Ухвала

від 23.05.2016 по справі 128/535/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/535/14-к

Провадження №11-кп/772/40/2016

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2016 року м. Вінниця

Апеляційній суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

зі секретарем: ОСОБА_5

розглянув «23» травня 2016 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження № 12013010060000415 внесене в ЄРДР від 09.10.2013 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 ,

народження ІНФОРМАЦІЯ_1

уродженця с. Слобода Шаргородська

Шаргородського району Вінницької

області, українця, громадянина України

раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 296, ч.1 ст. 122 КК України.

ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_2

уродженця м. Москви РФ, росіянина

громадянина Росії, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 296, ч.1 ст. 122 КК України.

ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_3

уродженця м. Шаргорода Вінницької області

українця, громадянина України

раніше судимого:

-22.03.2012 року Шаргородським районним

судом Вінницької області за ст. 119 ч.1 КК

України до 4 років 6 місяців позбавлення волі

з іспитовим строком на 3 роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 296, ч.1 ст. 122 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_9

обвинувачених: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8

адвокатів - захисників: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12

потерпілих: ОСОБА_13 , ОСОБА_14

перекладача: ОСОБА_15

за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_16 та доповненнями до апеляційної скарги заступника прокурора Вінницької області ОСОБА_17 , апеляційною скаргою потерпілих ОСОБА_18 ОСОБА_13 , ОСОБА_14 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 01 жовтня 2015 року, -

В с т а н о в и в :

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 01 жовтня 2015 року ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, виправдано за недоведеністю його вини.

Визнано винуватим ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 296 ч. 2, 122 ч. 1 КК України, та призначено покарання:

- за ст. 296 ч. 2 КК України у виді 3 років позбавлення волі;

- за ст. 122 ч. 1 КК України - у виді 3 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 ч. 1 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_6 остаточну міру покарання призначено у виді 4 років позбавлення волі.

Звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2014 році».

Цим же вироком ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, виправданий за недоведеністю його вини у скоєнні даного злочину.

Визнано винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 296 ч. 2, 122 ч. 1 КК України, та призначено покарання:

- за ст. 296 ч. 2 КК України у виді 3 років позбавлення волі;

- за ст. 122 ч. 1 КК України - у виді 3 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 ч. 1 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_7 остаточну міру покарання призначено у виді 4 років позбавлення волі.

Даним вироком ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, виправданий за недоведеністю його вини.

Визнано винуватим ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 296 ч. 2, 122 ч. 1 КК України, та призначено покарання:

- за ст. 296 ч. 2 КК України - у виді 3 років позбавлення волі;

- за ст. 122 ч. 1 КК України - у виді 3 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 ч. 1 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_8 призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Згідно ст. 71 ч. 1 КК України за сукупністю вироків, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 22 березня 2012 року та остаточну міру покарання ОСОБА_8 призначено у виді 6 років позбавлення волі.

Цивільний позов прокурора прокуратури Вінницької області задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь Департаменту фінансів Вінницької міської ради 10248 гривень (десять тисяч двісті сорок вісім) гривень 01 копійку коштів витрачених на лікування потерпілих від злочину ОСОБА_13 , ОСОБА_18 та ОСОБА_14 .

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_18 та ОСОБА_13 задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_14 та ОСОБА_18 та ОСОБА_13 по 70000 (сімдесят тисяч) гривень моральної шкоди та по 3000 (три тисячі) гривень витрат за надання їм правової допомоги кожному.

Стягнуто з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь держави по 1962 (одній тисячі дев`ятсот шістдесят дві) гривні з кожного процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експерта.

Як встановлено судом, 09 жовтня 2013 року о 04.57 год. ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на автомобілі марки «KIA CEED», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 приїхали на територію АЗС «ОККО», що по вул. Пирогова, 141 с. Бохоники Вінницького району Вінницької області.

Увійшовши о 04.58 год. до приміщення магазину вказаної АЗС «ОККО» ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 побачили раніше незнайомих ОСОБА_18 та ОСОБА_14 , які проводили розрахунки з продавцем за замовлену каву і солодощі.

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебуваючи в громадському місці в приміщенні магазину АЗС, не звертаючи увагу на оточуючих громадян, порушуючи громадський порядок, нехтуючи загальноприйнятими правилами поведінки, використовуючи малозначний привід, безпричинно розпочали суперечку з потерпілими ОСОБА_18 та ОСОБА_14 .

У подальшому ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 діючи узгоджено та реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на порушення громадського порядку, з метою явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, порушуючи нормальну діяльність АЗС «ОККО», о 04.59 год. вийшли з приміщення магазину та вслід за потерпілими підійшли до автомобіля ОСОБА_14 марки «MAZDA-6», державний номерний знак НОМЕР_2 , біля якого стали пропонувати останнім влаштувати автомобільні перегони.

Отримавши відмову від запропонованої пропозиції, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обступили автомобіль ОСОБА_14 , позбавивши його таким чином можливості покинути територію АЗС та у цей час з вказаного автомобіля вийшов ОСОБА_13 .

У подальшому в ході виниклого конфлікту ОСОБА_6 умисно, нехтуючи загальноприйнятими нормами моралі та поведінки у суспільстві, перебуваючи у громадському місці, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, висловлюючись нецензурною лайкою в сторону присутніх, наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_14 , від якого той впав біля переднього лівого колеса зазначеного автомобіля, після чого разом з ОСОБА_8 умисно нанесли ОСОБА_18 численні удари кулаками в голову, від яких той впав біля передньої частини вказаного автомобіля, але вони продовжили наносити останньому удари ногами по тілу. Одночасно ОСОБА_7 діючи умисно, наніс численні удари по голові та тілу ОСОБА_13 , від яких він впав на землю біля правих задніх дверей автомобіля марки «MAZDA-6».

Продовжуючи вчинення злочину, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 діючи умисно, за попередньою змовою, яка полягала в їх узгоджених діях в нанесенні ударів всім потерпілим, продовжили побиття ОСОБА_14 , ОСОБА_18 та ОСОБА_13 , наносячи їм численні удари кулаками рук і ногами в голову та в інші життєво важливі органи, внаслідок чого потерпілі втратили свідомість та здатність чинити будь - який опір.

У результаті умисних узгоджених дій потерпілому ОСОБА_13 спричинені тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку з геморагічним просяканням у правій лобній долі середнього ступеня важкості, травматичного субарахноідального крововиливу, перелому передньої та латеральної стінок лівої гайморової пазухи з незначним зміщенням, перелому нижнього краю лівої очниці, які згідно з висновком експерта №2130 від 05 грудня 2013 року, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Потерпілому ОСОБА_18 умисними та узгодженими діями ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 спричинені тілесні ушкодження у вигляді перелому підочного краю лівої очниці, перелому передньої і зовнішньої стінок лівої гайморової пазухи, перелому лобового відростку лівої виличної кістки та перелому основи суглобового відростку нижньої щелепи зліва зі зміщенням, які згідно з висновком експерта №2132 від 05 грудня 2013 року, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Потерпілому ОСОБА_14 спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток носа зі зміщенням уламків, струсу головного мозку, параорбітальної гематоми справа, які згідно з висновком експерта №2127 від 05 грудня 2013 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

В апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_16 та доповненнями до неї заступника прокурора Вінницької області ставиться питання про скасування вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 01.10.2015 у кримінальному провадженні № 12013010000000415, яким ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в частині пред`явленого обвинувачення за ч. 2 ст. 186 КК України визнано невинуватими і виправдано у зв`язку із недоведеністю їх вини, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особам обвинувачених внаслідок м`якості.

Постановити свій вирок, яким визнати винуватим ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 296, ч.1 ст. 122, ч.2 ст. 186 КК України та призначити покарання:

-за ч.2 ст. 296 КК України у виді 3 років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 122 КК України у виді 3 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом часткового складання вищевказаних покарань, призначити ОСОБА_6 остаточну міру покарання у виді 7 років позбавлення волі.

Застосувати до ОСОБА_6 положення ст. 54 КК України і позбавити його спеціального звання - старший лейтенант міліції.

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 296, ч.1 ст. 122, ч.2 ст. 186 КК України та призначити покарання:

- за ч.2 ст. 296 КК України у виді 3 років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 122 КК України у виді 3 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом часткового складання вищевказаних покарань, призначити ОСОБА_19 остаточну міру покарання у виді 6 років позбавлення волі.

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч.2 ст. 186 КК України та призначити покарання:

- за ч.2 ст. 296 КК України у виді 4 років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 122 КК України у виді 4 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 6 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом часткового складання вищевказаних покарань, призначити ОСОБА_8 покарання у виді 7 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком і за сукупністю вироків визначити остаточне покарання у виді 8 років позбавлення волі.

У резолютивній частині вироку зазначити, що на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк попереднього ув`язнення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зарахувати строк їх перебування в установі попереднього ув`язнення з 10.10.2013 по день набрання вироку законної сили та ОСОБА_6 з 10.10.2013 по 01.10.2015 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін

Вимоги прокуратурою мотивовані тим, що висновки суду не відповідають фактичним кримінального провадження, що призвело до незаконного прийняття рішення в частині виправдання обвинувачених за ч.2 ст. 186 КК України, та невідповідністю призначеного чудом покарання ступеню тяжкості злочину та особам обвинувачених внаслідок м`якості. Судом першої інстанції не належно проаналізовано покази потерпілих щодо вини обвинувачених за ст. 186 КК України, судом не дано належної оцінки відеозаписам з камер спостереження на АЗС «ОККО», на яких зафіксовано обставини вчинення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 грабежу відносно потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_18 та ОСОБА_13 . Вказує на те, що відповідно до записів чітко видно, як обвинувачені після нанесення тілесних ушкоджень потерпілим, діючи умисно та узгоджено, відкрито заволоділи особистим майном потерпілих. А тому, на думку державного обвинувача, доводи суду щодо відсутності доказів вини обвинувачених у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України є невмотивованими та безпідставними.

В апеляційній скарзі потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_18 ставиться питання про скасування вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 01.10.2015 року, в частині виправдання обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України, в частині призначення покарання за ч.2 ст. 296 КК України, в зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених, внаслідок м`якості, а також в частині вирішення заявлених потерпілими цивільних позовів. Постановити новий вирок. Яким визнати винуватим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України та призначити максимальне покарання, передбачене санкцією даної норми. Призначити ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 максимальне покарання, передбачене ч.2 ст. 296 КК України; остаточну міру покарання обвинуваченим призначити відповідно до вимог ч.1 ст. 70 КК України; цивільні позов потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_18 задовольнити повністю, з урахуванням внесених змін.

Свої вимоги потерпілі мотивували тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а саме відповідно до відеозаписам з камер спостереження на АЗС «ОККО», на яких зафіксовано обставини вчинення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 грабежу відносно потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_18 та ОСОБА_13 , так як відеозапис повністю відновлює всю подію, з якої убачається конкретні дії всіх обвинувачених, зокрема те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вчиняють активні дії щодо заволодіння їхнім майном , а ОСОБА_6 перебуває біля них, спостерігає за їх діями, а потім усі разом зникають з їхнім майном з місця пригоди на автомобілі, належному ОСОБА_6 . А тому потерпілі зазначають, що участь обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України повністю підтверджена належними доказами, які були досліджені в ході судового розгляду. Крім того потерпілі не погоджуються з покаранням , яке призначене обвинуваченим Вказує на те, що суд першої інстанції не врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, осіб обвинувачених, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. крім того вказують на те, що судом безпідставно застосовано Закон України 2 Про амністію у 2014 році» до ОСОБА_6 , та як останній особисто не виявляв бажання та письмової згоди на це не було. Також не на їх думку суд не підійшов до вирішення цивільних позовів в цій частині індивідуально, а прийняв абсолютно однакове рішення.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_8 та в його інтересах захисника адвоката ОСОБА_11 , не оспорюючи фактичних обставин за ст. 296 КК України, просили зменшити міру покарання, та просив змінити стягнення з обвинувачених щодо відшкодування моральної та матеріальної шкоди із солідарної на персональну, обвинуваченого ОСОБА_6 та в його інтересах захисника адвоката ОСОБА_11 , які вважають вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просили залишити його без змін, обвинуваченого ОСОБА_7 та в його інтересах захисника адвоката ОСОБА_10 , які також вважають вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просили рішення суду залишити без змін, думку потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та в їх інтересах захисника адвоката ОСОБА_12 , які підтримали доводи , викладені в апеляційній скарзі, в повному обсязі, міркування прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні із доповненнями заступника прокурора Вінницької області, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_16 з доповненнями заступника прокурора Вінницької області ОСОБА_17 підлягає до часткового задоволення, апеляційна скарга потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_18 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення має бути обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтоване рішення це таке, що достатньо, добре арґуметоване, підтверджене науково, певним досвідом, переконливими доказами, доведеними фактами.

Обґрунтованим є судове рішення, ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для кримінального провадження, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються дослідженими доказами, дослідженими в судовому засіданні. Обґрунтованість судового рішення полягає у правильності встановлення фактичних обставин справи та правильній оцінці доказів.

Обґрунтованим судове рішення слід вважати, якщо: 1) суд повністю встановив обставини, що мають значення для кримінального провадження; 2) ці обставини доказані; 3) висновок суду відповідає викладеним у рішенні обставинам кримінального провадження.

Дані вимоги судом першої інстанції при винесені вироку щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виконані в повному обсязі.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб та умисному середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, щодо заподіяння тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_18 та ОСОБА_13 - є обґрунтованими.

Кваліфікація дій ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч.2 ст. 296 , ч.1 ст. 122 КК України є правильною.

Викладені у вироку висновки суду про винність обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні вказаних злочинів відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну і об`єктивну оцінку в їх сукупності та взаємозв`язку.

Так, зокрема, мотивуючи висновки про винуватість ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб та умисному середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, щодо заподіяння тілесних ушкоджень потерпілим, суд обґрунтовано послався на показання самих обвинувачених:

- ОСОБА_6 , який в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України визнав повністю, за ст. 122 ч.1 КК України не визнав та пояснив, що 09 жовтня 2013 року, приблизно, о 05.00 год. він на своєму автомобілі марки «KIA CEED», державний номерний знак НОМЕР_1 , разом з ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_20 приїхали на територію АЗС «ОККО», що по вул. Пирогова, 141 с. Бохоники Вінницького району Вінницької області. ОСОБА_20 залишився спати в машині, а він разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 зайшли в приміщення магазину АЗС, де знаходилися ОСОБА_14 та ОСОБА_18 .Вони мали намір придбати хот-доги, встали в чергу, при цьому ОСОБА_14 зробив йому зауваження, що він не так дихає. З цього приводу між ними виник конфлікт. Після цього потерпілі швидко залишили приміщення магазину АЗС, а вони пішли на вулицю слідом за ними, де продовжився конфлікт, в ході якого ОСОБА_14 першим наніс йому кулаком удар в голову. Після цього він двічі вдарив ОСОБА_14 та в цей час з автомобіля потерпілих вийшов ОСОБА_13 . Потерпілі втрьох зняли одяг, вони теж зняли одяг і розпочалася бійка. Потерпілий ОСОБА_18 вдарив його в голову, а він захищаючись, наніс йому удар ногою в плече. При цьому зазначив, що в голову ОСОБА_18 він не бив, хто ще наносив останньому удари він не бачив, оскільки було темно і бійка відбувалася дуже швидко. Потерпілому ОСОБА_13 він ударів не наносив. При цьому зазначив, що потерпілому ОСОБА_14 тілесних ушкоджень у якого, згідно з висновком СМЕ легкі тілесні ушкодження, не наносив, та вказав, що ініціаторами бійки були потерпілі;

- ОСОБА_8 , який в ході судового засідання суду пояснив, що приблизно о 04.00 год. вони заїхали на територію АЗС «ОККО», що по вул. Пирогова, 141 с. Бохоники Вінницького району Вінницької області, де в приміщенні магазину побачили потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_18 , з якими у них виник конфлікт через те, що ОСОБА_6 зробили зауваження, що він дихає в спину. ОСОБА_14 запропонував їм вийти та поїхати на територію аграрного університету поспілкуватися, але вони відмовилися. Коли вони вийшли на вулицю, то він стояв на бордюрі, а ОСОБА_6 з ОСОБА_7 стояли від нього на відстані 3-4 метрів. Потерпілий ОСОБА_18 першим наніс удар ОСОБА_6 в область скроні, тоді він зняв з себе куртку, кинув її на землю і вдарив ОСОБА_18 в голову, від чого останній впав, та зазначив, що потерпілому ОСОБА_13 він ударів не наносив, а просто схилився, щоб взяти його за ремінь та відтягнути на дорогу. Після цього зайшов в приміщення АЗС і сказав працівникам заправки, щоб вони викликали міліцію та швидку допомогу;

- ОСОБА_7 , який в судовому засіданні першої інстанції свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ст. ст. 296 ч.2, 122 ч.1 КК України визнав повністю та пояснив, що напередодні він приїхав в гості в Україну на запрошення ОСОБА_8 08.10.2013 року повертаючись з нічної дискотеки, він разом з ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_20 , вирішили заїхати на АЗС. Коли вони зайшли в приміщення магазину АЗС то побачили потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_18 , за якими встали, щоб зробити замовлення. В цей час ОСОБА_6 потерпілий ОСОБА_14 зробив в грубій формі зауваження, після чого у них виникла конфліктна ситуація. На вулиці потерпілий ОСОБА_14 першим наніс удар ОСОБА_6 , та після цього ОСОБА_8 вдарив ОСОБА_18 за те, що він вдарив ОСОБА_6 , а він вдарив ОСОБА_13 по голові. У вчиненому розкаявся.

Із показів потерпілого ОСОБА_14 даними в ході судового слідства вбачається, що 09.10.2013 року він разом з ОСОБА_18 та ОСОБА_13 на автомобілі марки «MAZDA-6», державний номерний знак НОМЕР_2 , під його керуванням приїхали на територію АЗС «ОККО», що по вул. Пирогова, 141 с. Бохоники Вінницького району Вінницької області. Він разом з ОСОБА_18 зайшли в приміщення магазину АЗС, щоб замовити каву та шоколад, куди також зайшли обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , між якими у них відбулася неприємна розмова, подробиці якої він не пам`ятає, з боку обвинувачених відчувалася агресія, останні їх оточили. Вони з метою уникнути конфлікту вирішили залишити територію АЗС, не дочекавшись свого замовлення, за яке розрахувались. Коли вони вийшли на вулицю і сіли в автомобіль, щоб покинути територію АЗС, то обвинувачені перекрили виїзд їх автомобілю з метою продовження конфлікту. Оскільки вони не могли виїхати, так як боялися травмувати когось з обвинувачених, то вони вийшли з автомобіля і зразу ж почалася бійка, під час якої ОСОБА_6 наніс йому один удар в голову, але він ударів у відповідь не наносив. ОСОБА_13 , який спав в машини і не бачив початку конфлікту, вийшов з автомобіля останнім і зразу ж отримав удар від якого втратив свідомість. Це відбувалося дуже швидко. Він також втрачав свідомість і першим прийшов до тями. В результаті конфлікту у нього був пошкоджений автомобіль, пропали його особисті речі.

Потерпілий ОСОБА_18 в судовому засіданні першої інстанції підтвердив показання потерпілого ОСОБА_14 та зазначив, що 09 жовтня 2013 року вранці він разом з ОСОБА_14 та ОСОБА_13 на автомобілі приїхали на територію АЗС, де замовили каву та шоколад. Поки працівник заправки робив їм каву, в приміщення заправки зайшли обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_21 та ОСОБА_8 , з яких двоє встали спереду, а один ззаду. Розмови він не пам`ятає, вона була неприємною і тривала не більше хвилини. Вони вирішили залишити приміщення АЗС, однак обвинувачені зразу ж пішли за ними і були від них на відстані півтора - два метри. Коли вони сіли в свій автомобіль, то обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_6 встали перед автомобілем. Оскільки обвинувачені перешкоджали їм зрушити з місця, вони вийшли з автомобіля, щоб розв`язати конфлікт, і в цей час ОСОБА_8 першим наніс йому один удар в голову, від якого він присів. Коли він почав підніматися, то знову отримав удар, ОСОБА_8 бив його кулаком в обличчя, а ОСОБА_6 ногою. Від отриманих тілесних ушкоджень він втратив свідомість, а коли прийшов до тями, то побачив, що він, ОСОБА_14 та ОСОБА_13 побиті, при цьому останній без свідомості. Крім того, у нього пропали його особисті речі.

Із показів потерпілого ОСОБА_13 даними ним в ходу судового слідства вбачається, що він взагалі нічого не пам`ятає, так як в результаті отриманих тілесних ушкоджень він був комі.

Допитаний в судовому засіданні першої інстанції свідок ОСОБА_22 пояснив, що він працює молодшим оператором АЗС «ОККО», що по вул. Пирогова, 141 с. Бохоники Вінницького району Вінницької області. 09 жовтня 2013 року, приблизно, о 05.00 год. він знаходився на своєму робочому місці і почув на вулиці за рогом приміщення АЗС крики. В цей час в приміщення магазину АЗС забіг інший оператор ОСОБА_23 , який був дуже наляканий, а за ним забіг якийсь хлопець в білій футболці і почав погрожувати, що якщо вони викличуть міліцію, то про це пошкодують. Після цього останній зразу ж вибіг на вулицю. Вони зачинили двері, викликали охорону, скориставшись «тривожною» кнопкою. Через вікно вони побачили, як на асфальті лежить чоловік з розбитою головою. Через деякий час двоє потерпілих встали, а третій залишився лежати без свідомості. По крикам та ударам, в тому числі і по автомобілю, він зрозумів, що була бійка. Це тривало не більше п`яти хвилин. Він не бачив, щоб хто - небудь забирав речі у потерпілих. Один з потерпілих лежав з права від автомобіля, а двоє зліва. На потерпілих була кров, синці, гематоми в області голови, а тому вони були в шоковому стані і намагалися допомогти третьому потерпілому. Обвинувачені уїхали на своєму автомобілі до приїзду охорони.

Дані покази в судовому засіданні першої інстанції підтвердив свідок ОСОБА_23 .

Крім показань самих обвинувачених, потерпілих, свідків, вина обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 296 ч.2, ст. 122 ч.1 КК України підтверджується іншими матеріалами кримінального провадження, а саме:

- висновком експерта №2127 від 05 грудня 2013 року, згідно з яким у ОСОБА_14 під час лікування у МКЛ ШМД м. Вінниці були виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток носа зі зміщенням уламків, струсу головного мозку, параорбітальної гематоми справа; закритого перелому кісток носа зі зміщенням уламків, струсу головного мозку, які належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний (понад 6, але не більше 21 доби) розлад здоров`я; пара орбітальна гематома справа належить до легких тілесних ушкоджень; вищевказані тілесні ушкодження у ОСОБА_14 виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), по давності утворення можуть відповідати строку - 09 жовтня 2013 року (том 4 а.с. 18-19);

- висновком експерта №2130 від 05 грудня 2013 року, згідно з яким у ОСОБА_13 під час лікування у МКЛ ШМД м. Вінниці були виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно - мозкової травми, забою головного мозку з геморагічним просяканням у правій лобній долі, середнього ступеня важкості, травматичного субарахноідального крововиливу, перелому передньої та латеральної стінок лівої гайморової пазухи з незначним зміщенням, перелому нижнього краю лівої очниці; ротаційного підвивиху С1 хребця, перелому кісток носа без зміщення; забійної рани правої надбрівної ділянки; вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_13 не являлись небезпечними для життя в момент спричинення і не супроводжувались загрозливими для життя явищами, за ступенем тяжкості відносяться - закрита черепно - мозкова травма, забій головного мозку з геморагічним просяканням у правій лобній долі, середнього ступеня важкості, травматичний субарахноідальний крововилив, перелом передньої та латеральної стінок лівої гайморової пазухи з незначним зміщенням, перелом нижнього краю лівої очниці - до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки за своїм характером спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров`я; ротаційний підвивих С1 хребця, перелом кісток носа без зміщення, забійна рана правої надбрівної ділянки - до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний (понад 6, але не більше 21 доби) розлад здоров`я; вищевказані тілесні ушкодження у ОСОБА_13 виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), по давності утворення можуть відповідати строку - 09 жовтня 2013 року (том 4 а.с. 21-22);

- висновком експерта №2132 від 05 грудня 2013 року, згідно з яким у ОСОБА_18 під час лікування у МКЛ ШМД м. Вінниці були виявлені тілесні ушкодження у вигляді перелому підочного краю лівої очиці, перелому передньої і зовнішньої стінок лівої гайморової пазухи, перелому лобового відростку лівої виличної кістки, перелому основи суглобового відростку нижньої щелепи зліва зі зміщенням, синців на обличчі, на грудній клітці зліва; вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_18 не являлись небезпечними для життя в момент спричинення і не супроводжувались загрозливими для життя явищами, за ступенем тяжкості відносяться: перелом підочного краю лівої очниці, переломи передньої і зовнішньої стінок лівої гайморової пазухи, перелом лобового відростку лівої виличної кістки, перелом основи суглобового відростку нижньої щелепи зліва зі зміщенням - до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки за своїм характером спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров`я; синці на обличчі, на грудній клітці зліва - до легких тілесних ушкоджень; вищевказані тілесні ушкодження у ОСОБА_18 виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), по давності утворення можуть відповідати строку - 09 жовтня 2013 року (том 4 а.с. 24-25);

- протоколами проведення слідчих експериментів, згідно яких потерпілі ОСОБА_14 , ОСОБА_18 розповіли про обставини вчинення щодо них злочинів (том 4 а.с. 26-28, а.с.34-36);

- протоколами проведення слідчих експериментів, згідно з якими ОСОБА_6 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повідомили про всі обставини, що мали місце 09 жовтня 2013 року на АЗС «ОККО» ( том 4 а.с. 30-32, а.с. 42-44, а.с 46-48 );

Таким чином, у справі зібрано достатньо доказів, які прямо і побічно викривають ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в тому, що вони вчинили грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб та умисному середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, щодо заподіяння тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_18 та ОСОБА_13 .

Суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно, розглянув усі докази з позиції достовірності та допустимості і оцінив їх в сукупності, правильно кваліфікувавши дії ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч.2 ст. 296, ч.1 ст. 122 КК України.

Крім того, як встановлено апеляційним судом під час перегляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , за апеляційними скаргами потерпілих та прокурора, органами досудового слідства ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 обвинувачувались в тому, що вони за попередньою змовою, користуючись безпорадним станом потерпілих ОСОБА_18 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , внаслідок отриманих ними тілесних ушкоджень, діючи умисно та узгоджено, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи, що за їхніми діями можуть спостерігати працівники заправної станції, відкрито заволоділи особистим майном - ланцюжком із дорогоцінного металу жовтого кольору, вартістю 9600 гривень, що належить ОСОБА_13 ; шкіряною курткою, вартістю 4000 гривень; шкіряним гаманцем, вартістю 600 гривень, у якому знаходились грошові кошти в сумі 5500 гривень та посвідчення водія серії НОМЕР_3 , вартість відновлення якого коштувало 500 гривень, що належить потерпілому ОСОБА_18 ; курткою, вартістю 980 гривень; мобільним телефоном марки «htc titan», вартістю 4500 гривень; мобільним телефоном марки «Аsus padfone», вартістю 4848 гривень; шкіряним гаманцем, вартістю 300 гривень, у якому знаходилися грошові кошти в сумі 2500 гривень; банківськими картками «ПриватБанк» та «Хрещатик», в загальній кількості 6 штук, відновлення яких потерпілому коштувало 340 гривень; електронним ключем від воріт домоволодіння, відновлення якого потерпілому коштувало 250 гривень; ключами від автомобілів марки «Mercedes» та «Mazda», відновлення яких потерпілому коштувало 5300 гривень, ключем від захисної системи «MUL-T-LOCK», відновлення якого потерпілому коштувало 2650 гривень, що належить ОСОБА_14 .

Відкрито заволодівши майном потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_18 та ОСОБА_14 на загальну суму 41868 гривень, обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на автомобілі марки «KIA CEED», державний номерний знак НОМЕР_1 залишили місце вчинення злочину, розпорядившись надалі майном потерпілих на власний розсуд.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, при розгляді вищезазначеного провадження в суді, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність вини обвинувачених за ч.2 ст. 186 КК України, через відсутність належних доказів зі сторони обвинувачення.

На підтвердження свої доказів в частині виправдання обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 за ч.2 ст. 186 КК України, суд першої інстанції обґрунтовано послався на показання самих обвинувачених, які в ході судового розгляду пояснили, що ніяких речей потерпілих вони не брали і будь - якої змови у них на викрадення речей потерпілих у них не було.

В результаті допиту потерпілих було встановлено, що після нанесення обвинуваченими їм тілесних ушкоджень, вони перебували в непритомному стані і не бачили за яких обставин у них пропали речі, так як пропажу вони виявили вже після того, як прийшли до тями.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні як вище зазначалось дав послідовні покази щодо нанесення потерпілим тілесних ушкоджень, та при цьому зазначив, що допитані пояснив, що він не бачив, щоб хтось забирав речі у потерпілих.

Дані покази підтвердили інші свідки подій.

Як вбачається з показів свідка ОСОБА_20 , даними ним в ході судового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції, 08.10.2013 року, вони з ОСОБА_6 були на дні народження у знайомого. Потім на автомобілі ОСОБА_6 вони поїхали в нічний клуб «Курсаль», де зустріли ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_24 09.10.2013 року приблизно, 04.00 год. вони всі п`ятеро сіли в автомобіль ОСОБА_6 , де він заснув, і що сталося на АЗС «ОККО» він не бачив. Ввечері того ж дня він, ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_25 поїхали у м. Київ, де по дорозі їх зупинили працівники міліції. Коли їх затримали працівники міліції, його запросили в якості понятого при вилучені речей, які належали ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , при якому в останнього було вилучено, приблизно, 5000 гривень та мобільний телефон, а у ОСОБА_8 барсетку. Речей потерпілих серед вилучених речей не було.

Під час перегляду судом першої інстанції запису з відеокамер спостереження з АЗС «ОККО», встановлено що якась особа, ідентифікувати яку неможливо через погану якість зображення, заглянула в салон автомобіля «MAZDA-6», що належить ОСОБА_14 , і через декілька секунд виглянула та пішла. Речей потерпілих на відеозапису не видно. Про те, що на відеозапису в когось із обвинувачених в руках була куртка, останні пояснили, що перед початку бійки вони знімали свої куртки, які потім забрали.

Потерпілі ОСОБА_18 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та сторона обвинувачення в апеляційній інстанції заявили клопотання про проведення судового розгляду в частині обвинувачення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч.2 ст. 186 КК України , так як не згодні з прийнятим рішенням першої інстанції щодо виправдання обвинувачених за ч.2 ст. 186 КК України

На підставі викладеного, апеляційним судом було проведено судове слідство, під час якого були допитані обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які в судовому засіданні підтвердили покази даними ними в суді першої інстанції та заперечили факт викрадення речей у потерпілих та самої змови на викрадення.

Потерпілі ОСОБА_13 та ОСОБА_14 також підтвердили показання, даними ними в суді першої інстанції.

Крім того, в судовому засіданні був переглянутий запис з відеокамер спостереження з АЗС «ОККО», з якого вбачається , що якась особа, ідентифікувати яку неможливо через погану якість зображення, заглянула в салон автомобіля «MAZDA-6», що належить ОСОБА_14 , і через декілька секунд виглянула та пішла. Речей потерпілих на відеозапису не видно. Про те, що на відеозапису в когось із обвинувачених в руках була куртка, на що останні в судовому пояснили, що перед початку бійки вони знімали свої куртки, які потім забрали.

Як вірно зазначено у вироку першої інстанції, що доступ до речей потерпілих мали працівники АЗС «ОККО», служби охорони ПП «Легіонер» , швидкої допомоги та міліції.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Дана презумпція невинуватості є одним із основних принципів сучасного кримінального провадження, що в Україні визнана відправною точкою правосуддя. Окрім того, це положення закріплено в пункті 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, в якій зазначено, що кожен обвинувачений в скоєнні кримінального злочину вважається невинним, до тих пір поки його винність не буде встановлена в законному порядку.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» №5 від 29.06.1990 року, - всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.

Перевіривши усі докази, суд вважає, що в матеріалах кримінального провадження відсутні належні докази того, що саме обвинувачені викрали майно потерпілих, так як самі обвинувачені заперечують цей факт , ніхто із свідків не бачив , що обвинувачені брали майно потерпілих, з відеозапису , зробленого з камер спостереження АЗС «ОККО» , обставин заволодіння майном потерпілих не вбачається, крім того, доступ до даного майна, крім обвинувачених, мали інші особи.

Тобто, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що єдиним доказом того, що обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 здійснили грабіж , є поверхові покази потерплих ОСОБА_18 та ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , так як вони точно не бачили за яких обставин і хто викрав у них майно, а останній пояснив, що він взагалі нічого не пам`ятає, так як в результаті отриманих тілесних ушкоджень він був комі.

Відповідно до вимог ст.50і ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, суд повинен врахувати сукупність тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Суд першої інстанції додержався у даному кримінальному провадженні вищевказаних вимог закону України про кримінальну відповідальність.

Так, призначаючи обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання , суд на виконання вимог ст.50і ст.65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.03 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд належно врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених останніми кримінальних правопорушень, осіб ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , зокрема те, що вони злочин скоїли з хуліганських мотивів, обвинувачений ОСОБА_8 вчинив злочин в період іспитового строку. Судом першої інстанції взято до уваги те, що обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 раніше не судимі, позитивно характеризуються за місцем проживання та роботи.

Призначене обвинуваченим покарання є справедливим та обґрунтованим, яке грунтується на вимогах закону, а призначене у повній відповідності з вимогамист. 65 КК Українита є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.

Допущення в ході судового розгляду даного кримінального провадження порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність ухваленого судового рішення суд не убачає.

Цивільний позов судом першої інстанції задоволено частково та стягнуто з обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь потерпілих моральну шкоду, відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо висновку першої інстанції про не задоволення цивільних позовів потерпілих в частині стягнення на їх користь вартості речей, на думку апеляційного суду, вважається вірним, в зв`язку з недоведеністю вини обвинувачених за ст. 186 ч.2 КК України.

Що стосується доводів в апеляційній скарзі потерпілих, про порушення вимог норм матеріального права, судом першої інстанції, при звільненні від відбування покарання ОСОБА_6 на підставі п.1 ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» , так як останній з письмовою заявою про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році» до суду не звертався та висловлював таке прохання й усно є безпідставними.

Апеляційним судом був прослуханий технічний носій інформації, на якому зафіксоване судове засідання першої інстанції, з якого вбачається, що захисник адвокат ОСОБА_26 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 заявила клопотання про застосування до її підзахисного Закону України «Про амністію у 2014 році» , яке підтримав і сам обвинувачений.

Відповідно до ст. 54 КК України засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, можк бути позбавлена зха вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Підстав застосування до ОСОБА_6 положення ст. 54 КК України і позбавлення його спеціального звання - старший лейтенант міліції, апеляційний суд не вбачає, оскільки останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень середньої тяжкості, тому доводи в апеляційній скарзі прокурора є безпідставиними.

Але, як вірно зазначено у доповненнях до апеляційної скарги заступника прокурора Вінницької області ОСОБА_17 , згідно п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, в разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку, зокрема, зазначається початок строку відбування покарання та рішення про залік досудового тримання під вартою.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, у разі засудження особи до покарання у виді позбавлення волі, судом провадиться зарахування строку попереднього ув`язнення у межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи застосовано попереднє ув`язнення, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

При цьому, у строк попереднього ув`язнення за нормами КПК України включається строк: а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду кримінального провадження; г) перебування особи, що відбуває покарання, в установах попереднього ув`язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» попереднє ув`язнення закінчується з моменту набрання вироком законної сили. Строк попереднього ув`язнення за правилами, визначеними у ч. 5 ст. 72 КК України, зараховується при призначенні покарання за наслідками судового розгляду, якщо особа була попередньо ув`язнена.

Таким чином, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_7 та

ОСОБА_8 слід зарахувати строк їх перебування в установі попереднього

ув`язнення з 10.10.2013 по день набрання вироку законної сили та

ОСОБА_6 з 10.10.2013 по 01.10.2015 з розрахунку один день попереднього

ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 405, 407, 408, 409, 412, 415, 417, 419 КПК України, суд , -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_16 із доповненнями до неї заступника прокурора Вінницької області ОСОБА_17 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_18 залишити без задоволення.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 01.10.2015 року щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 залишити без змін.

В резолютивній частині вироку зазначити : на підставі ст. 72 ч.5 КК України ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зарахувати в строк відбування покарання під вартою з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а саме з 10.10.2013 року по 23.05.2016 рік включно.

На підставі ст. 72 ч.5 КК України ОСОБА_6 зарахувати строк перебування в слідчому ізоляторі, попереднього ув`язнення з 10.10.2013 року по 01.10.2015 рік, включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, а особам, які знаходяться під вартою з моменту отримання копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Згідно з оригіналом: