Рішення

від 01.06.2016 по справі 201/15199/14-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/15199/14-ц

Провадження № 2/201/558/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого - судді Ходаківського М.П.,

за участі секретаря судового засідання - Швеця М.Д.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровська фінансова компанія», ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідачів, посилаючись на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Придніпровська фінансова компанія» (Відповідачем-1) отримано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДТЗ» позику в сумі 3 200 000 (три мільйони двісті тисяч) гривень 00 коп. за договором безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) від 23 квітня 2013 року № В-11/2003 з терміном повернення 15 травня 2013 року. Додатковою угодою від 01 липня 2013 року до договору безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) від 23 квітня 2013 року № В-11/2013 сторонами встановлено термін повернення позики - 05 серпня 2013 року. Терміни повернення суми позики сплинули, але відповідач-1 позики не повернув.

Крім того, позивач у пред'явленому позові посилається на те, що зобов'язання за договорами безпроцентної позики забезпечено порукою. Так, ОСОБА_2 (відповідач-2) виступила поручителем щодо відповідача-1 та уклала договір поруки № В-11/2013-П від 23 квітня 2013 року, згідно з яким зобов'язалася відповідати перед ТОВ «Торговий дім «ДТЗ» за виконання відповідачем-1 своїх обов'язків за договорами безпроцентної позики та додатками до нього, які існують на час укладення договорів позики або будуть укладені в майбутньому в тому ж обсязі, що і відповідач-1, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. Однак відповідач-2 не виконала обов'язку щодо повернення коштів також та суму позики не повернула.

При цьому, згідно з договором про відступлення права вимоги від 24 вересня 2014 року № 4-У ТОВ «Торговий дім «ДТЗ» передав ОСОБА_1 (позивачу) право вимоги заборгованості в сумі 3 200 000 (три мільйони двісті тисяч) гривень 00 коп., що належить ТОВ «Торговий дім «ДТЗ» відповідно до договору безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) від 23 квітня 2013 року № В-11/2013.

Оскільки відповідачі порушили умови указаних договорів та покладеного на них зобов'язання не виконали, на теперішній час мають прострочену заборгованість 3 947 907,68 (три мільйони дев'ятсот сорок сім тисяч дев'ятсот сім) гривень 68 коп., у тому числі 3 200 000 (три мільйони двісті тисяч) гривень 00 коп. основного боргу, 622187,13 (шістсот двадцять дві тисячі сто вісімдесят сім) гривень 13 коп. втрат від інфляції, 125720,55 (сто двадцять п'ять тисяч сімсот двадцять) гривень 55 коп. 3 процентів річних за користування коштами.

Зазначену заборгованість та судові витрати представник позивача ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності від 11 червня 2015 року (а.с. 147, 176), просив стягнути з відповідачів солідарно, подавши до суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності (а.с. 214).

Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Натомість в попередніх судових засіданнях представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності від 19 серпня 2014 року (а.с.131), приймав участь та був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Зважаючи на зазначену процесуальну поведінку відповідачів, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення» строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Частиною 2 ст. 169 Кодексу передбачено, що неявка представника в судове засідання без поважних причини або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.).У рішенні Європейського Суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

За таких обставин, та враховуючи, що розгляд справи триває значний час, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в загальному порядку за правилами ч. 2 ст. 158 ЦПК України за наявними доказами, які містяться в матеріалах справи та без фіксації судового засідання технічними засобами за правилами ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Придніпровська фінансова компанія» (відповідачем-1) отримано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДТЗ» позику в сумі 3 200 000 (три мільйони двісті тисяч) гривень 00 коп. за договором безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) від 23 квітня 2013 року № В-11/2003 з терміном повернення 15 травня 2013 року (а.с. 6).

Додатковою угодою від 01 липня 2013 року до договору безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) від 23 квітня 2013 року № В-11/2013 сторонами встановлено термін повернення позики - 05 серпня 2013 року (а.с. 7).

Фактичне передання обумовлених цими договорами коштів відповідачу-1 на загальну суму 3 200 000 (три мільйони двісті тисяч) гривень 00 коп. підтверджується платіжними дорученнями від 24 квітня 2013 року № 526, 527, 528, 529 (а.с. 8-11).

Як встановлено судом і вбачається із матеріалів справи, терміни повернення суми позики сплинули, але відповідач-1 позики не повернув, чим порушив умови п. 3.1 договору безпроцентної позики в частині своєчасного її повернення. З урахуванням зазначених обставин ТОВ «Торговий дім «ДТЗ» направив відповідачу-1 вимогу про виконання зобов'язання, яку скеровано відповідним листом (поштова квитанція та опис від 16 липня 2014 року (а.с.14-16). Відповіді на цю вимогу ТОВ «Торговий дім «ДТЗ» не отримало.

Судом також установлено, що зобов'язання за договорами безпроцентної позики забезпечено порукою. ОСОБА_2 (відповідач-2) виступила поручителем щодо відповідача-1 для забезпечення виконання ним зобов'язань за договорами безпроцентної позики. Так, між ТОВ «Торговий дім «ДТЗ» та відповідачем-2 було укладено Договір поруки № В-11/2013-П від 23 квітня 2013 року. Відповідно до п. 2.1 договору поруки відповідач-2 відповідає перед ТОВ «Торговий дім «ДТЗ» за виконання відповідачем-1 своїх обов'язків за договорами безпроцентної позики та додатками до нього, які існують на час укладення договорів позики або будуть укладені в майбутньому в тому ж обсязі, що і відповідач-1, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Згідно із п. 3.1. договору поруки при порушенні відповідачем-1 зобов'язання перед ТОВ «Торговий дім «ДТЗ» за договором безпроцентної позики відповідач-2 зобов'язується виконати за відповідача-1 зобов'язання у семиденний строк з дня отримання вимоги від ТОВ «Торговий дім «ДТЗ» (а.с. 12-13).

