Ухвала

від 24.05.2016 по справі 823/3311/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" травня 2016 р. м. Київ К/800/10361/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Нор А.Г.

відповідача - Радченко О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015

у справі № 823/3311/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор»

до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 0002452200 від 24.10.2014.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.12.2014 в задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного адміністративного суду - без змін, як законне та обґрунтоване.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про реорганізацію відповідача із Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на правонаступника - Золотоніську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Черкаській області.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Шполянська кондитерська фабрика» за період січень-червень 2014 року та з ТОВ «Ензо Трейд» за період червень-липень 2014 року, складено акт № 327/23-13-2200/31082518 від 10.10.2014, в якому зафіксовано порушення: п. 198.1, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено сплачу до бюджету податку на додану вартість у розмірі 1 142 571 грн., в т.ч.: за червень 2014 року на 528 373 грн., за липень 2014 року на 614 198 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 24.10.2014 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002452200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 713 857 грн., в т.ч.: 1 142 571 грн. основного платежу та 571 286 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Під час проведення перевірки, податковим органом використано акти ДПІ у Печерському районі м. Києва від 24.07.2014 № 2056/26-55-22-10/39195290 та від 01.09.2014 № 2677/26-55-22-10/39195290, згідно з якими зустрічну звірку ТОВ «Ензо Трейд» неможливо провести, у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням (01004, м. Київ, вул. Крутий узвіз, буд. 6/2 А); на момент проведення зустрічної звірки підприємство має стан платника - 9 «Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням»; та використано податкову звітність ТОВ «Ензо Трейд», в результаті чого встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, автомобільний та інший транспорт, а також устаткування, необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, у зв'язку з чим зроблено висновок, що позивачем не підтверджено належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами придбання товару у ТОВ «Ензо-Трейд», перевезення товару, прийняття товару на склад та його вибуття зі складу, використання товару у власній господарській діяльності, оплату товару.

Матеріалами справи встановлено, що 05.06.2014 між ТОВ «Ензо Трейд» (продавець) і ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» (покупець) укладено договір № 36 купівлі-продажу, згідно якого продавець зобов'язується продати перелік продукції, асортимент і кількість якої обумовлюються в Додатку, який є невід'ємною частиною даного Договору; покупець зобов'язаний прийняти товарно-матеріальні цінності і оплатити їх на умовах, визначених в даному договорі; покупець набуває права власності на товар та несе всі пов'язані з цим ризики з моменту безпосередньої передачі ТМЦ продавцем покупцю.

Відповідно до Додатку 1 до Договору купівлі-продажу № 36 від 05.06.2014 продавець передає, а покупець приймає наступні ТМЦ: плівку термоусадочну, навіски, ковпачки, коробки, етикетки горілки «Четвертинка завітна»; загальна вартість товару з ПДВ 3 170 237,04 грн.

За Додатком 2 до Договору передано: котел універсальний, обв'язку контура «dy 125» + буфер 6 м. куб.; загальна вартість товару з ПДВ 3 685 186,85 грн.

На підтвердження виконання договору до суду були надані видаткова та податкова накладні, товарно-транспортні накладні на перевезення товару.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що товар за договором не був оплачений; позивачем не надано доказів перевірки кількості та якості придбаного товару, його переміщення, прибуття та вибуття зі складу, докази використання придбаного товару у власній господарській діяльності, не доведено у повному обсязі зміни майнового стану по укладеному правочину; наявні в матеріалах справи докази свідчать про неможливість виконання ТОВ «Ензо Трейд» своїх зобов'язань за укладеним з позивачем договором в силу відсутності основних засобів, необхідного обладнання, а також кваліфікованої робочої сили.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що податкові накладні, видані ТОВ «Ензо Трейд» оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства; ТОВ «Ензо Трейд» на час укладення та виконання спірного договору було зареєстроване юридичною особою та мало спеціальну податкову правосуб'єктність.

Однак, суд касаційної інстанції вважає судове рішення апеляційного адміністративного суду необґрунтованим та таким, що прийняте передчасно, з огляду на наступне.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення вказаним вимогам не відповідає.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 44.1 ст. 44 зазначеного Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вищевказане визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відтак, для правильного вирішення спору суду апеляційної інстанції необхідно встановити чи відбулося фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом (ТОВ «Ензо Трейд»), які могли спричинити реальні зміни майнового стану підприємства, та чи спричинили вони реальні зміни в майновому стані платника податків; перевірити наявність у товариства під час здійснення зазначених господарських операцій транспортних засобів, трудових ресурсів та відповідно до встановлених обставин зробити мотивований висновок щодо реальності проведених операцій.

Крім того, встановленню підлягає також наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, а також зв'язок між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів, що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Судами попередніх інстанцій не досліджено факт надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів, що придбані платником податку у ТОВ «Ензо Трейд»».

В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку; придбання товарів, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримання податкової вигоди, або те, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентом, який не виконує своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи; справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції не виконав покладених на нього функцій і не перевірив належним чином законність рішення суду першої інстанції, тому постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити по даній справі заміну відповідача - Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на правонаступника - Золотоніську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Черкаській області.

Касаційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний