Постанова

від 14.04.2016 по справі 808/167/16

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року (15 год. 25 хв.)Справа № 808/167/16 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Р.В. Сацького,

за участі секретаря судового засідання А.В. Фесик,

за участі представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

від відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Лада - ЛТДВ»

до: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Лада-ЛТД») до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправними та скасувати, прийняте відповідачем, податкове повідомлення-рішення №0001472202 від 29.09.2015 щодо визначення податкового зобов'язання за податком на додану вартість та повідомлення-рішення №0001482202 від 29.09.2015 щодо визначення податкового зобов'язання за податком на прибуток.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАДА-ЛТД» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку прибуток період з 01.01.2013 по 31.12.2013 та податку на додану вартість за період з 01.07.2013 по 31.12.2013 при взаємовідносинах з ПП «ТЦ «Безлюдівський» (код ЄДРПОУ 32101063), за результатами якої складено акт від 08.09.2015 № 958/08-28-22-2/20470713.

За результатом перевірки відповідачем було прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.09.2015 №0001472202 та №0001482202. Позивач вважає прийняті податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від рішення від 29.09.2015 №0001472202 та №0001482202, на думку позивача, є безпідставним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що висновки перевірки щодо неправомірності формування податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість та витрат при розрахунку податку на прибуток, базуються лише на безпідставних припущень податкового органу щодо неможливості ПП «Торговий центр «Безлюдівський» фактично здійснювати господарські операції з постачання товарів. Усі будівельні матеріали, які закуповувалися позивачем, підтверджені належним чином оформленими первинними документами. В подальшому вони використовувалися у господарській діяльності з метою одержання доходу, на підставі чого був задекларований податковий кредит по господарським операціям з ПП «Торговий центр «Безлюдівський», та враховано у складі витрат товар, придбаний у ПП «Торговий центр «Безлюдівський». Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, які були задекларовані позивачем за серпень-вересень 2014 року, та витрати при розрахунку податку на прибуток, фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій та є підставою для формування податкового обліку платника податків. Представником позивача також зазначено, що укладені договори з ПП «Торговий центр «Безлюдівський» не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Зазначив, що отримані від ПП «Торговий центр «Безлюдівський» податкові та видаткові накладні не мають жодних недоліків, претензій до форми та змісту податкових накладних з боку відповідача також не зазначається. На момент здійснення господарських операцій контрагент позивача ПП «Торговий центр «Безлюдівський» був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, був платником податку на додану вартість, був зареєстрованим платником податків відповідно до Податкового кодексу України. Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що постачання товарів ПП «Торговий центр «Безлюдівський» фактично не здійснювалося, тому сума ПДВ не повинна бути віднесена позивачем до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, а вартість придбаного товару - то складу витрат. Отже, якщо товар фактично не поставлявся то вони не можуть бути використані у господарських операціях. Зазначив, що позивачем отримано податкові накладні від ПП «Торговий центр «Безлюдівський» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. В ході перевірки не доведено реальність поставки товарів ПП «Торговий центр «Безлюдівський» за період серпень-жовтень 2013 р. Оскільки товар фактично не поставлявся, тому первинні документи є недійсними в силу закону. Зазначив, що ПП «Торговий центр «Безлюдівський» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. ПП «Торговий центр «Безлюдівський» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із його контрагентами-постачальниками за період з 01.07.13 по 31.12.13. Тому, вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення правомірними, через що просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ст.160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

На підставі наказу відповідача від 07.09.2015 № 365 07.09.2015 відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАДА-ЛТД» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку прибуток період з 01.01.2013 по 31.12.2013 та податку на додану вартість за період з 01.07.2013 по 31.12.2013 при взаємовідносинах з ПП «ТЦ «Безлюдівський» (код ЄДРПОУ 32101063).

За результатами перевірки 08.09.2015 відповідачем був складений акт перевірки № 958/08-28-22-02/20470713, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог:

п.138.2, ст.138, підпункт 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 32651 грн., в т. ч. за 2013 рік. в сумі 32651 грн.

п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ, із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 34369 грн.., у т. ч. по періодам: серпень 2013р. у сумі 29669 грн., вересень 2013р. у сумі 1967 грн., жовтень 2013р. у сумі 2733 грн.

На підставі Акту перевірки 29.09.2015 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001472202, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 51553,00 грн. з яких 34369,00 грн. за основним платежем, 17184,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення №0001482202, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 48976,50 грн. з яких 32651,00 грн. за основним платежем, 16326,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; чи обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Відповідач в акті перевірки позивача посилається на недотримання, позивачем, серед іншого, вимог п.138.2, ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України (які були чинними на момент існування спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно до підпункта 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

За приписами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Судом встановлено, що у 2013 році за операціями між позивачем та ПП «ТЦ «Безлюдівський» задекларовано податкового кредиту на суму 34 369,00 грн.

Між позивачем і ПП «ТЦ «Безлюдівський» було укладено договори купівлі-продажу №2401.1 від 24.07.2013, №0108.1 від 01.08.2013, №2509.1 від 25.09.2013, відповідно до яких ПП «ТЦ «Безлюдівський» взяло на себе зобов'язання поставити, а покупець ТОВ «ЛАДА ЛТД» зобов'язався прийняти та оплатити товар згідно специфікацій.

За наслідками виконання умов договору позивачу видавались податкові накладні, видаткові накладні на загальну суму 206 216, 52 грн. у тому числі ПДВ 34 369,41 грн.

Розрахунки за виконання зазначених договорів здійснювались у безготівковій формі, шляхом переказу коштів з банківського рахунку позивача, що підтверджується виписками по рахунку позивача. Заборгованість по господарським операціям відсутня, що не заперечувалось відповідачем в акті перевірки.

Транспортування придбаного товару здійснено ПП «ТЦ «Безлюдівський» на підставі вищевказаних договорів купівлі-продажу. Вартість послуги щодо доставки товару зазначена в специфікаціях до кожного договору. Здійснення поставки товару підтверджується відповідними актами здачі-приймання робіт (надання послуг), податковими накладними.

Судом встановлено, що замовником (Комунальне підприємство «Управління капітального будівництва») будівельних робіт, в результаті виконання яких за договором підряду № 18/13 від 16.04.2013 були використані матеріали придбані позивачем у ПП «ТЦ «Безлюдівський».

За наслідками виконання умов вищезазначеного договору позивачем видавались замовнику податкові накладні, складались акти здачі - приймання виконаних робіт за формою КБ-2В, довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3, підсумкові відомості ресурсів. Розрахунки позивача із замовником здійснювалися в у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок позивача, що підтверджується матеріалами справи.

Суд зазначає, що в матеріалах справи в повному обсязі наявні податкові накладні, видаткові та податкові накладні, акти здачі - приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт за перевіряємий період, які оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій.

В обґрунтування висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач посилається на аналіз податкової звітності та податкової інформації по постачальнику, що викладені в Акті перевірки:

1. ПП «ТЦ «Безлюдівський» знаходиться на обліку в 831. ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області. Свідоцтво платника ПДВ № 200129049 від 01.07.2013 анульоване 24.12.2014 по причині ненадання декларації протягом року.

2. Згідно податкової інформації № 95/08-31-22/32101063 від 07.07.2014 від ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області:

Оскільки ПП «ТОРГОВИЙ ЦЕНТР БЕЗЛЮДІВСЬКИЙ» до перевірки не надано первинних бухгалтерських та податкових документів, що підтверджують придбання товарів (робіт, послуг) за період діяльності з 01.07.2013 по 31.12.2013, а також: використання складських, виробничих приміщень та обладнання, а саме: документів складського обліку, які підтверджують фактичне придбання товарів робіт, послуг), його переміщення на виробництво, кількість готової продукції та її подальшої реалізації, документів, що підтверджують транспортування товарів, кількість працюючих, необхідних забезпечити процес виробництва (надання послуг, виконання робіт) та інших підтверджуючих документів, немає можливості, підтвердити реальність здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства з нібито придбання товарів (робіт, послуг).

3. Відсутня інформація про наявність основних фондів у ПП «ТЦ «Безлюдівський». З грудня 2013 р. до ДПІ не звітує. Декларація з податку на прибуток за 2013 р. до ДПІ не надавалась згідно звіту 1ДФ за 4 кв. 2013 р. на підприємстві працювало 12 осіб, 11 з яких були звільнені 04.10.2013 що свідчить про відсутність трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності в жовтні 2013 р.

Також, як зазначено відповідачем в акті перевірки, аналіз наявної інформації свідчить про відсутність факту поставки товарів ПП «ТЦ «Безлюдівський» на ТОВ «Лада-ЛТД».

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту та витрат платника податків, слід оцінювати відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів, робіт (послуг) не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

В силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, іншої податкової інформації, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону. Акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки або інша податкова інформація щодо контрагента тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Також суд зазначає, що перерахування коштів легально діючими підприємствами на рахунок інших підприємств, не робить ці кошти отриманими завідомо злочинним шляхом, оскільки вони вважаються отриманими під час легальної господарської та підприємницької діяльності, поки не доведено протилежне. На даний час не має будь-якого судового рішення, що надавало би оцінку взаємовідносинам позивача з ПП «ТЦ «Безлюдівський» або визнало б ПП «ТЦ «Безлюдівський» фіктивним підприємством.

За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Відповідачем не надано належних доказів фіктивності діяльності контрагентів позивача, чи визнання фіктивності окремих угод позивача з контрагентами. Вказані ж в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені без повного та всебічного дослідження наявної інформації.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної фіскальної служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма пов'язує недійсність господарського зобов'язання з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду.

Відповідачем не надано доказів наявності фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконного заволодіння ним, внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами правочинів.

Суд зазначає, що на даний час у суду відсутні відомості щодо наявності судового рішення, яке б спростовувало факт реальності виконання договорів, укладених між позивачем та ПП «ТЦ «Безлюдівський».

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, відповідно до ст. 20 Податкового кодексу України органам податкової служби не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Також, відповідно до вимог податкового законодавства, особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Судом встановлено, що ПП «ТЦ «Безлюдівський» в період вчинення господарських операцій мало статус платника податку на додану вартість, а відтак мало право видавати позивачу податкові накладні на підтвердження факту отримання останнім товару, послуг, що надавався цим підприємством.

Також, суд зазначає, що у разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він. Можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але й прямо заборонено. Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність, нереальність, безтоварність правочинів.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України №996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закон України №996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Підпунктами 2.1., 2.2., 2.4, 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено наступне:

первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд зазначає, що пред'явлені до перевірки документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій.

Таким чином, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та необхідність його скасування.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України - якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 69-71, 158, 160-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення з податку на додану вартість від 29.09.2015 № НОМЕР_1 у сумі 51 553, 50 грн. прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення з податку на прибуток від 29.09.2015 № НОМЕР_2 у сумі 48 976, 50 грн. прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Лада - ЛТДВ» судовий збір у розмірі 1 552 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 96 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Сацький