Постанова

від 25.05.2016 по справі 923/234/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2016 р.Справа № 923/234/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів секретар судового засідання за участю представників учасників процесу: Від ПАТ «Діамантбанк» Від ПП «Стройкранінвест» Від ПП «Регіональна зерноторгівельна компанія» Від ПП «БОРИСФЕН-ПОЛІГРАД-Т» Від ПП «КРОПС»ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5, довіреність № б/н, дата видачі : 06.10.15 ОСОБА_6, довіреність №1-01/16, дата видачі: 04.01.16 ОСОБА_7, довіреність № б/н, дата видачі: 28.03.16 ОСОБА_7, довіреність № б/н, дата видачі: 28.03.16 ОСОБА_7, довіреність № б/н, дата видачі:28.03.16 розглянувши апеляційні скарги Приватного підприємства «Регіональна зерноторгівельна компанія», Приватного підприємства «Кропс», Приватного підприємства «Борисфен-Полігранд-Т» на рішення господарського суду Херсонської області від 08.04.2016р. у справі№ 923/234/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», м. Київ до відповідачів про 1.Приватного підприємства Багатогалузева фірма «Консоль», м.Херсон 2.Приватного підприємства «Стройкранінвест», м.Херсон 3.Приватного підприємства «Регіональна зерноторгівельна компанія», сел.Зеленівка, м.Херсон 4.Приватного підприємства «Кропс», м.Херсон 5. Приватного підприємства «Борисфен-Полігранд-Т», м.Херсон стягнення коштів та за зустрічними позовами Приватного підприємства «Регіональна зерноторгівельна

компанія», сел.Зеленівка, м.Херсон

до Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», м.Київ

про визнання припиненою поруки за договором поруки №086/2

від 29.07.2015р.

Приватного підприємства «Регіональна зерноторгівельна

компанія», сел.Зеленівка, м.Херсон

до Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», м.Київ

про визнати недійсним договору поруки № 086/2 від

29.07.2015р.

Приватного підприємства «Кропс», м.Херсон

до Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», м.Київ

про визнання припиненою поруки за договором поруки №086/2

від 29.07.2015р.

Приватного підприємства «Кропс», м.Херсон

до Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», м.Київ

про визнання недійсним договору поруки № 086/2 від

29.07.2015р.

Приватного підприємства «Борисфен-Полігранд-Т»,

м.Херсон

до Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», м.Київ

про визнання припиненою поруки за договором поруки

№ 086/4 від 07.09.2015р.

Приватного підприємства «Борисфен-Полігранд-Т»,

м.Херсон

до Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», м.Київ

про визнання недійсним договору поруки № 086/4 від

07.09.2015р.

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі порушено за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» про стягнення солідарно з позичальника - ПП БФ «Консоль» та з поручителів - ПП «Стройкранінвест», ПП «Регіональна зерноторгівельна компанія», ПП «Кропс», а також з того ж позичальника та поручителя за іншим договором поруки - ПП «Борисфен-Полігранд-Т» 9 300 000грн. на повернення кредиту та 337129,38грн. боргу за відсотками за користування кредитними коштами у відносинах, врегульованих кредитним договором у формі овердрафту № 086 від 29.07.2015р., договорами поруки від 29.07.2015р. та від 07.09.2015р.

До господарського суду Херсонської області надійшла зустрічна позовна заява вх. №330 від 28.03.2016р. ПП «Регіональна зерноторгівельна компанія», в якій заявник просить визнати припиненою поруку за договором поруки № 086/2 від 29.07.2015р., стверджуючи про заявлення первісного позову після спливу 6-місячного строку від дня настання строку виконання зобов'язання.

До господарського суду надійшла зустрічна позовна заява вх. № 331 від 28.03.2016р. ПП «Регіональна зерноторгівельна компанія», в якій заявник просить визнати недійсним договір поруки № 086/2 від 29.07.2015р., у зв'язку з тим, що директор цього підприємства ОСОБА_8 цього договору не підписував.

До господарського суду Херсонської області надійшла зустрічна позовна заява вх. № 332 від 28.03.2016р. ПП «Кропс», в якій заявник просить визнати припиненою поруку за договором поруки № 086/2 від 29.07.2015р., стверджуючи про заявлення первісного позову після спливу 6-місячного строку від дня настання строку виконання зобов'язання.

До господарського суду Херсонської області надійшла зустрічна позовна заява вх. № 334 від 28.03.2016р. ПП «Кропс», в якій заявник просить визнати недійсним договір поруки № 086/2 від 29.07.2015р. у зв'язку з тим, що директор цього підприємства ОСОБА_9 цього договору не підписував.

До господарського суду Херсонської області надійшла зустрічна позовна заява вх. № 333 від 28.03.2016р. ПП «Борисфен-Полігранд-Т», в якій заявник просить визнати припиненою поруку за договором поруки № 086/4 від 07.09.2015р., стверджуючи про заявлення первісного позову після спливу 6-місячного строку від дня настання строку виконання зобов'язання.

До господарського суду Херсонської області надійшла зустрічна позовна заява вх. № 335 від 28.03.2016р. ПП «Борисфен-Полігранд-Т», в якій заявник просить визнати недійсним договір поруки № 086/4 від 07.09.2015р. у зв'язку з тим, що директор цього підприємства ОСОБА_10 цього договору не підписував.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 29.03.2016р. прийнято до розгляду у справі спільно з первісним позовом такі зустрічні позови:

а) ПП «Регіональна зерноторгівельна компанія» за вх. № 330 від 28.09.2016р. про визнання припиненою поруки за договором поруки № 086/2 від 29.07.2015р.;

б) ПП «Регіональна зерноторгівельна компанія» за вх. № 331 від 28.09.2016р. про визнання недійсним договору поруки № 086/2 від 29.07.2015р.;

в) ПП «Кропс» за вх. № 332 від 28.03.2016р. про визнання припиненою поруки за договором поруки № 086/2 від 29.07.2015р.;

г) ПП «Кропс» за вх. № 334 від 28.03.2016р. про визнання недійсним договору поруки № 086/2 від 29.07.2015р.;

ґ) ПП «Борисфен-Полігранд-Т» за вх. № 333 від 28.03.2016р. про визнання припиненою поруки за договором поруки № 086/4 від 07.09.2015р.;

д) ПП «Борисфен-Полігранд-Т» за вх. № 335 від 28.03.2016р. про визнання недійсним договору поруки № 086/4 від 07.09.2015р.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 08.04.2016р.:

1.Задоволено позовні вимоги за первісною позовною заявою, спрямовані до Приватного підприємства Багатогалузева фірма «Консоль» (код ЄДР 31220937).

2.Стягнуто з Приватного підприємства Багатогалузева фірма «Консоль» (код ЄДР 31220937) на користь Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» (код ЄДР 23362711) 9 285 662грн. 33коп. боргу з повернення кредиту, 665 233грн. 50коп. боргу за відсотками за користування кредитними коштами, 149 263грн. 43коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3.Відмовлено в задоволенні первісної позовної заяви щодо вимог, спрямованих до Приватного підприємства «Стройкранінвест», Приватного підприємства «Регіональна зерноторгівельна компанія», Приватного підприємства «Кропс».

4.Відмовлено в задоволенні первісної позовної заяви щодо вимог, спрямованих до Приватного підприємства «Борисфен-Полігранд-Т».

5.Відмовлено у задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства «Регіональна зерноторгівельна компанія» про визнання недійсним договору поруки від 29.07.2015р. № 086/2.

6.Відмовлено у задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства «Кропс» про визнання недійсним договору поруки від 29.07.2015р. № 086/2.

7.Відмовлено у задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства «Борисфен-Полігранд-Т» про визнання недійсним договору поруки від 07.09.2015р. № 086/4.

8.Задоволено зустрічний позов Приватного підприємства «Регіональна зерноторгівельна компанія» про визнання поруки припиненою.

9.Визнано припиненою поруку Приватного підприємства «Регіональна зерноторгівельна компанія» перед Публічним акціонерним товариством «Діамантбанк» за договором поруки від 29.07.2015р. № 086/2.

10.Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» (код ЄДР 23362711) на користь Приватного підприємства «Регіональна зерноторгівельна компанія» (код ЄДР 37839970) 1378грн. на відшкодування судового збору за зустрічним позовом ПП «Регіональна зерноторгівельна компанія» про визнання поруки припиненою.

11.Задоволено зустрічний позов Приватного підприємства «Кропс» про визнання поруки припиненою.

12.Визнано припиненою поруку Приватного підприємства «Кропс» перед Публічним акціонерним товариством «Діамантбанк» за договором поруки від 29.07.2015р. № 086/2.

13.Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» (код ЄДР 23362711) на користь Приватного підприємства «Кропс» (код ЄДР 34786214) 1378грн. на відшкодування судового збору за позовом ПП «Кропс» про визнання поруки припиненою.

14.Задоволено зустрічний позов Приватного підприємства «Борисфен-Полігранд-Т» про визнання поруки припиненою.

15.Визнано припиненою поруку Приватного підприємства «Борисфен-Полігранд-Т» перед Публічним акціонерним товариством «Діамантбанк» за договором поруки від 07.09.2015р. № 086/4.

16.Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» (код ЄДР 23362711) на користь Приватного підприємства «Борисфен-Полігранд-Т» (код ЄДР 33390615) 1378грн. на відшкодування судового збору.

05.05.2016р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного підприємства «Регіональна зерноторгівельна компанія» на рішення господарського суду Херсонської області від 08.04.2016р. по справі № 923/234/16, відповідно до якої скаржник просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області у справі № 923/234/16 від 08.04.2016р. та ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги в частині визнання недійсним договору поруки від 29.07.2015р. № 086/2 в повному обсязі.

Як на підставу викладених у скарзі вимог апелянт посилається, що рішення господарського суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ПП «Регіональна зерно торгівельна компанія» про визнання недійсним договору поруки від 29.07.2015р. № 086/2, прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме:

- директор ОСОБА_8 не підписував Договір поруки, а наявні підписи в Договорі поруки виконані іншою не встановленою особою, без відповідних повноважень, а тому Договір поруки укладений 29 липня 2015року між Публічним акціонерним товариством «Діамантбанк» та Приватним підприємством «Регіональна зерноторгівельна компанія» має бути визнаний недійсним, оскільки вчинений без волевиявлення останнього.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.05.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.05.2016р.

05.05.2016р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного підприємства «Кропс» на рішення господарського суду Херсонської області від 08.04.2016р. по справі № 923/234/16, відповідно до якої скаржник просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області у справі № 923/234/16 від 08.04.2016р. та ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги в частині визнання недійсним договору поруки від 29.07.2015р. № 086/2 в повному обсязі.

Як на підставу викладених у скарзі вимог апелянт посилається, що рішення господарського суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ПП «Кропс» про визнання недійсним договору поруки від 29.07.2015р. № 086/2 прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме:

- директор ОСОБА_9 не підписував Договір поруки, а наявні підписи в Договорі поруки виконані іншою не встановленою особою, без відповідних повноважень, а тому Договір поруки укладений 29 липня 2015року між Публічним акціонерним товариством «Діамантбанк» та Приватним підприємством «Кропс» має бути визнаний недійсним, оскільки вчинений без волевиявлення останнього.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.05.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.05.2016р.

05.05.2016р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного підприємства «Борисфен-Полігранд-Т» на рішення господарського суду Херсонської області від 08.04.2016р. по справі № 923/234/16, відповідно до якої скаржник просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області у справі № 923/234/16 від 08.04.2016р. та ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги в частині визнання недійсним договору поруки від 07.09.2015р. № 086/4 в повному обсязі.

Як на підставу викладених у скарзі вимог апелянт посилається, що рішення господарського суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ПП «Борисфен-Полігранд-Т» про визнання недійсним договору поруки від 07.09.2015р. № 086/4 прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме:

- директор ОСОБА_10 не підписував Договір поруки, а наявні підписи в Договорі поруки виконані іншою не встановленою особою, без відповідних повноважень, а тому Договір поруки укладений 07.09.2015р. між Публічним акціонерним товариством «Діамантбанк» та Приватним підприємством «Борисфен-Полігранд-Т» має бути визнаний недійсним, оскільки вчинений без волевиявлення останнього.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.05.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.05.2016р.

У судовому засіданні 25.05.2016р. представник усіх трьох апелянтів по справі пояснив, що предметом апеляційного оскарження є не все рішення господарського суду Херсонської області від 08.04.2016р., а тільки його частина, що стосується відмови у задоволенні зустрічних позовів про визнання недійсними договорів поруки. В іншій частині вказане рішення господарського суду не оскаржується, що свідчить про згоду апелянтів із рішенням про стягнення заборгованості за кредитом та визнання припиненою поруки.

25.05.2016р. до Одеського апеляційного господарського суду Публічним акціонерним товариством «Діамантбанк» надано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Вказане клопотання було розглянуто колегією суддів під час розгляду апеляційних скарг по суті, при цьому у задоволенні клопотання апеляційний господарський суд відмовив з причин, наведених у тексті даної постанови.

25.05.2016р. до Одеського апеляційного господарського суду Публічним акціонерним товариством «Діамантбанк» подано клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні, оскільки 19 травня 2016р. ПАТ «Діамантбанк» повторно подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду Херсонської області від 08.04.2016р., у зв'язку з чим ПАТ «Діамантбанк» просить призначити апеляційну скаргу для сумісного розгляду з апеляційними скаргами Приватного підприємства «Регіональна зерноторгівельна компанія», Приватного підприємства «Кропс», Приватного підприємства «Борисфен-Полігранд-Т».

Розглянувши надане клопотання ПАТ «Діамантбанк» суд дійшов висновку, що клопотання необґрунтоване та задоволенню не підлягає, оскільки:

Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 10.05.2016р. розгляд апеляційних скарг Приватного підприємства «Регіональна зерноторгівельна компанія», Приватного підприємства «Кропс», Приватного підприємства «Борисфен-Полігранд-Т» призначено до розгляду на 25.05.2016р.

Ухвалою від 13.05.2016р. Одеський апеляційний господарський суд повернув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» без розгляду у зв'язку з порушенням встановленого порядку оплати апелянтом судового збору.

Колегією суддів апеляційного суду через комп'ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду» перевірено наявність апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» та встановлено, що за даними комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» відсутні відомості щодо наявності апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк». Також, відсутні відомості, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» надійшла до господарського суду Херсонської області або Одеського апеляційного господарського суду.

Згідно ст. 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Таким чином, норми Господарського процесуального кодексу України не передбачають обмеження прав сторони для подачі апеляційної скарги, поданої та сформованої відповідно до вимог ст. 93 та ст. 94 Господарського процесуального кодексу України. Окрім того, ПП «Регіональна зерноторгівельна компанія», ПП «Кропс» та ПП «Борисфен-Полігранд-Т» рішення господарського суду Херсонської області від 08.04.2016р. оскаржується лише в частині зустрічних позовних вимог щодо визнання недійсними договорів поруки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд встановив наступне.

29.07.2015р. між ПАТ «Діамантбанк» (банк, кредитодавець, позивач) та ПП Багатогалузева фірма «Консоль» (позичальник, відповідач-1) укладено договір про надання кредиту у формі овердрафту № 086 від 29.07.2015р., у розділі 1 «Предмет договору» якого у п.1.1 зазначено, що кредитодавець установлює позичальнику з 29.07.2015р. по 28.07.2016р. включно ліміт овердрафту у розмірі 10 млн.грн. за поточним рахунком позичальника № 26007300001595 та в межах ліміту надає позичальнику кредитні кошти шляхом оплати його розрахункових документів при відсутності або недостатності коштів на рахунку. У п.1.2 договору наведено норму про сплату позичальником за користування кредитними коштами 26% річних.

Пунктом 1.3 означеного договору передбачено, що строк безперервного користування кредитом в межах ліміту овердрафту за поточним рахунком встановлюється позичальнику не більше ніж на 30 календарних днів, після чого фактично отримані кредитні кошти підлягають поверненню шляхом забезпечення позичальником грошових надходжень на поточний рахунок в розмірі, достатньому для повного повернення фактичного отриманого кредиту та сплати процентів за ним, після чого кредит, на умовах та в порядку, встановленому цим договором, може бути отриманий позичальником знову.

В доданих до позовної заяви розрахунку (а.с.49-52 т.1) та виписки банку по рахунку № 26007300001595 (а.с.53 т.1) кредитодавець вказав про винесення зобов'язання з повернення кредиту на прострочку заборгованості з 31.08.2015р.

За наданими довідками банку, випискою по рахунку № 26007300001595, станом до 06.04.2016р. позичальник має заборгованість перед кредитодавцем у сумі 9285662,33грн. неповернутого кредиту та 665233,50грн. у якості відсотків за користування кредитом.

У цих розрахунках (а.с.6 т.3) та виписці (а.с.16 на звороті, 17 т.3) позивач виправив сторнуванням названу дату винесення зобов'язання з повернення кредиту на прострочку заборгованості із зазначеної раніше 31.08.2015р. на 14.09.2015р.

Позивач зазначив, що сторнування щодо виправлення дати винесення зобов'язання на прострочку не відповідає процитованому п.1.3 кредитного договору. Як слідує з виписки по рахунку на а.с.11-17 т.3, за якою банком наведено дані про надання коштів у якості овердрафту позичальнику, початком надання коштів є 30.07.2015р. (у цей день позичальник отримав 60 тис.грн. і ними оплатив банку комісійну винагороду за цим договором № 086 від 29.07.2015р.), станом по 14.08.2015р. включно позичальник отримав у якості кредиту 9859938,79грн., далі по 27.08.2015р. були як операції з часткового повернення коштів, так і з використання овердрафту, і станом на 28.08.2015р. позичальник мав не виконане зобов'язання з повернення кредиту у сумі 9691205,47грн., яке, як вже зазначено спочатку банком 31.08.2015р. винесено на прострочку, а згодом строчку за випискою про таке винесення на прострочку банк просторнував, про що вже зазначено в цьому судовому рішенні.

За умовою наведеного п.1.3 кредитного договору 30 календарних днів використання ліміту кредиту в 10 млн.грн. розпочали перебіг з 30.07.2015р., відповідно, закінчили - 28.08.2015р., а з 29.08.2015р. позичальник був зобов'язаний повернути кредит у отриманому розмірі повністю. З цієї ж дати у позивача виникло право вимоги неповернутої позичальником суми кредиту.

З розрахунків відсотків за користування кредитом, виписок щодо їх часткової оплати (а.с.18-46 т.3) слідує, що за нарахованими відсотками за час користування кредитними коштами по 05.04.2016р. позичальник заборгував кредитодавцю 665233,50грн.

За поштовим штемпелем на конверті, у якому позовна заява надійшла до суду (а.с.72 т.1), первісний позов заявлено 02.03.2016р.

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином, зокрема, відповідно до умов договору та вимог законодавства; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, має сплатити борг на вимогу кредитора.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник не надав доказів сплати кредитодавцю заявлених до стягнення сум на повернення кредиту та сум зі сплати відсотків, кредитодавець стверджує про неотримання таких сум.

Враховуючи викладене, рішенням від 08.04.2016р. господарський суд Херсонської області стягнув з Приватного підприємства Багатогалузева фірма «Консоль» на користь Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» 9285662грн. 33коп. боргу з повернення кредиту, 665233грн. 50коп. боргу за відсотками за користування кредитними коштами, 149263грн. 43коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору; відмовлено в задоволенні первісної позовної заяви щодо вимог, спрямованих до солідарних боржників за договорами поруки - Приватного підприємства «Стройкранінвест», Приватного підприємства «Регіональна зерноторгівельна компанія», Приватного підприємства «Кропс»; відмовлено в задоволенні первісної позовної заяви щодо вимог, спрямованих до Приватного підприємства «Борисфен-Полігранд-Т».

Щодо зустрічних позовних вимог Приватного підприємства «Регіональна зерноторгівельна компанія», Приватного підприємства «Кропс», Приватного підприємства «Борисфен-Полігранд-Т» про визнання припиненою поруки за договором поруки № 086/4 від 07.09.2015р. та договором поруки № 086/2 від 29.07.2015р., в мотивувальній частині рішення господарського суду Херсонської області зазначено наступне:

Зобов'язання позичальника за кредитним договором № 086 від 29.07.2015р. забезпечені договорами поруки № 086/2 від 29.07.2015р. та № 086/4 від 07.09.2015р., копії яких на а.с.32-36 т.1 Поручителями за першим з них виступили ПП «Стройкранінвест», ПП «Регіональна зерноторгівельна компанія», ПП «Кропс», ОСОБА_11, ОСОБА_12 (вимоги у справі спрямовані до перших трьох з цих п'яти осіб), за іншим - ПП «Борисфен-Полігранд-Т».

За змістом кожного з цих двох договорів поруки, копії яких надійшли до суду від позивача з позовною заявою, вказано, що дія договору закінчується належним виконанням боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору чи виконанням поручителем своїх зобов'язань за порукою. Проте строку, після закінчення якого порука припиняється, ні в договорі № 086/2, ні в договорі № 086/4 не наведено.

Відповідно до ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, поручителем може бути одна особа або кілька осіб; у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; особи які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Поряд з цим, за ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, а у разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як вже зазначено строк зобов'язання сплив 28.08.2015р., відповідно, з 29.08.2015р. розпочав та 28.02.2016р. закінчив перебіг 6-місячний строк за ч.4 ст.559 ЦК України, зі спливом якого порука вважається припиненою.

В межах цього 6-місячного строку позивач не заявив вимог до поручителів, первісна позовна заява, як вже зазначено, заявлена 02.03.2016р., тобто з порушенням на три дні 6-місячного строку.

Правова природа цього 6-місячного строку не дозволяє поновлювати його в разі пропуску його хоч на який період, зокрема, такий нетривалий як 3 дні.

Відтак, вважається, що порука ПП «Стройкранінвест», ПП «Регіональна зерноторгівельна компанія», ПП «Кропс» за договором № 086/2 та порука ПП «Борисфен-Полігранд-Т» за договором № 086/4 припинені до заявлення первісної позовної заяви .

Оскільки поруки припинені, припинилась і відповідальність поручителів станом на день подачі позовної заяви, заявленої 02.03.2016р. і спрямованій до ПП «Стройкранінвест», ПП «Регіональна зерноторгівельна компанія», ПП «Кропс», ПП «Борисфен-Полігранд-Т».

У зв'язку з чим, рішенням господарського суду Херсонської області від 08.04.2016р. у задоволенні позовних вимог за первісною позовною заявою до ПП «Стройкранінвест», ПП «Регіональна зерноторгівельна компанія», ПП «Кропс», ПП «Борисфен-Полігранд-Т» - відмовлено у зв'язку з припиненням правовідносин поручительства.

Кредитним договором передбачено й іншу обставину для повернення позичальником коштів у випадку, коли кредитодавець не перегляне розмір ліміту овердрафту, що мав робити відповідно до п.1.1, 1.4 договору щомісячно з 29.07.2015р. по 28.07.2016р. А саме, у п.1.4 договору зазначено, що в цей період кредитодавець щомісячно переглядає розмір ліміту овердрафту, встановлений позичальнику п.1.1 (10 млн.грн.) шляхом укладення додаткових угод, кожна з яких підписується сторонами не пізніше 10 числа кожного місяця. За наступним п.1.4.1 кредитного договору при неукладенні сторонами такої відповідної угоди, розмір овердрафту після такого 10 числа певного місяця дорівнює нулю, а заборгованість, що виникла внаслідок користування кредитом в межах раніше встановленого ліміту овердрафту підлягає поверненню позичальником у повному обсязі не пізніше наступного банківського дня, що йде за днем у якому не укладена відповідно додаткова угода.

Неукладення таких угод 10.08.2015р., на чому наголошує з посиланням на «щомісячність» відповідач-2 та 10.09.2015р., що вважає визначальним у спорі позивач, акцентуючи на цьому увагу з наданням виписок по рахунку до заяви про збільшення розміру вимог від 07.04.2016р., не мають вирішального значення у спорі ні щодо вимог до позичальника, ні щодо вимог до поручителів: вимоги до позичальника є обґрунтованими за спливом названого 30-денного строку, а вимоги до поручителів не можуть бути задоволеними зі спливом 6-місячного строку за ч.4 ст.559 ЦК України після вищевказаного 30-денного строку незалежно від того, укладались чи ні щомісячно, чи в якийсь певний місяць додаткові угоди щодо зміни ліміту кредиту.

Суд першої інстанції зауважив, що за викладенням ч.4 ст.559 ЦК України не має значення, чи укладено договір поруки до початку перебігу названого 6-місячного строку, чи - після початку його перебігу, і у другому випадку (якщо поруку укладено вже після виникнення права вимоги у кредитора до боржника) 6-місячний строк розпочинає перебіг від дня настання строку виконання основного зобов'язання, про що однозначно наведено у ч.4 ст.559 ЦК України. У такому разі не передбачено перебіг 6-місячного строку від дати договору поруки, укладеного після дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Саме ці обставини, що кваліфікуються як підстави для відмови у задоволенні позовних вимог за первісною позовною заявою, спрямованих до поручителів, використані відповідачами -3, -4, -5 як підстави зустрічних позовів про визнання припиненими порук відповідача-3 - ПП "Регіональна зерноторгівельна компанія" та відповідача-4 - ПП "Кропс" за договором № 086/2 від 29.07.2015р. та поруки відповідача-5 - ПП "Борисфен-Полігранд-Т" за договором № 086/4 від 07.09.2015р.

Господарський суд Херсонської області вважав, що кожен з цих зустрічних позовів про визнання порук припиненими підлягає задоволенню на підставі ч.4 ст.559 ЦК України. Тому рішенням господарського суду Херсонської області від 08.04.2016р. задоволено зустрічні позови Приватного підприємства «Регіональна зерноторгівельна компанія», Приватного підприємства «Кропс», Приватного підприємства «Борисфен-Полігранд-Т» про визнання поруки припиненою; визнано припиненою поруку Приватного підприємства «Регіональна зерноторгівельна компанія» перед Публічним акціонерним товариством «Діамантбанк» за договором поруки від 29.07.2015р. № 086/2; визнано припиненою поруку Приватного підприємства «Кропс» перед Публічним акціонерним товариством «Діамантбанк» за договором поруки від 29.07.2015р. № 086/2; визнано припиненою поруку Приватного підприємства «Борисфен-Полігранд-Т» перед Публічним акціонерним товариством «Діамантбанк» за договором поруки від 07.09.2015р. № 086/4.

