Постанова

від 30.11.2016 по справі 910/1146/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Справа № 910/1146/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М., суддівДанилової М.В., Корсака В.А. розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м. Київ на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 року у справі господарського суду міста Києва за позовомПриватного підприємства "Торговий дім "Кодіс-Сервіс", м. Київ до 1. Товариства з додатковою відповідальністю "Пологівський хімічний завод "Коагулянт", м. Пологи, Запорізька обл.; 2. Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м. Київ провизнання договору про відступлення права вимоги недійсним

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача-1: Родька О.А.,

відповідача-2: Герасименко І.В.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Торговий дім "Кодіс-Сервіс" (далі за текстом - ПП "ТД "Кодіс-Сервіс") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з додатковою відповідальністю "Пологівський хімічний завод "Коагулянт" (далі за текстом - ТДВ "Пологівський хімічний завод "Коагулянт") та публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі за текстом - ПАТ "АК "Київводоканал") про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 року, укладеного ТДВ "Пологівський хімічний завод "Коагулянт", ПАТ "АК "Київводоканал" та ПП "ТД "Кодіс-Сервіс".

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.05.2016 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що спірний Договір про відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 року не був підписаний зі сторони ПП "ТД "Кодіс-Сервіс" директором підприємства, а відтиск печатки від імені підприємства нанесений не печаткою даного підприємства, що свідчить про те, що на час укладення зазначеного Договору сторонами не досягнуто згоди на його укладення та не погоджено істотних умов Договору, тобто, спірний Договір укладений не був; відтак, відсутні правові підстави для визнання вказаного правочину недійсним, оскільки Договір про відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 року не є укладеним (вчиненим), а тому не і може бути визнаний недійсним.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПАТ "АК "Київводоканал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2016 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

ПП "ТД "Кодіс-Сервіс" відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представники відповідача просили касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2016 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 року - скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивача згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників відповідачів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.12.2013 року ПП "ТД "Кодіс-Сервіс" (покупець) та ТДВ "Пологівський хімічний завод "Коагулянт" (постачальник) укладено Договір поставки продукції № 005-099-GA13, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується протягом строку дії Договору поставити продукцію - сульфат алюмінію технічний очищений (кусковий 1 сорту) з вмістом основного продукту не менше 16 % по Al2О3, а покупець зобов'язується прийняти таку продукцію та оплатити її вартість. Загальна вартість Договору складає 8 750 000 грн. (п. 2.2 Договору).

24.01.2014 року ПП "ТД "Кодіс-Сервіс" (постачальник) та ПАТ "АК "Київводоканал" (покупець) укладено Договір поставки сульфату алюмінію № 78/24/14-4, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити коагулянт (алюміній сірчанокислий з вмістом не менше 16 % по Al2О3). Загальна сума даного Договору становить 33 830 000 грн. (п. 2.2 Договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до зазначених Договорів позивач виконував посередницьку функцію між виробником продукції (ТДВ "Пологівський хімічний завод "Коагулянт") та кінцевим споживачем (ПАТ "АК "Київводоканал") та отримував дохід у вигляді різниці між ціною товару виробника та кінцевою ціною, за якою кінцевий споживач купував продукцію.

Позивач в своїй позовній заяві зазначав, що під час перегляду Київським апеляційним господарським судом рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2014 року у справі № 910/11599/14 за позовом ПП "ТД "Кодіс-Сервіс" про стягнення з ПАТ "АК "Київводоканал" заборгованості у розмірі 2 837 499, 18 грн. за Договором поставки сульфату алюмінію № 78/24/14-14 від 24.01.2014 року позивачу стало відомо про існування укладеного ТДВ "Пологівський хімічний завод "Коагулянт" (первісним кредитором), ПАТ "АК "Київводоканал" (новим кредитором) та ПП "ТД "Кодіс-Сервіс" (боржником) Договору про відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 року (далі за текстом - Договір).

Згідно з п. п. 1.1, 1.2 Договору про відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 року первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові відповідно до Договору поставки продукції № 005-099-GA13 від 09.12.2013 року щодо стягнення грошових коштів з боржника у сумі 1 039 500 грн. за поставлену продукцію - сульфат алюмінію зі вмістом основного продукту не менше 16 % по Al2О3, загальною вагою 594 тонни згідно з договором поставки.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за ним (п. 6.1 Договору).

Позивач, звертаючись до господарського суду з позовом про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 року свої вимоги обгрунтовував тим, що зазначений правочин суперечить чинному законодавству, а саме, ст. 207 Цивільного кодексу України, оскільки містить підроблений підпис, що свідчить про те, що цей Договір не підписаний уповноваженою особою - директором ПП "ТД "Кодіс-Сервіс".

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1 - 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Однак, не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Договори поставки сульфату алюмінію № 005-099-GA13 від 09.12.2013 року та № 78/24/14-14 від 24.01.2014 року, за якими виникли зобов'язання, що в подальшому стали предметом відступлення права вимоги, укладені сторонами у письмовій формі. Спірний Договір також укладено у простій письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Також судами встановлено, що у спірному Договорі про відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 року зі сторони позивача стоїть підпис директора ПП "ТД "Кодіс-Сервіс" ОСОБА_6, а з інших сторін - представників ТДВ "Пологівський хімічний завод "Коагулянт" та ПАТ "АК "Київводоканал".

При цьому, позивач наполягав на тому, що спірний Договір директор ПП "ТД "Кодіс-Сервіс" ОСОБА_6 не підписував.

В ході розгляду даної справи судом першої інстанції призначено судову почеркознавчу та технічну експертизу для ідентифікації виконавця підпису та печатки у Договорі про відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 року зі сторони ПП "ТД "Кодіс-Сервіс".

За результатами проведеного судово-почеркознавчого дослідження у висновку експертів № 1753/16-32/1754/16-33 від 18.04.2015 року встановлено, що підпис від імені директора ПП "ТД "Кодіс-Сервіс" ОСОБА_6, що міститься в графі "боржник" у рядку під друкованим записом "директор" у Договорі про відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 року, виконано не ОСОБА_6, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_6 Також, в частині судово-технічного дослідження експертами встановлено, що відтиск печатки від імені ПП "ТД "Кодіс-Сервіс" нанесений не печаткою ПП "ТД "Кодіс-Сервіс", порівняльні зразки якої надано на дослідження експертам.

Вказані обставини підтверджується і повідомленням позивача № 01-05/04 від 21.04.2014 року, направленим відповідачу-1 із запереченнями проти передачі на користь ПАТ "АК "Київводоканал" права вимоги на суму 1 039 500 грн., що виникло за Договором поставки продукції № 005-099-GA13 від 09.12.2013 року, та проти укладення Договору відступлення № 546/24/14-14 від 12.05.2014 року, за яким позивач не надав згоду на таке відступлення (передував спірному Договору, але не був погоджений).

Крім того, в матеріалах справи містяться копії нотаріально завірених заяв ОСОБА_6 від 31.10.2014 року та від 27.02.2015 року, з яких вбачається, що починаючи з 19.06.2014 року ним, як директором, не підписувався жоден договір з іншими суб'єктами господарювання, зокрема, і Договір про відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 року, на якому міститься підпис директора ОСОБА_6 з ознаками підробки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся), що передбачено ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України.

Відтак, враховуючи той факт, що спірний Договір про відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 року зі сторони ПП "ТД "Кодіс-Сервіс" не був підписаний директором ОСОБА_6, а відтиск печатки від імені ПП "ТД "Кодіс-Сервіс" нанесений не печаткою даного підприємства, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про те, що на час укладення спірного Договору сторонами не досягнуто згоди на його укладення та не погоджено істотних умов вказаного Договору, тобто спірний правочин не було укладено.

До того ж, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про фактичне виконання сторонами спірного Договору, що також підтверджує факт не укладення сторонами Договору про відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 року.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірними висновки господарських судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для визнання вказаного правочину недійсним, оскільки Договір про відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 року не є укладеним (вчиненим), а тому і не може бути визнаний недійсним.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що доводи ПАТ "АК "Київводоканал", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 року у справі № 910/1146/15-г - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова В.А. Корсак