Ухвала

від 20.04.2016 по справі 826/14232/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 року м. Київ К/800/63030/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

при секретарі: Корецькому І.О.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (правонаступник Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, далі - ДПІ)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.10.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013

у справі № 826/14232/13-а Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «SKS LTD»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.10.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.04.2013 №0005662240.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача суми грошового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 11.04.2013 № 1043/22-40/21516723. Згідно з цими висновками позивач порушив норми пунктів 198.1, 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК): завищив податковий кредит за серпень, жовтень 2011 року на 51000,00 грн. та 59200,00 грн. відповідно за нікчемним правочином з поставки товару (чавунна чушка, феросиліцій, феромарганець) від ДП ТОВ «Хортиця», у результаті чого занизив податкові зобов'язання із податку на додану вартість на загальну суму 110200,00 грн. за серпень, жовтень 2011 року. Висновок про нікчемність правочину з поставки між позивачем та ДП ТОВ «Хортиця» ДПІ обґрунтовано посиланням на акти зустрічних перевірок контрагентів ДП ТОВ «Хортиця» - ТОВ «Гражданпромспецпроект» та ТОВ «Логістична компанія».

За результатами перевірки ДПІ стосовно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.04.2013 №0005662240 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 110200,00 грн. за основним платежем та 27550,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ДП ТОВ «Хортиця» товару (чушка чавунна марки ПЛ-1; чушка чавунна марки Л6; феросиліцій марки ФС-45; феромарганець марки ФМ-78) за договором поставки від 04.01.2011 №01/01/11 вказаний постачальник виписав позивачу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у податкових деклараціях за вищевказані звітні податкові періоди.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції, чинній станом на серпень - жовтень 2011 року).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та достовірність документів бухгалтерського і податкового обліку, якими ці господарські операції опосередковані.

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача суми податкового кредиту, ДПІ посилається на нікчемність правочину між позивачем та ДП ТОВ «Хортиця», з посиланням на ознаки фіктивності контрагентів цього товариства: ТОВ «Гражданпромспецпроект» та ТОВ «Логістична компанія», зокрема відсутність у останніх основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів необхідних для здійснення поставки, відсутність їх за своїм місцезнаходженням, наявності у них ознак «податкової ями».

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки приєднаних до справи доказів, а саме: копій накладних, податкових накладних, виписки по банківському рахунку, товарно-транспортних накладних про транспортування товару, договорів оренди нежитлових (виробничих) приміщень ТОВ «SKS LTD», оборотно-сальдових відомостей по рахунках 104, 105, 106; матеріальних звітів щодо обліку та списання у виробництво (ливарний цех) сировини (шихтових матеріалів (феросиліцій, феромарганець, чавун перероблений (чушка), банківських виписок з розрахункового рахунку позивача, які підтверджують перерахування ним грошових коштів ДП ТОВ «Хортиця» за чушку чавунну та феросировину; договорів на подальшу реалізацію позивачем виробленої чавунної продукції - за відсутності з боку контролюючого органу доказів, які б спростовували достовірність інформації, зазначеної у вище перерахованих документах, щодо поставки позивачу від ДП ТОВ «Хортиця» товару, зробили правильний висновок про недоведеність з боку ДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності податкового повідомлення-рішення. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Висновок судів попередніх інстанцій є правильним з врахуванням, що вище наведені норми ПК не ставлять у залежність право платника податку на податковий кредит від виконання податкового обов'язку постачальниками товару (послуг) по ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ у ціні придбаного товару (послуг), підтвердив ці обставини документами бухгалтерського та податкового обліку, зокрема податковою накладною, а реальність господарських операцій контролюючим органом в судовому процесі не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені. Будь-яких доводів з приводу того, що позивач був обізнаний зі станом виконання податкових зобов'язань постачальниками товару по ланцюгу поставки ДПІ не наводить. Згідно з актом про результати позапланової невиїзної перевірки ДП ТОВ «Хортиця» від 23.05.2012 № 301/222/31463450 товариство включило до податкових зобов'язань за жовтень 2011 року суми ПДВ за податковими накладними, виписаними на адресу ТОВ «SKS LTD» (а.с. 158, т. 2).

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, визначених статтями 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев