Постанова

від 21.04.2016 по справі 804/1468/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2016 р. справа № 804/1468/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Павловського Д.П.

при секретарі судового засідання Молчановій В.В.

за участю сторін:

представника позивача Кудіна М.В.

представника відповідача Немченко К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми "В1" від 20.10.2015 р. № 0000725103 та форми "Р" від 20.10.2015 р. № 0000735103, -

ВСТАНОВИВ :

04 березня 2016 року Публічне акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПАТ «ПІВДГЗК», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.ніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України (далі - СДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.10.2015 року № 0000725103, №0000735103.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки контролюючого органу щодо документального не підтвердження ПАТ «ПІВДГЗК» фактів здійснення господарських операцій з контрагентами, що призвело до завищення суми податкового кредиту та суми від'ємного значення податку на додану вартість за жовтень-грудень 2014 року, є необґрунтованими та безпідставними, не підтверджуються фактичними обставинами здійсненої перевірки. На думку позивача, зазначені в Акті перевірки зауваження стосуються лише наданих ПАТ «ПІВДГЗК» додатково до первинних документів, сертифікати якості, внутрішні акти, рахунки тощо, проте, вказані документи, відповідно до норм діючого законодавства України, не є первинними документами, тому, навіть за наявності зауважень до цих документів, у СДПІ відсутні підстави заперечувати факти реальності господарських операцій, зокрема, для цілей податкового обліку. Позивачем зауважено, що відповідно до змісту оскаржуваного Акту перевірки, контролюючим органом, під час перевірки первинних документів, які були надані на підтвердження здійснення платником податку оподатковуваних операції протягом звітного податкового періоду, будь-яких недоліків, дефектності форми, зауважень до форми та змісту первинних документів, зроблено не було. Окрім цього, зазначено, що у підприємства наявні всі первинні докумети, які, в свою чергу, підтверджують факт реальності господарських операцій, обов'язковість ведення яких передбачена чинним законодавством, які, на думку позивача, є підставою для формування податкового обліку та формування податкового кредиту. Також, контролюючим органом не враховано, що податкове законодавство не пов'язує порядок формування платником даних податкового обліку з результатами проведення зустрічної перевірки постачальника. Можливі порушення правил оподаткування з боку контрагента, встановлені податковою інспекцією під час проведення перевірки, не можуть слугувати доказом недобросовісності ПАТ «ПІВДГЗК», якщо тільки податковою інспекцією не доведено, що останньому було відомо про ці обставини. Отже, позивач вважає, що ПАТ «ПІВДГЗК» не здійснювало порушень норм законодавства, викладених у акті перевірки, тому, податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті всупереч законодавству, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2016 р. відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання 21.04.2016 року прибули представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в адміністративному позові.

Представник відповідача проти позову заперечував, до суду надав письмові заперечення, в яких свою позицію обґрунтовував тим, що перевірка проведена правомірно, виявлені перевіркою порушення податкового законодавства встановлені вірно, з урахуванням усіх обставин, податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку із чим, підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із положеннями Податкового кодексу України, основним завданням та функцією органів державної податкової служби є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України, органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що з 31.08.2015 року по 18.09.2015 року на підставі направлень від 31.08.2015 року за № 49/28-01-51-03, № 50/28-01-51-03, № 51/28-01-51-5, №52/28-01-51-03 та копії наказу СДШ у м. Дніпропетровську МГУ ДФС від 28.08.2015р. № 207, Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», з питання дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість по здійсненим фінансово-господарським операціям з наступними контрагентами: ТОВ «ТАРКАС» (код за ЄДРПОУ 33588332) за жовтень та грудень 2014 року, ТОВ «ЕКВІКЕС» (код за ЄДРПОУ 37502259) за жовтень 2014 року, ТОВ «УКРТРАНССТАНДАРТ» (код за ЄДРПОУ 36841596) за жовтень 2014 року, МПП «НОРМА» (код за ЄДРПОУ 20163218) за жовтень 2014 року, ПП «ЗОЛОТІ ВОРОТА» (код за ЄДРПОУ 24611926) за листопад 2014 року, ТОВ «МИКОЛАЇВБУДРЕСУРСИ» (код за ЄДРПОУ 22427805) за листопад 2014 року, ТОВ (КРИВБАССПЕЦПРОЕКТ» (код за ЄДРПОУ 36877046) за листопад 2014 року, ТОВ «КРОСТ» код за ЄДРПОУ 32410394) за листопад 2014 року, ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ НВА УКРАЇНА» (код а ЄДРПОУ 37167701) за листопад 2014 року, ТОВ «АЛАМАК» (код за ЄДРПОУ 36163334) за листопад 2014 року, ТОВ «ВКП «УКРПРОМПОСТАЧ» (код за ЄДРПОУ 38530512) за листопад 2014 року, ТОВ «ВОСТОКСПЕЦСЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 34849703) за листопад 2014 року, ТОВ «ЕНЕРГОРЕСУРС» (код за ЄДРПОУ 30926459) за грудень 2014 року, ТОВ ЕЛЕКТРОБУДМОНТАЖ» (код за ЄДРПОУ 32410085) за грудень 2014 року, ТОВ «БАРНАТ» (код за ЄДРПОУ 37272378) за грудень 2014 року, ТОВ «РЕМЕКСКАВАТОРМАШ» (код за ЄДРПОУ 30735475) за грудень 2014 року, ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА» (код за ЄДРПОУ 8236917) за грудень 2014 року.

За результатами перевірки складений акт № 25.09.2015 року №21/28-01-51-03/00191000, в якому встановлені та зафіксовані наступні порушення:

- ст.22, п.44.1, п.44.6 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1, п.201.2 ст.201, що призвело до завищення суми податкового кредиту у розмірі 655505,40 грн. у т.ч. у розрізі звітних податкових періодів: жовтень 2014 року - 83270,00 грн., листопад 2014 року - 346959,40 грн., грудень 2014 року - 225275,50 грн., та заниженню податку на додану вартість за жовтень 2014 року в сумі 83270,50 грн. та за листопад 2014 року в сумі 346959,40 грн.

- п.14.1.18, п.14.1 ст.14, ст.22, п.44.1, п.44.6 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.1, п.201.2 ст.201, що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2014 року та заявленного бюджетного відшкодування за січень 2015 року у розмірі 225275,50 грн.

07.10.2015 року ПАТ «ПІВДГЗК» подало заперечення № 52-70/8505 на акт перевірки від 25.09.2015 року № 21/28-01-51-03/00191000. За результатами розгляду податковим органом заперечень ПАТ «ПІВДГЗК», висновки Акту листом № 10595/10/28-01-51-03 від 15.10.2015 року залишені без змін.

На підставі висновків акта перевірки СДПІ у м. Дніпропетровську прийнято податкові повідомлення -рішення від 20.10.2015 року:

- № 0000725103 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 225275,50 грн. та застосування штрафної санкції на 112637,75 грн.;

- № 0000735103 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ 430229,90 грн. та застосування штрафної санкції на 215114,95 грн.

30.10.2015 року ПАТ «ПІВДГЗК» звернулося до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників ДФС України з первинною скаргою за вих. № 52-70/9360 на податкові повідомлення-рішення форми «В1» від 20.10.2015 року № 0000725103 та форми «Р» від 20.10.2015 року №0000735103, яка отримана останнім 01.11.2015 року.

За результатами розгляду первинної скарги, згідно рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 09.12.2015 року № 26701/10/28-10-10-4-33 первинна скарга ПАТ «ПІВДГЗК» на податкові повідомлення-рішення форми «В1» від 20.10.2015 № 0000725103 та форми «Р» від 20.10.2015 року № 0000735103 залишена без задоволення, а спірні податкові повідомлення - рішення без змін.

ПАТ «ПІВДГЗК» в порядку адміністративного оскарження подало повторну скаргу від 24.12.2015 року № 52-70/11384 до ДФС України. 26.02.2016 року на адресу ПАТ «ПІВДГЗК» надійшло рішення ДФС України від 23.02.2016 року № б.н/6/99-99-10-01-04-25 про результати розгляду повторної скарги ПАТ «ПІВДГЗК» на податкові повідомлення-рішення форми «В1» від 20.10.2015 року №0000725103 та форми «Р» від 20.10.2015 року №0000735103, яким податкові повідомлення-рішення СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську МГУ ДФС форми «В1» від 20.10.2015 року № 0000725103 та форми «Р» від 20.10.2015 року №0000735103 та рішення, прийняте в результаті розгляду первинної скарги, залишено без змін, а скарга - без задоволення.

В ході проведення перевірки встановлено, що відповідно до податкової інформації ДПІ (ОДПІ, МДПІ), інших регіонів, інформаційних систем ГУ Міндоходів, ДФС, податкової звітності, та інших джерел інформації, перевіркою встановлено проведення операції з контрагентами - постачальниками, які не виконують свої податкові зобов'язання, не мають правових зв'язків по операціях з реалізації (продажу) товарів (послуг). Дані операції спрямовані на отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту.

При проведенні перевірки ПАТ «ПІВДГЗК» встановлено неналежне виконання умов укладених договорів з контрагентами-постачальниками, в частині дефектності первинних документів, копії яких було надано до перевірки; відсутності первинних документів.

За результатами проведеної перевірки встановлено, що ПАТ «ПІВДГЗК» по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами-постачальниками до перевірки не надано: належним чином оформлених сертифікатів якості (відповідності) ТМЦ, що унеможливлює встановлення фактичного виробника готової продукції, регіон, в якому вироблено готову продукцію. Відповідно до договорів купівлі-продажу, укладених між ПАТ «ПІВДГЗК» та контрагентами- постачальниками, продукцію повинен супроводжувати документ, що підтверджує якість (ертифікат якості (відповідності) та/або паспорт виробу, та/або інструкція (керівництво) з технічної експлуатації та/або гарантійний талон, тощо); журнал видачі довіреностей, для встановлення осіб, які приймали у часть безпосередньо при здійсненні господарської операції; документальне підтвердження руху (транспортування) ТМЦ від постачальників-контрагентів, а саме - первинні документи (товаро-транспортні накладні, залізничні накладні, заявки, подорожні листи тощо), що свідчить про здійснення господарських операцій, які не мають юридичного підґрунтя, так як не встановлено фізичне переміщення товарно-матеріальних цінностей від постачальників до покупця (ПАТ «ПІВДГЗК»); документальне підтвердження щодо: надання дозволу замовника на виконання будівельно - монтажних робіт субпідрядними організаціями; присутності працівників Виконавця або субпідрядників на місцях проведення ремонтних робіт (перевіркою не встановлено фактичного виконавця ремонтних робіт); присутності (наявності) машин та механізмів підрядника (субпідрядника) на контрольно - пропускних пунктах, об»єктах будівництва, будівельних майданчиках.

Перевіркою встановлено, що надані для перевірки паперові носії за формою первинних документів та наведені в них відомості не відповідають фактичним обставинам справи. Відсутність зазначених первинних документів не дозволяють встановити фактичне виконання робіт (надання послуг), у зв'язку з: не наданням документального підтвердження реальності використання устаткування, обладнання, реальності виконання робіт (послуг) саме працівниками контрагента постачальника, відсутністю у постачальника виробничого обладнання, складського та інших приміщень, транспорту та іншого обладнання, сировини, матеріалів для здійснення виду діяльності; формуванням податкового кредиту від особи, що фактично не здійснювала господарської діяльності (не здійснювали придбання та реалізації товарів, робіт та послуг), а надавали податкову вигоду третім особам шляхом здійснення маніпулювань показників власної декларації.

З акту перевірки вбачається, що всі ці факти свідчать про формальне оформлення первинних документів по вказаним операціям, а відповідно про їх юридичну дефектність.

Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, їх юридична дефектність не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Під час перевірки встановлено, що у перевіряємий період між платником та з контрагентами були укладені договори купівлі - продажу та поставки, на виконання умов яких контрагентами - постачальниками були виписані на адресу скаржника податкові накладні, суми по яких було включено до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатків 5 до податкової декларації з ПДВ.

Разом з тим, платником до перевірки не було надано: по операціях із контрагентами - постачальниками журналів видачі довіреностей, для встановлення осіб, які приймали участь безпосередньо при здійсненні господарських операцій, товаро - транспортних накладних, залізничних накладних, заявок, подорожніх листів тощо), присутності працівників виконавців або субпідрядників на місцях проведення ремонтних робіт (перевіркою не встановлено фактичного виконавця ремонтних робіт); присутності (наявності) машин та механізмів підрядника (субпідрядника) на контрольно - пропускних пунктах, об'єктах будівництва, будівельних майданчиках; сертифікатів якості (відповідності) на товарно - матеріальні цінності (далі - ТМЦ) по операціях із ТОВ «ТАРКАС», МПП «НОРМА»; по операціях із ТОВ «ЕКВІКЕС», ТОВ «УКРТРАНССТАНДАРТ», ТОВ «МИКОЛАЇВБУДРЕСУРСИ», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ НВА УКРАЇНА», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ НВА УКРАЇНА» та ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА» документів, які підтверджують оприбуткування на склад: по датах, внутрішнє переміщення між складами з зазначенням дат, номерів складу, відпуск у виробництво для використання ТМЦ у господарській діяльності, а саме, дефектні акти щодо ремонту основних засобів, в яких вказано, що необхідно замінити чи відремонтувати; з подальшим оприбуткуванням вибракованих ТМЦ (з вказанням актів комісій на предмет придатності для повторного використання або не придатності в подальшому використанні ТМЦ (списання на металобрухт) та їх транспортуванням; звітів про результати виконаних послуг з зазначенням дат.

В акті перевірки зазначено, що в актах-приймання по операціях із ПП «ЗОЛОТІ ВОРОТА», ТОВ «ТАРКАС» передбачено заповнення граф: кількість товару, ціна без ПДВ, сума ПДВ, ціна з ПДВ та сума разом з ПДВ, проте, в актах зазначена лише сума без ПДВ. Також, акти - прийняття не завірені печаткою скаржника. Поряд з цим, платником були надані до перевірки сертифікати якості, однак, у них не вказані П.І.Б. відповідальних за видачу документів, а також відсутня печатка підприємства - виробника.

Згідно з акту перевірки, у наданих до перевірки накладних № 000263 від 20.10.2014 року та № 000254 від 06.10.2014 року по операціях із ТОВ «ТАРКАС» не вказано номер та дата довіреності, згідно якої посадові особи ПАТ «ПІВДГЗК» отримували товар. Також, в жодному акті - прийняття від ТОВ «АЛАМАК» не заповнена графа «Транспортний засіб».

Поряд з цим, акт прийняття №4768 від 29.10.2014 склад № 541 дата прийняття на склад у графі найменування товару та його стан (б/у-новий) інструмент (3 назви) не вказано кількість, ціна, сума, сума всього, разом з ПДВ та акт прийняття №4767 від 29.10.2014 року склад № 541 дата прийняття на склад у графі найменування товару та його стан (б/у-новий) молоток костильний, 15 шт. кількість, 175,60 ціна, не вказана сума, сума всього, разом з ПДВ по операціях із ТОВ «УКРТРАНССТАНДАРТ».

Окрім цього, контролюючим органом встановлено по операціях із ТОВ «МИКОЛАЇВБУДРЕСУРСИ», ТОВ «КРОСТ» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ НВА УКРАЇНА» окремі недоліки заповнення документів, а саме: рахунки, прибуткові ордери, акти - прийняття, видаткові накладні.

Згідно із базами даних ДФС перевіркою встановлено, що у ПП «ЗОЛОТІ ВОРОТА» відсутні складські приміщення, автомобільний транспорт, трудові ресурси, виробниче та торгівельне обладнання, сировина, матеріали, а також устаткування, які необхідні для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства.

Враховуючи наведене, перевіряючі дійшли висновків про проведення фінансових потоків між платниками податків, які спрямовані на надання податкової вигоди третім особам та здійснення операцій переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, що, в свою чергу, свідчить про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності скаржником.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Приписами п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною іричиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник юдатків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Згідно із п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1, 201.4, 201.6 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених в ст. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1 ст.198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 року №375/11/14-14 зазначено універсальний принцип розгляду податкових спорів, а саме: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо.

Судом були досліджені первинні документи, що стосуються господарської діяльності позивача з його контрагентами та встановлено, що вказані господарські операції пов'язані з господарською діяльністю Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, неправомірними, виходячи з наступних підстав.

Публічним акціонерним товариством «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» з питання дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість по здійсненим фінансово-господарським операціям до суду були надані наступні первинні документи.

З матеріалів справи вбачається, що рамках господарської діяльності між ПАТ «ПІВДГЗК» та ПП «ЗОЛОТІ ВОРОТА» було укладено договір № 2013/п/00/1258 від 22.10.2013 року.

На підтвердження правомірності формування спірної суми податкового кредиту та реальності наведених вище угод позивачем до суду надано наступні документи первинного бухгалтерського обліку, а саме: договір від 22.10.2013 № 2013/п/00/1258; податкові накладні від 28.10.2014 № 5 на суму ПДВ 54200,00 грн, від 07.11.2014 №3 на суму ПДВ 54 200,00 грн., від 07.11.2014 №4 на суму ПДВ 11 600,00 грн.; рахунки №3, 4 від 07.11.2014, №5 від 28.10.2014; видаткові накладні №3 та №4 від 07.11.2014, №5 від 28.10.2014; прибуткові ордери від 09.11.2014 №АВР 000015, від 13.11.2014 №АВР 000016, від 28.10.2014 року №АВР 00001496; акти прийняття від 10.11.2014 №4929, від 10.11.2014 №4956, від 28.10.2014 №4697; сертифікати якості на поставлену продукцію (бронь нерухома, бронь нижня, втулка циліндрична) №0711-2014; платіжні доручення від 14.11.2014 №325456 на суму 325 200,00 грн., від 25.11.2014 №326033 на суму 69600,00 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що взаємодія між ПАТ «ПІВДГЗК» та ТОВ «ТАРКАС» відбувалась на підставі договору №2014/п/омтс/470 від 18.03.2014. По взаємовідносинах з ПАТ «ПІВДГЗК» до суду надані наступні паперові носії: договір від 18.03.2014 №2014/п/ОМТС/470; податкові накладні від 15.12.2014 №16 на суму ПДВ 52 519,20 грн., від 24.12.2014 №25 на суму ПДВ 14 172,60 грн., від 06.10.2014 №2 на суму ПДВ 35 136,00 грн., від 20.10.2014 №10 на суму ПДВ 18 424,40 грн.; рахунки від 06.10.2014 №265, від 20.10.2014 №274, від 24.12.2014 №333, від 15.12.2014 №324; прибуткові ордери від 21.10.2014 №АБД00000086, від 20.10.2014 №АВЩ00000394, від 25.12.2014 №АБД00000121, від 17.12.2014 №АБД 00000115; накладні від 06.10.2014 №000254, від 20.10.2014 №000263, від 24.12.2014 №333, від 15.12.2014 №319; акти приймання від 23.10.2014, 21.10.2014 №4570, від 30.12.2014 №6287, від 15.12.2014 №6073; сертифікат відповідності ВВ №UА 1.003.0088989-09 терміном дії з 08.12.2012 по 08.07.2017 (протишумові вкладиші); платіжні доручення від 06.10.2014 №321895 на суму 153 720,00 грн., від 30.10.2014 №324015 на суму 110 546,40 грн., від 03.12.2014 №326509 на суму 125 763,96 грн., від 26.12.2014 №328990 на суму 8 301,60 грн.

Щодо взаємовідносин ПАТ «ПІВДГЗК» з МПП «НОРМА» судом встановлено, що взаємодія між підприємствами відбувалась відповідно до договору поставки від 14.12.2012 №1786.

На виконання умов договору від 14.12.2012 № 1786 МПП «НОРМА» по взаємовідносинах з ПАТ «ПІВДГЗК» було оформлено паперові носії за формою документів бухгалтерського обліку, а саме: договір від 14.12.2012 №1786; податкові накладні від 07.10.2014 №7 на суму ПДВ 5 910,00 грн, від 07.10.2014 №8 на суму ПДВ 2 700,00 грн., від 24.10.2014 №25 на суму ПДВ 2 360,00 грн., від 16.10.2014 №17 на суму ПДВ 337,00 грн.; рахунки від 07.10.2014 №221 та №222, від 24.10.2014 №241, від 16.10.2014 №231; прибуткові ордери від 14.10.2014 №АБЯ00000274, від 14.10.2014 №АДА 00000051, від 28.10.2014 №ААШ00000338, від 22.10.2014 №АВЯ00000296; накладні від 07.10.2014 №6 та №7, від 24.10.2014 №24, від 16.10.2014 №16; акти приймання від 14.10.2014 №4460 та №4456, від 29.10.2014 №4769, від 31.10.2014 року №4829. Окір цього, до суду також надано: паспорта на живлення ПЄМ-40 до ел.магниту КЄП-1300 виробництва ВП «ПРОМСВЯЗЬ» (м.Кривий Ріг) у кількості 3-х штук; паспорта на електромагніт КЄП-1300, 380В виробництва НВІІ «СПЕЦЕЛЕКТРОМАГНІТ» (м.Комсосольск) у кількості 3 штук; паспорт на котушку ВВ- 32Ш 110 В.

Взаємодія між ТОВ «АЛАМАК» та ПАТ «ПІВДГЗК» відбувалась відповідно до договору поставки від 21.07.2014 року №2014/п/00/1286.

На виконання умов договору від 21.07.2014 №2014/п/00/1286 ТОВ «АЛАМАК» по взаємовідносинах з ПАТ «ПІВДГЗК» оформлено паперові носії за формою документів бухгалтерського обліку: договір від 21.07.2014 №2014/п/00/1286; податкові накладні від 03.11.2014 №1 на суму ПДВ 4 400,00 грн., від 14.11.2014 №2 на суму ПДВ 10 080,00 грн.; рахунки від 03.11.2014 №35, від 14.11.2014 №36; прибуткові ордери від 04.11.2014 №АВЯ00000305, від 14.11.2014 №АВІ00000329; накладні від 03.11.2014 №12, від 14.11.2014 №13; акти приймання від 12.11.2014 №5071, від 21.11.2014 №5311; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 24.07.2012 №05.03.02-07/73549; технічний паспорт на шафу кранових блоків опору. Розрахунки між підприємствами здійснено у безготівковій формі платіжними дорученнями: від 27.11.2014 №326161 на суму 26 400,00 грн.; від 28.11.2014 №326286 на суму 60 480,00 грн.

Щодо взаємовідносин ПАТ «ПІВДГЗК» та ТОВ «ЕКВІВЕС» судом встановлено, що між ПАТ «ПІВДГЗК» та ТОВ «ЕКВІВЕС» було укладено договір поставки від 28.11.2013 року №2013/п/ОО/1395.

На виконання умов ТОВ «ЕКВІВЕС» по взаємовідносинах з ПАТ «ПІВДГЗК» було оформлено наступні паперові носії за формою документів бухгалтерського обліку: договір від 28.11.2013 №2013/п/00/1395; податкові накладні від 13.10.2014 №№43-46 на загальну суму ПДВ 12 582,49 грн.; прибуткові ордери АВЫ00000291 від 14.10.2014, АВЫ00000292 від 14.10.2014, АВЫ00000293 від 14.10.2014, АВЫ00000294 від 14.10.2014; накладні від 13.10.2014 №938, №2232, №2231, №1483. Розрахунки між ТОВ «АЛАМАК» та ПАТ «ПІВДГЗК» здійснено у безготівковій формі.

Взаємодія між ПАТ «ПІВДГЗК» та ТОВ «УКРТРАНССТАНДАРТ» відбувалась відповідно до договору поставки від 07.08.2014 року №2014/п/ОМТС/1380. На підтвердження виконання умов договору від 07.08.2014 року №2014/п/ОМТС/1380 ТОВ «УКТРАНССТАНДАРТ» по взаємовідносинах з ПАТ «ПІВДГЗК» до суду надано наступні документів бухгалтерського обліку: договір від 07.08.2014 №2014/п/ОМТС/1380; податкові накладні від 28.10.2014 №303 та №305 на загальну суму ПДВ 5820,60 грн.; рахунки від 28.10.2014 №СФ-00419, №СФ-00420; прибуткові ордери від 28.10.2014 №ААШ00336 та №ААШ00339; видаткові накладні від 28.10.2014 №РН-00248 та РН-00249; акти прийняття від 29.10.2014 №4768 та №4767. Розрахунки між підприємствами здійснено у безготівковій формі платіжними дорученнями: від 22.10.2014 року №323575 на суму 38160,00 грн.; від 22.10.2014 року №323577 на суму 12 450,00 грн.

Взаємовідносини між ПАТ «ПІВДГЗК» та ТОВ «МИКОЛАЇВБУДРЕСУРСИ» відбувалась відповідно до договору поставки від 06.12.2012 №1735.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «МИКОЛАЇВБУДРЕСУРСИ» по взаємовідносинах з ПАТ «ПІВДГЗК» оформлено наступні документи бухгалтерського обліку: договір від 06.12.2012 №1735; податкові накладні від 07.11.2014 №58 на суму ПДВ 15 392,00 грн., від 17.11.2014 №63 на суму ПДВ 32 191,00 грн., від 21.11.2014 №64 на суму ПДВ 35 860,00 грн., від 03.11.2014 №56 на суму ПДВ 25 320,00 грн.; рахунки від 21.11.2014 №СФ-0000067, від 03.11.2014 №СФ-0000058, від 07.11.2014 №СФ-0000061, від 17.11.2014 №СФ-0000065; прибуткові ордери від 25.11.2014 №АВР00001697, від 03.11.2014 №АВР00001533, від 11.11.2014 №АВР 00001582, від 18.11.2014 №АВР00001651; видаткові накладні від 21.11.2014 №РН-0000063, від 03.11.2014 №РН-0000056, від 07.11.2014 №РН-0000058, від 17.11.2014 №РН-0000062; акти прийняття від 21.11.2014 №5309, від 03.11.2014 №4798, від 10.11.2014 №5059, від 18.11.2014 №5236; розрахунки між підприємствами було здійснено у безготівковій формі платіжними дорученнями: від 18.11.2014 №325648 на суму 151 920,00 грн.; від 25.11.2014 №326023 на суму 92 352,00 грн., які долучені до матеріалів справи та досліджені судом.

Також, судом встановлено, та вбачається з матеріалів справи, що між ПАТ «ПІВДГЗК» та ТОВ «КРИВБАССПЕЦПРОЕКТ» укладено договір на виконання робіт від 01.09.2014 №2014/у/з/1513.

На підтвердження виконання умов договору ТОВ «КРИВБАССПЕЦПРОЕКТ» по взаємовідносинах з ПАТ «ПІВДГЗК» до суду надано: договір від 01.09.2014 №2014/у/з/1513; податкова накладна від 27.11.2014 №17 на суму ПДВ 38 304,00 грн.; рахунок від 27.11.2014 №СФ-0000112; акт приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 27.11.2014 №97.

Також, з матеріалів справи вбачається, що взаємодія між ПАТ «ПІВДГЗК» та ТОВ «КРОСТ» відбувалась відповідно до договорів підряду від 06.06.2014 року №2014/д/УКС/950 та від 14.08.2014 №2014/п/ОМТС/1412.

На виконання умов договорів від 06.06.2014 №2014/д/УКС/950 та від 14.08.2014 №2014/п/ОМТС/1412 ТОВ «КРОСТ» по взаємовідносинах з ПАТ «ПІВДГЗК» до суду надано наступні документи: договір від 06.06.2014 №2014/д/УКС/950; договір від 14.08.2014 №2014/п/ОМТС/1412; податкові накладні від 10.11.2014 №2 на суму ПДВ 5697,00 грн., від 27.11.2014 №19 на суму ПДВ 23 480,75 грн., від 25.11.2014 №7 на суму ПДВ 4 689,20 грн.; видаткові накладні від 25.11.2014 №РН-0000001; акти приймання - передачі від 27.11.2014 №5478; акти виконаних робіт №02/11, 25/11, 20/11, 24/11, 22/11, 21/11.

Також, встановлено, що між ПАТ «ПІВДГЗК» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ НВА УКРАЇНА» укладено договір поставки від 23.01.2013 року №2013/п/ОО/111.

Фактичне здійснення господарських операцій підтверджено наявними в матеріалах справи первинними документами: договором від 23.01.2013 №2013/п/00/111; податковими накладними від 17.11.2014 №№111, 104, 105, 106, 107, 115, 108, 109, 110, 114, 112, 113 від 20.11.2014 №148 на загальну суму ПДВ 18 483,44 грн.; рахунками на оплату від 17.11.2014 №2815, 2818, 2823, 2814, 2822, 2819, 2820, 2821, 2817, 2812, 2813, 2816, від 20.11.2014 №2875; прибутковими ордерами від 19.11.2014 №АВЯ00000338, АВЯ00000334, АВЯ00000337, АВЯ00000339, АВЯ00000333, АВЯ00000342, АВЯ00000332, АВЯ00000335, АДА00000062, АВЯ00000336, АВЯ00000340, АВЯ00000341, від 21.11.2014 АВЯ00000344; видатковими накладними від 17.11.2014 №2480, 2483, 2488, 2486, 2479, 2487, 2484, 2485, 2477, 2478, 2482, 2481, від 20.11.2014 №2523; актами приймання від 12.11.20104 №5176, від 19.11.2014 №№5221, 5175, 5178, 5228, 5225, 5174, 5226, 5227, 5223, 5224, 5177, від 25.11.2014 №5400. Розрахунки між підприємствами здійснено у безготівковій формі платіжними дорученнями: від 05.11.2014 №324387 на суму 11 606,40 грн.; від 05.11.2014 №324388 на суму 18 576,00 грн.; від 07.11.2014 №325047 на суму 1 998,00 грн.; від 07.11.2014 №325054 на суму 10 513,97 грн.; від 28.11.2014 №326276 на суму 1 368,00 грн.; від 28.11.2014 №326277 на суму 4 104,00 грн.

Взаємодія між ТОВ «ВКП «УКРПРОМПОСТАЧ» та ПАТ «ПІВДГЗК» відбувалась відповідно до договору поставки від 10.12.2013 року № 2013/п/ОО/1441.

Фактичне здійснення господарських операцій підтверджено наявними в матеріалах справи первинними документами: договорм від 10.12.2013 року №2013/п/ОО/1441; податковими накладними від 17.11.2014 №8 на суму ПДВ 3 440,00 грн., №7 на суму 460,00 грн.; прибутковими ордерами АВЫ00000334 від 21.11.2014, АВЫ00000335 від 21.11.2014; рахунками від 14.11.2014 №РН-0000096, від 17.11.2014 №РН-0000097. Розрахунки між підприємствами здійснено у безготівковій формі.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ВОСТОКСПЕЦСЕРВІС» та ПАТ «ПІВДГЗК» було укладено договір поставки від 30.01.2013 року №2013/п/ОМТС/176.

На виконання умов договору від 30.01.2013 №2013/п/ОМТС/176 ТОВ «ВОСТОКСПЕЦСЕРВІС» по взаємовідносинах з ПАТ «ПІВДГЗК» оформлено та надано наступні документи бухгалтерського обліку: договір від 30.01.2013 №2013/п/ОМТС/176; податкові накладні від 12.11.2014 №5 на суму ПДВ 1 537,00 грн., від 16.09.2014 №1 на суму ПДВ 3 625,00 грн.; рахунки від 16.09.2014 №205, від 12.11.2014 №242; видаткові накладні від 16.09.2014 №1, від 12.11.2014 №30; акти прийняття від 18.09.2014 №4041, від 27.11.2014 №5486; прибуткові ордери від 18.09.2014 №АБД00000104, від 27.11.2014 №АБД0000104.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «ПІВДГЗК» та ТОВ «ЕНЕРГОРЕСУРС» укладено договорів виконання робіт від 15.08.2014 №2014/д/ТО/1426, від 15.08.2014 №2014/Д/ТО/1427, від 18.08.2014 №2014/д/ТО/1429.

На виконання умов договорів на виконання робіт ТОВ «ЕНЕРГОРЕСУРС» по взаємовідносинах з ПАТ «ПІВДГЗК» до суду надано: договори на виконання робіт від 15.08.2014 №2014/д/ТО/1426, від 15.08.2014 №2014/д/ТО/1427, від 18.08.2014 №2014/д/ТО/1429; податкові накладні від 26.12.2014 №1 на суму ПДВ 28 500,00 грн., №2 на суму ПДВ 23 100,00 грн., №3 на суму ПДВ 15 000,00 грн.; платіжні доручення від 26.12.2014 №328897 на суму 90 000,00 грн., №328896 на суму 138 600,00 грн., №328895 на суму 171 000,00 грн.

Суд зазначає, що договори від 15.08.2014 №2014/д/ТО/1426, від 15.08.2014 №2014/д/ТО/1427, від 18.08.2014 року №2014/д/ТО/1429, укладені між ПАТ «ПІВДГЗК» та ТОВ «ЕНЕРГОРЕСУРС», по своїй суті є договорами підряду.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1, 2 ст. 857 ЦК України передбачено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

Так, умовами договорів від 15.08.2014 № 2014/д/ТО/1426, від 15.08.2014 №2014/д/ТО/1427, від 18.08.2014 №2014/д/ТО/1429, а саме п.1.3 передбачено, що доставка в ремонт механізмів подається по залізній дорозі в комплекті з технічною документацією. Доставка в ремонт здійснюється силами Замовника (ПАТ «ПІВДГЗК») за рахунок Підрядника (ТОВ «ЕНЕРГОРЕСУРС») (згідно рахунку на тариф та четвертої залізничної накладної), а з ремонту силами та за рахунок Підрядника.

Під час судового рогляду справ з'ясовано, що відповідно до договорів від 15.08.2014 №2014/д/ТО/1426, від 15.08.2014 №2014/д/ТО/1427, від 18.08.2014 №2014/д/ТО/1429 ПАТ «ПІВДГЗК» було здійснено відправку для проведення капітального ремонту кранів вантажопідйомних рухомого складу на своїх осях, а саме: кран на залізнодорожному ходу КЖ-561 №293; кран на заліжнодорожному ходу КЖДЕ-25 №868; актомотриса АДМ №523, що, в свою чергу, підтверджується залізничною накладною №45363561 від 16.10.2014 року, долученою до матеріалів справи.

Щодо взаємовідносин ПАТ «ПІВДГЗК» та ТОВ «ЕЛЕКТРОБУДМОНТАЖ» судом встановлено, що взаємодія між підприємствами відбувалась відповідно до договору на виконання робіт від 18.06.2014 №2014/д/ОГЄ/1048.

Фактичне здійснення господарських операцій підтверджено наявними в матеріалах справи первинними документами: договором від 18.06.2014 №2014/д/ОГЄ/1048; податковою накладною від 18.12.2014 №3 на суму ПДВ 29 569,68 грн.; рахуноком від 18.12.2014 №165; актом приймання №1за грудень 2014 року.

Також, судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що взаємодія між підприємствами ТОВ «БАРНАТ» та ПАТ «ПІВДГЗК» відбувалась відповідно до договору від 14.05.2014 №2014/д/УКС/784.

Реальність та фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та спірним контрагентом підтверджується долученими до матеріалів справи та дослідженими судом копіями договору від 14.05.2014 №2014/д/УКС/784; податкової накладної від 22.12.2014 №1 на суму ПДВ 26 045,85 грн.; рахунком від 22.12.2014 №88; актом приймання виконаних підрядних робіт №2-02-1-8. Розрахунки між підприємствами здійснено у безготівковій формі платіжним дорученням: від 29.12.2014 №329143 на суму 44 344,80 грн.

Взаємодія між ПАТ «ПІВДГЗК» та ТОВ «РЕМЕКСКАВАТОРМАШ» підприємствами відбувалась відповідно до договору підряду від 11.06.2014 року №2014/д/УКС/981, на виконання умов якого позивачем до суду надані наступні документи бухгалтерського обліку: договір від 11.06.2014 №2014/д/УКС/981; податкова накладна від 17.12.2014 №7 на суму ПДВ 25 295,63 грн.; акт виконаних робіт.

На думку суду, надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності ПАТ «ПІВДГЗК» та вказують на реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Суд зазначає, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Крім того, відповідачем не надано доказів, які б спростовували реальність господарської операції з вищезазначеними контрагентами та докази, які б підтверджували обставини, викладені в акті перевірки.

В акті перевірки відсутні будь-які посилання на дефекти форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів, які, в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З огляду на вище досліджені первинні бухгалтерські документи, суд приходить до висновку, що первинні бухгалтерські документи, надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вищенаведеними контрагентами відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже висновок податкового органу про юридичну дефектність оформлених документів суперечить вимогам податкового законодавства та фактичним обставинам справи.

Наведені фактичні обставини та проаналізовані норми чинного законодавства дають підстави дійти висновку про те, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою закріплений у ст. 4 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України», судам слід ураховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Окрім цього, суд зазначає, що платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом чи його постачальниками вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит. У разі коли постачальник чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них.

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 25.09.2015 року та пояснень наданих представником відповідача в ході судового розгляду справи, судом було встановлено, що підставою для встановлення відсутності факту реального здійснення фінансово - господарських операцій з контрагентами стала відсутність документів, що посвічують якість товару, сертифікатів відповідності, його транспортування, рахунків-фактур.

Суд зазначає, що відсутність вказаних документів не є безумовною підставою для відсутності права формування податкового кредиту з податку на додану вартість за умови надання покупцю продавцем належним чином оформленої податкової накладної у відповідності до вимог ст.198 ПК України.

При цьому, слід зазначити, що норми ст. 198 ПК України не містять заборони на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі відсутності товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару, сертифікатів відповідності чи походження товару за умови наявності інших оформлених у встановленому законодавством порядку первинних бухгалтерських документів, визначених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Зокрема, первинними бухгалтерськими документами щодо отримання товарів є видаткова накладна, податкова накладна, акти приймання-здачі товарів/виконаних робіт, які підтверджують факти передачі товарів, виконання робіт та які були надані позивачем до перевірки, про що свідчить також і зміст акту перевірки від 25.09.2015р., а також були надані і суду у ході судового розгляду справи, досліджені судом та наявні в матеріалах справи.

Рахунок - фактура не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь - яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Форма рахунку (рахунку-фактури) не відносяться до типових форм, які затверджуються Державним комітетом статистики України, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено.

Щодо відсутності печатки та відмітки контрольно-пропускного пункту ПАТ «ПІВДГЗК» у видатковій накладній, то з цього приводу суд зазначає, що діючим законодавством України не встановлено обов'язкової форми видаткової накладної. Відповідно, вона повинна містити реквізити, які вказані у ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995. З огляду на вищевикладене, печатка не є обов'язковим реквізитом видаткової накладної.

Посада і ПІБ особи в видаткових накладних і прибуткових ордерах, що прийняла товарно-матеріальні цінності відноситься до обов'язкових реквізитів, але, як було зазначено представником позивача, на ПАТ «ПІВДГЗК» оформлені карточки зразків підписів осіб, що зберігаються на центральному складі і дають можливість ідентифікувати особу, що підписала первинні документи.

Посилання СДПІ на відсутність реквізитів довіреності відповідно до ст.83 Податкового кодексу України не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, оскільки з даних первинних документів вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд зазначає, що відсутність посилання в видаткових накладних на номер і дату довіреності, на підставі якої відпущені товарно-матеріальних цінностей, не відноситься до обов'язкових реквізитів первинних документів і відсутність даних відомостей не може бути підставою для признання первинних документів дефективними. Отже, не заповнення вищезазначених граф в актах-прийняття та видаткових накладних не є порушенням податкового законодавства та не свідчить про формальний підхід ПАТ «ПІВДГЗК» до оформлення первинних документів.

Судом не приймаються до уваги і посилання відповідача на те, що позивачем не надано до перевірки документів, що підтверджують переміщення між складами ПАТ «ПГЗК», дефектні акти щодо ремонту основних засобів, звіти про результати виконаних послуг з зазначенням дат, ненадання документів щодо кількості працівників, які здійснювали роботи, послуги на території ПАТ «ПІВДГЗК» з зазначенням дат, кількості витраченого часу з зазначенням одиниці виміру, вартості послуг, та заробітної плати з зазначенням дат, графіки, наряди, табеля по працівникам, які здійснювали роботи, послуги з зазначенням дат, звіти про результати виконаних послуг з зазначенням дат, оскільки вказані документи не відносяться до первинних бухгалтерських документів, які позбавляють права позивача на формування податкового кредиту та податковий зобов'язань з ПДВ, а також віднесення до складу витрат відповідних сум за умови надання інших первинних документів, а тому підприємство не зобов'язане було їх надавати до перевірки. Крім того, як було з'ясовано в судовому засіданні, перевіряючі не звертались з вимогами щодо надання цих документів для перевірки.

Щодо посилання відповідача про неможливість встановлення походження товару через відсутність податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН контрагентами, суд зауважує, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за недотримання норм чинного законодавства України. У відповідності до глави 11 Податкового кодексу України зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі і контрагентів.

Таким чином, покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

З приводу ненадання до перевірки документів, що підтверджують переміщення товару, придбаного у ТОВ «ТАРКАС», ТОВ «ЕКВІКЕС», ТОВ «УКРТРАНССТАНДАРТ», МПП «НОРМА», ПП «ЗОЛОТІ ВОРОТА», ТОВ «МИКОЛАЇВБУДРЕСУРСИ», ТОВ «КРИВБАССПЕЦПРОЕКТ», ТОВ «КРОСТ», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ НВА УКРАЇНА», ТОВ «АЛАМАК», ТОВ «ВКП «УКРПРОМПОСТАЧ», ТОВ «ВОСТОКСПЕЦСЕРВІС», ТОВ «ЕНЕРГОРЕСУРС», ТОВ «ЕЛЕКТРОБУДМОНТАЖ», ТОВ «БАРНАТ», ТОВ «РЕМЕКСКАВАТОРМАШ», ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА» через контрольно-пропускні пункти ПАТ «ПІВДГЗК», суд зазначає наступне.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що контрольно-пропускний режим на підприємстві здійснюється ТОВ «КАСКАД - КР» і відповідно оформлення перепусток на в'їзд - виїзд автотранспорту та їх видача є обов'язком саме ТОВ «КАСКАД - КР». Проте, податковий орган під час перевірки не запитував у ТОВ «КАСКАД - КР», в рамках зустрічної звірки інформації щодо перепусток, виписаних на в'їзд - виїзд автотранспорту постачальника.

В свою чергу, суд зазначає, що жодним нормативно - правовим актом не передбачено зберігання заявок на перепустки чи самих перепусток, які носять разовий характер, а отже, суд вважає, що висновок СДПІ про ненадання послуг ПАТ «ПІВДГЗК» на підставі того, що відсутні документи, що підтверджують переміщення товару через контрольно-пропускні пункти ПАТ «ПІВДГЗК», є безпідставним.

Не можуть бути підставами для позбавлення формування податкового кредиту платника податку і недоліки у оформленні товарно-транспортної накладної чи актах приймання, оскільки зазначені документи не є тими первинним бухгалтерським документом, які позбавляють права на формування податкового кредиту у відповідності до вимог ст.198 ПК України.

Стосовно висновку контролюючого органу щодо ненадання до перевірки жодного документа, який підтверджує транспортування товару (товаро-транспортні накладні, шляхові листи та інші) слід зазначити наступне.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників) (дана позиція висловлена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 року №К/9991/64514/11).

Також, суд зауважує, що такі обставини, як відсутність у контрагента складських приміщень, автомобільного транспорту, трудових ресурсів, виробничого та торгівельного обладнання не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій, оскільки податковим органом не доведено зв'язку цього факту з неможливістю поставити зазначені товари із залученням інших фізичних осіб та орендованого майна. Крім того, відсутність у контрагентів працюючих осіб та основних фондів не позбавляють таких суб'єктів господарювання права залучати при виконанні своєї господарської діяльності інших осіб та обладнання на підставі цивільно-правових договорів, що не суперечить нормам цивільного та господарського законодавства.

Окрім того, слід зазначити, що висновки акту перевірки від 25.09.2015 року фактично не містять посилань на порушення саме позивачем вимог податкового законодавства, а містять лише припущення перевіряючих про неможливість підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем, що є неприпустимим.

Також, є безпідставними покладення податковою інспекцією в основу порушення позивачем норм податкового законодавства, порушень, які вчинені контрагентами позивача - ТОВ «КРОСТ», ТОВ «РЕМЕКСКАВАТОРМАШ», що відображені у акті від 25.09.2015р., оскільки у відповідності до вимог ст.61 Конституції України юридична відповідальність носить індивідуальний характер, а тому позивач не може нести юридичної відповідальності за дії своїх контрагентів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту або відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у своїх ухвалах від 09.11.2011р. № К-1837/10, від 15.09.2011р. № К-24505/10, від 08.11.2011р. № К-46076/09, від 26.11.2012р. № К/9991/54239/12, а також в постанові від 14.11.2012р. №К/9991/50772/12.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.(«Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, необхідно зазначити, що на час укладення договір ТОВ «КРОСТ», ТОВ «РЕМЕКСКАВАТОРМАШ» були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальний податковий номер, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, які є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

На підставі викладеного, судом було встановлено рух активів від контрагентів до позивача. Суд зазначає, що надане документальне оформлення операцій між позивачем та його контрагентами свідчить про фактичне існування та реальність господарських правовідносин між такими особами.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та оскаржуваних рішень.

Захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси позивача, щодо порушення яких суд дійшов відповідного висновку та це підтверджується відповідними доказами.

Перевіривши оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.10.2015 року № 0000725103, № 0000735103 на відповідність частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про їх протиправність та наявність підстав для їх скасування, у зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 14748,87 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 8437 від 30.03.2016 року. Отже, судовий збір у сумі 14748,87 грн. підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми "В1" від 20.10.2015 р. № 0000725103 та форми "Р" від 20.10.2015 р. № 0000735103 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України форми "В1" від 20.10.2015 р. № 0000725103, та форми "Р" від 20.10.2015 р. № 0000735103.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України на користь Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 00191000; індекс 50026, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг) документально підтверджені судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 14748,87 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот сорок вісім гривень 87 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 26 квітня 2016 року.

Суддя Д.П. Павловський