Рішення

від 31.05.2016 по справі 547/265/16-ц

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41-а, смт Семенівка, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9-17-39, факс (05341) 9-17-39, 9-15-37

Справа №547/265/16-ц

Провадження №2/547/189/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року смт Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді В.Ф.Харченка,

за участі секретаря судового засідання Т.В.Артикульної,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 у приміщенні Семенівського районного суду Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Семаль" про розірвання договорів оренди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідач є орендарем трьох земельних ділянок, які належать відповідачеві на праві власності, площами 2,14 га, 1,87 га, 1,99 га, про що 22.07.2011 між сторонами укладено три договори оренди землі. Пунктом 39 кожного із договорів визначено умови розірвання договору в односторонньому порядку, зокрема, використання земельної ділянки за нецільовим призначенням, недотримання науковообгрунтованої сівозміни в частині технічних культур, зокрема соняшнику, посіви якого щорічно перевищують 9 % загальної площі орних земель господарства (договір вважається розірваним з 01.01. наступного року).

Орні площі відповідача, на яких засіяно соняшник, у 2012 і 2013 роках перевищили 18 %, у 2014 році - 10 %, у 2015 році - 34 %. Оскільки відповідач кожного року порушує пункт 39 кожного з трьох договорів оренди, 04.12.2015 позивач звернувся до відповідача з письмовими заявами розірвання кожного із договорів оренди. На отримані заяви відповідач не відреагував. На повторне звернення позивача до відповідача 16.02.2016 із вимогою про розірвання договорів оренди, відповідач також не відреагував.

Посилаючись на порушення відповідачем: нормативів засівання соняшнику, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 № 164 "Про затвердження нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільскогосподарських регіонах"; положень ст.ст. 35, 37 Закону України "Про охорону земель" щодо обов'язку орендарів земельних ділянок здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, проведення діяльності, яка не завдає шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів, заборону використання земельних ділянок способом, що призводить до погіршення їх якості; - вважав, що це, у свою чергу, є порушенням пунктів 39 договорів оренди земельних ділянок.

Положення ст.ст. 629, 651 ЦК України, ст. 31 Закону України "Про оренду землі" передбачають право розірвання договору за рішенням суду у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; у разі односторонньої відмови від договору, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав повністю, в доповнення до вказаного у позові пояснив, що у 2012 році відповідач використовував 3765,23 га земель, із яких під соняшник засіяно 671,50 га або 17,83 % орних площ господарства; у 2013 році, відповідно, 367,99 га / 680,735 га або 18,52 %; у 2014, відповідно 3670,95 га / 370 га або 10 %; у 2015 році, відповідно, 3660,79 га / 1158 га + 872 га або 33,72 %.

Протягом 2012 - 2015 років площі земель господарства, що були засіяні соняшником, перевищили 9 % загальних орних площ господарства, що є підставною для розірвання кожного з трьох договорів оренди землі на підставі пункту 39 договору оренди. Господарська діяльність відповідача призводить до виснаження ґрунтів, нижчої їх урожайності, необхідності додаткового підживлення ґрунтів тощо.

На запитання представника відповідача як загальна господарська діяльність відповідача впливає та як цим порушено права позивача щодо трьох земельних ділянок, які у нього орендує відповідач, та на яких відповідач не вирощував соняшник більш як один раз протягом 2012 - 2015 років, представник позивача відповіді не надав.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позову повністю. Ствердив, що ТОВ "Семаль", є правонаступником ДП "Семаль", за трьома відповідними договорами оренди землі використовує три земельні ділянки позивача площами 2,14 га, 1,87 га, 1,99 га. Визнав, що протягом 2012 - 2015 років відповідач вирощував соняшник не менш як на 10 % усіх орних земель, які використовує господарство.

Пояснив, що відповідач, як приватний сільгоспвиробник, не зобов'язаний затверджувати проект землеустрою щодо обґрунтування сівозмін на своїх полях, норми постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 № 164 не є обов'язковими для приватного сектора; відповідач протягом 2012 - 2015 років не притягувався до відповідальності за будь-які порушення щодо сівозмін, зниження родючості ґрунтів, проведення діяльності, яка завдає шкідливого впливу на ґрунти тощо. Господарство у встановленому порядку звітує про свою діяльність, до якої не було зауважень з боку контролюючих органів, у т.ч. органів щодо використання й охорони земель, контролю за збереженням її родючості тощо.

Щороку господарство виконує агрономічні та інші вимоги, необхідні для підтримання родючості ґрунтів, вносить у ґрунт відповідні речовини тощо.

На земельних ділянках позивача, площею 2,14 га і 1,99 га, у 2012 році вирощувалася соя, у 2013 - ячмінь, у 2014 - соняшник, у 2015 - кукурудза, у 2016 - засіяно сою.

На земельній ділянці позивача, площею 1,87 га, у 2012 році вирощувалася соя, у 2013 - соя, у 2014 - озима пшениця, у 2015 - соняшник, у 2016 - засіяно сою.

Представник наголосив, що земельні ділянки позивача не пошкоджувалися, їх родючість не знижено, відповідні площі вчасно обробляються, підтримується родючість ґрунтів, протягом 2012 - 2015 років на кожній із ділянок позивача відповідач лише один рік вирощував соняшник.

Наголосив, що відповідач не завдавав шкоди земельним ділянкам позивача, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач не довів у суді порушення відповідачем прав позивача "підсумковим арифметичним показником" засівання полів відповідачем як сільгоспвиробником; позивач повинен довести чи були порушені саме його права в результаті того, що господарство засівало на усіх своїх полях більше аніж 10 % соняшнику. Посилаючись на ст.ст. 3, 60 ЦПК України, ст. 15 ЦК України просив відмовити у позові повністю.

Представник Управління АПК Семенівської РДА Полтавської області ОСОБА_4 пояснив, що встановлення науково-обгрунтованих сівозмін приватними господарствами не вимагається. Ринкові відносини та вартість зернових культур впливають на вибір сільгоспвиробниками видів культур, які вони бажають вирощувати на своїх землях. Належне удобрювання, підживлення тощо земель дозволяє з року в рік вирощувати одні й ті ж самі культури на одних і тих самих полях. Така повторюваність є небажаною, проте дозволена і допускається.

Підтвердив, що ТОВ "Семаль" не притягувалося до відповідальності за порушення законодавства щодо використання земель, погіршення якості угідь, недотримання сівозмін тощо.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

За змістом ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд встановив, що 22.07.2011 між позивачем ОСОБА_1, як орендодавцем, і ДП "Семаль", правонаступником якого є ТОВ "Семаль" (відповідачем), як орендарем, укладено договір земельної ділянки:

-площею 2,14 га ріллі, кадастровий номер 5324581500:00:002:0325, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на строк 5 років, договір зареєстровано 06.11.2012 (а.с. 9-12, 169) - далі Договір 2,14;

- площею 1,87 га ріллі, кадастровий номер 5324581500:00:003:0261, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на строк 5 років, договір зареєстровано 06.11.2012 (а.с. 13-16, 170) - далі Договір 1,87;

- площею 1,99 га ріллі, кадастровий номер 5324581500:00:002:0324, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на строк 5 років, договір зареєстровано 06.11.2012 (а.с. 17-20, 171) - далі Договір 1,99.

За вказаними договорами сторони склала акти приймання-передачі земельних ділянок (а.с. 12, 16, 20).

Пунктом 39 кожного із вказаних договорів передбачено умови розірвання договору в односторонньому порядку, зокрема "використання земельної ділянки за нецільовим призначенням, недотримання науковообгрунтованої сівозміни в частині технічних культур, зокрема соняшнику, посіви якого щорічно перевищують 9 % загальної площі орних земель господарства (договір вважається розірваним з 01.01. наступного року).

Пояснення представника позивача про те, що у 2012 році відповідач використовував 3765,23 га земель, із яких під соняшник засіяно 671,50 га або 17,83 % орних площ господарства; у 2013 році, відповідно, 367,99 га / 680,735 га або 18,52 %; у 2014, відповідно 3670,95 га / 370 га або 10 %; у 2015 році, відповідно, 3660,79 га / 1158 га + 872 га або 33,72 %, підтверджено даними статистичної звітності ТОВ "Семаль" (а.с. 90-95, 110, 122, 123, 126, 145, 146).

Представник відповідача визнав, що відповідач протягом 2012 - 2015 років щороку вирощував соняшник на більш як на 10 % усіх орних площ господарства.

04.12.2015 позивач звернувся до відповідача із заявами про розірвання Договору 2,14, Договору 1,87, Договору 1,99, посилаючись на пункт 39, через перевищення відповідачем посівів соняшника більш як на 9 % від загальної площі орних земель господарства; пропонував у тижневий термін повернути земельну ділянку (а.с. 6-8). 16.02.2016 позивач звернувся до відповідача із заявами, у яких просив письмово повідомити результат розгляду вказаних заяв від 04.12.2015 (а.с. 21).

Відповідач не надав відповіді на вказані заяви.

Відповідач не притягувався до відповідальності за порушення законодавства щодо використання і охорони земель, недотримання науково обґрунтованих сівозмін тощо.

Вирощування соняшника у беззмінних посівах є неможливим з наукової точки зору, однак допускається та широко використовується сільгосппідприємствами за умови належного удобрення, підживлення ґрунтів, боротьби зі шкідниками тощо.

Протягом 2012 - 2015 років відповідач вживав заходів щодо збереження родючості ґрунтів господарства, використовуючи відповідні мінеральні, органічні і бактеріальні добрива, засоби хімічного захисту рослин, що підтверджено відповідними актами, накладними (а.с. 40-65).

На земельних ділянках позивача, площею 2,14 га і 1,99 га, відповідач у 2012 році вирощував сою, у 2013 - ячмінь, у 2014 - соняшник, у 2015 - кукурудзу, у 2016 - засіяно сою; на земельній ділянці позивача, площею 1,87 га, відповідач у 2012 і 2013 роках вирощував сою, у 2014 - озиму пшеницю, у 2015 - соняшник, у 2016 - засіяно сою.

Вказані обставини підтверджено даними актів витрат на насіння і садильного матеріалу, товарно-транспортними накладними (а.с. 62, 66-82), довідкою виконкому Горошинської сільської ради від 07.04.2016 № 130 та викопіюванням розташування земельних ділянок, які належать відповідачеві на праві власності, площами 2,14 га, 1,87 га, 1,99 га (а.с. 35, 36), витягом публічної кадастрової карти (а.с. 169-171).

Отже, протягом 2012 - 2016 років на спірних земельних ділянках соняшник більш як один раз відповідач не вирощував.

Зазначене відповідає примітці до ОСОБА_5 оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 № 164: "Допустимі нормативи періодичності вирощування культури на одному і тому самому полі становлять:…для соняшника - не менше ніж через сім років.

За змістом ст.ст. 35, 37 Закону України "Про охорону земель" орендар земельної ділянки зобов'язаний здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, проведення діяльності, яка не завдає шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів, проводити господарську діяльність способом, який не завдає шкідливого впливу на стан та родючість ґрунтів, забезпечувати захист земель тощо.

Позивачем належними та допустимими засобами доказування не доведено вказані та подібні порушення, яких би допускав відповідач, на спірних земельних ділянках. На не виявлення порушень також вказує відсутність відомостей про притягнення до відповідальності ТОВ "Семаль" або його посадових осіб за порушення у сфері використання і охорони земель.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч.ч. 2, 3 ст. 651 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд зазначає, що пунктами 39 спірних договорів оренди землі право на розірвання договорів покладено у залежність від загальних статистичних даних щодо господарської діяльності ТОВ "Семаль" як виробника зернових сільгоспкультур, а саме засівання соняшником більш як 9 % орних площ господарства.

Протягом дії спірних договорів оренди земельних ділянок відповідач лише один раз засіював соняшник на відповідних земельних ділянках, чим не порушив щодо земель позивача ОСОБА_5 оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах - допустимі нормативи періодичності вирощування культури на одному і тому самому полі становлять для соняшника - не менше ніж через 7 років.

Відповідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зміст зазначеної норми права та численні правові висновки, сформульовані Верховним Судом України у справах щодо укладення, розірвання, визнання недійсними договорів оренди землі, узагальнення судової практики зазначають, що відповідно до статті 3 ЦПК України та статті 15 ЦК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право . Суд повинен встановити, чи дійсно порушує право орендодавця та чи інша умова договору оренди землі , чи дійсно були порушені права позивача . Суд повинен з'ясувати у чому саме полягає порушення законних прав орендодавця. Однією із обов'язкових умов застосування судового захисту орендаря є порушення умовами договору прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Формальне існування підстави для розірвання договорів, зазначеної у пункті 39 спірних договорів - посіви соняшнику щорічно перевищують 9 % загальної площі орних земель господарства - не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки відповідач не порушував 7-річний норматив періодичності вирощування соняшнику на спірних земельних ділянках, що є власністю позивача; статистичні показники господарської діяльності орендаря не порушують права позивача.

У порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право.

За змістом ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Ураховуючи зазначене суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 209, 212, 214, 215, 223, 291, 292, 294, 296 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Полтавської області через Семенівський районний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя В.Ф.Харченко

Повний текст рішення складено 03.06.2016.