Рішення

від 17.05.2016 по справі 369/1715/15-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/1715/15-ц

Провадження № 2/369/2104/16

РІШЕННЯ

Іменем України

17.05.2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Дубас Т.В.,

за участю секретаря Дідур М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини Управління ветеринарної медицини в м. Ірпінь, Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини Головного управління ветеринарної медицини в Київській області, третя особа: ОСОБА_2 про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом, мотивуючи його тим, що 1 березня 2000 року відповідно до наказу № 382 від 01.03.2000 року позивач був прийнятий на посаду завідуючого Ірпінської лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи, яка розташована на Ірпінському міському ринку «ВЕКТОР-2002» та є структурним підрозділом Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини по переведенню з Києво-Святошинського підприємства ветеринарної медицини.

Відповідно до наказу № 54 від 10 листопада 2014 року позивач звільнений з займаної посади за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

На протязі майже п'ятнадцяти років жодних зауважень щодо його роботи позивач не мав, до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Як спеціаліст позивач завжди проходив чергові атестації та курси підвищення кваліфікації і отримав лише позитивні оцінки своєї роботи та навчання.

Однак, 4 жовтня 2013 року позивач був взятий під варту Васильківським міськрайонним судом Київської області.

04 листопада 2014 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області міра запобіжного заходу позивачу була змінена на домашній арешт. Відповідно до вказаної постанови серед обов'язків домашнього арешту позивачу було заборонено покидати місце проживання за адресою АДРЕСА_1 всі 24 години на добу.

І лише 13 лютого 2015 року відповідно до постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позивачу дозволено покидати місце свого проживання з 6 години ранку до 18 години вечора саме для виконання трудових обов'язків.

14 лютого 2015 року о 7 годині ранку позивач з'явився на робочому місці в Ірпінській лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи, яка розташована на Ірпінському міському ринку «ВЕКТОР-2002».

Однак третя особа ОСОБА_2 вручив позивачу наказ про його звільнення з роботи за прогул без поважних причин.

Позивач вважає що наказ про його звільнення є незаконним та підлягає до скасуванню.

В зазначений в наказі про звільнення час позивач не міг бути присутнім на роботі фізично, оскільки відповідно до вищевказаних рішень суду перебував під арештом, в тому числі домашнім, та не мав права покидати місце свого проживання.

13 лютого 2015 року позивач перебував у судовому засіданні у м. Біла Церква, що підтверджується постановою суду та повісткою. А 14 лютого 2015 року позивач з'явився на робочому місці о 7 годині ранку та вже о 9.00 годині ранку був ознайомлений з наказом про своє звільнення та не допущений на робоче місце.

Тобто позивач був відсутній на роботі з поважних причин (на виконання рішення суду); жодного вироку відносно позивача у вказаний період та до цього часу не встановлено.

Тому позивач просив скасувати наказ № 54 від 10 листопада 2014 року за підписом начальника Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_2 про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача ДЛВСЕ в м. Ірпені у зв'язку з прогулом без поважних причин. Зобов'язати відповідача внести запис про скасування наказу № 54 від 10 листопада 2014 року до трудової книжки позивача та поновити його на посаді завідуючого Ірпінської лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги підтримав та просив позов задоволити.

Представник Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини проти вимог позову заперечував та просив в позові відмовити.

Інші сторони в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлялись належним чином.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній докази, приходить до висновку що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, згідно копії трудової книжки позивача вбачаться що відповідно до наказу № 382 від 01.03.2000 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду завідуючого лабораторією ветеринарно-санітарної експертизи м. .

4 жовтня 2013 року згідно ухвали Васильківського міськрайонного суду застосовано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 22 жовтня 2013 року до 18 години 00 хвилин. Строк дії ухвали до 22 жовтня 2013 року до 18 години 00 хвилин.

04 листопада 2014 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області міра запобіжного заходу позивачу була змінена на домашній арешт. Відповідно до вказаної постанови серед обов'язків домашнього арешту позивачу було заборонено покидати місце проживання за адресою АДРЕСА_1 всі 24 години на добу.

13 лютого 2015 року відповідно до ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позивачу змінено покладений ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 04.1.2014 року на обвинуваченого ОСОБА_1 обов'язок, передбачений ч. 5 ст. 194 КПК України: цілодобово не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язати обвинуваченого з 18 години вечора по 06 годину ранку наступного дня не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до Наказу № 54 від 10.11.2014 р., у зв'язку з тим що завідувач ДЛВСЕ в м. Ірпені ОСОБА_1 з 20 жовтня 2014 року по 10 листопада 2014 року був відсутній на роботі та робочому місці без поважних причин (прогул), позивача було звільнено з посади Завідувача ДЛВСЕ в м. Ірпені у зв'язку з прогулом без поважних причин.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року передбачено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Відповідно до п. 24 даної постанови при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

За змістом ст. ст. 40, 41 КЗпП України підставами для звільнення працівника згідно, зокрема, з п. 4 ст. 40 КЗпП України є його відповідні винні дії, вчинення яких передувало виданню наказу (розпорядження) про припинення трудового договору.

Таким чином, крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з'ясування поважності причин його відсутності.

Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, передбачені ст. 57 ЦПК України.

Наявність поважних причин визнається у разі доведеної неможливості працівника здійснювати свої трудові обов'язки.

Так суд, дослідивши всі надані докази, приходить до висновку що позивач був відсутній на робочу місці з поважних підстав, оскільки відповідно до вищевказаних рішень судів, до нього були застосовані запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту, що об'єктивно унеможливлювало явку позивача на робочому місці за той період який був вказаний в наказі про звільнення.

Отже, суд знаходить що відсутність позивача на робочому місці в період з 20 жовтня 2014 року по 10 листопада 2014 року, була зумовлена поважною причиною, у вигляді застосування до позивача запобіжних заходів, що унеможливлювали його явку на робоче місце.

Таким чином, суд знаходить доведеними обставини невідповідності звільнення позивача з посади вимогам КЗпП України, тому суд вважає що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 та ст. 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати суд покладає на відповідача.

Керуючись ст. ст. 40, 41, 235 КЗпП України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. №9 „Про практику розгляду судами трудових спорів", ст. ст. 3, 10, 60, 209, 212-215, 218, 367 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Скасувати наказ № 54 від 10 листопада 2014 року за підписом начальника Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_2 про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача ДЛВСЕ в м. Ірпені у зв'язку з прогулом без поважних причин.

Зобов'язати Ірпінську міську державної лікарні ветеринарної медицини Управління ветеринарної медицини в м. Ірпінь внести запис про скасування наказу № 54 від 10 листопада 2014 року до трудової книжки ОСОБА_1 та поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи в м. Ірпені.

Стягнути з Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини Управління ветеринарної медицини в м. Ірпінь (код ЄДРПОУ 25800871)на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Т.В. Дубас