Що стосується зустрічних позовних вимог Приватного підприємства «Регіональна зерноторгівельна компанія», Приватного підприємства «Кропс», Приватного підприємства «Борисфен-Полігранд-Т» про визнання недійсними договорів поруки № 086/2 та № 086/4 (які саме оскаржуються апелянтами) слід пояснити наступне.

Як вбачається із змісту цих зустрічних позовів та зазначено в апеляційних скаргах, кожен із заявників стверджує, що його директор не підписував договору поруки.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За викладенням зустрічного позову ПП «Регіональна зерноторгівельна компанія» про визнання недійсним договору поруки № 086/2 від 29.07.2015р. не вказано жодного доказу в обґрунтування вимоги про недійсність договору.

Так само не вказано доказів у обґрунтування вимоги ПП «Кропс» про визнання недійсним договору поруки № 086/2 від 29.07.2015р. та вимоги ПП «Борисфен-Полігранд-Т» про визнання недійсним договору поруки № 86/4 від 07.09.2015р.

Відповідно до ст. 203 ЦК України до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відноситься вільне волевиявлення учасника правочину і відповідність волевиявлення його внутрішній волі, а до підстав недійсності правочину віднесено недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) певних вимог ст.203 ЦК України, зокрема і вимог щодо вільного волевиявлення учасника правочину і відповідності волевиявлення його внутрішній волі.

ПП «Регіональна зерноторгівельна компанія», ПП «Кропс», ПП «Борисфен-Полігранд-Т», заявивши позовні вимоги про визнання недійсними договорів з підстав порушення договорами вимоги про вільне волевиявлення учасника договору та про відповідність волевиявлення його внутрішній волі, доказів порушення таких вимог не вказали та не надали.

Договори № 086/2 від 29.07.2015р. мають підписи директорів ПП «Регіональна зерноторгівельна компанія» та ПП «Кропс» ОСОБА_13 та ОСОБА_14, відповідно , а договір № 086/4 від 07.09.2015р. - директора ПП «Борисфен-Полігранд-Т» - ОСОБА_10 Відтиски печаток ПП «Регіональна зерноторгівельна компанія», ПП «Кропс», ПП «Борисфен-Полігранд-Т» на цих договорах ці суб'єкти не оспорюють, визнають та не наводять ніяких пояснень щодо наявності відтисків справжніх печаток на договорах, на яких заперечують тільки підписи керівників підприємств.

На час виникнення спірних правовідносин, наказом Міністерства внутрішніх справ від 11.01.2011 № 5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.02.2011 за № 158/18896, визнано таким, що втратив чинність, наказ МВС від 11.01.1999 № 17 «Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 28.04.1999 за № 264/3557.

Таким чином, з 21 лютого 2011 року (дата набрання наказом МВС від 11.01.2011 № 5 чинності), скасована видача дозволів на виготовлення печаток і контроль над виготовленням круглих печаток з боку дозвільної системи МВС. Підтвердження законності виготовлення печаток і відповідальність за їх використання тепер покладена на власників печаток - керівників підприємств, приватних підприємців, нотаріусів, лікарів, адвокатів та інших відповідальних осіб.

Положеннями пунктів 65, 68, 72 та 73 постанови Кабінету Міністрів України від 27.11.1998 № 1893 «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію» передбачено, що особи, що персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Печатки і штампи повинні зберігатися у сейфах або металевих шафах. Бланки дозволяється зберігати у шафах, що надійно замикаються та опечатуються. Печатки і штампи, виготовлені з дозволу органів МВС, здаються для знищення цим органам за місцезнаходженням організацій. Перевірка наявності печаток, штампів і бланків здійснюється щорічно комісією, призначеною наказом керівника організації. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків комісія проводить службове розслідування, результати якого оформляються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації. У разі втрати печаток і штампів керівники організацій зобов'язані негайно повідомити про це органи МВС та вжити заходів для їх розшуку .

Отже, відповідальність та контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівника підприємства, разом з тим, керівник підприємства може своїм наказом покласти відповідальність за зберігання і користування печатками і штампами на одного з безпосередньо підлеглих йому працівників.

За таких обставин, відповідачі за первісним позовом (та позивачі та зустрічним позовом) несуть повну відповідальність за законність використання їх печаток.

Доказів незаконного використання печаток, проведення службового розслідування за фактом незаконного використання печатки, викрадення, втрати або іншого вибуття печатки з володіння відповідача, а також доказів звернення до правоохоронних органів за фактом викрадення, втрати чи незаконного використання печатки відповідачами ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що відсутні підстави вважати, що печатки Приватного підприємства «Регіональна зерноторгівельна компанія», Приватного підприємства «Кропс», Приватного підприємства «Борисфен-Полігранд-Т» на договорах поруки використовувались незаконно та без відома директорів означених підприємств.

Приватним підприємством «Регіональна зерноторгівельна компанія», Приватним підприємством «Кропс» і Приватним підприємством «Борисфен-Полігранд-Т» вперше про невизнання підписів керівників на договорах поруки заявлено за викладенням зустрічних позовів про визнання договорів недійсними. Ці ж суб'єкти не проявили такої реакції, як заперечення укладення порук у відповідь на листи банку № 259 та № 261 від 01.10.2015р., в яких банк, посилаючись на договори поруки № 086/2 та № 086/4, вимагав від поручителів виконання зобов'язань за порукою (копії листів з доказами про їх отримання на а.с.43-48 т.1, 93-95 т.3).

Також, колегія суддів приймає до уваги суперечливі доводи позивачів за зустрічними позовами про визнання договорів поруки припиненими та про визнання цих же договорів недійсними, оскільки в обґрунтування позовів про припинення договорів поруки покладено обставини їх підписання уповноваженими особами з боку поручителів, в той же час у позовах про визнання цих же договорів недійсними позивачі стверджують про підписання договорів поруки не керівниками підприємств, а невідомими особами, підписи яких було завірено дійсними печатками підприємств також нібито за невідомих обставин.

Зустрічні позови про визнання договорів поруки припиненими були задоволені господарським судом, у своєму рішенні суд надав правову оцінку доводам позивачів та встановив обставини укладення та підписання спірних договорів поруки уповноваженими особами з боку поручителів, а саме їх керівників. Рішення господарського суду в цій частині набрало чинності та не було оскаржено Приватним підприємством «Регіональна зерноторгівельна компанія», Приватним підприємством «Кропс» і Приватним підприємством «Борисфен-Полігранд-Т», що свідчить про їх погодження із встановленими судом обставинами щодо укладення договорів поруки.

Згідно п.3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати таке.

Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень . Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України) . Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо:

- такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України);

- про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

В свою чергу п. 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» передбачає, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину .

З врахуванням вказаного роз'яснення Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. колегія суддів приймає до уваги те, що апелянтами не було доведено в суді обставини такого, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи у осіб, які фактично підписували договори поруки від підприємств (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України).

Господарський суд у оскарженому рішенні вказує на те, що відсутність підпису саме уповноваженої особи на договорі свідчить про його неукладеність, але на думку колегії суддів це може мати місце за умови відсутності взагалі будь-якого підпису особи на договорі, що свідчить про його непідписання стороною. У даному випадку спірні договори мають підписи під дійсним ім'ям керівників підприємств , завірені дійсними печатками цих же підприємств, що свідчить про вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Саме під «таким іншим» закон визначає будь-які дії, які можна вважати схваленням правочину з боку юридичної особи (її керівних органів), в даному випадку це скріплення підписів на договорах поруки печаткою підприємств, за яку несе особисту відповідальність керівник підприємства, який є уповноваженою особою на укладення договорів.

25.05.2016р. Публічним акціонерним товариством «Діамантбанк» надано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, в якій заявник просить дослідити підписи директорів Приватного підприємства «Регіональна зерноторгівельна компанія», Приватного підприємства «Кропс», Приватного підприємства «Борисфен-Полігранд-Т», проставлені на договорах поруки № 086/2 та № 086/4. Аналогічні клопотання містять апеляційні скарги по даній справі.

Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідно до усього вищевказаного необхідність в призначені судової почеркознавчої експертизи по даній справі - відсутня. Доводи скаржників зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Херсонської області від 08.04.2016р. у справі №923/234/16 в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання недійсними договорів поруки відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим. У зв'язку з цим апеляційні скарги Приватного підприємства «Регіональна зерноторгівельна компанія», Приватного підприємства «Кропс», Приватного підприємства «Борисфен-Полігранд-Т» в частині оскарження рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання недійсними договорів поруки слід залишити без задоволення.

Судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для скасування або зміни рішення господарського суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Приватного підприємства «Регіональна зерноторгівельна компанія», Приватного підприємства «Кропс», Приватного підприємства «Борисфен-Полігранд-Т» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 08.04.2016р. по справі №923/234/16 в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання недійсними договорів поруки залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Н.М. Принцевська

ОСОБА_3