Постанова

від 06.10.2016 по справі 810/4663/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4663/15 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Бєлової Л.В.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр енергозбереження «Полілюкс» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр енергозбереження «Полілюкс» до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр енергозбереження «Полілюкс» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Васильківської ОДПІ У ДФС у Київській області від 16.02.2015 № 61/10 про відмову у прийнятті податкової звітності, а також рішення ГУ ДФС у Київській області від 09.04.2015 №1111/10/10-36-11-01-10 та ДФС України від 15.07.2015 № 14696/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарг.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року: в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень ГУ ДФС у Київській області від 09.04.2015 №1111/10/10-36-11-01-10 та ДФС України від 15.07.2015 № 14696/6/99-99-11-02-02-15, - провадження по справі закрито. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Центр енергозбереження «Полілюкс» з 26.02.2008 зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в Васильківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

10 Лютого 2015 року позивач засобами поштового зв'язку подав до Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області: податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року; додаток № 5 (розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) до вказаної декларації; доповнення до податкової декларації у формі листа від 10.02.2015 № 1/1; дискету з файлами реєстру виданих та отриманих податкових накладних в електронній формі.

За результатами аналізу податкової декларації позивача з податку на додану вартість за січень 2015 року на предмет її відповідності вимогам Податкового кодексу України відповідачем було прийнято рішення від 16.02.2015 № 61/10 про невизнання вказаної декларації прийнятою.

Отримавши вказане вище рішення, позивач скористався правом на його оскарження в адміністративному порядку.

Однак, скарги позивача рішеннями ГУ ДФС у Київській області від 09.04.2015 №1111/10/10-36-11-01-10 та ДФС України від 15.07.2015 № 14696/6/99-99-11-02-02-15 залишено без задоволення, а рішення Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 16.02.2015 № 61/10, - без змін.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що при прийнятті рішення про відмову у прийнятті податкової звітності Васильківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області діяла правомірно, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно решти позовних вимог суд зазначив, що рішення контролюючих органів вищого рівня стосовно порушення платником податків податкового законодавства прийняті у порядку адміністративного перегляду рішення територіального органу доходів і зборів, самі по собі не спричиняють юридичних наслідків для платника податків, а тому не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, що виключає можливість розгляду судом таких позовних вимог.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Порядок подання податкової декларації до контролюючих органів регулюється статтею 49 ПК України, згідно з якою податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкова декларація подається за вибором платника податків в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

В свою чергу, з 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», згідно з яким запроваджено систему електронного адміністрування податку на додану вартість та передбачено подання податкової звітності з податку на додану вартість в електронній формі.

Так, з 01.01.2015 положеннями абзацу другого пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України встановлено імперативний припис, відповідно до якого податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Виключення з цього правила міститься в абзаці третьому цього пункту. Так, у разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до укладення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

Таким чином, починаючи з 01.01.2015 усі платники зобов'язані подавати податкову звітність з податку на додану вартість до контролюючого органу виключно в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, за умови що відповідний договір з платником податків не розривався.

Для документів податкової звітності, сформованих в електронній формі, згідно з приписами статті 49 Податкового кодексу України, обов'язковим реквізитом є наявність електронного цифрового підпису.

Відповідно до положень пункту 49.4 1 статті 49 ПК України, акредитований центр сертифікації ключів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, безоплатно надає особам, які мають намір подавати податкову декларацію в електронній формі, послуги у сфері електронного цифрового підпису.

Відсутність електронного цифрового підпису на електронному документі податкової звітності за своїми наслідками є тотожним відсутності підпису платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, засвідченого печаткою платника податку (за наявності), на паперовій податковій декларації.

Положеннями пункту 49.8 статті 49 ПК України передбачено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року в електронній формі позивач до контролюючого органу не подавав, договір про визнання електронних документів на момент подання податкової звітності був чинним, будь-яких обставин, які б об'єктивно унеможливлювали виконання позивачем податкового обов'язку з подання податкової звітності з податку на додану вартість в електронній формі, позивачем не наведено і не доведено.

Натомість, податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2015 року, складена позивачем у паперовій формі, за формою не відповідає встановленому формату (стандарту) податкового документа в електронному вигляді, не містить обов'язкового реквізиту - електронного цифрового підпису, за відсутності якого цей документ втрачає передбачений статтею 48 ПК України статус податкової декларації із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що жодних обставин, які б свідчили про наявність перешкод для подання податкової звітності з податку на додану вартість засобами електронного зв'язку позивачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не наведено, докази існування таких обставин в матеріалах справи відсутні.

Стосовно посилань апелянта на те, що обов'язок подачі декларації з ПДВ в електронній формі позбавляє підприємство можливості приєднати доповнення до такої декларації, в порядку визначеному статтею 46.4 Податкового кодексу України, та права враховувати від'ємне значення ПДВ у наступних податкових періодах, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з пунктом 46.4 статті 46 ПК України якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам цього Кодексу з такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці у податковій декларації.

У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід'ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання. Платник податків, для якого цим Кодексом встановлено обов'язок подання звітності в електронній формі, подає таке доповнення в електронній формі.

Зі змісту форми податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року № 966, у редакції, що діяла на дату подання позивачем контролюючому органу документів, вбачається наявність відмітки про одночасне подання до декларації, зокрема, і доповнення (за довільною формою) відповідно до пункту 46.4 статті 46 розділу II Кодексу.

Отже, електрона форма декларації з ПДВ містить спеціально відведене місце, яке забезпечує можливість платника податку на додану вартість надавати доповнення до поданої декларації.

Таким чином, форма податкової декларації передбачає відображення показників платника податків, що формуються на підставі вимог пункту 200.4. статті 200 ПК України, а тому доводи апелянта про позбавлення підприємства можливості приєднати доповнення до такої декларації у порядку, визначеному статтею 46.4 ПК України, та права враховувати від'ємне значення ПДВ у наступних податкових періодах, є безпідставними.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при прийнятті рішення від 16.02.2015 № 61/10 про відмову у прийнятті податкової звітності Васильківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області діяла правомірно, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

В свою чергу, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що рішення контролюючих органів вищого рівня стосовно порушення платником податків податкового законодавства, що прийняті у порядку адміністративного перегляду рішення територіального органу доходів і зборів, не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України.

Так, відповідно до приписів п.п.56.1, 56.2 та 56.10 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Аналіз вищенаведеної норми матеріального права свідчить про те, що законодавцем чітко закріплено право платника податків на оскарження рішення податкового органу прийнятого за результатами розгляду його скарги до суду.

Разом з тим, враховуючи, що в ході судового розгляду справи було встановлено правомірність рішення Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 16.02.2015 №61/10, що, відповідно, свідчить про правомірність рішень вищих контролюючих органів щодо його перегляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції в цій частині та ухваленням нової про відмову в задоволенні позовних вимог.

Отже, судом першої інстанції, під час ухвалення оскаржуваного рішення, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення позовних в частині закриття провадження, а тому, у відповідності до ст.202 КАС України, постанова Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року підлягає скасуванню в цій частині, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр енергозбереження «Полілюкс» задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року скасувати в частині закриття провадження щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 09.04.2015 №1111/10/10-36-11-01-10 та Державної фіскальної служби України від 15.07.2015 № 14696/6/99-99-11-02-02-15 та ухвалити в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 11 жовтня 2016 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Бєлова Л.В.