Постанова

від 18.05.2016 по справі 810/4663/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 травня 2016 року Справа № 810/4663/15

Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Харченко С.В., суддів: Виноградової О.І., Волкова А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Центр енергозбереження "Полілюкс" до 1) Державної фіскальної служби України, 2) Головного управління ДФС у Київській області, 3) Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, провизнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр енергозбереження "Полілюкс" звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-1), Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач-2) та Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач-3) про визнання протиправними та скасування: рішення відповідача-3 від 16.02.2015 № 61/10 про відмову у прийнятті податкової звітності; рішення відповідача-2 від 09.04.2015 № 1111/10/10-36-11-01-10 та відповідача-1 від 15.07.2015 № 14696/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарг.

Крім того, позивач просить суд зобов'язати Васильківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області внести відомості з поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр енергозбереження "Полілюкс" податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року до облікових даних позивача в інформаційних базах Державної фіскальної служби України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області стосовно відсутності у позивача права на подання податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року засобами поштового зв'язку та, як наслідок, порушення платником податків визначеного Податковим кодексом України порядку подання податкової звітності, що викладені у листі (рішенні) від 16.02.2015 № 61/10, не відповідають дійсності, а відтак рішення відповідача-3, яким підприємству відмовлено у прийнятті вказаної податкової звітності, а також винесені за результатами його оскарження в адміністративному порядку рішення відповідача-2 від 09.04.2015 № 1111/10/10-36-11-01-10 та відповідача-1 від 15.07.2015 № 14696/6/99-99-11-02-02-15, на думку позивача, не відповідають вимогам закону та є такими, що порушують його права як платника податків.

Відповідачі позов не визнали, надали суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначили, що посадові особи органів доходів і зборів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судове засідання, призначене на 17.03.2016, з'явився представник позивача.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень (а.с. 162, 163, 164).

Матеріали справи містять заяву представника Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про розгляд справи за його відсутності (а.с. 168).

Частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи відповідачі повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з'явились, враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принцип рівності сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр енергозбереження "Полілюкс" (ідентифікаційний код 35471769, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Транспортна, буд. 2) зареєстроване в якості юридичної особи 26.02.2008 (копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 79).

Як платник податків позивач перебуває на обліку в Васильківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Судом встановлено, що 10.02.2015 позивач засобами поштового зв'язку подав до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області: податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року; додаток № 5 (розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) до вказаної декларації; доповнення до податкової декларації у формі листа від 10.02.2015 № 1/1, складене відповідно до вимог пункту 46.4 статті 46 Податкового кодексу України; дискету з файлами реєстру виданих та отриманих податкових накладних в електронній формі.

За результатами аналізу податкової декларації позивача з податку на додану вартість за січень 2015 року на предмет її відповідності вимогам Податкового кодексу України Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області було прийнято рішення від 16.02.2015 № 61/10, викладене у формі листа, про невизнання вказаної декларації прийнятою (не вважається прийнятою податковою звітністю).

В обґрунтування вказаного рішення, територіальний орган доходів і зборів послався на порушення позивачем вимог пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, який передбачає обов'язок подання до контролюючого органу податкової звітності з податку на додану вартість в електронній формі всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Отримавши наведене вище рішення, позивач скористався наданим йому статтею 56 Податкового кодексу України правом на його оскарження в адміністративному порядку шляхом подання скарг до Головного управління ДФС у Київській області та Державної фіскальної служби України.

Скарги позивача рішеннями Головного управління ДФС у Київській області від 09.04.2015 № 1111/10/10-36-11-01-10 та Державної фіскальної служби України від 15.07.2015 № 14696/6/99-99-11-02-02-15 залишено без задоволення, а рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, викладене у формі листа від 16.02.2015 № 61/10, - без змін.

Не погоджуючись з рішенням Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 16.02.2015 № 61/10, а також рішеннями Головного управління ДФС у Київській області і Державної фіскальної служби України, що приймались ними за результатом розгляду скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр енергозбереження "Полілюкс", позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Представник позивача стверджує, що направлена на адресу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області засобами поштового зв'язку податкова звітність з податку на додану вартість за січень 2015 року складена за формою, що є чинною на момент її подання, та має всі необхідні реквізити, визначені пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України.

Також представник позивача зазначає про відсутність у позивача обов'язку подавати податкову звітність виключно в електронній формі, оскільки платник податків має право на обрання одного з передбачених пунктом 49.3 статті 49 способів, а саме: подати звітність особисто, надіслати поштою або направити засобами електронного зв'язку.

Під час даної адміністративної справи судом встановлено, що договір від 21.03.2014 № 210320141 про визнання електронних документів, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр енергозбереження "Полілюкс" та контролюючим органом, на час подання наведеної вище податкової звітності був чинним.

Жодних обставин, які б свідчили про наявність перешкод для подання податкової звітності з податку на додану вартість засобами електронного зв'язку представником позивача не наведено, докази існування таких обставин в матеріалах справи відсутні.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Порядок подання податкової декларації до контролюючих органів регулюються статтею 49 Податкового кодексу України, згідно з якою податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкова декларація подається за вибором платника податків в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", згідно з яким запроваджено систему електронного адміністрування податку на додану вартість та передбачено подання податкової звітності з податку на додану вартість в електронній формі.

Так, з 01.01.2015 положеннями абзацу другого пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України встановлено імперативний припис, відповідно до якого податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Виключення з цього правила міститься в абзаці третьому цього пункту. Так, у разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

Таким чином, починаючи з 01.01.2015 усі платники зобов'язані подавати податкову звітність з податку на додану вартість до контролюючого органу виключно в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Статтею 5 Закону України від 22.05.2003 № 851-IV "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Для документів податкової звітності, сформованих в електронній формі, згідно з приписами статті 49 Податкового кодексу України, обов'язковим реквізитом є наявність електронного цифрового підпису.

В силу положень пункту 49.4 1 статті 49 Податкового кодексу України, акредитований центр сертифікації ключів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, безоплатно надає особам, які мають намір подавати податкову декларацію в електронній формі, послуги у сфері електронного цифрового підпису.

Відсутність електронного цифрового підпису на електронному документі податкової звітності за своїми наслідками є тотожним відсутності підпису платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, засвідченого печаткою платника податку (за наявності), на паперовій податковій декларації, оскільки в силу пунктів 48.2, 48.3 статті 48 Податкового кодексу України підпис платника податку є обов'язковим реквізитом податкової декларації.

Відповідно до статті 9 Закону України від 22.05.2003 № 851-IV "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документообіг (обіг електронних документів) - це сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів.

Згідно із статтею 10 цього Закону, відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначаються Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233 (далі - Інструкція № 233).

Згідно з пунктами 2 та 3 розділу ІІ вказаної Інструкції, для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати: спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті); доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті; засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС); чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності у паперовій формі.

Формат (стандарт) податкового документа в електронному вигляді на основі специфікації eXtensible Markup Language (XML), електронні форми податкових документів та інша інформація про порядок подання податкових документів в електронному вигляді оприлюднюються на WEB-сайті ДПА.

Пунктом 7 розділу ІІ Інструкції № 233 передбачено, що підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов, встановлених в статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис"; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/ блокований).

Згідно з пунктом 7 розділу ІІІ Інструкції № 233, при поданні податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв'язку платник податків та органи ДПС повинні додержуватися такого порядку: платник податків створює податковий документ в електронному вигляді відповідно до затвердженого формату (стандарту) за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення; після підготовки платником податків податкового документа в електронному вигляді на нього накладаються ЕЦП посадових осіб платника податків; після накладання ЕЦП платник податків здійснює шифрування податкового документа в електронному вигляді та направляє його до органів ДПС через телекомунікаційні канали зв'язку; після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту); перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність; підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції; якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин.

Положеннями пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що по відношенню до податкової звітності, складеної в електронній формі, обов'язковим реквізитом електронного документу є електронний цифровий підпис, а форма декларації означає дотримання формату (стандарту) податкового документа в електронному вигляді на основі встановленої специфікації.

Відмова посадової особи органу контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених статтею 49 Податкового кодексу України, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється (пункт 49.10 статті 49 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року в електронній формі позивач до контролюючого органу не подавав, договір про визнання електронних документів на момент подання податкової звітності був чинним, будь-яких обставин, які б унеможливлювали виконання позивачем податкового обов'язку з подання податкової звітності з податку на додану вартість в електронній формі, позивачем не наведено.

Суд зазначає, що податкова декларація з податку на додану вартість, складена позивачем у паперовій формі, за формою не відповідає встановленому формату (стандарту) податкового документа в електронному вигляді, не містить обов'язкового реквізиту - електронного цифрового підпису, за відсутності якого цей документ втрачає передбачений статтею 48 Податкового кодексу України статус податкової декларації із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення від 16.02.2015 № 61/10 про відмову у прийнятті податкової звітності Васильківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області діяла правомірно, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги про зобов'язання територіального органу доходів і зборів внести відомості з поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року до облікових даних платника в інформаційних базах Державної фіскальної служби України є похідними від вимоги про визнання протиправним рішення контролюючого органу про відмову у прийнятті податкової звітності, а тому відмова у задоволенні первинних вимог є підставою для відмови у задоволенні і похідних від них вимог.

Що стосується позовних вимог про скасування рішень Головного управління ДФС у Київській області від 09.04.2015 № 1111/10/10-36-11-01-10 та Державної фіскальної служби України від 15.07.2015 № 14696/6/99-99-11-02-02-15, прийнятих ними за результатами адміністративного оскарження рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 16.02.2015 № 61/10, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти - це рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо кола цих осіб.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, і які є актом одноразового застосування.

Відтак, акт державного чи іншого уповноваженого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У свою чергу, висновки та рішення контролюючих органів вищого рівня стосовно порушення платником податків податкового законодавства, що зроблені у порядку адміністративного перегляду рішення територіального органу доходів і зборів, самі по собі не спричиняють юридичні наслідки для платника податків, а тому не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Наведені обставини виключають можливість розгляду позовних вимог про скасування рішень Головного управління ДФС у Київській області та Державної фіскальної служби України за правилами, передбаченими Кодексом адміністративного судочинства України.

Враховуючи приписи статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині вказаних вище вимог підлягає закриттю.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 72, 128, 157, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень Головного управління ДФС у Київській області від 09.04.2015 № 1111/10/10-36-11-01-10 та Державної фіскальної служби України від 15.07.2015 № 14696/6/99-99-11-02-02-15, - провадження у справі закрити.

2. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя С.В. Харченко

Судді: О.І. Виноградова

ОСОБА_1