Постанова

від 01.06.2016 по справі 38/193

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.06.2016 р. справа №38/193

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі: за участю представників сторін: від скаржника: від позивача: від відповідача: розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду від у справі за позовом до проОСОБА_4 Не з?явився; Не з?явився; Не з?явився; Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України м.Київ Донецької області 23.03.16р. № 38/193 Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» м.Вишгород, Київської області в особі Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» м.Димитров Державного підприємства «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» м.Горлівка, Донецької області стягнення 43219989,21 грн.

Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Укренерговугілля» м. Вишгород, Вишгородського району, Київської області в особі Донецької філії м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» м.Горлівка, Донецької області про стягнення 43 219 989грн.21коп.: у т.ч. за спожиту активну електроенергію у розмірі 42 067 292грн.65коп., за реактивну електроенергію у розмірі 335 234грн.95коп., за перевищення договірної величини електричної потужності у розмірі 17 646грн.50коп. та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 799 815грн.11коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.09.2009 р. позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Укренерговугілля» м. Вишгород, Вишгородського району, Київської області в особі Донецької філії м. Донецьк задоволені у повному обсязі.

09.10.2009 р. на виконання рішення господарського суду Донецької області від 28.09.2009 р. видано відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.04.2010р. замінено Відкрите акціонерне товариство «Укренерговугілля», м.Вишгород в особі Донецької філії ВАТ «Укренерговугілля» м.Донецьк його правонаступником Державним підприємством «Регіональні електричні мережі» м.Вишгород.

11.01.2016 р. за вх. № 569/15 Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» звернулося до господарського суду Донецької області зі скаргою вих. № 1604 від 11.12.2015 р. на дії органу Державної виконавчої служби, в якій просить визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 з винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 12.11.2015 р. з виконання наказу про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області від 09.10.2009 р. № 38/193 неправомірними; визнати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6 про повернення виконавчого документа стягувачеві від 12.11.2015 р. з виконання наказу про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області від 09.10.2009 р. № 38/193 недійсною.

02.02.2016 р. до господарського суду Донецької області від позивача надійшли уточнення № 98 від 25.01.2016 р., в яких останній просив викласти п. 2 прохальної частини у наступній редакції: «Визнати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 про повернення виконавчого документа стягувачеві від 12.11.2015 р. з виконання наказу про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області від 09.10.2009 р. № 38/193 недійсною».

Зазначені уточнення прийняті господарським судом Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.03.2016 р. задоволено скаргу №1604 від 11.12.2015р. (з урахуванням уточнень №98 від 25.01.2016р.) Державного підприємства В«Регіональні електричні мережіВ» в особі Донецької філії; визнано незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 з винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 12.11.2015р. з виконання наказу про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області від 09.10.2009р. у справі №38/193; визнано недійсною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 про повернення виконавчого документа стягувачеві від 12.11.2015р. з виконання наказу про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області від 09.10.2009р. у справі №38/193.

Не погодившись з винесеною ухвалою, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України м.Київ звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Донецької області від 23.03.2016 р. по справі № 38/193 скасувати, у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, що відповідно до частини першої статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування.

Для розгляду апеляційної скарги Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України м.Київ призначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., судді Агапов О.Л., Сгара Е.В.

Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду №503 від 30.05.2016 р., у зв?язку з перебуванням у відпустці на день розгляду справи 01.06.2016 р. головуючого судді Мартюхіної Н.О. та неможливістю продовжувати розгляд справи, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 38/193.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2016 р. сформовано колегію суддів з розгляду апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 38/193 та визначено у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Будко Н.В., судді Геза Т.Д., Склярук О.І.

Представники сторін у судове засідання не з?явилися.

31.05.2016 р. електронною поштою від позивача надійшло клопотання, в якому просив розглянути справу № 38/193 без участі його представника.

Відповідно до ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.09.2009 р. позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Укренерговугілля» м. Вишгород, Вишгородського району, Київської області в особі Донецької філії м. Донецьк задоволені у повному обсязі.

09.10.2009 р. на виконання рішення господарського суду Донецької області від 28.09.2009 р. видано накази про стягнення з Державного підприємства «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» на користь Відкритого акціонерного товариства «Укренерговугілля» в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства «Укренерговугілля» заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 42067292,72 грн., заборгованості за реактивну електроенергію у розмірі 335234,95 грн., за перевищення договірної величини електричної потужності у розмірі 17646,50 грн. та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов?язань у розмірі 799815,11 грн., витрат по сплаті держмита в сумі 25500,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.

12.11.2015 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 винесено постанову ВП № 21346406 про повернення виконавчого документа (наказу № 38/193 від 09.10.2009 р.) стягувачу.

В оскаржуваній постанові державним виконавцем зазначено, що постановою державного виконавця від 13.09.2010р. відкрито виконавче провадження з виконання наказу №38/193 від 09.10.2009р. господарського суду Донецької області, боржнику встановлено строк на самостійне виконання, копію постанови направлено сторонам. Оскільки рішення від 28.09.2009р. господарського суду у самостійному порядку не було виконано, державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Крім того, накладено арешт на всі рахунки боржника, виявлені під час примусового виконання рішення. Боржник за даним виконавчим провадженням зареєстрований за адресою: 84614, Донецька область, м.Горлівка, вул.Плеханова, 43. У зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Луганської та Донецької області та відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», постанови №254-VIII від 17.03.2015р. Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», Указу №875/2014 від 14.11.2014р. Президента України «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04 листопада 2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», розпорядження №1085-р від 07.11.2014р. Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», здійснення перевірки майнового стану боржника за відомими адресами (Донецька обл., м.Горлівка) та здійснення заходів примусового виконання щодо арешту та опису виявленого майна боржника на даний час є неможливим. Розшук боржника-юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Частиною другою п.3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

В ході вжиття заходів було встановлено, що неможливо перевірити належним чином майновий стан боржника. Кошти на виявлених рахунках боржника у банках чи фінансових установах відсутні. Всі здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку боржника або його майна виявились безрезультатними.

Приймаючи до уваги вищевикладене, державний виконавець повернув стягувачу виконавчий документ.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновками господарського суду Запорізької області, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (ст.115 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

За приписами ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу у порядку, передбаченому законом (ст. 4 Закону України «Про державну службу»).

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Тобто виконання державним виконавцем обов'язків, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім всіх необхідних (можливих) заходів для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, в тому числі накази господарських судів.

При прийнятті оскаржуваної постанови державний виконавець керувався нормами п.п.2, 5, 9 ч.1 ст.47 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» . За змістом зазначених норм виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо:

- у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

- у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника);

- наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вважає дії державного виконавця щодо винесення оскаржуваної постанови законними, такими, що вчинені відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем вчинені всі необхідні міри та заходи щодо виявлення майна боржника, накладення арешту на кошти та майно, про що винесені відповідні постанови. Рішення суду боржником не виконано. Майновий стан за місцем реєстрації (знаходження) боржника перевірити неможливо, оскільки боржник перебуває на території Донецької області, де станом на теперішній час та на час винесення оскаржуваної постанови, перебування на виконанні у відділі виконавчого документа, проводиться антитерористична операція та Донецька область відноситься до тимчасово окупованої території.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 01.03.2016 р. господарський суд Донецької області витребував у відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України копії матеріалів виконавчого провадження з виконання наказу від 09.10.2009 р. у справі № 38/193.

Проте Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вимоги суду не виконав, матеріали виконавчого провадження з виконання наказу від 09.10.2009р. у справі №38/193 не надав, доводів, на яких ґрунтуються його заперечення не підтвердив.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, твердження скаржника, що дії державного виконавця є правомірними та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ним не надано доказів в обґрунтування своїх доводів.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала господарського суду Донецької області від 23.03.2016 р. у справі № 38/193 є законною, обґрунтованою, прийнятою з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і підлягає залишенню без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на скаржника.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу господарського суду Донецької області від 23.03.2016 р. у справі № 38/193 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України м.Київ на ухвалу господарського суду Донецької області від 23.03.2016 р. у справі № 38/193 - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя : Н.В. Будко

Судді: Т.Д. Геза

ОСОБА_3

Надруковано: 6 прим.

1. скаржнику

2. позивачу

3. відповідачу

4. у справу

5. апеляційному суду

6. ГСДО