Постанова

від 17.05.2016 по справі 910/24448/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2016 р. справа№ 910/24448/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Шахрай М.О.

відповідача - Шабліовська В.В.

третьої особи-1 - Королецька В.А.

третьої особи-2 - не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк»

на рішення Господарського суду м. Києва від 02.12.2015 р.

у справі № 910/24448/15 (суддя - Пукшин Л.Г.)

за позовом Малого приватного підприємства «ВІАС»

до Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк»

треті особи 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс»

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Гурман 2014»

про визнання дій протиправними та визнання припиненими зобов`язань

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Мале приватне підприємство «ВІАС» (далі - позивач) звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» (далі - відповідач) про визнання протиправними дій Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» щодо нарахування позивачу штрафних санкцій за договором про надання кредиту № 357 від 28.12.2010 р. з 28 травня 2015 року та про визнання припиненими зобов'язання позивача за вказаним договором.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.09.2015 було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанси» (далі - третя особа-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Гурман 2014»(далі - третя особа-2).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.12.2015 р. у справі № 910/24448/15 позов задоволено; визнано протиправними дії Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» щодо нарахування Малому приватному підприємству «ВІАС» штрафних санкцій за договором про надання кредиту від 28.12.2010 р. № 357 з 28.05.2015 р.; визнано припиненими зобов'язання Малого приватного підприємства «ВІАС» перед Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» за договором про надання кредиту № 357 від 28.12.2010 р.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 02.12.2015 р., Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про повну відмову в позові.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що оскільки правочини відступлення права вимоги, на які посилається позивач, є нікчемними, тому нарахування позивачу штрафних санкцій за договором про надання кредиту № 357 від 28.12.2010 р. з 28 травня 2015 року є обгрутованими.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.04.2016 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 р. розгляд справи було відкладено до 17.05.2016 р.

В засідання суду, призначене на 17.05.2016 р., представник третьої особи-2 вдруге не з`явилися, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду скарги, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначеного представника суду не надано.

Неявка в судове засідання зазначеного представника не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-1, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

28.12.2010 р. між Публічним акціонерним товариством «Український Професійний Банк» та Приватним підприємством «Мале приватне підприємство «ВІАС» (далі - позичальник) було укладено договір про надання кредиту № 357 (далі - кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк надає позичальнику кредиту на суму 1 000 000,00 грн, терміном до 25 грудня 2015 року для оплати приватизації нежилого приміщення з щомісячним зменшенням кредитної заборгованості, починаючи з січня 2011 р., в сумі 16 666,00 грн Остаточне погашення кредиту, в сумі 16 706,00 грн мало відбутись не пізніше 25.12.2015 р.

Забезпеченням виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором стала застава власного майна Приватного підприємства «Мале приватне підприємство «ВІАС» (іпотечний договір від 28.12.2010 р. реєстраційний № 1726), майнова порука ОСОБА_8 (договір поруки № 357-1 від 28.12.2010 р.) та іпотечний договір від 28.12.2010 р. за реєстровим № 1728), майнова порука ОСОБА_9 (договір поруки № 357-2 від 28.12.2010 р. та іпотечний договір від 28 грудня 2010 р. за реєстровим № 1728), майнова порука ОСОБА_10 (договір поруки № 357-3 від 28.12.2010 р. та іпотечний договір від 28.12.2010 р. за реєстровим № 1728).

Відповідно до умов договору іпотеки від 28.12.2010 р. Приватне підприємство «Мале приватне підприємство «ВІАС» передало Публічному акціонерному товариству «Український професійний банк», як іпотекодержателю, майнові права на нежилі приміщення літ «А» з № 1 по № 13 (групи приміщень № 9) II поверху; МЗК: V - 16,0 кв.м (І поверху), III - 20,2 кв.м (II поверху); V - 11,6 кв.м (надбудова), VI - 7,5 кв.м (надбудова), загальною площею - 369,70 кв.м, що складає 14/100 частини (від нежилого будинку площею 2647,00 кв.м), які знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Маяковського Володимира, буд. 26а, які придбані іпотекодавцем за договором купівлі-продажу, право власності на які наступає з моменту повної оплати вартості предмету іпотеки іпотекодавцем та з моменту державної реєстрації. Предмет іпотеки оцінений сторонами на момент укладення договору іпотеки в сумі 2 300 000,00 грн.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 28.05.2015 р. № 348 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 28.05.2015 р. прийнято рішення № 107 про запровадження з 29.05.2015 р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Український професійний банк».

28.05.2015 р. між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» (далі - кредитор) було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого банк відступив кредитору належні банку майнові права за договором про надання кредиту № 357 від 28.12.2010 p., договорами поруки та іпотечними договорами, реєстрові номера яких 1726 (нежитлові приміщення) та 1728 (квартира).

28.05.2015 р. за актом приймання-передачі відповідач передав, а третя особа-1 прийняла документацію, в тому числі, правоустановлюючу щодо об'єктів нерухомості.

29.05.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» направило на адресу Малого приватного підприємства «ВІАС» повідомленням від № 2905/15-11 про перехід прав вимоги за кредитним договором до нового кредитора, тобто третьої особі-1 та повідомила про реквізити для сплати боргу новому кредитору.

Вподальшому, 02.07.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» та ТОВ «Гурман 2014» було укладено договір відступлення права вимоги за договором про надання кредиту № 357 від 28.12.2010 р. з усіма подальшими змінами та доповненнями у повному обсязі.

20.07.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Гурман 2014» було укладено договір відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 28.12.2010 р. № 1726 та іпотечним договором від 28.12.2015 р. № 1728.

04.08.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Гурман 2014» направило на адресу позивача повідомлення № 3/4082015 про перехід прав вимоги за кредитним договором до нового кредитора, та повідомило про реквізити для сплати боргу новому кредитору.

21.07.2015 р. повідомленням № 01-10/2870 відповідач довів до відома позивача про необхідність виконання грошових зобов'язань за договором про надання кредиту № 357 від 28.12.2010 р. саме перед банком, в зв'язку із нікчемністю договору про відступлення прав вимоги від 28.05.2015 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс».

Крім цього, 31.07.2015 р. відповідач направив позивачу вимогу № 01-10/3254 про усунення порушень та погашення заборгованості і штрафних санкцій.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що, на думку позивача, дії відповідача стосовно вимоги погасити заборгованість та штрафні санкції за договором про надання кредиту № 357 від 28.12.2010 р. порушують права Малого приватного підприємства «ВІАС».

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору.

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Задовольняючи позов повністю, місцевий суд виходив з того, що з моменту відчуження прав вимоги за договором про надання кредиту від 28.12.2010 р. № 357, а саме з 28 травня 2015 року, зобов'язання Малого приватного підприємства «ВІАС» перед Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» є припиненими, внаслідок чого нарахування відсотків за користування кредитними грошовими коштами та нарахування штрафних санкцій за прострочення їх сплати є протиправними.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вже було встановлено вище, з 29.05.2015 р. у ПАТ «Український Професійний Банк» було запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації.

Спеціальним законом у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції чинній станом на час запровадження тимчасової адміністрації та призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб).

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Згідно з ч. 2 ст. 38 вказаного Закону протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

Як передбачено п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Таким чином, з аналізу норм вказаного Закону вбачається, що відсутня необхідність здійснювати інші дії для визнання правочину нікчемним. Правочин є нікчемним внаслідок порушення нормативно правових актів в момент його укладення.

Тобто, Законом передбачено право Уповноваженої особи Фонду виявляти нікчемні правочини, а саме ті правочини, які були укладені сторонами з порушенням норм чинного законодавства України та повідомляти сторони договору про нікчемність такого правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже нікчемний правочин є недійсним не в силу рішення Уповноваженої особи та не з моменту прийняття такого рішення, а є нікчемним в силу Закону та з моменту укладення правочину.

На виконання своїх обов'язків, передбачених ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 26/ТА від 29.05.2015 р. було створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ «Український Професійний Банк».

Результати роботи комісії було оформлено протоколом № 4 від 30.06.2015 р.

Під час здійснення перевірки було встановлено, що договір відступлення прав вимоги від 28.05.2015 р. було укладено з порушенням вимог постанови Національного банку України від 30.04.2015 р. № 293/БТ «Про віднесення ПАТ «Український Професійний Банк» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку», яка забороняє банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи. Прийнявши виконання за договором відступлення від кредитора з його поточного рахунку, банком було порушено вимоги постанови Національного банку України від 30.04.2015 р. № 293/БТ, відповідно до якої всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок банку, відкритий в Національному банку України.

Крім того, банк, уклавши правочини відступлення права вимоги, здійснив відчуження майна (майнових прав), за ціною, нижчою від звичайної (оплата на 95,03% відрізняється від балансової вартості майнових прав), внаслідок чого банк отримав збитки, що прямо зазначено у п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», як ознака нікчемності правочину.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як передбачено ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Згідно з п. 29 вказаної постанови Пленуму Верховного суду України судам необхідно враховувати, що в силу частини другої статті 215 ЦК норми закону щодо підстав нікчемності правочинів є імперативними. У зв'язку з цим суди повинні відмовляти у визнанні мирових угод у справах щодо визнання нікчемності правочинів та застосування наслідків як таких, що суперечать закону (частина п'ята статті 175 ЦПК).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Встановлено, що нікчемність договорів відступлення права вимоги не оспорювалась.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла до висновку про те, що вимоги позивача про визнання протиправними дій Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» щодо нарахування позивачу штрафних санкцій за договором про надання кредиту № 357 від 28.12.2010 р. з 28 травня 2015 року та про визнання припиненими зобов'язання позивача за вказаним договором є необгрутваними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки правочини відступлення права вимоги, на які посилається позивач, є нікчемними в силу вимог закону.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення були неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини справи, а тому рішення суду першої інстанції від 02.12.2015 р. у справі № 910/24448/15 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про повну відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 49 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 02.12.2015 р. у справі № 910/24448/15 скасувати повністю та прийняти нове рішення.

3. У задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Малого приватного підприємства «ВІАС» (02217, м. Київ, пр-т. Маяковського, 26-А, код 23159507) на користь Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 15, код 19019775) 2 679(дві тисячі шістьсот сімдесят дев'ять) ,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ на виконання даної постанови суду.

6. Матеріали справи № 910/24448/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

7. Копію постанови надіслати сторонам та третім особам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран