Постанова

від 15.11.2016 по справі 826/3181/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3181/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю

представника відповідача - Баталової О.-М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2015 року позивач - Державне підприємство «Київський бронетанковий завод», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, в якому просить визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 14.02.2015 №0000014010.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою на вказану постанову суду. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2016 року - скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на податковий кредит у зв'язку з придбанням товару у контрагента, який відмовився надавати податкову накладну, що свідчить про невідповідність податкового повідомлення-рішення №0000014010 від 14.02.2015 приписам законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства в сфері оподаткування під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків з ПП «Спец-Ком-Юг» за період з 01.06.2014 по 31.07.2014. За результатами перевірки складено акт про результати перевірки від 28.01.2015 №113/28-10-40-10/14302667.

В ході перевірки відповідачем встановлено порушення приписів п.185.1. ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту в розмірі 2 000 000 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, які задекларовані до сплати на загальну суму 2 000 000 грн., в т.ч. за червень 2014 року на суму ПДВ 2 000 000 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем 14.02.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000014010, згідно якого позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 000 000 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 000 000 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

За приписами п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товару: дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з положеннями абз.11-12 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Пунктом розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492 (надалі також по тексту - Порядок №1492) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) додатками до декларації є, зокрема, заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) (додаток 8).

Відповідно п. 21 р. III Порядку № 1492 у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та відповідні документи, передбачені п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Приписами абзацу 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що між Державним підприємством «Київський бронетанковий завод» та Приватним підприємством «СПЕЦ-КОМ-ЮГ» укладено договір поставки №057/119 від 23.06.2014. Відповідно до п. 1.2 Договору, найменуванням Товару є корпуси В1332А.01сб.

Якість та комплектність Товару, що постачається Постачальником, повинна відповідати ГОСТу, ТУ, кресленням, що підтверджується сертифікатом якості виробника (п. 2.1 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору Постачальник здійснює поставку Товару на територію Покупця (м. Київ, вул. Бориспільська, 34-А). Відвантаження Товару проводиться в терміни погоджені сторонами додатково, шляхом укладання додаткових угод до даного Договору (п. 3.2 Договору).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що сума договору становить 12 000 000 грн. (з урахуванням 20 % -ПДВ - 2 000 000грн.).

Згідно з п. 6.1 Договору на кожну партію Товару, що постачається Постачальник повинен надати Покупцю разом із Товаром наступні товаросупровідні документи, а саме: рахунок-фактуру; податкову накладну; видаткову накладну; паспорт Виробника на кожну одиницю Товару; сертифікат якості.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору (Специфікація №1) встановлено, що Товар що постачається є корпуси В1332А.01сб в кількості 20 штук за ціною 500 000 грн. за одиницю, загальною вартістю 12 000 000 грн. (з урахування ПДВ).

Договір та специфікацію підписано заступником директора ДП „Київський бронетанковий завод" - фінансового директора Ільїним Е.М., що діє на підставі Статуту та наказу, з одного боку, та директором ПП „СПЕЦ-КОМ-ЮГ" ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту, з іншого боку, скріплено печатками підприємств.

На виконання вимог Договору № 057/119 від 23.06.2014р., ПП „СПЕЦ-КОМ-ЮГ" 23.06.2014 виставило ДП „КБТЗ" рахунок-фактуру № СФ-0000001 на загальну суму 12 000 000 грн. (з урахуванням ПДВ).

Відповідно до платіжного доручення №234 від 24.06.2014 позивачем перераховано кошти в сумі 12 000 000,00 грн. на рахунок ПП «Спец-Ком-Юг».

Державним підприємством «Київський бронетанковий завод» у відповідності п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників направлено заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), (додаток 8) за червень 2014 року з додатками.

Таким чином, на підтвердження правомірності віднесення вказаної суми ПДВ у розмірі 2 000 000,00 грн. до податкового кредиту, позивачем надано податковому органу, а в подальшому і суду, копії Договору №057/119 від 23.06.2014, Специфікації №1, рахунку-фактури № СФ-0000001 від 23.06.2014, платіжного доручення №234 від 24.06.2014, додатку №8 до податкової декларації з ПДВ, податкової декларації з ПДВ за червень 2014 року.

Проте судом встановлено, що ПП «Спец-Ком-Юг» умов Договору не виконано, продукції, що була предметом договору, позивачу не поставлено, коштів перерахованих на рахунок ПП «Спец-Ком-Юг» останнім також не повернуто.

Оцінюючи наведене, податковий орган дійшов висновку, що взаємовідносини Приватного підприємства «Спец-Ком-Юг» та Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» не спричиняють реального настання правових наслідків. В результаті порушення контрагентом Приватним підприємством «Спец-Ком-Юг» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), рахунок-фактура, виписаний Приватним підприємством «Спец-Ком-Юг» в адресу Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» на поставку товару, має протиправний характер. А такий правочин по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України є таким, що не спричиняє реального настання правових наслідків.

Згідно із актом перевірки, висновки податкового органу аргументовані відомостями викладеними в акті ОУ ДПІ у Малинському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 31.07.2014 №205/22-208/33720194 «Про неможливість проведення зустрічної звірки підтвердження взаємовідносин за період з 01.06.2014 по 31.07.2014»; поясненнями директора ПП «Спец-Ком-Юг» громадянки ОСОБА_4, згідно з якими вона повідомляє про непричетність до фінансово-господарської діяльності ПП «Спец-Ком-Юг» (код ЄДРПОУ 33720194); рішенням Господарського суду Одеської області від 05.01.2015 по справі №916/3287/14, згідно з яким Договір №057/119 від 23.06.2014 визнано недійсним.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками податкового органу з огляду на наступне. При встановленні факту здійснення господарської операції дослідженню підлягають усі первинні документи, які належать складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Перевірці підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо, можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідності строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 05.01.2015, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.03.2015, по справі №916/3287/17 за позовом заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного концерну «Укроборонпром» та ДП «КБТЗ» до ПП «СПЕЦ-КОМ-ЮГ» визнано недійсним договір поставки №057/119 від 23.06.2014, укладений між Державним підприємством „Київський бронетанковий завод" та Приватним підприємством „СПЕЦ-КОМ-ЮГ". Стягнуто з Приватного підприємства „СПЕЦ-КОМ-ЮГ" на користь Державного підприємства „Київський бронетанковий завод" 12 000 000 грн. перерахованих за договором поставки №057/119 від 23.06.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням Господарського суду Одеської області від 05.01.2015, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.03.2015, по справі №916/3287/17, встановлено, що господарська діяльність з реалізації корпусів до БТР підлягає ліцензуванню, оскільки, у листі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №2734-09/24016-05 від 15.07.2014 зазначено, що господарська діяльність з реалізації складових частин (корпусів) до військової техніки підлягає ліцензуванню.

З урахуванням зазначеного, здійснення за умовами спірного договору поставки корпусів В1332А.1сб до БТРів, які відносяться до військової техніки, потребувало від ПП „СПЕЦ-КОМ-ЮГ" ліцензії.

Проте, ПП „СПЕЦ-КОМ-ЮГ" ліцензії на право провадження господарської діяльності у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї (в повному обсязі чи частково) не отримувало та із заявою про видачу ліцензії до Мінекономрозвитку не зверталось, що підтверджується листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 2734-09/24016-05 від 15.07.2014.

Враховуючи, що у ПП „СПЕЦ-КОМ-ЮГ" на момент укладення договору була відсутня ліцензія, яка надає право на здійснення діяльності, пов'язаної із виготовленням та реалізацією військової техніки, договір поставки № 057/119 від 23.06.2014 укладено з порушенням вимог законодавства, а тому зазначений договір підлягає визнанню недійсним.

Так, ч.ч. 1, 3 ст. 14 Господарського кодексу України визначено, що ліцензування є засобом державного регулювання у сфері господарювання, спрямованим на захист інтересів держави, а ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання - ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Відносини пов'язані ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом.

Підпунктом 41 ч. 3 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" встановлено, що ліцензуванню підлягає зокрема, розроблення, виготовлення, реалізація, ремонт, модернізація та утилізація озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї.

Згідно з абз. 4 п. 2 ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2006 № 682, військова техніка - це технічні засоби (системи, комплекси, зразки виробів), виключаючи їх складові частини і комплектувальні вироби, призначені для бойового (оперативного), технічного і тилового забезпечення бойових дій та навчання військових підрозділів, а також для контролю та випробувань таких засобів, військової зброї і боєприпасів, їх експлуатації, обслуговування та знешкодження.

Ст. 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Одним із принципів підприємницької діяльності відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

Враховуючи викладене, позивач, як суб'єкт господарської діяльності, метою якого є отримання прибутку (п. 6 Статуту) повинен бути обачним при виборі контрагентів та розумним при укладанні договорів. Крім того, зважаючи на мету, предмет та суму договору поставки № 057/119 від 23.06.2014, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач повинен був перевірити наявність у ПП „СПЕЦ-КОМ-ЮГ" відповідних дозвільних документів, якісні та кількісні характеристики, поставляємого товару, відповідність запропонованого товару ГОСТу, ТУ, кресленням тощо, як наприклад паспорт Виробника Товару, сертифікат якості, наявність яких, в тому числі, передбачена умовами договору.

В свою чергу позивачем не надано суду доказів, що перед укладанням договору та перерахуванням грошових коштів ним було перевірено можливості ПП „СПЕЦ-КОМ-ЮГ" щодо його фізичних, технічних та технологічних можливостей для виконання умов спірного договору поставки, в тому числі: наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, персоналу, основних фондів, приміщень для зберігання товарів тощо.

Натомість судом встановлено, що у ПП „СПЕЦ-КОМ-ЮГ" на момент укладення договору була відсутня ліцензія, яка надає право на здійснення діяльності, пов'язаної із виготовленням та реалізацією військової техніки, що є предметом договору поставки № 057/119 від 23.06.2014. Матеріали справи не місять доказів наявності у ПП „СПЕЦ-КОМ-ЮГ" трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

Також в акті перевірки від 28.01.2015 №113/28-10-40-10/14302667 зафіксовано, що на адресу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників від оперативного управління МГУ Міндоходів - ЦО з ОВП податкової міліції надійшла копія пояснення директора ПП „СПЕЦ-КОМ-ЮГ" громадянки ОСОБА_4, де вона повідомляє про непричетність до фінансово-господарської діяльності ПП «Спец-Ком-Юг». Копію вказаних пояснень надано відповідачем суду апеляційної інстанції та долучено судом до матеріалів справи.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 05.03.2012 по справі № 21-421а11 надав правовий висновок, що контрагенти позивачі, податкові накладні яких стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відтак, позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які б підтверджували, що укладання договору поставки № 057/119 від 23.06.2014 було спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В своїй постанові від 22.09.2015 в адміністративній справі №826/16369/13 Верховний Суд України зазначив, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Хоча чинне податкове законодавство не встановлює конкретного переліку документів, складенням яких має оформлюватися господарська операція, документування господарської операції має відповідати законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції, договірним умовам та/або звичаєвій практиці.

Разом з тим, позивачем не доведено суду обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, докази, наведені позивачем, не спростовують висновків Акта перевірки, натомість доводи податкового органу знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

При цьому, не може бути визнане судом належним доказом досягнення позивачем мети настання реального виконання умов договору поставки № 057/119 від 23.06.2014 лише подання ним заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (додаток 8), оскільки таку заяву подано вже після укладення договору та здійснення його оплати, а всі фактичні обставини справи та надані відповідачем докази спростовують можливість виконання умов вказаного договору контрагентом позивача ПП „СПЕЦ-КОМ-ЮГ".

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту

Враховуючи, що договір поставки № 057/119 від 23.06.2014 визнано в судовому порядку недійсним; відсутність настання реальних правових наслідків, що призвело до порушення публічного порядку та є підставою для визнання такого договору нікчемним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість висновків податкового органу викладеному в акті перевірки від 28.01.2015 №113/28-10-40-10/14302667 та, як наслідок, правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення 14.02.2015 №0000014010.

Судом першої інстанції на викладені вище фактичні обставини справи та нормативно-правові акти не було звернуто належної уваги.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було не правильно встановлено обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення неправомірного рішення. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників - задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2016 року - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2016 року - скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 16.11.2015 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.