З урахуванням умов договорів поруки ТОВ «Торговий дім «ДТЗ» повідомив відповідача-2 про невиконання позичальником (відповідачем-1) своїх зобов'язань та направив вимогу про їх виконання та погашення боргу (поштова квитанція та опис від 16 липня 2014 року (а.с. 16-17). Однак відповідач-2 не виконала свого обов'язку та суму позики не повернула.

Як встановлено судом та не оспорювалося сторонами у справі, згідно із договором про відступлення права вимоги від 24 вересня 2014 року № 4-У ТОВ «Торговий дім «ДТЗ» передало ОСОБА_1 (позивачу) право вимоги заборгованості в сумі 3 200 000 (три мільйони двісті тисяч) гривень 00 коп., що належить ТОВ «Торговий дім «ДТЗ» відповідно до договору безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) від 23 квітня 2013 року № В-11/2013, укладеного з відповідачем-1 (а.с. 18, 206).

Листом від 24 жовтня 2014 року № 234 ТОВ «Торговий дім «ДТЗ» повідомив відповідача-1 про відступлення права вимоги та повідомив про необхідність виконання зобов'язання на рахунок нового кредитора - ОСОБА_1 (позивача) (а.с. 20-21). Проте відповідач-1 покладеного обов'язку не виконав та суму позики позивачу не повернув. Про відступлення права вимоги за зазначеними зобов'язаннями була також повідомлена відповідач-2 листом від 24 жовтня 2014 року № 238, який вона отримала особисто (а.с. 19). Однак відповідач-2 свій обов'язок також не виконала і заборгованість не сплатила.

Ураховуючи невиконання відповідачами своїх зобов'язань, позивач звернувся до них із письмовими вимогами про виконання зобов'язання (листи від 24 жовтня 2014 року, поштові квитанції та описи від 13 листопада 2014 року) (а.с. 22-24), але і після пред'явлення вимоги відповідачі свої обов'язки перед позивачем не виконали і заборгованість не сплатили.

Згідно із ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно із ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В статті 610 ЦК України вказано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 623 ЦК України визначає, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Положення ст. 627 ЦК України встановлюють, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно із ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено судом при розгляді справи, ТОВ «Торговий дім «ДТЗ», яке в подальшому своє право вимоги передало відповідачу, свої зобов'язання за укладеним договором виконало, позичальник отримав в позику грошові кошти. Відповідно до ст. 7 ЦК України за звичаєм ділового обороту ризик покладається на ту сторону в правочині, яка має невиконані зобов'язання по відношенню до іншої сторони правочину (ст. 526 ЦК України). Договорами позики та поруки обов'язок по поверненню суми наданих в позику коштів покладається на позичальника і його поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 632 ЦК України договір укладений сторонами має умови, які повинні виконуватися. Поручитель погодилася з такими умовами договору, підписавши договір поруки.

При цьому п. 4.4 договору поруки № В-11/2013-П від 23 квітня 2013 року визначено, що поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.1 договору безпроцентної позики № В-11/2013 від 23 квітня 2013 року передбачено, що у випадку несвоєчасного повернення отриманої позики, позичальник за вимогою позикодавця повинен повернути суму позики з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та сплатити 3 % (три відсотки) річних від простроченої суми позики.

Водночас п. 2.1 договору поруки № В-11/2013-П від 23 квітня 2013 року визначено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником своїх обов'язків за основним договором та додатками до нього, які існують на момент укладення договору або будуть укладені в майбутньому в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Оцінюючі всі докази досліджені судом під час розгляду справи в їх сукупності, та приймаючи до уваги, що відповідачі свої зобов'язання за укладеними договорами не виконали належним чином, суд вважає за необхідне стягнути з них солідарно на користь позивача заборгованість у розмірі 3 947 907,68 (три мільйони дев'ятсот сорок сім тисяч дев'ятсот сім) гривень 68 коп., у тому числі 3 200 000 (три мільйони двісті тисяч) гривень 00 коп. основного боргу, 622 187,13 (шістсот двадцять дві тисячі сто вісімдесят сім) гривень 13 коп. втрат від інфляції, 125 720,55 (сто двадцять п'ять тисяч сімсот двадцять) гривень 55 коп. 3 процентів річних за користування коштами. Розмір заборгованості та штрафних санкцій за прострочення виконання обов'язку підтверджено розрахунком, який правильно виконано у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с. 25-27).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає можливим задовольнити позов у повному обсязі.

Згідно із ст.88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір з кожного в частині задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 60, 74-76, 88, 169, 197, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровська фінансова компанія», ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровська фінансова компанія» (м. Дніпропетровськ, вул. Артема, буд. 70, ЄДРПОУ 31874758) та ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість в сумі 3 947 907,68 (три мільйони дев'ятсот сорок сім тисяч дев'ятсот сім) гривень 68 коп., у тому числі 3 200 000 (три мільйони двісті тисяч) гривень 00 коп. основного боргу, 622 187,13 (шістсот двадцять дві тисячі сто вісімдесят сім) гривень 13 коп. втрат від інфляції, 125 720,55 (сто двадцять п'ять тисяч сімсот двадцять) гривень 55 коп. три відсотки річних від простроченої суми позики.

Стягнути пропорційно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровська фінансова компанія» (м. Дніпропетровськ, вул. Артема, буд. 70, ЄДРПОУ 31874758) та ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2) сплачений судовий збір у сумі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні 00 коп. по 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.П.Ходаківський