львів

до Закритого акціонерного товариства „Укрсплав”, м.Донецьк

про визнання недійсним договору комісії № 4 від 08.06.2004р., укладеного між ПП „Пол-експорт”. м.Львів та ЗАТ „Укрсплав”, м.Донецьк і застосування наслідків, передбачених ст.208 ГК України

За участю представників:

від позивача: Рождественська Л.П. –головний державний податковий інспектор, Яремчук О.В. –старший державний податковий інспектор ДПА у Львівській області.

від відповідача 1: Дегтяренко О.О. –представник.

від відповідача 2: не з'явився.

Особам, які беруть участь у справі, права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49,51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснено. Заява про відвід суддів не поступало.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 19.07.2006р. у справі № 5/601-13/97А позовні вимоги ДПІ у Галицькому районі м.Львова задоволено частково. Визнано недійсним договір комісії № 4 від 08.06.2004р., укладений між ПП „Пол-Експорт”, м.Львів та ЗАТ „Укрсплав”, м.Донецьк. В частині позовних вимог про застосування наслідків визнання недійсним господарського зобов'язання, передбачених ст.208 ГК України –позовні вимоги залишено без розгляду.

Господарський суд Львівської області, мотивував свій висновок, зокрема тим, що сторонами по договору комісії № 4 від 08.06.2004р. завищено ціну вартості виробу під назвою „Струмознімач ТС-150” з метою завищення експортного відшкодування по податку на додану вартість. Суд також вважав, що у разі відсутності у суб'єкта господарювання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності договір, безпосередньо пов'язаний з такою діяльністю, повинен бути визнаний недійсним на підставі ст.48 ЦК України (207 ГК України), п.10 роз'яснення ПВАС України № 02-5/111 від 12.03.1999р.

Не погоджуючись із постановою Господарського суду Львівської області від 19.07.2006р. у справі № 5/601-13/97А, ПП „Пол-Експорт”, відповідач 1 у справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати і прийняти нову, якою відмовити повністю у задоволенні вимог. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що судом допущено неповне з'ясування обставин, що мають істотне значення для справи, апелянт посилається також, що судом першої інстанції при постановлені постанови неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, покликається на те, що у відповідності до ч.3 ст.43 ГК України передбачено, що перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюється виключно законом. Вважає, що позивач не довів, що контрагенти Комітент та Комісіонер порушили норми закону. Також покликається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки Кодексом адміністративного судочинства не подано суду першої інстанції права приймати постанову, яким позов задоволено в частині, а в іншій залишено без розгляду. Наводить також інші міркування щодо непогодження з висновками суду першої інстанції.

Не погоджуючись із постановою господарського суду, ЗАТ „Укрсплав”, відповідач 2 у справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати і прийняти нову, якою відмовити повністю у задоволенні вимог. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що судом допущено неповне з'ясування обставин, що мають істотне значення для справи, апелянт посилається також, що судом першої інстанції при постановлені постанови неправильно застосовано норми матеріального права. Також наводить доводи щодо непогодження з висновками суду першої інстанції аналогічні доводам апеляційної скарги ПП „Пол-Експорт”.

Позивач у поданому письмовому запереченні із доводами апеляційних скарг не погоджується, вважає постанову суду першої інстанції прийнятою із повним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи обґрунтованою, такою що відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, підстави її з'ясування відсутні.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2006р. у справі № 5/601-13/97А апеляційні скарги ЗАТ „Укрсплав” та ПП „Пол-Експорт” було задоволено частково. Постанова господарського суду Львівської області від 19.07.2006р. у справі № 5/601-13/97А скасована частково. В частині визнання недійсним договору комісії № 4 від 08.06.2004р. постанова Господарського суду Львівської області від 19.07.2006р. у справі № 5/601-13/97А залишена без змін. Застосовані наслідки визнання недійсним господарського зобов'язання передбачені ст.208 ГК України.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2006р. у справі № 5/601-13/97А, приватним підприємством „Пол-Експорт” 20.02.2007р. була подана заява в порядку ст.ст.245,248 КАС України про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників позивача та відповідача, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Відповідачем 1 у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначається, що санкції передбачені ст.250 ГК України можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст.250 господарського кодексу України, відповідно до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Договір комісії № 4 від 08.06.2004р. був укладений 08.06.2004р., ДПІ у Галицькому районі м. Львова було складено Акт № 38/26-0/32409148 від 11.05.2005р. за період з 01.01.2004р. по 31.12.2004р. Таким чином річний термін, передбачений ст.250 ГК України закінчився 08.06.2005р., а піврічний –11.10.2005р. Ця обставина на думку відповідача обставина є істотною для справи і новою в розумінні ст.245 КАС України.

Позивач у поданому письмовому запереченні із доводами відповідача поданими у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не погоджується, вважає постанови суду першої та апеляційної інстанції прийнятими із повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, обґрунтованими, такими що відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, підстави для їх скасування відсутні. При цьому, покликається на те, що відповідно до ст.12 ГК України одним з основних засобів регулювання впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є ліцензування, патентування і квотування. Крім цього, ст.381 ГК України Кабінет Міністрів України може встановлювати переліки товарів (робіт, послуг), експорт та імпорт яких здійснюється суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності лише за наявності ліцензії. Одночасно заявляє про відсутність на момент укладення угоди в ЗАТ „Укрсплав” належного обсягу дієздатності, яка є похідною від правоздатності, що в свою чергу є підставою для визнання відповідної угоди недійсною на підставі п.2 ст.203, ст.215 ЦК України. Посилається також на те, що згідно з висновком комплексної техніко-технологічної та товарознавчої експертизи від 31.03.2005р. № 1360/1361, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, надані для дослідження вироби ТС-150 не можуть бути використані у якості струмознімачів та не є виробами, а являють собою виливки з алюмінію. Вартість виливок, заявлена у товарно-супровідних та інших документах за якою вони реалізовувались на внутрішньому ринку, а у подальшому експортувалися за кордон, перевищує дійсну вартість майже у 50 разів та становить близько 550 доларів США за одну виливку.

29.03.2007р. відповідачем 1 були подані уточнення до заяви поданої в порядку ст.ст.245,248 КАС України про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. В уточненій заяві відповідачем 1 зокрема зазначається, що постанова Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. № 674 „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2003р. № 1996”, яка була покладена в основу прийнятої постанови Господарського суду Львівської області у справі № 5/601-13/97 А від 19.07.2006р. набрала чинності лише 19.07.2004р., тобто фактично через 41 день після укладення між ПП „Пол-Експорт” та ЗАТ „Укрсплав” договору комісії № 4 від 08.06.2004р. Відповідно до п.1 Указу Президента України „Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” від 10.06.1997р. № 503/97 акти Кабінету Міністрів України не пізніш ніж у п'ятнадцяти денний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях: „Офіційний вісник України” та газеті „Урядовий кур'єр”.

Публікація Постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. № 674 була здійснена в газеті „Урядовий кур'єр” 03.06.2004р. у № 102, а в „Офіційному віснику України” 11.06.2004р. у № 21, стор. 41, стаття 1422.

Відповідно до ч.3 ст.117 Конституції України нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом. Відповідно до п.1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992р. № 731, державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших  органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, які виступають суб'єктами нормотворення  здійснюється відповідно до цього Положення та Указу Президента України від 03.10.1992р. "Про державну реєстрацію нормативно-правових  актів міністерств та інших органів виконавчої влади" в п. 1, якого зазначено, що нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер підлягають державній реєстрації. В п.2 вищезазначеного Указу зазначається, що державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції.

Відповідно до п.4.4 Наказу Міністерства юстиції України № 34/5 від 12.04.2005р. „Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів” нормативно-правові акти, які занесені до Державного реєстру, набирають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку набрання ними чинності.

При цьому нормативно-правові акти, які визначають права та обов'язки громадян. Набирають чинності не раніше дня доведення до відома населення, а нормативно-правові акти з питань митної справи –через 45 днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня їх офіційного опублікування. Отже, договір комісії № 4 від 08.06.2004р. є укладеним правомірно, оскільки на момент підписання його сторонами Постанова Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. № 674 не набула чинності. Відповідно до п.15 „Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992р. № 731 міністерства, інші  центральні органи виконавчої влади, органи господарського управління і контролю  направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Відповідачем також зазначається, що лише 29.06.2004р. Міністерством промислової політики України був виданий на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. № 674 наказ № 318, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.07.2004р. за № 824/9423 „Про затвердження Порядку погодження видачі ліцензій на експорт продуктів (напівфабрикатів) з кольорових металів і їх сплавів, а також виробів з використанням цих металів, експорт яких підлягає ліцензуванню у 2004 році”. Відповідно до п. 1. вищевказаний Порядок визначає критерії надання погодження та механізм розгляду Міністерством промислової політики звернення суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності щодо погодження видачі ліцензії на експорт продуктів (напівфабрикатів) з кольорових металів і їх сплавів, а також виробів з використанням цих металів, експорт яких підлягає ліцензуванню у 2004 році. Наказ Мінпромполітики № 318 від 29.06.2004р. набрав чинності лише 13.07.2004р. Отже, на момент укладення між ЗАТ „Укрсплав” та ПП „Пол-Експорт” угоди навіть не був розроблений механізм отримання ліцензії.

Відповідачем 1 також зазначається, що в провадженні Господарського суду Львівської області (суддя Морозюк А.Я.) перебувала справа № 5/596-28/85А про визнання недійсним з аналогічних підстав договору комісії № 3 від 11.05.2004р. Розгляд даної справи відбувався за участю тих же сторін, а саме позивача - ДПІ у Галицькому районі м.Львова та відповідачів ПП „Пол-Експорт” і ЗАТ „Укрсплав”. 08.09.2006р. господарським судом по вищезазначеній справі була прийнята постанова про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до п.5 Указу Президента України „Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” від 10.06.1997р. № 503/97 (із змінами), нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинність з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах.

Таким чином, посилання позивача на порушення ЗАТ „Укрсплав” приписів постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. № 674 „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2003р. № 1996” є абсолютно безпідставними, оскільки станом на 11.06.2004р. вищезазначена постанова ще не була прийнята.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги про визнання недійсним договору комісії № 3 від 11.05.2004р. та застосування наслідків недійсності задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.3 ст.254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду скарги.

06.12.2006р. ухвалою Львівського апеляційного господарського суду вищезазначена постанова Господарського суду Львівської області у справі № 5/596-28/85А була залишена без змін, а апеляційна скарга ДПІ у Галицькому районі м.Львова - без задоволення. Відповідно до ч.5 ст.254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирають законної сили з моменту проголошення. Таким чином, на думку відповідача 1, постанова Господарського суду Львівської області у справі № 5/596-28/85А від 08.09.2006р. набрала законної сили 06.12.2006р. шляхом прийняття відповідної ухвали Львівським апеляційним господарським судом. Відповідно до п.1.2 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України № 04-5/563 від 21.05.2002р. „Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами” нововиявлені обставини пов'язані із виявленням фактів подання неправильних пояснень учасниками процесу тощо, які було покладено в основу судового рішення мають бути підтверджені у встановленому законом порядку.

Днем виникнення названих обставин слід вважати день, коли вони стали або повинні були стати відомі заявникові. Якщо нововиявлена обставина пов'язана з вироком чи рішенням суду, днем виникнення такої обставини вважається день набрання законної сили вироком чи рішенням, які покладено в основу відповідного судового акту, або день коли заявникові стало чи повинно було стати відомо про набрання сили вироком чи рішенням.

Вищезазначена обставина, на думку відповідача 1, є істотною для справи та новою в розумінні ст.245 КАС України.

Враховуючи вищенаведені аргументи, відповідач 1 просить скасувати оскаржувані постанови судів апеляційної та першої інстанцій, і прийняти нову, якою закрити провадження у справі.

Львівський апеляційний господарський суд вважає, що наведені відповідачем 1 обставини є нововивленими в розумінні ст.245 КАС України та такими, які мають істотне значення для правильного вирішення спору і спростовують факти, покладені в основу судового рішення, яке належить переглянути –ухвали Львівського апеляційного господарського від 17.10.2006р., а також в основу постанови Господарського суду Львівської області від 19.07.2007р.

Згідно з приписами ст.12 ГК України одним з основних засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є ліцензування, патентування та квотування.

Статтею 381 цього ж Кодексу передбачено, Кабінет Міністрів України може встановлювати переліки товарів (робіт, послуг), експорт та імпорт яких здійснюється суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності лише за наявності ліцензії.

Додатком № 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. № 674 „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2003р. № 1996” затверджено Перелік продуктів (напівфабрикатів) з кольорових металів і їх сплавів, а також виробів з використанням цих металів, експорт яких підлягає ліцензуванню у 2004 році. До зазначеного переліку віднесено вироби з алюмінію.

Однак, судом апеляційної інстанції, як і місцевим господарським судом, не було встановлено, що постанова Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. № 674 „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2003р. № 1996”, набула чинності лише 19.07.2004р., тобто після укладення між ПП „Пол-Експорт” та ЗАТ „Укрсплав” спірного договору комісії № 4 від 08.06.2004р. та здійснення поставки товару на експорт, а до моменту внесення зазначених змін до цієї постанови, остання не містила припису про ліцензування експорту кольорових металів та їх сплавів.

Таким чином, викладені в судових рішеннях висновки про те, що спірний договір повинен бути визнаний недійсним на підставі ст.207 ГК України в силу відсутності у суб”єкта господарювання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності є помилковим.

Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Стаття 208 ГК України як наслідок визнання недійсними таких господарських зобов”язань визначає стягнення за рішенням суду в дохід держави всього одержаного за такими договорами. Так, відповідно до ч.1 ст.208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

У відповідності до п.11 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" при визнанні угоди недійсною необхідно встановити: у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу. Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Таким чином, угода, господарське зобов”язання може бути визнано недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими Законом.

Виходячи із змісту ч.2 ст.70 КАС України, доказом наявності мети суперечної інтересам держави і суспільства при вчиненні господарського зобов”язання, укладенні договору може виступати обвинувальний вирок суду у кримінальній справі, який встановлює причинно-наслідковий зв‘язок між укладанням договору, виникненням господарського зобов”язання та вчиненням суспільно-небезпечного діяння, вину посадових осіб підприємства у вчиненні злочину, зокрема в ухиленні від сплати податків, а не сам факт порушення кримінальної справи про зловживання службовим становищем.

Обвинувальний вирок суду про засудження посадових осіб сторін спірного договору у кримінальній справі про ухилення від сплати податків, який міг би підтвердити наявність умислу спрямованого проти інтересів держави та суспільства при укладенні угоди та виникненні господарського зобов”язання, в матеріалах справи відсутній та позивачем не наданий.

З матеріалів справи вбачається відсутність достатніх доказів, які б підтверджували наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання господарського зобов”язання недійсним.

Пунктом 1.3 Оглядового листа Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів про визнання угод недійсними” № 01-8/481 від 20.04.2001р. передбачено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним.

При цьому, податковий орган не позбавлений права зменшити суму податку на додану вартість, заявлену до бюджетного відшкодування, донарахувати необхідну суму податку суб'єкту підприємницької діяльності - порушнику податкового законодавства, так як приписом ст.61 Конституції України встановлено індивідуальний характер юридичної відповідальності особи.

При прийнятті судових рішень судами, як апеляційної, так і першої інстанцій, наведеного враховано не було, що призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих постанов.

У даному випадку апеляційним господарським судом враховано також, що у матеріалах справи відсутні та позивачем не подані докази втрати відповідачами (або одним з них) статусу юридичної особи, зокрема виключення їх з ЄДРПОУ на момент виникнення спірного господарського зобов”язання. При цьому, апеляційний господарський суд виходив з того, що у відповідності до п.4 ст.89, п.4 ст.91, п.2 ст.104 Цивільного кодексу України до Єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органу управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, з дня внесення запису до Єдиного державного реєстру про припинення юридична особа є такою, що припинилася, а визнання судом недійсними установчих документів підприємства або рішення про створення підприємства, а також прийняття судом рішення про скасування державної реєстрації суб”єкта підприємницької діяльності, не означає втрати підприємством статусу юридичної особи.

Згідно з ст.71 КАС України сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи з вище викладеного, позовні вимоги є не доведеними, підстави для задоволення позову відсутні.

З огляду на викладене в сукупності, заяву ПП „Пол-Експорт” про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2006р. слід задоволити частково, в силу відсутності процесуальних підстав для закриття провадження у справі, передбачених ст.157 КАС України, апеляційні скарги ПП „Пол-Експорт” та ЗАТ „Укрсплав” на постанову Господарського суду Львівської області від 19.07.2006р. - задоволити повністю, а постанови місцевого та апеляційного господарських судів - скасувати, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального права, при неповному з”ясуванні обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 245, 252, 253, ч.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

Заяву ПП „Пол-Експорт” про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2006р. у справі № 5/601-13/97А задоволити частково.

Скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2006р. у справі № 5/601-13/97.

Апеляційні скарги ПП „Пол-Експорт” та ЗАТ „Укрсплав” задоволити.

Скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 19.07.2006р.

В позові ДПІ у Галицькому районі м.Львова відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя                                                                       Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                                    Галушко Н.А.

Суддя                                                                                                    Процик Т.С.