Постанова

від 20.09.2016 по справі 910/1146/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2016 р. Справа№ 910/1146/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Кравченко Ю.В. (довіреність №646 від 04.06.2014 р., №1064 від 06.09.2016 р.)

від відповідача 1 - Родько О.А. (довіреність №08-1315 від 23.05.2016 р.)

від відповідача 2 - Андрієвська О.В. (довіреність №497 від 01.07.2016 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

на рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2016 р.

у справі №910/1146/15-г (суддя Головіна К.І.)

за позовом Приватного підприємства «Торговий дім Кодіс-Сервіс»

до 1. Товариства з додатковою відповідальністю «Пологівський хімічний завод «Коагулянт»

2. Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

про про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Торговий дім Кодіс-Сервіс» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю «Пологівський хімічний завод «Коагулянт» та Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №01/08-14 від 01.08.2014 р., укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю «Пологівський хімічний завод «Коагулянт», Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» та Приватним підприємством «Торговий дім Кодіс-Сервіс».

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.05.2016 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав не укладення договору про відступлення права вимоги №01/08-14 від 01.08.2014 р. та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі з підстав необґрунтованості позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та наявним в ній доказам, таким, що прийнято з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача 2, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати з підстав не укладення договору про відступлення права вимоги №01/08-14 від 01.08.2014 р. та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі з підстав необґрунтованості позовних вимог.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати з підстав не укладення договору про відступлення права вимоги №01/08-14 від 01.08.2014 р. та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі з підстав необґрунтованості позовних вимог.

В ході розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції скаржником було заявлено клопотання про виклик у судове засідання судового експерта, яке було задоволено колегією суддів, експерта було викликано.

Також, скаржником було заявлено клопотання про виклик у судове засідання попереднього керівника ПП «Торговий дім «Кодіс-Сервіс» ОСОБА_5 Колегія суддів, вислухавши думку представників сторін, які були присутні у судовому засіданні, не знаходить підстав для задоволення вказаного клопотання у зв'язку з його необгрунтованістю та безпідставністю.

Крім того, скаржником неодноразово подавалось клопотання про призначення повторної судової експертизи. Колегія суддів, вислухавши думку представників сторін, які були присутні у судовому засіданні, не знаходить підстав для задоволення вказаного клопотання у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

09.12.2013 р. ПП «Торговий дім «Кодіс-Сервіс» (покупець) та ТДВ «Пологівський хімічний завод «Коагулянт» (постачальник) був укладений договір поставки продукції № 005-099-GA13, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується протягом строку дії договору поставити продукцію - сульфат алюмінію технічний очищений (кусковий 1 сорту) з вмістом основного продукту не менше 16 % по Al2О3, а покупець зобов'язується прийняти таку продукцію та оплатити її вартість. Загальна вартість договору складає 8750000,00 грн. (п. 2.2 договору).

24.01.2014 р. між ПП «Торговий дім «Кодіс-Сервіс» (постачальник) та ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» (покупець) був укладений договір поставки сульфату алюмінію № 78/24/14-4, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити коагулянт (алюміній сірчанокислий з вмістом не менше 16 % по Al2О3). Загальна сума даного договору становить 33830000,00 грн. (п. 2.2 договору).

Отже, відповідно до зазначених договорів позивач виконував посередницьку функцію між виробником продукції (ТДВ «ПХЗ «Коагулянт») та кінцевим споживачем (ПАТ «АК «Київводоканал») та отримував дохід у вигляді різниці між ціною товару виробника та кінцевою ціною, за якою кінцевий споживач купував продукцію.

Як зазначає позивач, під час перегляду Київським апеляційним судом міста Києва рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2014 р. у справі № 910/11599/14 за позовом ПП «Торговий дім «Кодіс-Сервіс» про стягнення з ПАТ «АК «Київводоканал» заборгованості у сумі 2837499,18 грн. за договором поставки сульфату алюмінію № 78/24/14-4 від 24.01.2014 р., позивачу стало відомо про існування укладеного між ТДВ «ПХЗ «Коагулянт» (первісним кредитором), ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» (новим кредитором) та ПП «ТД «Кодіс-Сервіс» (боржником) договору про відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 р. (далі - спірний договір).

Згідно п.п. 1.1, 1.2 договору про відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 р., первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові відповідно до договору поставки продукції № 005-099-GA13 від 09.12.2013 р. щодо стягнення грошових коштів з боржника у сумі 1039500,00 грн. за поставлену продукцію - сульфат алюмінію зі вмістом основного продукту не менше 16 % по Al2О3, загальною вагою 594 тонни згідно з договором поставки.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за ним (п. 6.1 договору).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

За приписом ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ст. 203 ЦК України).

Позивач оскаржує договір відступлення права вимоги з тих підстав, що він суперечить чинному законодавству, а саме - ст. 207 ЦК України, оскільки містить підроблений підпис, а значить цей договір не підписаний уповноваженою особою - директором ПП «Торговий дім «Кодіс-Сервіс».

Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як вбачається з матеріалів справи, договори поставки сульфату алюмінію № 005-099-GA13 від 09.12.2013 р. та № 78/24/14-4 від 24.01.2014 р., за якими виникли зобов'язання, що у подальшому стали предметом відступлення права вимоги, були укладені сторонами у письмовій формі. Спірний договір також був укладений у простій письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

З матеріалів справи вбачається, що у спірному договорі про відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 р. з боку позивача стоїть підпис директора ПП «Торговий дім «Кодіс-Сервіс» ОСОБА_5, а з інших сторін - представників ТДВ «Пологівський хімічний завод «Коагулянт» та ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал».

При цьому позивач, в судовому засіданні, наполягав на тому, що спірний договір директор ПП «Торговий дім «Кодіс-Сервіс» ОСОБА_5 не підписував.

В ході розгляду даної справи в суді першої інстанції було призначено судову почеркознавчу та технічну експертизу для ідентифікації виконавця підпису та печатки у договорі про відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 р. з боку ПП «Торговий дім «Кодіс-Сервіс». За результатами проведеного судово-почеркознавчого дослідження висновком експертів № 1753/16-32/1754/16-33 від 18.04.2015 р. було встановлено, що підпис від імені директора ПП «Торговий дім «Кодіс-Сервіс» ОСОБА_5, що міститься в графі «боржник» у рядку під друкованим записом «директор» у договорі про відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 р., виконано не ОСОБА_5, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_5

Також, згідно цього висновку в частині судово-технічного дослідження експертами встановлено, що відтиск печатки від імені ПП «Торговий дім «Кодіс-Сервіс» нанесений не печаткою ПП «Торговий дім «Кодіс-Сервіс», порівняльні зразки якої надано на дослідження експертам.

Крім того, в процесі розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції в судове засідання було викликано судового експерта КНДІСЕ Чепак В.М., яка надавала пояснення та повністю підтримала доводи, викладені у висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи.

Вказані експертні висновки приймаються апеляційним господарським судом в якості належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, що узгоджуються з матеріалами справи у їх сукупності.

Вказана обставина підтверджується також повідомленням позивача № 01-05/04 від 21.04.2014 р., направленим відповідачу-1 із запереченнями проти передачі на користь ПАТ «АК «Київводоканал» права вимоги на суму 1039500,00 грн., що виникло за договором поставки продукції № 005-099-GA13 від 09.12.2013 р., та проти укладення договору відступлення № 546/24/14-14 від 12.05.2014 р., за яким позивач не надав згоду на таке відступлення (передував спірному договору, але не був погоджений).

В матеріалах справи містяться копії нотаріально завірених заяв ОСОБА_5 від 31.10.2014 р. та 27.02.2015 р., з яких вбачається, що починаючи з 19.06.2014 р. ним, як директором, не підписувався жоден договір з іншими суб'єктами господарювання, зокрема, договір про відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 р., на якому міститься підпис директора ОСОБА_5 з ознаками підробки.

За таких обставин, колегія суддів критично оцінює доводи відповідача-2 про те, що 02.09.2014 р. до ПАТ «АК «Київводоканал» надійшов лист від директора ПП «ТД «Кодіс-Сервіс» з повідомленням про підписання ним договору № 01/08-14 від 01.08.2014 р. про відступлення права вимоги та проханням проводити подальші розрахунки відповідачами самостійно без участі позивача.

Як вже зазначалось, у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Отже, не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

Згідно п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Відповідно до ст. 180 ГК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 3 ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся), що передбачено ч. 8 ст. 181 ГК України.

Отже, враховуючи той факт, що спірний договір відступлення права вимоги №01/08-14 від 01.08.2014 р. не був підписаний з боку ПП «Торговий дім «Кодіс-Сервіс» директором ОСОБА_5, а відтиск печатки від імені ПП «Торговий дім «Кодіс-Сервіс», нанесений не печаткою даного підприємства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстнації, що на час укладення цього договору сторонами не досягнуто згоди на його укладення та не погоджено істотних умов вказаного договору, тобто спірний договір не був укладений.

В матеріалах справи відсутні докази які б свідчили про фактичне виконання сторонами спірного договору, що також підтверджує факт неукладення договору відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 р. між сторонами.

Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Отже, з урахуванням викладеного, зважаючи на встановлені обставини у справі та наведені приписи чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 р. не є укладеним (вчиненим), а тому не може бути визнаний недійсним, на підставі чого суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ПП «Торговий дім «Кодіс-Сервіс» про визнання договору недійсним.

Щодо клопотання відповідача про призначення повторної судової експертизи з дотриманням інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень» затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 08.10.1998 р. №53/5 та визначення судом приналежності наданих представником зразків підпису до вільних та умовно-вільних, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В 15.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» зазначено, що повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судові експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою.

Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, не знаходить підстав для його задоволення, оскільки висновок експерта, що міститься в матеріалах справи є обґрунтованим, він відповідає іншим матеріалам справи та не викликає сумнівів у його правильності, а відтак даний висновок прийнято колегією суддів в якості належного та допустимого доказу по даній справі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем 2, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та наявним в ній доказам, таким, що прийнято з грубим порушенням норм процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2016 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2016 р. у справі №910/1146/15-г залишити без змін.

Справу №910/1146/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран