Постанова

від 12.07.2006 по справі 4/164

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/164

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

  "12" липня 2006 р.                                                                                                   справа № 4/164

За позовом     Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів    

до відповідача    Товариства з обмеженою відповідальністю “Дністер –3000”

про  стягнення штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів –1417,24 грн.  

Суддя                                             О. Г. Проскурняк

Представники:

Від позивача –Симоненко О.І.

Від відповідача – Джаман М.М.   

В засіданні приймали участь   

СУТЬ СПОРУ: Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів       звернувся з позовом до Виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 1417,24 грн.  

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 року № 875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій  незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця. Далі позивач стверджує, що на підставі поданого відповідачем звіту форми 10-ПІ “Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік” середньо облікова чисельність штатних працівників складає 29 осіб, тому норматив  робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів складає 1 особу, однак на підприємстві не працевлаштовані інваліди. Позивач зазначає, що згідно статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 року № 875-ХІІ  та пунктам 3 –5 Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку сплати підприємствами ( об'єднаннями ), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів” від 28 грудня 2001 року № 1767 визначено, що підприємства де кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлено нормативом, сплачують на користь відділення  Фонду штрафні санкції не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.  Позивач вказує, що відповідач суму штрафу за недотримання нормативу щодо працевлаштування одного інваліда не перерахував, а тому повинен сплатити на користь позивача штрафні санкції у розмірі 1417,24  грн.

Відповідач звернувся до суду із заявою про визнання позовних вимог у повному обсязі у сумі 1417,24 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку позов задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно частини 1 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 року № 875-ХІІ визначено, що для підприємств, установ, організацій  незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

У відповідності до поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів у 2005 році середньооблікова чисельність штатних працівників складає 29 осіб, а норматив працюючих інвалідів становить 1 особу.

Як вбачається із означеного звіту, відповідач не працевлаштував 1 інваліда.

          Відповідно до частини першої статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 року № 875-ХІІ передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку сплати підприємствами ( об'єднаннями ), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів” від 28 грудня 2001 року № 1767 визначено, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно до 15 квітня року, що настає за звітним.

Керуючись статтями 94, 158, 160 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд —

П О С Т А Н О В И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю “Дністер –3000”, село Баламутівка Заставнівський район Чернівецька область, код 30713802, р/р 2600401440096 в “Правексбанку”, МФО 356983 на користь Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вулиця Червоноармійська, 87, місто Чернівці, код 23246436, р/р 31217230600002 у ВДК м. Чернівці, МФО 856135 —1417,24 грн. штрафних санкцій.

3.  Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення строку. У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Відповідно до статті 185, частини першої - третьої, п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України сторони, які беруть участь у справі,  мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю  або частково шляхом подання апеляційної заяви або апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржувану постанову. Заява   про   апеляційне  оскарження  постанови  суду  першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 60 цього Кодексу—з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений  для подання заяви про апеляційне оскарження.         

Суддя                                                                                                               О. Г.Проскурняк