Постанова

від 30.05.2016 по справі 826/3181/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2016 року № 826/3181/15

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Державне підприємство «Київський бронетанковий завод» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (надалі також - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.02.2015р. №0000014010 Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників;

- судові витрати стягнути з відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що оспорюване податкове повідомлення - рішення є протиправним, позаяк прийняте відповідачем за відсутності у своїх діях порушень податкового законодавства.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

В судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства в сфері оподаткування під час здійснення фінансово - господарських взаєморозрахунків з ПП «Спец-Ком-Юг» за період з 01.06.2014 по 31.07.2014, за результатами якого складено акт про результати перевірки від 28.01.2015 №113/28-10-40-10/14302667.

В ході перевірки відповідачем встановлено порушення приписів п.185.1. ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту в розмірі 2000000 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, які задекларовані до сплати на загальну суму 2000000 грн., в т.ч. за червень 2014 року на суму ПДВ 2000000 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем 14.02.2015р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0000014010, згідно якого позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2000000грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1000000грн.

Позивач категорично не погоджуючись із правомірністю податкового повідомлення - рішення №0000014010, звернувся з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: - ведення обліку платників податків; - інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; - перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Як вбачається із матеріалів справи, та не спростовується сторонами, у перевіряємому періоді Державне підприємство «Київський бронетанковий завод» мав господарські правовідносини з Приватним підприємством «Спец - ком - юг».

Зі змісту акту перевірки слідує, що відповідач у ході перевірки дійшов до висновку проте, що господарські правовідносини Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» та Приватного підприємства «Спец - ком - юг» не спричиняють реального настання правових наслідків, з огляду на відомості акту ОУ ДПІ у Малинському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 31.07.2014 року №205/22-208/33720194 «Про неможливість проведення зустрічної звірки підтвердження взаємовідносин за період з 01.06.2014 року по 31.07.2014 року», пояснення директора ПП «Спец-Ком-Юг» громадянки ОСОБА_1, де вона повідомляє про непричетність до фінансово - господарської діяльності підприємства ПП «Спец-Ком-Юг» (код ЄДРПОУ 33720194) та рішення Господарського суду Одеської області від 05.01.2015 року по справі №916/3287/14 взаємовідносини між ПП «Спец-Ком-Юг» та ДП «Київський бронетанковий завод».

Однак, при встановленні факту здійснення господарської операції дослідженню підлягають усі первинні документи, які належать складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Перевірці підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо, можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідності строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Поряд з цим, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, фактичні обставини справи свідчать, що відповідачем без належного дослідження первинної документації, без жодних посилань щодо неналежності її оформлення, на переконання суду зроблені передчасні висновки щодо порушення позивачем норм податкового законодавства.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Поряд з цим, ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі - продажу.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 5 ст.203 ЦК України визначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

За приписами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріали справи свідчать, що позивачем та Приватним підприємством «СПЕЦ-КОМ - ЮГ» було укладено договір поставки №057/119 від 23.06.2014 р.

Згідно п.1.1. даного Договору ПП «Спец-Ком-Юг» зобов'язується поставити корпуси В1332А.01сб. ДП «КБТЗ», а ДП «КБТЗ» в свою чергу зобов'язується прийняти їх та оплатити.

В свою чергу, згідно платіжного доручення №234 від 24.06.2014р. позивачем перераховано кошти в сумі 12 000 000,00 грн. на рахунок ПП «Спец-Ком-Юг», проте як свідчать фактичні обставини справи, ПП «Спец-Ком-Юг» умов договору не виконано, продукції, що була предметом договору, позивачеві не було поставлено. Коштів перерахованих на рахунок продавця, ПП «Спец-Ком-Юг» також повернуто не було.

В подальшому, з підстав невиконання договірних зобов'язань контрагентом, позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання недійсним договору та зобов'язання повернути грошові кошти ПП «Спец-Ком-Юг» на рахунок ДП «КБТЗ».

Рішенням Господарського cyдy Одеської області від 05.01.2015 р. по справі №916/3287/17 за позовом Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного концерну «Укроборонпром» та ДП «КБТЗ» до ПП «СПЕЦ-КОМ-ЮГ» про визнання недійсним договору та зобов'язання повернути грошові кошти було задоволено повністю.

Однак, відповідач наполягав на відсутності права позивача на віднесення до податкового кредиту сум по відносинам з ПП «СПЕЦ-КОМ-ЮГ».

Суд критично ставиться до таких доводів відповідача, з огляду про наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте право платника податку на податковий кредит від недобросовісного контрагента захищено положеннями абз.11-12 п. 201.10 ст. 201 ПК України, згідно яких у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Пунктом розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492 (надалі також по тексту - Порядок №1492) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) додатками до декларації є, зокрема, заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) (додаток 8).

Відповідно п. 21 р. III Порядку № 1492 у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та відповідні документи, передбачені п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Як було встановлено судом, та не спростовано відповідачем, Державним підприємством «Київський бронетанковий завод» у відповідності п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників було направлено заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), (додаток 8) за червень 2014 р. з додатками, що є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Однак, такі обставини відповідачем при проведені перевірки враховані не були.

Аналізуючи вище викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідно до ст.198 ПК України у позивача виникло право на податковий кредит у зв'язку з придбанням товару у контрагента, який відмовився надавати податкову накладну, що свідчить про невідповідність податкового повідомлення - рішення №0000014010 від 14.02.2015р. приписам законодавства, а отже воно є таким, що підлягає скасуванню у судовому порядку.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.02.2015р. №0000014010 Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» судовий збір у розмірі 487, 20 грн.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур