Окрема думка

від 11.07.2016 по справі 547/265/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 547/265/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1996/16Головуючий у 1-й інстанції Харченко В.Ф. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

ОКРЕМА ДУМКА

11 липня 2016 року м. Полтава

Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Полтавської області від 11 липня 2016 року апеляційна скарга ОСОБА_2 відхилена, рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 31 травня 2016 року залишене без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, колегія суддів, погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач (орендар) у період з 2012 по 2016 роки на орендованих у позивача земельних ділянках вирощував соняшник лише один раз, отже не порушив відносно земель позивача ОСОБА_3 оптимального співвідношення культур у сівозмінах, а позивач не довів факт порушення його прав як власника землі внаслідок виникнення формальної обставини, передбаченої пунктом 39 укладених договорів оренди.

З таким висновком погодитися не можу виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2,ч.3 ст.6 ЦК України сторони правочину мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, окрім випадків прямої заборони у законі такого волевиявлення, або ж якщо обов'язковість актів цивільного законодавства для сторін прямо випливає з їх змісту або із суті правовідносин.

Згідно ст.1 ЗУ «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею другою ЗУ «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч.3 ст.15 ЗУ «Про оренду землі» за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Згідно частини першої статті 32 ЗУ «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору , в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Аналіз наведених загальних і спеціальних норм права дає підстави зробити висновок про те, що у межах дії принципу пріоритетності договору орендодавець і орендар мають право врегулювати відносини з користування землею на свій розсуд, у тому числі визначити додаткові не передбачені законом підстави для розірвання договору, за умови, що такі підстави не заборонені законом або ж прямо йому не суперечать.

Укладаючи договір, сторони визначили таку підставу для його дострокового розірвання як перевищення щорічної норми засіву соняшнику понад дев'ять відсотків від загальної орної площі земель, що перебувають у користуванні орендаря, тобто усіх земель, а не тільки земель орендаря.

Ця норма узгоджується і не суперечить загальним принципам землекористування (п.2 ч.1 ст.24, ч.1 ст.29 ЗУ «Про оренду землі», ст.3, ст.35-37 ЗУ «Про охорону земель», ст.1, п.г), п.д) ч.1 ст.5, п.ґ) ч.1 ст.96, ст.162 - 165, ст.168 ЗК України), а також узгоджується із приписами ст.651 ЦК України, якими визначені загальні підставі для зміни або розірвання договору. Окрім того, вимога щодо визначення певного нормативу (не більше 9% від загальної площі орних земель) щодо засіву технічних культур, зокрема соняшника, має наукове обґрунтування (а.с.157).

Належними і допустимими доказами (а.с.90-95, 110,122,123,126,145,146) підтверджено та визнано відповідачем, що у 2012,2013,2014 і 2015 роках норма посіву соняшнику перевищувала дев'ять відсотків від усіх орних земель ТОВ «Семаль», що відповідно до узгоджених між сторонами умов договорів є підставою для їх розірвання на вимогу орендодавця.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, порушив принцип свободи і пріоритету договору (ст.6 ЦК України). За відсутності вимог і, відповідно, спору про недійсність, спірного пункту договорів, його зміну чи тлумачення суд своїм рішенням, по суті, змінив зміст пункту 39 договорів оренди, оскільки поставив можливість його реалізації у залежність від доведеності існування негативного впливу на орендовані у позивача земельні ділянки внаслідок перевищення дев'ятивідсоткового нормативу посіву соняшнику на усіх орних землях господарства.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов