Постанова

від 05.04.2007 по справі 15/377-06

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан

Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "05" квітня 2007 р.                                                         

Справа №  15/377-06

Житомирський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого  

судді                                                  Ляхевич А.А.

суддів:                                                                       

Вечірка І.О

Зарудяної Л.О.

при

секретарі                                                            Луцику

С.В. ,

за

участю представників сторін:

від

позивача: не з'явився,

від

відповідача: не з'явився,

розглянувши

апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Одеса 

на

рішення господарського суду Вінницької області

від

"14" листопада 2006 р. у справі №  15/377-06 (суддя Залімський І.Г.)

за

позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Одеса   

до

Агрокооперативу приватних пайовиків "Ладижинський", м. Ладижин

Тростянецького району Вінницької області  

про

стягнення 15676,95 грн.

 ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 14 листопада

2006 р. у справі №15/377-06 позов Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1,

м. Одеса до Агрокооперативу приватних пайовиків "Ладижинський",

м.Ладижин Тростянецького району Вінницької області  про 

стягнення 15676,95 грн. задоволено частково: стягнуто з Агрокооперативу  приватних пайовиків "Ладижинський"

10210,57 грн. боргу, 3125,50 грн. інфляційних, 911,40 грн. 3 % річних, 142,48

грн. витрат   по сплаті державного мита

та 107,24грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення   судового процесу. В задоволенні позову в

частині стягнення 1429,48 грн. пені відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до

Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій

просить скасувати вказане рішення місцевого господарського суду в частині

відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1429,48 грн. пені та

прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині.

При цьому, скаржник зазначає, що, на його думку, господарським

судом першої інстанції безпідставно відмовлено у стягненні пені з посиланням на

ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України на підставі незазначення позивачем в розрахунку

пені періоду, за який нарахована пеня, оскільки в розрахунку пені вказано суму

боргу, облікову ставку НБУ та кількість днів прострочення, а також здійснено на

підставі перелічених даних  розрахунок

пені. Дана обставина, на думку скаржника, свідчить про неправильне застосування

місцевим господарським судом норм матеріального права та є підставою для

скасування рішення суду в частині відмови у стягненні пені.

В засідання суду сторони своїх представників не направили, про

причини неявки в суд не повідомили, хоча про дату, час та місце апеляційного

розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить реєстр відправки

рекомендованої кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду

від 05.01.2007 р.

З врахуванням приписів ст.101 Господарського процесуального

кодексу України, нез'явлення в судове засідання представників сторін,

повідомлених належним чином про розгляд справи апеляційним господарським судом,

не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті за наявними в матеріалах справи

доказами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної

скарги, перевіривши в повному обсязі законність та обґрунтованість рішення

місцевого господарського суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна

скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

10.09.2001 р. між 

Агрокооперативом приватних пайовиків "Ладижинський" (замовник)

та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір

НОМЕР_1 про надання юридичних послуг, за яким виконавець зобов'язався надавати

замовнику юридичні послуги: консультації, складання документів правового

характеру, представництво інтересів замовника в судових органах, а замовник

зобов'язався приймати та оплачувати виконавцю надані юридичні послуги

відповідно до умов цього договору (а.с.8).

В п.12 вказаного договору, сторони погодили, що у випадку

прострочення замовником оплати послуг, наданих виконавцем, у відповідності до

умов даного договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної

ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

Акт виконаних юридичних послуг від 10.07.2003 р. (згідно договору

про надання юридичних послуг НОМЕР_1 від 10.09.2001р.), зокрема, пункт 8 акту,

свідчить про те, що замовник зобов'язався розрахуватись з виконавцем за надані

юридичні послуги в строк до 10.08.2003 р., перерахувавши виконавцю 10210,57

грн. (а.с.9).

Замовник  -  Агрокооператив приватних пайовиків

"Ладижинський" розрахунок не здійснив.

Суб'єкт підприємницької діяльності 

ОСОБА_1 03.08.2006 р. звернувся до господарського суду Вінницької

області із позовною заявою про стягнення із Агрокооперативу приватних пайовиків

"Ладижинський" 10210,57грн. боргу, 1429,48грн. пені, 3125,50 грн.

інфляційних, 911,40 грн. 3% річних та витрат по сплаті державного мита та за

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судом першої інстанції задоволено позов в частині стягнення боргу,

інфляційних та річних, і стягненні пені відмовлено.

Судова колегія апеляційного господарського суду не погоджується з

таким висновком місцевого господарського суду, беручи, при цьому, до уваги,

наступне.

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за

порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у

повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Як вбачається з розрахунку пені, наведеного в позовній заяві,

позивач приймав до уваги облікову ставку Національного банку України у розмірі

7%, що, діяла в період з дня, коли відповідач повинен був виконати грошове

зобов'язання - 10.08.2003р. до 10.08.2004р., про що свідчать листи Департаменту

монетарної політики Національного банку України від 05.08.2003р.

№14-011/2140-5675, від 09.09.2003р. №14-011/2538-6571, від 07.10.2003р.

№14-011/2853-7322, від 06.11.2003р. №14-011/3222-8137, від  04.12.2003 р. №14-011/3661-9078, від

05.03.2004р. №14-011/894-2144.

Період нарахування пені з 10.08.2003р. по 09.08.2004р., з вимогою

про стягнення якої звернувся до суду позивач, підприємець ОСОБА_1 підтвердив

також і в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність

- це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист

свого цивільного права або інтересу.

Статтею 223 Господарського кодексу України встановлено, що при

реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері

господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності,

передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим

кодексом. 

Частиною 1 ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для

окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність:

скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна

давність в один рік  застосовується, зокрема,

до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).

В той же час, судовою колегією враховується, що частиною другою

статті 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути

передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності

одночасно з Цивільним кодексом України, та норми якого у регулюванні майнових

відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм

Цивільного кодексу України.

Це стосується і положень про позовну давність.

Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України

передбачено, що при реалізації у судовому порядку відповідальності за

правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені

строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші

строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу

України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання,

якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість

місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Штрафними санкціями у

цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми

(неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний

сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності,

невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230

ГК України).

Відповідно до положень частини 

першої, п'ятої статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної

давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про

особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання

перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як передбачено ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України, позовна

давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до

винесення ним рішення.

Згідно п.1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу

України, його правила про позовну давність застосовуються до позовів, строк

пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до

набрання чинності цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, оскільки в матеріалах справи відсутня

заява про застосування позовної давності, господарським судом необґрунтовано

відмовлено у стягненні пені в період за шість місяців, починаючи з 10.08.2003

р. - дня, коли відповідач повинен був виконати зобов'язання.  

Таким чином, в період з 10.08.2003р. по 10.02.2004р. відповідачу

до сплати на суму зобов'язання 10210,57 грн. за обліковою ставкою НБУ  7%, що діяла в даний період згідно

вищезазначених листів Національного банку України, нараховується 716,69 грн.

пені. 

З огляду на наведене, апеляційна скарга Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду

Вінницької області від 14 листопада 2006 р. у справі №15/377-06 слід скасувати

в частині відмови у стягненні пені, прийнявши в цій частині нове рішення  про задоволення позову в частині стягнення

716,69 грн. пені, а також змінити вказане рішення в частині розміру судових

витрат.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру

задоволених позовних вимог. 

Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу

України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1,

м. Одеса задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 14 листопада

2006 р. у справі №15/377-06 скасувати в частині відмови у стягненні пені та

змінити в частині розміру судових витрат, виклавши резолютивну частину рішення

в наступній редакції:

" Позов задовольнити частково.

Стягнути з Агрокооперативу приватних пайовиків

"Ладижинський" (Вінницька область, Тростянецький район, м.Ладижин,

вул.Слобода,141, код ЄДРПОУ 25499064) на користь Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) - 10210,57 грн.

боргу, 3125,50 грн. інфляційних, 911,40 грн. 3% річних, 716,69 грн. пені,

149,64 грн. витрат по сплаті державного мита та 112,63 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У стягненні решти пені відмовити."

3. Видачу наказу доручити господарському суду Вінницької області.

4. Справу №15/377-06 повернути до господарського суду Вінницької

області.

 Головуючий - суддя:                                                             

Ляхевич А.А.

 судді:

                 Вечірко І.О 

Зарудяна Л.О. 

 віддрук. прим.:

1

- до справи

2

- позивачу

3

- відповідачу

4

- в наряд