Рішення

від 26.05.2016 по справі 910/1146/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2016Справа № 910/1146/15-г

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Приватного підприємства "Торговий дім "Кодіс-Сервіс"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Пологівський хімічний завод "Коагулянт",

Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

про визнання договору про відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 р. недійсним

за участю представників:

від позивача:Кравченко Ю.В.- представник за довіреністю б/н від 04.06.2014 р. від відповідача -1:Родько О.А.- представник за довіреністю № 08-937 від 15.05.2015 р. від відповідача -2:Герасименко І.В. - представник за довіреністю № 3 від 12.04.2016 р.

В С Т А Н О В И В:

До господарського суду міста Києва звернулось Приватне підприємство "Торговий дім "Кодіс-Сервіс" (далі - ПП "ТД "Кодіс-Сервіс") з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Пологівський хімічний завод "Коагулянт" (далі - ТДВ "ПХЗ "Коагулянт") та Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - ПАТ "АК "Київводоканал") про визнання договору відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 р. недійсним.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказаний трьохсторонній договір, який укладений між ТДВ "ПХЗ "Коагулянт", ПАТ "АК "Київводоканал" та ПП "Торговий дім "Кодіс-Сервіс", не був підписаний з боку ПП "ТД "Кодіс-Сервіс", оскільки директор Меженський О.М. перебував в цей час за кордоном, а печатка ПП "ТД "Кодіс-Сервіс" знаходилась в уповноваженого представника позивача.

Посилаючись на ст.ст. 203, 215 ЦК України, позивач вважає договір відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 р. таким, що вчинений всупереч діючому законодавству, та просить визнати його недійсним.

У судовому засідання представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача-1 - ТДВ "Пологівський хімічний завод "Коагулянт" проти позову заперечив, зазначив, що позивач посилається на формальне порушення закону, що не є підставою для його задоволення, спірний договір відступлення права вимоги був підписаний уповноваженою на те статутом та законом особою - директором ПП "Торговий дім "Кодіс-Сервіс" Меженським О.М., а справжність даного підпису засвідчена печаткою цього підприємства. З цих підстав просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача-2 - ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" позов також не визнав та вказав, що матеріалами справи не спростовано факт підписання директором ПП "Торговий дім "Кодіс-Сервіс" Меженським О.М. спірного договору. При цьому наявність у представника "ТД "Кодіс-Сервіс" Кравченка Ю.В. печатки підприємства, а також необізнаність Меженського О.М. про укладення спірного договору не свідчить про те, що договір є недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.04.2015 р. у справі було призначено судову почеркознавчу та технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.05.2016 р. провадження у даній справі поновлено у зв'язку із поверненням справи до господарського суду міста Києва з висновком експерта.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.12.2013 року між позивачем - ПП "Торговий дім "Кодіс-Сервіс" (покупець) та відповідачем-1 - ТДВ "Пологівський хімічний завод "Коагулянт" (постачальник) був укладений договір поставки продукції № 005-099-GA13, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується протягом строку дії договору поставити продукцію - сульфат алюмінію технічний очищений (кусковий 1 сорту) з вмістом основного продукту не менше 16 % по Al 2О 3 , а покупець зобов'язується прийняти таку продукцію та оплатити її вартість. Загальна вартість договору складає 8 750 000,00 грн. (п. 2.2 договору).

Також 24.01.2014 року між позивачем - ПП "Торговий дім "Кодіс-Сервіс" (постачальник) та відповідачем-2 - ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" (покупець) був укладений договір поставки сульфату алюмінію № 78/24/14-4, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити коагулянт (алюміній сірчанокислий з вмістом не менше 16 % по Al 2О 3 ). Загальна сума даного договору становить 33 830 000,00 грн. (п. 2.2 договору).

Отже, судом встановлено, що відповідно до зазначених договорів позивач виконував посередницьку функцію між виробником продукції (ТДВ "ПХЗ "Коагулянт") та кінцевим споживачем (ПАТ "АК "Київводоканал") та отримував дохід у вигляді різниці між ціною товару виробника та кінцевою ціною, за якою кінцевий споживач купував продукцію.

Як зазначає позивач, під час перегляду Київським апеляційним судом міста Києва рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2014 р. у справі № 910/11599/14 за позовом ПП "Торговий дім "Кодіс-Сервіс" про стягнення з ПАТ "АК "Київводоканал" заборгованості у сумі 2 837 499,18 грн. за договором поставки сульфату алюмінію № 78/24/14-4 від 24.01.2014 р., позивачу стало відомо про існування укладеного між ТДВ "ПХЗ "Коагулянт" (первісним кредитором), ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" (новим кредитором) та ПП "ТД "Кодіс-Сервіс" (боржником) договору про відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 р. (далі - спірний договір).

Згідно з п.п. 1.1, 1.2 цього договору первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові відповідно до договору поставки продукції № 005-099-GA13 від 09.12.2013 р. щодо стягнення грошових коштів з боржника у сумі 1 039 500,00 грн. за поставлену продукцію - сульфат алюмінію зі вмістом основного продукту не менше 16 % по Al 2О 3 , загальною вагою 594 тонни згідно з договором поставки.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за ним (п. 6.1 договору).

Розглядаючи спір по суті та перевіряючи доводи позивача, господарський суд виходив з наступного.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме - зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивач оскаржує договір відступлення права вимоги з тих підстав, що він суперечить чинному законодавству, а саме - ст. 207 ЦК України, оскільки містить підроблений підпис, а значить цей договір не підписаний уповноваженою особою (директором ПП "Торговий дім "Кодіс-Сервіс").

Статтею ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як вбачається з матеріалів справи, договори поставки сульфату алюмінію № 005-099-GA13 від 09.12.2013 р. та № 78/24/14-4 від 24.01.2014 р., за якими виникли зобов'язання, що у подальшому стали предметом відступлення права вимоги, були укладені сторонами у письмовій формі. Спірний договір також був укладений у простій письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

З матеріалів справи вбачається, що у спірному договорі про відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 р. з боку позивача стоїть підпис директора ПП "Торговий дім "Кодіс-Сервіс" Меженського О.М., а з інших сторін - представників ТДВ "Пологівський хімічний завод "Коагулянт" та ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал".

При цьому позивач, як у позові, так і в судовому засіданні, наполягав на тому, що спірний договір директор ПП "Торговий дім "Кодіс-Сервіс" Меженський О.М. не підписував.

Суд перевіряючи такі доводи позивача, вважав за необхідне призначити у справі судову почеркознавчу та технічну експертизу для ідентифікації виконавця підпису та печатки у договорі про відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 р. з боку ПП "Торговий дім "Кодіс-Сервіс", виконання якої було доручено Київському НДІСЕ.

За результатами проведеного судово-почеркознавчого дослідження висновком експертів № 1753/16-32/1754/16-33 від 18.04.2015 р. було встановлено, що підпис від імені директора ПП "Торговий дім "Кодіс-Сервіс" Меженського О.М., що міститься в графі «боржник» у рядку під друкованим записом «директор» у договорі про відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 р., виконано не Меженським Олександром Миколайовичем, а іншою особою з наслідуванням підпису Меженського О.М.

Також згідно з цим же висновком в частині судово-технічного дослідження експертами встановлено, що відтиск печатки від імені ПП "Торговий дім "Кодіс-Сервіс" нанесений не печаткою ПП "Торговий дім "Кодіс-Сервіс", порівняльні зразки якої надано на дослідження експертам.

Вказані експертні висновки суд приймає у якості належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, що узгоджуються і з матеріалами справи та іншими доказами у їх сукупності, на підставі чого у задоволенні клопотань ПАТ "АК "Київводоканал" про виклик судового експерта у судове засідання та призначення повторного експертного дослідження суд відмовив, як у необґрунтованих, при тому що експерти надали відповіді на всі поставлені перед ними питання. Також суд відхилив клопотання відповідача-2 про виклик керівника ПП "Торговий дім "Кодіс-Сервіс" Меженського О.М. у судове засідання, оскільки, аналогічне клопотання про його виклик вже вирішувалося судом та було задоволено (ухвала від 12.03.2015 р.) при вирішенні питання про призначення експертизи по даній справі, але виконане не було, а також виходячи з того, що виклик вказаної особи затягне розгляд справи на тривалий час з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів про відсутність Меженського О.М. в Україні на час розгляду справи.

Отже, на підставі висновків судової почеркознавчої та технічної експертизи суд встановив, що договір про відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 р. не був підписаний директором ПП "Торговий дім "Кодіс-Сервіс" Меженським О.М.

Вказана обставина підтверджується також повідомленням позивача № 01-05/04 від 21.04.2014 р., направленим відповідачу-1 із запереченнями проти передачі на користь ПАТ "АК "Київводоканал" права вимоги на суму 1 039 500 грн., що виникло за договором поставки продукції № 005-099-GA13 від 09.12.2013 р., та проти укладення договору відступлення № 546/24/14-14 від 12.05.2014 р., за яким позивач не надав згоду на таке відступлення (передував спірному договору, але не був погоджений).

Крім того, про позицію ПП "ТД "Кодіс-Сервіс" щодо категоричної відмови від підписання угоди про переуступку права вимоги свідчать нотаріально завірені заяви Меженського О.М. від 31.10.2014 р. та 27.02.2015 р., з яких вбачається, що починаючи з 19.06.2014 р. ним, як директором, не підписувався жоден договір з іншими суб'єктами господарювання, зокрема, договір про відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 р., на якому міститься підпис директора Меженського О.М. з ознаками підробки.

За таких обставин суд відхиляє доводи відповідача-2 про те, що 02.09.2014 р. до ПАТ "АК "Київводоканал" надійшов лист від директора ПП "ТД "Кодіс-Сервіс" з повідомленням про підписання ним договору № 01/08-14 від 01.08.2014 р. про відступлення права вимоги та проханням проводити подальші розрахунки відповідачами самостійно без участі позивача.

Зазначені обставини, встановлені у судовому засіданні, мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору про визнання договору недійсним.

Як вже зазначалось, у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Отже, не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

Згідно з п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

Згідно з ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. А за змістом ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся), що передбачено ч. 8 ст. 181 ГК України.

Отже, враховуючи у даному випадку той факт, що спірний договір відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 р. не був підписаний з боку ПП "Торговий дім "Кодіс-Сервіс" директором Меженським О.М., а відтиск печатки від імені ПП "Торговий дім "Кодіс-Сервіс", нанесений не печаткою даного підприємства, суд вважає, що на час укладення цього договору сторонами не досягнуто згоди на його укладення та не погоджено істотних умов вказаного договору, тобто спірний договір не був укладений.

Щодо виконання спірного договору суд встановив наступне.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що протягом 30 календарних днів з моменту набрання чинності цим договором новий кредитор повинен перерахувати на поточний рахунок первісного кредитора суму, вказану у п. 2.1 договору (1 039 500,00 грн.), а первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги до боржника в день підписання цього договору (п. 4.1 договору).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору сторони не здійснили дій, передбачених пунктами 2.1, 4.1 договору відступлення права вимоги, тобто оплати переданого право вимоги ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" не здійснило, зі свого боку ТДВ "Пологівський хімічний завод "Коагулянт" документів, які підтверджують вказане право вимоги до боржника, не передало. Вказані обставини свідчать про відсутність фактичного виконання сторонами спірного договору, що також підтверджує факт неукладення договору відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 р. між сторонами.

Згідно з п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Отже, з урахуванням викладеного, зважаючи на встановлені обставини у справі та наведені приписи чинного законодавства, суд приходить до висновку, що договір відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 р. не є укладеним (вчиненим), а тому не може бути визнаний недійсним, на підставі чого суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ПП "Торговий дім "Кодіс-Сервіс" про визнання договору недійсним.

Згідно статті 49 ГПК України у зв'язку із відмовою у задоволенні позову витрати по сплаті судового збору та вартості експертного дослідження, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32 - 35, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд м. Києва

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Приватного підприємства "Торговий дім "Кодіс-Сервіс" до Товариства з додатковою відповідальністю "Пологівський хімічний завод "Коагулянт", Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про визнання договору про відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 р. недійсним.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні в присутності представників сторін 26 травня 2016 року.

Повний текст рішення підписаний 31 травня 2016 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.