Постанова

від 10.08.2016 по справі 923/234/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 923/234/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Гольцової Л.А., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" на рішенняГосподарського суду Херсонської області від 08.04.2016 та постановуОдеського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 у справі№ 923/234/16 Господарського суду Херсонської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Діамантбанк" до 1. Приватного підприємства Багатогалузева фірма "Консоль" 2. Приватного підприємства "Стройкранінвест" 3. Приватного підприємства "Регіональна зерноторгівельна компанія" 4. Приватного підприємства "Кропс" 5. Приватного підприємства "Борисфен-Полігранд-Т" простягнення коштів та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Регіональна зерноторгівельна компанія" доПублічного акціонерного товариства "Діамантбанк" про визнання припиненою поруки за договором поруки № 086/2 від 29.07.2015 за зустрічним позовом Приватного підприємства "Регіональна зерноторгівельна компанія" доПублічного акціонерного товариства "Діамантбанк" про визнання недійсним договору поруки № 086/2 від 29.07.2015 за зустрічним позовом Приватного підприємства "Кропс" доПублічного акціонерного товариства "Діамантбанк" про визнання припиненою поруки за договором поруки № 086/2 від 29.07.2015 за зустрічним позовом Приватного підприємства "Кропс" доПублічного акціонерного товариства "Діамантбанк" про визнання недійсним договору поруки № 086/2 від 29.07.2015 за зустрічним позовом Приватного підприємства "Борисфен-Полігранд-Т" доПублічного акціонерного товариства "Діамантбанк" про визнання припиненою поруки за договором поруки № 086/4 від 07.09.2015 за зустрічним позовом Приватного підприємства "Борисфен-Полігранд-Т" доПублічного акціонерного товариства "Діамантбанк" про визнання недійсним договору поруки № 086/4 від 07.09.2015 за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом: Масеха Б.О., дов. від 06.10.2015 б/н

Агафонов А.В., ордер від 10.08.2016 ХМ № 019451

відповідача-1 за первісним позовом: не з'явилися

відповідача-2 за первісним позовом: Марченко І.П., дов. від 04.01.2016 № 1-01/16

відповідача-3 за первісним позовом: Дудченко В.М., дов. від 28.03.2016 б/н

відповідача-4 за первісним позовом: Дудченко В.М., дов. від 28.03.2016 б/н

відповідача-5 за первісним позовом: Дудченко В.М., дов. від 28.03.2016 б/н

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Діамантбанк" звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 07.04.2016) до Приватного підприємства Багатогалузева фірма "Консоль", Приватного підприємства "Стройкранінвест", Приватного підприємства "Регіональна зерноторгівельна компанія", Приватного підприємства "Кропс", Приватного підприємства "Борисфен-Полігранд-Т" про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за договором про надання кредиту у формі овердрафту № 086 від 29.07.2015 у сумі 9950895,83 грн., з яких: 9285662,33 грн. заборгованості по кредиту та 665233,50 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами.

Приватне підприємство "Регіональна зерноторгівельна компанія", Приватне підприємство "Кропс" та Приватне підприємство "Борисфен-Полігранд-Т" звернулися до суду із зустрічними позовами до Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" про визнання недійсними договорів поруки від 29.07.2015 № 086/2 і від 07.09.2015 № 086/4 та визнання припиненою поруки за вказаними договорами.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 08.04.2016 у справі № 923/234/15 (суддя Чернявський В.В.):

1. Задоволено позовні вимоги за первісною позовною заявою, спрямовані до Приватного підприємства Багатогалузева фірма "Консоль".

2. Стягнуто з Приватного підприємства Багатогалузева фірма "Консоль" на користь Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" 9285662 грн. 33 коп. боргу з повернення кредиту, 665233 грн. 50 коп. боргу за відсотками за користування кредитними коштами, 149263 грн. 43 коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Відмовлено в задоволенні первісної позовної заяви щодо вимог, спрямованих до Приватного підприємства "Стройкранінвест", Приватного підприємства "Регіональна зерноторгівельна компанія", Приватного підприємства "Кропс".

4. Відмовлено в задоволенні первісної позовної заяви щодо вимог, спрямованих до Приватного підприємства "Борисфен-Полігранд-Т".

5. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства "Регіональна зерноторгівельна компанія" про визнання недійсним договору поруки від 29.07.2015 № 086/2.

6. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства "Кропс" про визнання недійсним договору поруки від 29.07.2015 № 086/2.

7. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства "Борисфен-Полігранд-Т" про визнання недійсним договору поруки від 07.09.2015 № 086/4.

8. Задоволено зустрічний позов Приватного підприємства "Регіональна зерноторгівельна компанія" про визнання поруки припиненою.

9. Визнано припиненою поруку Приватного підприємства "Регіональна зерноторгівельна компанія" перед Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" за договором поруки від 29.07.2015 № 086/2.

10. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" на користь Приватного підприємства "Регіональна зерноторгівельна компанія" 1378 грн. на відшкодування судового збору.

11. Задоволено зустрічний позов Приватного підприємства "Кропс" про визнання поруки припиненою.

12. Визнано припиненою поруку Приватного підприємства "Кропс" перед Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" за договором поруки від 29.07.2015 № 086/2.

13. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" на користь Приватного підприємства "Кропс" 1378 грн. на відшкодування судового збору.

14. Задоволено зустрічний позов Приватного підприємства "Борисфен-Полігранд-Т" про визнання поруки припиненою.

15. Визнано припиненою поруку Приватного підприємства "Борисфен-Полігранд-Т" перед Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" за договором поруки від 07.09.2015 № 086/4.

16. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" на користь Приватного підприємства "Борисфен-Полігранд-Т" 1378 грн. на відшкодування судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 (колегія суддів у складі: головуючого судді Богатиря К.В., суддів Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.) апеляційні скарги Приватного підприємства "Регіональна зерноторгівельна компанія", Приватного підприємства "Кропс", Приватного підприємства "Борисфен-Полігранд-Т" залишено без задоволення; рішення Господарського суду Херсонської області від 08.04.2016 у справі № 923/234/16 в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання недійсними договорів поруки залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Діамантбанк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 08.04.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 у справі № 923/234/16 в частині відмови Приватному підприємству "Регіональна зерноторгівельна компанія", Приватному підприємству "Кропс" у задоволенні зустрічної позовної заяви про визнання недійсним договору поруки № 086/2 від 29.07.2015 та в частині відмови Приватному підприємству "Борисфен-Полігранд-Т" у задоволенні зустрічної позовної заяви про визнання недійсним договору поруки № 086/4 від 07.09.2015, передати справу в цій частині на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Так, скаржник вказує на те, що судами не було встановлено всіх фактичних обставин, пов'язаних з укладенням оспрюваних договорів поруки, безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань сторін про призначення судової експертизи, у зв'язку із чим суди не з'ясували, чи є договори поруки укладеними та чи можуть виступати предметом спору, зокрема і щодо визнання припиненою поруки за цими договорами.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-1 не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

29.07.2015 між Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" (далі - банк, кредитодавець) та Приватним підприємством Багатогалузева фірма "Консоль" (далі - позичальник) було укладено договір про надання кредиту у формі овердрафту № 086 від 29.07.2015, відповідно до умов якого кредитодавець установлює позичальнику з 29.07.2015 по 28.07.2016 включно ліміт овердрафту у розмірі 10 млн.грн. за поточним рахунком позичальника № НОМЕР_1 та в межах ліміту надає позичальнику кредитні кошти шляхом оплати його розрахункових документів при відсутності або недостатності коштів на рахунку (п. 1.1 договору).

Згідно із п. 1.2 договору за користування кредитними коштами позичальник сплачує 26% річних.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що строк безперервного користування кредитом в межах ліміту овердрафту за поточним рахунком встановлюється позичальнику не більше ніж на 30 календарних днів, після чого фактично отримані кредитні кошти підлягають поверненню шляхом забезпечення позичальником грошових надходжень на поточний рахунок в розмірі, достатньому для повного повернення фактичного отриманого кредиту та сплати процентів за ним, після чого кредит, на умовах та в порядку, встановленому цим договором, може бути отриманий позичальником знову.

Зобов'язання позичальника за кредитним договором № 086 від 29.07.2015 забезпечені договором поруки № 086/2 від 29.07.2015, укладеним Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" з Приватним підприємством "Стройкранінвест", Приватним підприємством "Регіональна зерноторгівельна компанія", Приватним підприємством "Кропс", громаданами ОСОБА_8 і ОСОБА_9, та договором поруки № 086/4 від 07.09.2015, укладеним Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" з Приватним підприємством "Борисфен-Полігранд-Т".

Як передбачено вказаними договорами поруки, дія договору закінчується належним виконанням боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору чи виконанням поручителем своїх зобов'язань за порукою. Строку, після закінчення якого порука припиняється, у вказаних договорах не наведено.

Як з'ясовано місцевим господарським судом на підставі виписки по рахунку, початком надання кредитних коштів є 30.07.2015, оскільки у цей день позичальник отримав 60000,00 грн. і ними оплатив банку комісійну винагороду за договором № 086 від 29.07.2015; станом по 14.08.2015 включно позичальник отримав у якості кредиту 9859938,79 грн., і станом на 28.08.2015 позичальник мав невиконане зобов'язання з повернення кредиту у сумі 9691205,47 грн., яке банком 31.08.2015 було винесено на прострочку. Однак в подальшому позивач сторнував вказану дату на 14.09.2015 посилаючись на п. 1.4.1 договору.

Судом встановлено, що станом на 06.04.2016 у позичальника наявна заборгованість перед банком у сумі 9285662,33 грн. за кредитом та 665233,50 грн. за відсотками за користування кредитом.

Встановивши, що 30 календарних днів використання ліміту кредиту розпочали перебіг з 30.07.2015, відповідно, закінчили - 28.08.2015, суд з 29.08.2015 у позичальника виникло зобов'язання повернути кредит та сплатити відмотки за користування ним.

Згідно із поштовим штемпелем на конверті, у якому позовна заява надійшла до суду, первісний позов заявлено 02.03.2016.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позов до поручителів пред'явлено зі спливом 6-місячного строку, передбаченого ст. 599 Цивільного кодексу України, у зв'язку із чим пред'явлені до поручителів вимоги задоволенню не підлягають. З цих же підстав місцевим господарським судом задоволено позови поручителів про визнання припиненою поруки за цими договорами.

Таким чином, судом першої інстанцій задоволено первісний позов в частині стягнення з Приватного підприємства Багатогалузева фірма "Консоль" 9285662,00 грн. заборгованості за кредитом та 665233,50 грн. заборгованості за відсотками.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

При цьому суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі.

Як передбачено ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з того, що позичальник не надав доказів повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповдіача-1 9285662,33 грн. заборгованості за кредитом та 665233,50 грн. заборгованості за відсотками.

Згідно із ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтями 553, 554 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Судом першої інстанції інстанцій встановлено, що дія договорів поруки закінчується належним виконанням боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору чи виконанням поручителем своїх зобов'язань за порукою. Строку, після закінчення якого порука припиняється, у вказаних договорах не наведено.

Умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у постанові від 17.09.2014 у справі № 6-53цс14.

Як встановлено п. 1.3 кредитного договору, строк безперервного користування кредитом в межах ліміту овердрафту за поточним рахунком встановлюється позичальнику не більше ніж на 30 календарних днів, після чого фактично отримані кредитні кошти підлягають поверненню шляхом забезпечення позичальником грошових надходжень на поточний рахунок в розмірі, достатньому для повного повернення фактичного отриманого кредиту та сплати процентів за ним.

Врахувавши вищенаведені норми законодавства та умови договору, встановивши, що початком надання кредитних коштів є 30.07.2015 і, відповідно, передбачений п. 1.3 кредитного договору, строк безперервного користування кредитом закінчився 28.08.2015 і з 29.08.2015 у позичальника виникло зобов'язання повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним, врахувавши, що позов про стягнення заборгованості з поручителів подано до суду 02.03.2016, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов до поручителів пред'явлено зі спливом 6-місячного строку, передбаченого ст. 599 Цивільного кодексу України.

При цьому місцевий господарський суд мотивовано визнав безпідставним сторнування позивачем дати винесення зобов'язання з повернення кредиту на прострочку на 14.09.2015 відповідно до п. 1.4.1 кредитного договору, оскільки вказані дії не відповідають п. 1.3 кредитного договору і фактичним обставинам справи, яким підтверджується виникнення у відповідача-1 зобов'язання повернути кредит та сплатити відсотки 29.08.2015, тобто до дати перегляду ліміту овердрафту.

Вирішуючи спір в частині зустрічних позовних вимог про визнання недійсними договору поруки № 086/2 від 29.07.2015 між Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" та Приватним підприємством "Стройкранінвест", Приватним підприємством "Регіональна зерноторгівельна компанія", Приватним підприємством "Кропс" та договору поруки № 086/4 від 07.09.2015 між Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" та Приватним підприємством "Борисфен-Полігранд-Т", суди попередніх інстанцій виходили з того, що договори поруки містять підписи директорів цих товариств та скріплені їх печатками; відтиски печаток на цих договорах поручителі не оспорюють, доказів незаконного використання печаток, проведення службового розслідування за фактом незаконного використання печатки, викрадення, втрати або іншого вибуття печатки з володіння відповідачів, а також доказів звернення до правоохоронних органів за фактом викрадення, втрати чи незаконного використання печатки відповідачами не надано; вперше про невизнання підписів керівників на договорах поруки відповідачами заявлено під час розгляду справи та відповідачі не заперечували укладення договорів у відповідь на листи вимоги банку, що виправдано було б від них очікувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши обставини на яких ґрунтуються вимоги позивачів за зустрічними позовами про недійсність договорів поруки, взявши до уваги, що договори поруки скріплені відбитками печаток підприємств, справжності яких вони не оспорюють, та відсутність доказів незаконного використання печаток, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, про відсутність підстав для визнання договорів поруки недійсними, у зв'язку із чим обґрунтовано відмовили у задоволенні зустрічних позовів.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, зазначених висновків не спростовують та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання скаржника на те, що апеляційним судом безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи, у зв'язку із чим не було перевірено, чи є договори поруки укладеними, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки на сторони покладено обов'язок доказування обставин, на які вони посилаються як на підстави своїх вимог і заперечень. При цьому, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування . Разом з тим, суди, з урахуванням всіх обставин справи та враховуючи суперечливість доводів сторін щодо підписання договорів неуповноваженими особами, що відображено у прийнятих судових рішення, дійшли висновку про недоведеність сторонами зазначених обставин та спростування таких доводів іншими доказами у справі.

З огляду на встановлені обставини та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 08.04.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 у справі № 923/234/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Т. Барицька

Л. Гольцова