Постанова

від 30.05.2016 по справі 813/185/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2016 року № 813/185/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З,

секретар судового засідання Іванес Х.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо-Буд» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріо-Буд» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000062201/480 та № 0000052201/429 від 15.01.2016 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не порушив вимоги податкового законодавства, оскільки господарські операції ТзОВ «Ріо-Буд» з його контрагентами є реальними, товарними, а помилкові висновки відповідача базуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Вказано, що до перевірки податковому органу надано усі первинні документи, які відповідають критеріям первинного документу, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарської діяльності позивача, проте вони не були прийняті до уваги податковим органом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Додатково пояснив, що висновки перевірки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, не відповідають фактичним обставинам, матеріалам фінансово-господарської діяльності підприємства, документам бухгалтерського та податкового обліку. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує в повному обсязі з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо-Буд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із : ПП «Проект-інвест», ТОВ «ККМ-Схід», ТОВ «Проект-інвест 1», ТОВ «Проект-інвест 2», ТОВ «Натура Ексім», ПП «Ромо», ПП «Ігор та Фабіо»,ТОВ «Інтеграл менеджмент», ТОВ «Агрологістик», ТОВ «Сантехніка та механізація», ТОВ «Агросмарт-70», ТОВ «Стеко Інвест-79», ТОВ «Октавія-ЛТД», ТОВ «Неаполітана-16», ПП «Прикарпаття Акцент», ТОВ «Інтеграл логістик», ТОВ «Немо Етієне», ПП «Джанго Будсервіс», ПП «Львівавторем», ТОВ «БК» Інстал Плюс», ТОВ «Відпочинок в Карпатах», ТОВ «Асфалті ОСОБА_3Н.», ТОВ «Будівельне управління Карпатспецбуд», ПП «Метінвест-80», ТОВ «Каскад Карпати-44» за період з 01.01.2014 р по 31.10.2015 р.

За результатами перевірки встановлено порушення підприємством п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України (далі ПК України) завищено податковий кредит по розрахунках з ПП «Проект-інвест» (ЄДРПОУ 39051162) за перевірений період на 128236,57 грн., ТОВ «Агросмарт-70» (ЄДРПОУ 39355230) за перевірений період на 51166,31 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2014 на 18942 грн., липень 2014 на 19404 грн., серпень 2014 на 16770 грн., вересень 2014 на 24294., жовтень 2014 на 20196 грн., листопад 2014 на 20476 грн., грудень 2014 на 2511 грн., січень 2015 на 9594 грн, лютий 2015 на 14302 грн., березень 2015 на 11028 грн., квітень 2015 на 13033 грн., червень 2015 на 637 грн., серпень 2015 на 161 грн., вересень 2015 на 81 грн., жовтень 2015 на 7975 грн; п.44.1 ст.44, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України завищено витрати на 607046,72 грн. по розрахунках з ПП «Проект-інвест», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 р на 109268 грн.

На підставі встановлених порушень 15.01.2016 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000062201/480 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 224 255,00 грн. (за основним платежем - 179 404 грн., за штрафними санкціями - 44 851 грн.) та податкове повідомлення-рішення № 0000052201/429 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 136 585,00 грн. (за основним платежем 109 268 грн., за штрафними санкціями - 27 317 грн.).

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, вказані рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Як встановлено судом з матеріалів справи, між ТзОВ «Ріо Буд» (Замовник) та ПП «Проект-інвест» (Підрядник) укладено ряд договорів підряду, а саме :

- договір підряду №21/05-14 від 21.05.2014 року, згідно якого підрядник зобов»язується своїми силами (з правом залучення третіх осіб- субпідрядників) і матеріально-технічними засобами по завданням замовника виконати роботи по влаштуванню плитки на підлогу та стіну 1-4 поверхів в ТОЦ на пл..Соборній 14-15 у м.Львів, а замовник зобов»язується створити підряднику необхідні умови для виконання робіт, прийняти їх результат і сплатити обумовлену цим договором ціну;

- договір підряду №22/09-14 від 22.09.2014 року, згідно якого підрядник зобов»язується своїми силами (з правом залучення третіх осіб- субпідрядників) і матеріально-технічними засобами по завданням замовника виконати роботи по ремонту офісних приміщень, розташованого за адресою :м.Львів, вул..Шептицьких,26 а замовник зобов»язується створити підряднику необхідні умови для виконання робіт, прийняти їх результат і сплатити обумовлену цим договором ціну;

Виконання наведених вище робіт на зазначених у договорах об'єктах засвідчене сторонами шляхом підписання актів та довідок про вартість виконаних будівельних робіт.

Також, судом встановлено, що ТзОВ «Ріо Буд» (Замовник) та ПП «Проект-інвест» (Підрядник) укладено ряд договорів на виконання робіт, а саме:

- договір на виконання робіт №20/05-14 від 20.05.2014 р, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов»язується на власний ризик та власними силами або із залучення третіх осіб (субпідрядників) виконати роботи на об»єкті замовника за адресою : м.Львів, вул.Б.Хмельницького,212 корпус №2 ремонтні роботи відповідно до погодженої кошторисної документації;

- договір на виконання робіт №04/08-14 від 04.08.2014 р, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов»язується на власний ризик та власними силами або із залучення третіх осіб (субпідрядників) виконати роботи на об»єкті замовника за адресою : м.Львів, вул.Городоцька,282, оздоблювальні роботи відповідно до погодженої кошторисної документації.

Виконання наведених вище робіт на зазначених у договорах об'єктах засвідчене сторонами шляхом підписання актів та довідок про вартість виконаних будівельних робіт.

В судовому засіданні судом встановлено, що між ТзОВ «Ріо-Буд» (покупець) та ПП «Проект-інвест» (продавець) укдажено договір поставки №22/05-14 від 22.05.2014 р, відповідно до якого Покупець зобов»язується продати та передати у власність покупця будівельні матеріали та інші матеріали і товари, а покупець зобов»язується прийняти продукцію та оплатити її вартість. Поставка продукції здійснюється зі складу продавця, з попереднім узгодженням умов і ціни кожної поставки. Ціна договору складає суму вартості фактично поставлених партій продукції на протязі дії договору , згідно з накладними.

На виконання умов цього договору, ПП «Проект-Інвест» виписано ряд видаткових накладних : РН-0000120 від 18.09.2014 р, РН-0000069 від 26.08.2014 р, РН-0000051 від 07.08.2014 р.

Факт здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими ПП «Проект-Інвест» податковими накладними №13,14 від 09.06.2014 р, №15 від 10.06.2014 р, №41 від 01.07.2014 р, №40 від 07.07.2014 р, №41 від 15.07.2014 р, №51,56 від 07.08.2014 р, №53 від 08.08.2014 р,№60,69 від 26.08.2014 р, №146 від 15.09.2014 р, №120 від 18.09.2014 р,№147 від 23.09.2014 р, №164 від 24.09.2014 р, №145 від 12.09.2014 р, №162 від 02.10.2014 р, №163 від 03.10.2014 р, №165 від 08.10.2014 р, №266 від 03.11.2014 р, №267 від 11.11.2014 р, №275 від 19.11.2014 р, №283 від 26.11.2014 р, №344 від 18.12.2014 р, №343 від 05.12.2014 р, №342 від 08.12.2014 р.

Також за вказаний період ТзОВ «Ріо-Буд» (замовник) мав відносини з ТОВ «Агросмарт-70» (підрядник) та уклав договір підряду №15/12-15 від 15.12.2014 р, згідно якого підрядник зобов»язується своїми силами (з правом залучення третіх осіб-субпідрядників) і матеріально-технічними засобами по завданням замовника виконати роботи по ремонту офісних приміщень, розташованого за адресою : м. Львів, вул. Шептицьких,26, а замовник зобов»язується створити підряднику необхідні умови для виконання робіт, прийняти їх результат і сплатити обумовлену цим договором ціну.

Виконання наведених вище робіт на зазначених у договорі об'єкті засвідчене сторонами шляхом підписання актів та довідок про вартість виконаних будівельних робіт.

На виконання умов договору, ТОВ «Агросмарт-70» виписано ряд видаткових накладних : РН-0000012 від 15.01.2015 р, РН-0000039 від 05.02.2015 р, РН-0000222 від 19.06.2015 р, РН-0000247 від 10.08.2015 р, РН-0000279 від 30.09.2015 р.

Факт здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими ТОВ «Агросмарт-70» податковими накладними №8 від 15.01.2015 р, №7, 17 від 26.01.2015 р, №12 від 27.01.2016 р, №23 від 29.01.2015 р, №25 від 02.02.2015 р, №39 від 05.02.2015 р, №49 від 17.02.2015 р, №50 від 18.02.2015 р, №54 від 24.02.2015 р, №200,202,204 від 23.03.2015 р,№222 від 19.06.2015 р, №247 від 10.08.2015 р, №279 від 30.09.2015 р, №287 від 08.10.2015 р, №296 від 21.10.2015 р.

З акту перевірки вбачається, що податковий орган прийшов до висновку про порушення ТОВ «Ріо-Буд» податкового законодавства на підставі того, що контрагенти ПП «Проект-Інвест» та ТОВ «Агросмарт-70» відсутні за місцезнаходженням, про що державним реєстраторам надіслано повідомлення про відсутність юридичних осіб за місцезнаходженням, відповідно податковий орган дійшов висновку, що правочини між ТОВ «Ріо-Буд» та цими товариствами є безтоварними по ланцюгу вигодонабувача. Фактичне здійснення господарських операцій, як наслідок така діяльність спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту. Зазначено, що при перевірці підприємством не доведена реальність операцій, не підтверджено реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності та свідчить про відсутність умов для відповідної господарської, економічної діяльності.

Суд зазначає, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, які містяться у таких документах.

Доводи контролюючого органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Неможливість проведення зустрічної звірки контрагента платника не є імперативною ознакою протиправності діяльності такого суб'єкта господарювання та не може розцінюватись як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних таким суб'єктом.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо формування відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Відсутність у розпорядженні контролюючого органу документів суб'єкта господарювання або необізнаність контролюючого органу про його діяльність не є безумовною підставою для висновку про нікчемність всіх угод, укладених таким суб'єктом господарювання, а тим більше для висновку про настання у зв'язку з цим несприятливих наслідків для його контрагентів. Норми чинного законодавства не містять положень про те, що незнаходження суб'єкта господарювання за місцезнаходженням на момент проведення перевірки контролюючим органом, а також факт ненадання таким суб'єктом документів для перевірки є прямим та достатнім свідченням про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Сам по собі факт допущення, за переконанням контролюючого органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) №742/11/13-11 зазначено, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.27, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормамиПК України.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими контролюючий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем витрат до валових витрат та сум ПДВ до податкового кредиту, постачальник включений до ЄДР та має свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених в ЄДР, за умови необізнаності щодо викладеного.

Поряд з цим, слід враховувати вимоги ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. ОСОБА_3 особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як уже зазначено вище, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача зареєстровані як юридичні особи в ЄДР.

Отже, враховуючи вище викладені норми та з'ясовані обставини, суд вважає, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники ПДВ, оформлені договорами, які не визнані у судовому порядку недійсними, а також підтверджені первинними документами, зокрема, податковими накладними, тобто, позивачем виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

Суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за виконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента для одержання незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Поряд з цим, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податків, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які могли допустити його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю його контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, суд прийшов до висновку, що висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю позивача та його контрагентів з мотивів неспрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є такими, що ґрунтуються на припущеннях. У ході судового розгляду справи відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з абзацом 2 п. 2.1, п. 2.15, п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

З урахуванням викладеного, формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, за переконанням суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Отже, з огляду на встановлені судом у ході розгляду справи обставини, викладені в акті перевірки висновки суд вражає необґрунтованими, а оскаржувані рішення, як наслідок, безпідставними, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо-Буд» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 15 січня 2016 року № 0000062201/480 та № 0000052201/429.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю (м.Львів, вул..Б.Хмельницького,172, ЄДРПОУ 36182933) 5 412,60 грн. (п»ять тисяч чотириста дванадцять гривень 60 коп.) судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 01 червня 2016 року.

Суддя Гулкевич І.З.